ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
Львів
№ 857/6813/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Курильця А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2. ,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року про закриття провадження у справі № 140/1362/19 (ухвала постановлена в м. Луцьку, головуючий суддя Ксензюк А.Я.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа Релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної церкви села Будятичі Іваничівського району» про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування розпорядження,
в с т а н о в и в:
ОСОБА _1 22.04.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Волинської обласної державної адміністрації, третя особа Релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Української Православної церкви села Будятичі Іваничівського району», в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо проведення реєстрації змін до Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району шляхом реєстрації Статуту Свято-Миколаївської релігійної громади «Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району» у новій редакції;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 16 квітня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» в частині реєстрації статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району у новій редакції за новою назвою юридичної особи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року провадження у справі закрито, оскільки така не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з положеннями Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-ХІУ місцеві державні адміністрації є органами виконавчої влади, а отже - суб`єктами владних повноважень. Відтак, очевидним є той факт, що позов поданий до суб`єкта владних повноважень та обґрунтований фактами, що свідчать про прийняття останнім рішень у сфері державної реєстрації у межах виконання ним функцій органу виконавчої влади, а отже підлягає розгляду адміністративним судом у порядку та за правилами КАС України.
В той же час, визначене у цьому позові нормативно-правове обґрунтування позовних вимог чітко вказує на такі підстави позову, що виключно пов`язані із допущеними відповідачем порушеннями процедури та порядку здійснення державної реєстрації статуту релігійного об`єднання (організації, громади), що визначені чинним законодавством України.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги наведені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, позивача та його представника, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації «Свято-Миколаївська релігійна громада Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» із місцезнаходженням у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області, у зв`язку із чим вона набула статусу юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.
На підставі підпункту 1 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 16 квітня 2019 року №214 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», яким зареєстровано зміни до статуту «Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області» у новій редакції за новою назвою релігійна організація «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області».
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Закриваючи провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад учасників спору такий має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як видно з позовної заяви, позивач є настоятелем Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області. Як на підставу позову, позивач вказує ту обставину, що релігійна громада ніколи не приймала жодних рішень про затвердження статуту у новій редакції, про зміну назви релігійної громади, про перехід громади під протекторат Православної церкви України.
Зазначає, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін та доповнень до статуту не ухвалювалось загальними зборами релігійної громади, такі збори не скликались її членами, рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалювалось менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту. Також зазначає, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту не засвідчене підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Документи для державної реєстрації змін до статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі Іваничівського району Волинської області не подавалися.
Відтак, оскаржується розпорядження від 16 квітня 2019 року №214 саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію статуту, положень закону в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи. Як видно із встановлених обставин, позивач пов`язує проведену реєстрацію статуту, власне із незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Тобто, фактичною підставою звернення до суду стали не дії відповідача-суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації статуту, а дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачу.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, КАС України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Окрім того, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
У контексті наведеного необхідно зауважити, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації статуту релігійної громади), проте факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.
Отже, предметом спору за даним адміністративним позовом є правомірність рішення органу виконавчої влади - Волинської обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади. При цьому фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Отже, наданню правової оцінки підпункту 1 пункту першого розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №214 від 16 квітня 2019 року «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції» в частині реєстрації змін до статуту Свято-Миколаївської релігійної громади Української Православної Церкви у селі Будятичі Іваничівського району у новій редакції за новою назвою юридичної особи «Свято-Миколаївська релігійна громада Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області» передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації Свято-Миколаївської релігійної громади Православної церкви України села Будятичі Іваничівського району Волинської області.
Таким чином, оскаржуване розпорядження стосується не лише прав та інтересів позивача, а й створює та змінює права всіх членів Релігійних громад.
Колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку спір виник саме між керівником (членом) Свято-Миколаївської релігійної громади Української православної церкви у селі Будятичі, Іваничівського району Волинської області та релігійною громадою, які вирішили змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Необхідно звернути увагу і на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, як встановлено, спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійних громад на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19 грудня 2018 року у справі №806/3462/14.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у даній справі.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року про закриття провадження у справі № 140/1362/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Д. М. Старунський
судді
В. М. Багрій
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 29.07.2019
