ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" січня 2020 р. Справа№ 910/10006/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Секретар судового засідання: Котенко О.О.
За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 21.01.2020.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 (суддя Стасюк С.В., м. Київ, повний текст рішення підписано 28.11.2019)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент", м. Київ
до 1) публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", м. Київ
2) ОСОБА_1 , м. Київ
про визнання недійсним договору іпотеки
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним Договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 підписано собою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину та вчинений заінтересованою особою без погодження та подальшого схвалення відповідним органом банку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 (суддя Стасюк С.В., м. Київ, повний текст рішення підписано 28.11.2019) позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази погодження Спостережною радою банку на вчинення спірного правочину, а отже наявні підстави для визнання спірного правочину недійсним, оскільки при його вчиненні порушено порядок визначений ст. 71 Закону України «Про акціонерні товариства».
Не погодившись із вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 підписано особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину, то відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 у справі № 910/10006/19 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 призначено на 21.01.2020.
02.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" - без задоволення.
21.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшло клопотання № б/н від 21.01.2020 про відкладення розгляду справи.
Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста", що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/10006/19 відмовлено у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" про відкладення розгляду справи № 910/10006/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/10006/19 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" про відвід судді Разіної Т.І., Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. у справі № 910/10006/19, яка підписана директором заявника Ліневич Є.О. залишено без розгляду; визнано подання заяви товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" про відвід судді Разіної Т.І., Тарасенко К.В., Іоннікової І.А. у справі № 910/10006/19 зловживанням процесуальними правами.
21.01.2020 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 скасувати.
В судовому засіданні 21.01.2020 представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" - без задоволення.
21.01.2020 в судове засідання не з`явилися представники відповідача 1 та відповідача-2, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомили.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 12 статті 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що відповідач-1 та відповідач-2 належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи у присутності представників позивача та відповідача-1.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 15 квітня 2016 року нерухоме майно - група приміщень № 11, загальною площею 199,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 96 у місті Києві (приміщення) є власністю товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент", що підтверджується інформаційною довідкою № 174314241 від 18.07.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Так, на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 25.06.2013 року, 09.08.2013 року між публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки № 1203-090813/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1887, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нежилі приміщення, 53/100 частини (від місць спільного користування площею 375,7 кв.м), загальною площею 199,20 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 96.
Як зазначає позивач у позовній заяві, що 25.02.2014 між публічним акціонерним товариством "Єврогазбанк" та ОСОБА_1 укладено Договір про розірвання Договору іпотеки № 1203-090813/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 25.02.2014 року за реєстровим номером № 149, згідно умов якого Договір іпотеки розривався, зобов`язання сторін за Договором іпотеки припинялись, також сторони домовились припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно заборону відчуження майна, яке було предметом іпотеки, та вилучити запис про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Станом на дату набуття товариством з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" права власності нерухоме майно - група приміщень №11, загальною площею 199,2 кв. м. по вул. Саксаганського, 96 у місті Києві запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та заборону відчуження майна був відсутній.
Так, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2017 у справі № 761/13017/16-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.07.2017 у справі № 761/13017/16-ц, яким було визнано недійсним Договір про розірвання Договору іпотеки відновлено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку та заборону відчуження майна.
Разом з тим, позивач вказує на те, що не був стороною спору у справі № 761/13017/16-ц, попередні власники приміщення не повідомляли позивача про наявність будь-яких обтяжень приміщення чи про будь-який спір з банком, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні будь-які записи про іпотеку чи обтяження приміщення станом на момент набуття права власності на приміщення позивачем.
Враховуючи те, що позивачу стала відома обставина, яка порушує право останнього повноцінно розпоряджатися своїм майном, останній звернувся з даним позовом до суду, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 на підставі того, що він підписаний особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину та вчинений заінтересованою особою без погодження та подальшого схвалення відповідним органом банку.
Приписами статті 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Положеннями статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Приписами ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України правочин є чинним за умови дотримання його сторонами наступних вимог: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).
Статтями 4, 10 та 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину) особою, заінтересованою у вчиненні акціонерним товариством правочину, вважається посадова особа органів товариства; член її сім`ї - чоловік (дружина), батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини); юридична особа, в якій частка, що належить посадовій особі органів товариства, членам її сім`ї, становить 25 і більше відсотків; акціонер, який одноосібно або разом із членами сім`ї володіє 25 і більше відсотками простих акцій товариства, якщо зазначена особа (особи - разом або окремо) відповідає принаймні одній із нижченаведених ознак:
1) є стороною такого правочину або є членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;
2) отримує винагороду за вчинення такого правочину від товариства (посадових осіб товариства) або від особи, яка є стороною правочину;
3) внаслідок такого правочину придбаває майно;
4) бере участь у правочині як представник або посередник (крім представництва товариства посадовими особами).
Особа, заінтересована у вчиненні правочину, зобов`язана протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості поінформувати товариство про наявність у неї такої заінтересованості.
Виконавчий орган акціонерного товариства зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з дня отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, надати наглядовій раді (у разі відсутності наглядової ради - кожному акціонеру персонально) інформацію стосовно правочину, у вчиненні якого є заінтересованість, зокрема про:
1) предмет правочину;
2) вартість одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином;
3) загальну суму правочину щодо придбання, відчуження або можливості відчуження майна, виконання робіт, надання або отримання послуг;
4) особу, яка має заінтересованість у вчиненні такого правочину.
Так, якщо правочин, щодо якого є заінтересованість, порушує інтереси товариства, наглядова рада може заборонити його вчинення або винести розгляд цього питання на загальні збори.
Наглядова рада протягом п`яти робочих днів з дня отримання від виконавчого органу інформації про правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, зобов`язана прийняти рішення щодо вчинення такого правочину товариством або про відмову від його вчинення.
Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради, вона не бере участі в голосуванні з питання вчинення такого правочину. Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими у вчиненні такого правочину, або якщо наглядова рада не була створена або не прийняла рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, протягом строку, встановленого цією статтею, це питання виноситься на розгляд загальних зборів.
Наглядова рада може прийняти рішення про вчинення чи відмову від вчинення правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є акціонером публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" та їй належить 31,7380% акцій.
29.10.2012 ОСОБА_1 була обрана членом Спостережної ради Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" терміном на 5 років.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази прийняття рішення Спостережною радою публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" про вчинення правочину, щодо якого є зацікавленість.
Частиною 1 ст. 72 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент вчинення спірного правочину) визначено, що правочин, вчинений з порушенням вимог статті 71 цього Закону, може бути визнано судом недійсним.
Таким чином, ОСОБА_1 є особою, заінтересованою у вчиненні публічним акціонерним товариством "Європейський газовий банк" оспорюваного правочину, та є стороною такого правочину, протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості повинна була поінформувати товариство (виконавчий орган) про наявність у неї такої заінтересованості.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази погодження Спостережною радою банку на вчинення спірного правочину, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним, оскільки при його вчиненні був порушений порядок визначений ст. 71 Закону України "Про акціонерні товариства".
Відтак, доводи позивача про те, що Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 підписано собою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для здійснення такого правочину є необґрунтованими, та як матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність відповідних обставин.
Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» правочин, вчинений з порушенням ст. 71 цього Закону може бути визнаний недійсним.
Так, всупереч вимогам Закону України «Про акціонерні товариства» під час та після вчинення правочину, Спостережна рада Банку та Загальні збори учасників Банку не надавали згоду на укладення Договору іпотеки, оскільки відсутній відповідний протокол, яким була б оформлена така згода.
Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Окрім того, ст. 72 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено окрему підставу для визнання правочину недійсним, а тому посилання скаржника на те, що судом першої інстанції відхилено доводи позивача про відсутність повноважень на укладення Договору іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013, жодним чином не спростовує недотримання вимог, що ставляться до правочинів із заінтересованістю.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що Договір іпотеки № 1203-090813/1 від 09.08.2013 є недійсним внаслідок порушення вимог цивільного законодавства в частині недотримання порядку укладення даного договору.
Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до приписів статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестохіллс Веста" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі № 910/10006/19 залишити без змін.
3. Справу № 910/10006/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 23.01.2020.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова
