922/3422/18
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" червня 2019 р. Справа № 922/3422/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Шило А.М.,
за участю представників:
позивача - Романченко О.М., посвідчення адвоката № 1584 від 10.09.2018 та ордер серія ХВ №743 000330 від 25.04.2019;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (вх. №1392 Х/1-42) та апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" (вх. №1431 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18,
за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Женева", м. Київ;
до ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" м. Харків;
про визнання права кредитора та іпотекодержателя,-
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Фінансова компанія "Женева", м. Київ звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" м. Харків в якій просить суд:
-визнати за ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" (код за ЄДРПОУ 40888017) права кредитора за Договором № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року, укладеним між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 23915446) та між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ БАНК "МЕРКУРІЙ", що набуті ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" за Договором № 173 від 05.01.2018 року про відступлення права вимоги, укладеним між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" та ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" (код за ЄДРПОУ 20015529);
-визнати за ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" (код за ЄДРПОУ 40888017) права іпотекодержателя на належні Азово - Чорноморській інвестиційній компанії у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 23915446) нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд. 96 (дев'яносто шість), в тому числі, але не виключно: право на державну реєстрацію речового права іпотеки та змін до нього, що виникли на підставі іпотечного договору № 16-03-09 від 21.01.08р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим номером 369 та набуті ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" за Договором, посвідченим 05.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г. за р. № 1 про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09 від 21 січня 2008 року (р. № 369), що був укладений між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЖЕНЕВА" та ПАТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" (код за ЄДРПОУ 20015529).
Звертаючись до суду позивач вказує на те, що Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оспорює речове право іпотеки, шляхом звернення до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, з тих підстав, що у ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" відсутній оригінал договору № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21 січня 2008 року. Відповідною обставиною позивач обґрунтовує існування господарського матеріально-правового спору про речове право, а саме щодо наявності у ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" прав кредитора за кредитним договором та пов’язаного із ним права іпотекодержателя у майново-господарських (грошових) правовідносинах з Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції наголосив, що позивачем не доведено наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача в порядку статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Відповідний правовий висновок ґрунтувався на тому, що підстава для звернення ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Женева" в порядку адміністративного судочинства полягала не в оспоренні прав та законних інтересів позивача, як кредитора та іпотекодержателя, а виключно у порушенні державним реєстратором процедури проведення реєстраційної дії.
Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги наголошує, що право іпотеки за позивачем не визнається відповідачем, а державна реєстрація переходу права до нього оспорюється в порядку адміністративного судочинства на тій підставі, що у позивача відсутній оригінал кредитного договору (а разом із ним і права кредитора) та останній не вправі здійснювати і права іпотекодержателя, які є додатковими (акцесорними) до прав кредитора за грошовим зобов’язанням. Таким чином, позивач вважає, що між сторонами існує господарський матеріально-правовий спір про речове право, а саме щодо наявності у ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" прав кредитора за кредитним договором та пов’язаного із ним права іпотекодержателя у майново-господарських (грошових) правовідносинах з Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ. Як вказує позивач, невизнання відповідачем прав кредитора та іпотекодержателя за позивачем створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права, а оскарження відповідачем дій інших суб’єктів, що ґрунтуються на невизнаному речовому праві (а саме: оскарження правових підстав для державної реєстрації переходу до позивача речового права іпотеки) прямо загрожують реалізації позивачем набутих прав іпотекодержателя, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Відповідач також з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі № 922/3422/18.
В обгрунтуванні апеляційної скарги вказує, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути самостійним предметом спору, оскільки не призводять до поновлення порушених прав і не можуть самостійно розглядатись в окремій справі. На підтвердження правової позиції наведено висновки, викладені Великою палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 08.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Женева" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18; призначено справу до розгляду на 12.06.2019 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 10.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18; призначено справу до розгляду на 12.06.2019 о 10:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
У судове засідання, яке відбулось 12.06.2019, з’явились належні представники сторін.
На початку судового засідання, виходячи з того, що апеляційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Женева" та апеляційна скарга ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" подані на однакове судове рішення, колегія суддів дійшла висновку про доцільність їх розгляду в одному апеляційному провадженні.
У судовому засіданні представником ТОВ "Фінансова компанія "Женева" заявлено клопотання про витребування доказів (вх.№5724 від 12.06.2019), а саме інформації у Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу реєстрації адвоката Орлова Олександра Олександровича як самозайнятої особи адвоката.
Доцільність витребування відповідної інформації аргументується представником позивача необхідністю з'ясування правової природи винагороди, отриманої адвокатом Орловим Олександром Олександровичем від ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" для можливості їх кваліфікації як адвокатського гонорару або як прибутку фізичної особи підприємця.
Згідно частини 1 стаття 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Колегія суддів приймає до уваги, що з наявних у матеріалах справи видаткових касових ордерів вбачається правова підстава перерахування адвокату Орлову Олександру Олександровичу від ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" коштів - Договір про надання правничої допомоги №9/А. Таким чином, відповідні кошти були перераховані адвокату Орлову Олександру Олександровичу ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" в якості оплати вартості отриманих послуг, що є достатньою підставою для її кваліфікації як адвокатського гонорару в порядку статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, обставина реєстрації адвоката Орлова Олександра Олександровича як самозайнятої особи адвоката або фізичної особи підприємця (як і дослідження правильності відповідного облікування) на обліку в органах фіскальної служби України не має правового значення при розгляді даної господарської справи, та входить до сфери їх особистих правовідносин. У зв'язку з цим судом апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні відповідного клопотання.
В ході судового засідання було оголошено перерву до 19.06.2019 задля надання можливості представнику ТОВ "Фінансова компанія "Женева" ознайомитись з матеріалами апеляційної скарги ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія".
У судове засідання, яке відбулось 19.06.2019, з’явився представник позивача; відповідач у судове засідання не з’явився, будучи обізнаним з приводу дати та місця проведення судового засідання.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18 не відповідає в повній мірі нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.
З матеріалів справи вбачається, що 05.10.2018 АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" відступив на користь ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" свої права вимоги до Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ за Договором № 02- 25К-02 на кредитну лінію від 21/01.2008 (далі - Кредитний договір) та укладеним в його забезпечення Іпотечним договором № 16-03-09 від 21.01.2008, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Зубарєвим І.Ю. за р. № 369 (далі - Іпотечний договір).
Предметом іпотеки за Іпотечним договором є належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення 3-го поверху № 1-6, 8-20, в літ. А-3, загальною площею 357,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд. 96 (дев’яносто шість) (надалі іменується - предмет іпотеки), згідно із записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1384825 від 21.01.2008.
На підставі договору від 05.01.2018 про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 16-03-09, посвідченим 21.01.2008, приватним нотаріусом КМНО Тарасовою Ю.Г. у відповідності до ст. 24 ЗУ "Про іпотеку", ст.ст. 26, 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", проведено державну реєстрацію змін у речовому праві іпотеки та в записі про іпотеку № 1384825 від 21.01.2008 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Держреєстр прав) замінено іпотекодержателя АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" на ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА".
За даними інформаційної довідки з Держреєстру прав, АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" отримало права вимоги до відповідача Іпотечним договором, укладеним в забезпечення Кредитного договору, від АТ БАНК "МЕРКУРІЙ" 07.02.2014.
Після скасування в 2014 році права власності АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА" на Предмет іпотеки, банк 29.12.2017 поновив запис, що передував скасованому запису про право власності, а саме: запис про іпотеку № 1384825 від 21.01.2008.
Таке поновлення запису про іпотеку проведено відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 1141 "Про затвердження порядку ведення Державного реєстру речових прав та на виконання та на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі № 820/6015/16.
У позовній заяві позивач вказує, що з 05.01.2018 ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" є кредитором відповідача за Кредитним договором на суму 19 188 699,17 грн та іпотекодержателем предмета іпотеки за Іпотечним договором, про що свідчить запис в Держреєстрі прав № 1384825 від 21.01.2008.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ оспорює речове право іпотеки, шляхом звернення до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом, з тих підстав, що у ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" відсутній оригінал договору № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008. Зазначає про те, що оригінал Кредитного договору був відсутній і у АТ "БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА". Тому, як вказує позивач в позовній заяві, відповідач вважає, що забезпечене іпотекою зобов’язання відповідача не підтверджене, а державні реєстратори без оригіналу Кредитного договору не мають право проводити реєстрацію іпотеки та/або змін щодо суб’єкта права іпотеки за ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА".
Так, позивач вважає, що право іпотеки за позивачем не визнається відповідачем, а державна реєстрація переходу права до нього оспорюється в порядку адміністративного судочинства на тій підставі, що у позивача відсутній оригінал кредитного договору (а разом із ним і права кредитора) та останній не вправі здійснювати і права іпотекодержателя, які є додатковими (акцесорними) до прав кредитора за грошовим зобов’язанням.
