ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3422/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 922/3422/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія"
про визнання права кредитора та іпотекодержателя,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" про визнання права кредитора та іпотекодержателя за кредитним та іпотечним договорами.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18 скасовано. Провадження у справі № 922/3422/18 закрито. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5286,00 грн, витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 50000,00 грн, витрати на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 50000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 922/3422/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" витрат на правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, та в цій частині передано справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 922/3422/18 залишено без змін.
При прийнятті постанови судом касаційної інстанції розподіл судових витрат не здійснювався, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" було подано заяву про те, що докази понесених судових витрат будуть подані, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення постанови Верховним Судом.
22.01.2020 Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій воно просило вирішити питання стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 300 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю надано, зокрема, такі документи:
- договір № 9/А від 20.12.2018 про надання правничої допомоги, укладений між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Орловим Олександром Олександровичем;
- додаток № 1 до договору № 9/А від 20.12.2018;
- акт виконаних робіт від 22.01.2020 до договору № 9/А від 20.12.2018 про надання правничої допомоги;
- копії видаткових касових ордерів № 202 від 30.07.2019, № 205 від 31.07.2019, № 210 від 01.08.2019, № 213 від 02.08.2019, № 216 від 05.08.2019, № 221 від 06.08.2019 про оплату Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю послуг адвоката у сумі 300 000 грн за договором № 9/А від 20.12.2018.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
З матеріалів справи вбачається, що Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю в суді першої інстанції, відповідно до вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України, було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувані витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції - 300 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю надано:
- договір № 9/А від 20.12.2018 про надання правничої допомоги, укладений між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (клієнт) та адвокатом Орловим Олександром Олександровичем (адвокат); відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо ведення справи № 922/3422/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання права кредитора за договором № 02-25К-02 від 21.01.2008 та іпотекодержателя за іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008 в судах першої (Господарський суд Харківської області), другої (Східний апеляційний господарський суд), та третьої інстанцій (Касаційний господарський суд);
- додаток № 1 до договір № 9/А від 20.12.2018 про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 3 якого сторони домовились, що гонорар адвоката за ведення справи № 922/3422/18 в суді третьої інстанції (Касаційний господарський суд) складає 300 000 грн у будь-якому випадку, навіть при ухваленні судом рішення не на користь клієнта;
- акт виконаних робіт від 22.01.2020 до договору № 9/А від 20.12.2018 про надання правничої допомоги, який містить: вид наданої правничої допомоги (формування правової позиції для представництва інтересів клієнта в суді касаційної інстанції у справі № 922/3422/18; підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу; складення та подання заяв від 15.08.2019 та від 28.08.2019; складання та подання клопотання від 27.08.2019 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; участь в судових засіданнях суду касаційної інстанції - 27.08.2019, 10.09.2019, 15.10.2019 та 21.01.2020); загальну ціну послуг - 300 000 грн;
- копії видаткових касових ордерів № 202 від 30.07.2019, № 205 від 31.07.2019, № 210 від 01.08.2019, № 213 від 02.08.2019, № 216 від 05.08.2019, № 221 від 06.08.2019 про оплату Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю послуг адвоката у сумі 300 000 грн за договором № 9/А від 20.12.2018.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" копію заяви про ухвалення додаткового рішення разом з додатками до неї.
Про розгляд Верховним Судом заяви Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення позивача було повідомлено ухвалами від 17.02.2020 та від 25.02.2020.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним розглядом справи № 922/3422/18, не надходило.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, позивач не надав.
З доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення документів вбачається, що понесені Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрати на професійну правничу допомогу в сумі 300 000,00 грн є підтвердженими.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у заявленій сумі.
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (04071, м. Київ, вул. Верхній вал, 28/12; ідентифікаційний код 40888017) на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61002, м. Харків, вул. Сумська, 96; ідентифікаційний код 23915446) 300 000,00 грн (триста тисяч гривень 00 коп) судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом справи № 922/3422/18.
3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Харківської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець
