ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2020 року
Київ
справа №140/1362/19
адміністративне провадження №К/9901/24805/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Гвоздецького Андрія Мироновича, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (прийняту судом у складі судді Ксензюка А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів: Багрія В.М., Курильця А.Р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа - Релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної церкви села Будятичі Іваничівського району», про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо проведення реєстрації змін до Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району шляхом реєстрації Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади «Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району» у новій редакції;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 16 квітня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» в частині реєстрації статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району у новій редакції за новою назвою юридичної особи.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 червня 2019 року провадження у справі закрив, у зв`язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 липня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору такий має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 серпня 2019 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що членами Релігійної організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори Релігійної організації щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної організації, та відповідні рішення - не приймалися, тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Спірним розпорядженням зареєстровано Статут Релігійної організації з іншою юридичною назвою, тобто, фактично у протиправний спосіб було змінено найменування позивача.
Отже, предметом спору є саме порушення відповідачем положень чинного законодавства України, яким регулюється внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації.
Такі обставини, як зазначає скаржник, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб`єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.
Йдеться у скарзі й про те, що фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб`єкта владних повноважень - відповідача, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 серпня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 30 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
17 жовтня 2019 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження та цього ж дня на підставі частини шостої статті 346 КАС своєю ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 грудня 2019 року повернула дану справу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
У зв`язку з відпусткою судді Рибачука А.І. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року № 76/0/78-20 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації «Свято-Миколаївська релігійна громада Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» із місцезнаходженням у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області, у зв`язку із чим вона набула статусу юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
На підставі підпункту 1 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 16 квітня 2019 року № 214 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», яким зареєстровано зміни до статуту «Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» у новій редакції за новою назвою релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області».
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як встановлено судами, позивач оспорює розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції від 16 квітня 2019 року в частині реєстрації статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви у с. Будятичі Іваничівського району у новій редакції з новою юридичною назвою.
Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).
За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.
За певним чином подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.
Отже, спір, що виник у розглядуваній справі належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, водночас дійшли помилкового висновку про те, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій у мотивувальній частині підлягають зміні - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Гвоздецького Андрія Мироновича, задовольнити частково.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року змінити - з урахуванням мотивів наведених у цій постанові Верховного Суду визначити, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