Таким чином, позивач вважає, що між сторонами існує господарський матеріально-правовий спір про речове право, а саме щодо наявності у ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА" прав кредитора за кредитним договором та пов’язаного із ним права іпотекодержателя у майново-господарських (грошових) правовідносинах з Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТОВ.
Отже, як вказує позивач, невизнання відповідачем прав кредитора та іпотекодержателя за позивачем створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права, а оскарження відповідачем дій інших суб’єктів, що ґрунтуються на невизнаному речовому праві (а саме: оскарження правових підстав для державної реєстрації переходу до позивача речового права іпотеки) прямо загрожують реалізації позивачем набутих прав іпотекодержателя, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів зазначає таке.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 ЕПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, у розумінні чинного законодавства суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого І відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту ; (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, які виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні: правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, і інтересів суспільства і держави з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист і яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорюванняі, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Так, в позовній заяві, позивач посилається на те, що відповідачем не визнається та оспорюється в судовому прядку речове право іпотеки за ТОВ "Фінансова компанія "Женева", шляхом звернення Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТОВ до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (справа №2040/5734/18) з тих підстав, що у ТОВ "Фінансова компанія "Женева" відсутній оригінал договору № 02-25К-02 на кредитну лінію від 21.01.2008, а тому, на думку відповідача, забезпечене іпотекою зобов’язання відповідача не підтверджене, а державні реєстратори без оригіналу Кредитного договору не вправі проводити реєстрацію іпотеки та/або змін щодо суб’єкта права іпотеки за ТОВ "ФК "ЖЕНЕВА".
Як вбачається з наданих позивачем до суду копії позовної заяви в адміністративній справі №2040/5734/18 ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" оскаржує саме протиправні дії державного реєстратора, а не речове право ТОВ "Фінансова компанія "Женева".
Таким чином, всупереч аргументам апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає про недоведеність ТОВ "Фінансова компанія "Женева" факту порушення (оспорювання або невизнання) права або законного інтересу відповідачем.
Втім сама по собі недоведеність позивачем існування порушеного права або інтересу є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги в разі, коли остання спрямовувалась стороною на їх реалізацію.
В даному випадку Господарським судом Харківської області не було взято до уваги, що окрім відсутності порушення (оспорювання або невизнання) права або законного інтересу ТОВ "Фінансова компанія "Женева", фактично позовна вимога спрямована на підтвердження судом його речового права (права кредитора, права іпотекодержателя). Тобто, позивач просить господарський суд встановити у нього наявність такого права, а не реалізувати його.
Слід зазначити, що вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Так, господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога – спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідна правова позиція була висловлена також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16.
На неможливості розгляду позовних вимог про встановлення певних фактів наголошено також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17. Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок, що вимоги про визнання права, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду (стаття 12 цього ж Кодексу).
Оскільки позовна вимога ТОВ "Фінансова компанія "Женева" спрямована на встановлення судом речового права (права кредитора, права іпотекодержателя), за відсутності факту його порушення відповідачем, даний спір не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією апеляційної скарги ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" щодо необхідності закриття провадження в даній справі в порядку пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Женева" слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" задовольнити; рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18 скасувати; провадження у справі № 922/3422/18 закрити.
Згідно статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність
-залишення без задоволення апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Женева", судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача;
-задоволення апеляційної скарги ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія", судові витрати за подання апеляційної скарги (сплачені на підставі платіжного доручення №2198 від 26.04.2019 в сумі 5286,00 грн) підлягають відкодуванню позивачем.
Розглядаючи питання відшкодування ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" витрат на правничу допомогу, пов’язану з розглядом справи у суді першої інстанції колегія суддів зазначає про таке.
Так, між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом О.О. Орловим 20 грудня 2018 року було укладено Договір про надання правничої допомоги №9/А (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов’язання надати Клієнту за винагороду необхідну правничу допомогу щодо ведення справи №922/3422/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання прав кредитора за Договором №02-25К-02 від 21.01.2008 та іпотекодержателя за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008 в судах першої (Господарський суд Харківської області), другої (Східний апеляційний господарський суд) та третьої інстанцій (Касаційний господарський суд).
Відповідно до пункту 2.3 цього Договору Адвокат має право на отримання винагороди за цим Договором незалежно від ухваленого судом рішення з урахуванням умов, викладених у Додатку, який є невід’ємною частиною цього Договору.
Згідно з пунктом 2.11 Договору Клієнт зобов’язаний здійснити оплату винагороди (гонорару) на користь Адвоката за надання останнім правничої допомоги, згідно з умовами цього Договору та Додатку №1, який є невід’ємною частиною цього Договору, у будь-якому випадку протягом строку, встановленого цим Договором та Додатком до нього.
Як передбачено пунктом 3.1 Договору умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується Клієнтом на користь Адвоката, Сторони узгоджують у Додатку №1 до цього Договору, який складається в 2-х (двох) примірниках, по одному примірнику для кожної із Сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу та є невід’ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 1 Додатку №1 до зазначеного Договору сторони за Договором про надання правничої допомоги №9/А від 20 грудня 2018 року домовились, що гонорар Адвоката за ведення справи №922/3422/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання прав кредитора за Договором №02-25К-02 від 21.01.2008 та іпотекодержателя за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008 в суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області) складає 100 000, 00 (сто тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
При цьому надання Адвокатом правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає:
-вивчення позовної заяви та доданих до неї документів;
-підготовку і формування відзиву на позовну заяву та подання його до суду з відповідними доказами;
-надання суду відповідних доказів;
-за необхідності підготовку та подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву;
-за необхідності підготовку та подання заяв і клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання;
-підготовку та подання інших документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта;
-представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області).
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1163/18 від 06 березня 2019 касаційний суд з системного аналізу наведених вище норм законодавства зробив наступні висновки:
1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3)Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з акту приймання - передачі виконаних робіт від 02.04.2019 адвокатом здійснено наступний перелік робіт:
1)вивчив документи стосовно предмета спору;
2)склав та подав заяву від 03.01.2019 про залишення позову без розгляду;
3)склав та подав заяву від 03.01.2019 про закриття провадження у справі;
4)склав та подав заяву від 03.01.2019 в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України;
5)склав та подав клопотання від 17.01.2019;
6)склав та подав відзив на позовну заяву у справі №922/3422/18;
7)склав та подав клопотання від 17.01.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів;
8)склав та подав заяву від 17.01.2019 про залишення позову без розгляду;
9)брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 17.01.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
10)склав та подав заяву від 17.01.2019 про ознайомлення з матеріалами справи;
11)склав та подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів;
12)склав та подав пояснення від 28.02.2019;
13)брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 28.02.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
14)склав та подав додаткові пояснення до клопотання про закриття провадження у справі від 04.03.2019;
15)брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 04.03.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
16)брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 29.03.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду;
17)брав участь у судовому засіданні Господарського суду Харківської області 01.04.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також участю в дослідженні доказів та судових дебатах.
Так, розмір наданої професійної правничої допомоги, передбачений в договорі, становить 100 000,00 грн.
Реалізація адвокатом вищенаведених дій процедурного характеру підтверджується матеріалами справи.
Отримання відповідних коштів в якості адвокатського гонорару підтверджується видатковими касовими ордерами:
-№12 від 15.01.2019 на суму 50 000, 00 грн;
-№13 від 16.01.2019 на суму 50 000, 00 грн.
У постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Касаційний суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З огляду на:
1)складання адвокатом низки документів процедурного характеру ( заяви від 03.01.2019 про залишення позову без розгляду; заяви від 03.01.2019 про закриття провадження у справі; заяви від 03.01.2019 в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України; клопотання від 17.01.2019; заяви у справі №922/3422/18; клопотання від 17.01.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів; заяви від 17.01.2019 про залишення позову без розгляду; заяви від 17.01.2019 про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів; письмовиві пояснення від 28.02.2019; додаткові пояснення до клопотання про закриття провадження у справі від 04.03.2019);
2)проведення роботи, зумовленої необхідністю формування та доведення правової позиції по справі;
3)безпосередню участь представника у судовому засіданні (судове засідання 17.01.2019, 28.02.2019 04.03.2019 29.03.2019 01.04.2019) в ході проведення яких ним надавалися пояснення суду, міркування, щодо питань, які виникали під час судового розгляду;
4)загальні засади справедливості, добросовісності та розумності, принцип співмірності судових витрат,
5)підставність правової позиції відповідача,
колегія суддів вважає правомірним відшкодування суми витрат, на правничу допомогу, пов’язану з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 50 000,00 грн.
Відповідний розмір витрат на правничу допомогу підлягає відшкодування відповідачу, понесених з розглядом справи у суді апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно пункту 2 Додатку №1 до вищезазначеного Договору сторони за договором про надання правничої допомоги №9/А від 20.12.2018 домовились, що гонорар адвоката за ведення справи №922/3422/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про визнання прав кредитора за Договором №02-25К-02 від 21.01.2008 та іпотекодержателя за Іпотечним договором №16-03-09 від 21.01.2008 в суді другої інстанції (Східний апеляційний господарський суд) складає 200 000, 00 (двісті тисяч) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
При цьому надання правничої допомоги при розгляді справи в суді другої інстанції включає: вивчення документів, підготовку та подання до суду другої інстанції апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, за необхідності підготовку та подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу або заперечення на відповідь, за необхідності підготовку та подання заяв і клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви і клопотання та інших документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, які необхідні для розгляду справи та отримання судового рішення на користь Клієнта, а також представництво інтересів Клієнта в суді другої інстанції (Східний апеляційний господарський суд).
Пунктом 4 Додатку №1 до Договору передбачено, що на виконання викладених у цьому Додатку умов Клієнт зобов'язаний сплатити Адвокату гонорар у сумі 200 000, 00 (двісті тисяч) гривень за ведення справи у суді другої інстанції протягом 30 днів з моменту винесення Східним апеляційним господарським судом ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю у цій справі була постановлена 10.05.2019.
У встановлений пунктом 4 Додатку №1 до Договору строк Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю сплатила адвокату Орлову О. О. гонорар у розмірі 200 000, 00 грн, що підтверджується видатковими касовими ордерами:
-№104 від 28.05.2019 на суму 50 000, 00 грн;
-№113 від 29.05.2019 на суму 50 000, 00 грн;
-№118 від 30.05.2019 на суму 50 000, 00 грн;
-№119 від 31.05.2019 на суму 50 000, 00 грн.
Як передбачено пунктом 4.5 Договору, після закінчення кожного етапу надання правничої допомоги сторони протягом 5 днів складають Акт виконаних робіт, у якому зазначають обсяг наданої правничої допомоги.
З наданого стороною Акту виконаних робіт вбачається, що відповідно до пункту 1.1 Договору №9/А про надання правничої допомоги від 20.12.2018 адвокат надав клієнту необхідну правничу допомогу у Східному апеляційному господарському суді при розгляді справи №922/3422/18, а саме:
1)здійснював пошук, систематизацію та аналіз судової практики для обґрунтування правової позиції при складанні апеляційної скарги;
2)сформував правову позицію для представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі №922/3422/18;
3)склав та подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі №922/3422/18;
4)склав та подав відзив від 24.05.2019 на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Женева";
5)склав та подав заяву від 11.06.2019 в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України;
6)склав та подав клопотання від 12.06.2019;
7)брав участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.06.2019 у справі №922/3422/18, здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Реальність подання адвокатом відповідача заяв та відзиву підтверджується матеріалами справи.
З огляду на:
1)складання адвокатом низки документів процедурного характеру (відзив від 24.05.2019 на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Женева"; заява від 11.06.2019 в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України; клопотання від 12.06.2019);
2)проведення роботи, зумовленої необхідністю формування та доведення правової позиції по справі;
3)безпосередню участь представника у судовому засіданні (судове засідання 12.06.2019) в ході проведення якого ним надавалися пояснення суду, міркування, щодо питань, які виникали під час судового розгляду;
4)загальні засади справедливості, добросовісності та розумності, принцип співмірності судових витрат,
5)підставність правової позиції відповідача,
колегія суддів вважає, що витрати в сумі 200000,00 грн є несумірними зі складністю справи, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню позивачем у сумі 50 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Женева" залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 01.04.2019 у справі № 922/3422/18 скасувати.
Провадження у справі № 922/3422/18 закрити.
Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (код за ЄДРПОУ 40888017, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/72) на користь ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" (код за ЄДРПОУ 23915446, 61022, м. Харків, вул. Сумська, 96) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 5286,00 грн.
Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (код за ЄДРПОУ 40888017, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/72) на користь ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" (код за ЄДРПОУ 23915446, 61022, м. Харків, вул. Сумська, 96) витрати на правничу допомогу, пов’язану з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 50 000,00 грн.
Стягнути з ТОВ "Фінансова компанія "Женева" (код за ЄДРПОУ 40888017, 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/72) на користь ТОВ "Азово-Чорноморська інвестиційна компанія" (код за ЄДРПОУ 23915446, 61022, м. Харків, вул. Сумська, 96) витрати на правничу допомогу, пов’язану з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 50 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 24.06.2019.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян
