П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/194/19
Провадження № 11-534заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (суддя Берназюк Я. О.) у справі№ 9901/194/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, прийняте за скаргою ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду;
- зобов`язати ВРП розглянути питання і внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у 2018 році він взяв участь у конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення згідно зі статтею 81 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія) рішенням від 06 березня 2019 року № 28/зп-19 затвердила рейтинг кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у якому ОСОБА_1 зайняв 19 позицію. Рішенням Комісії від 06 березня 2019 року № 637/вс-19 була внесена рекомендація ВРП щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Проте ВРП рішенням від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, мотивуючи це тим, що до ВРП 16 серпня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 У скарзі зазначалося, що 02 березня 2018 року суддя ОСОБА_1 на замовлення фізичних осіб склав «Експертний висновок ОСОБА_1 » для Високого суду Британських Віргінських Островів, у якому на порушення вимог Закону № 1402-VIII, Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу суддівської етики публічно піддав сумніву судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2017 року, ухвали суду касаційної інстанції. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 . Водночас дисциплінарний орган ВРП установив, що вказані дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, зокрема пункту 12 Кодексу суддівської етики. Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями ВРП та її дисциплінарного органу, позивач указав, що вказаний висновок було складено ним не як суддею суду першої інстанції, а в контексті наукового узагальнення, за результатами наукових напрацювань автора в межах загального дослідження особливостей застосування міжнародних стандартів у галузі прав людини на національному рівні. На переконання ОСОБА_1 , зазначені дії не суперечать нормам суддівської етики та не завдають шкоди авторитету судової влади. Водночас як рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, яким було встановлено порушення позивачем правил суддівської етики, так і рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення його на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду становлять втручання у його свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).До того ж наведені обставини були предметом розгляду ВККС, досліджувалися на співбесіді, що вплинуло на виставлений бал та знайшло своє відображення у протоколі засідання Комісії, а відтак відповідно до статті 37 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) ці відомості не могли бути підставою для ухвалення ВРП рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
3. Ураховуючи, що мотиви, викладені у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 покладено в основу рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, позивач вважає, що ефективним способом захисту його прав є спільне оскарження вказаних рішень у судовому порядку, оскільки вони охоплюють правовідносини, які пов`язані між собою і які за своєю правовою природою не можуть бути досліджені окремо одні від одних.
Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції
4. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зобов`язання ВРП розглянути питання і внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
5. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 травня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, прийнятого за скаргою ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог мотивована тим, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.
7. За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в оскаржуваній ухвалі, рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19може бути оскаржене виключно до ВРП за нормами частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що він просив у позовній заяві об`єднати кілька позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення відповідача є взаємопов`язаними між собою, охоплюють правовідносини, які пов`язані між собою і які за своєю правовою природою не можуть бути досліджені окремо одні від одних, а тому ефективним способом захисту його прав є оскарження вказаних рішень у судовому порядку. На думку позивача, також на необхідність спільного розгляду порушених ним питань вказує й та обставина, що ВРП (орган, до якого може бути оскаржено рішення Дисциплінарної палати) своїм рішенням від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 по суті визнала законними висновки її Першої Дисциплінарної палати, викладені в рішенні від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, що потребує спільної судової перевірки оскаржуваних рішень.
9. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до положень частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII ВРП за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати має право змінити рішення Дисциплінарної палати лише в частині виду дисциплінарного стягнення, а не в частині мотивів. На переконання позивача, зміна рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, яким відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлених у цьому рішенні фактів не входить до переліку рішень, які ВРП може прийняти за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати. З огляду на це відмова у відкритті провадження в частині позовної вимоги про визнання протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 фактично позбавляє позивача права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, закріпленого в статті 55 Конституції України, права на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції, та права на доступ до правосуддя, закріпленого в статті 6 Конвенції.
10. На підставі викладеного скаржникпросить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2019 рокупро відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимогта направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 липня 2019 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 19 серпня 2019 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
16. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
17. Разом із цим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
18. З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VІІІ, глава 4 якого визначає процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
19. Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).
20. Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (п. 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
21. Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики «суду» з точки зору автономного трактування статті 6 Конвенції та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як «суд» у змістовому значенні цього терміна.
22. Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).
23. Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, що приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.
24. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати із числа членів ВРП, які, у свою чергу, здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (частина друга статті 42 цього Закону).
25. За приписами частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
26. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
27. Таким чином, Дисциплінарні палати ВРП в такому провадженні є квазісудом першої інстанції, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та приймають рішення на підставі балансу поданих доказів. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд.
28. Тому, враховуючи положення глави 4 Закону № 1798-VIII та частини шостої статті 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, в касаційному порядку.
29. Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП і не може бути самостійним предметом судового розгляду.
30. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 800/593/17, 07 червня 2018 року у справі № 800/594/17, 23 серпня 2018 року у справі № 800/234/17, 24 січня 2019 року у справі № 826/7108/18.
31. Таким чином, Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в цій справі, оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.
32. На переконання ОСОБА_1 , обставини, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 800/594/17, є відмінними від обставин цієї справи, тому вказана правова позиція застосуванню не підлягає, оскільки в зазначеній справі позивач заявляв вимогу про визнання протиправним і скасування рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Водночас ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним рішення Дисциплінарної палати ВРП про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності. На думку скаржника, зміна таких рішень ВРП у порядку, визначеному статтею 51 Закону № 1798-VIII, не передбачена.
33. Велика Палата Верховного Суду вважає зазначені доводи апеляційної скарги безпідставними з огляду на таке.
34. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
35. Згідно з частиною першою статті 51 Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
36. Як зазначалося вище, частиною третьою статті 51 Закону № 1798-VIII визначено, що скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.
37. Частина десята вказаної статті передбачає, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:
1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;
2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;
4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;
5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.
38. Аналіз наведених положень статті 51 Закону № 1798-VIII свідчить про те, що повноваження ВРП щодо перегляду рішень її Дисциплінарних палат, прийнятих у дисциплінарних справах, не обмежуються лише переглядом рішень про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Суддя, щодо якого Дисциплінарна палата ухвалила рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності, також може оскаржити це рішення дисциплінарного органу до ВРП у порядку статті 51 Закону № 1798-VIII.
39. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду не погоджується із доводами скаржника про те, що ВРП своїм рішенням від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду по суті визнала обґрунтованими висновки її Першої Дисциплінарної палати, викладені в рішенні від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, у зв`язку із чим оскарження цього рішення до ВРП не може вважатися ефективним способом захисту порушених прав позивача.
40. Обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою ВРП у рішенні від 15 березня 2019 року, не були спростовані скаржником у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII. Під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ВРП послалася на відповідні факти як на обґрунтовані відомості, отримані у передбаченому законом порядку. Перевірка ВРП обставин, наведених у рішенні її Дисциплінарної палати, не передбачена під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, оскільки ця процедура не замінює собою процедуру перегляду рішення Дисциплінарної палати ВРП у дисциплінарній справі за скаргою судді, щодо якого ухвалене відповідне рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
42. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
43. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 266, 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
С. В. Бакуліна Н. П. Лященко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов В. В. Пророк
М. І. Гриців Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська
