Справа № 344/13061/16-к
Провадження № 11-кп/4808/484/19
Категорія ст. 199 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.11.2019 року про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 , -
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, та визначити заставу 13780000 грн. з покладенням відповідних обов`язків; обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, та визначити заставу 2756000 грн. з покладенням відповідних обов`язків. Апелянт посилається на те, що 17.11.2019 року сплив строк дії попередньої ухвали стосовно запобіжного заходу, проте стороною захисту залишено поза увагою той факт, що судом не визначено розміру застави відносно ОСОБА_7 , чим погіршено його становище. Апелянт вказує також на те, що посилання суду на ухвалу від 19.09.2019 року. якою на ОСОБА_9 покладено «відповідні обов`язки на весь час судового розгляду» не ґрунтуються на вимогах КПК України, суперечать тексту ухвали та звукозапису судового засідання. Апелянт звертає увагу на те, що механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.11.2019 року постановлено, продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеним розміром застави до 11.01.2020 року включно. Вбачається, що суд приймав таке рішення на підставі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України та про продовження обов`язків щодо ОСОБА_9 , який зокрема, повинен прибувати до прокурора за кожною вимогою. Суд дійшов висновку, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою доцільно продовжити, в той час як доцільності продовження ОСОБА_9 обов`язків, судом не встановлено, оскільки, на думку суду, обов`язки покладались на весь час судового розгляду без зазначення обмежувальних строків.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор просив доводи апеляційної скарги задовольнити, скасувати ухвалу суду;
- обвинувачені та захисники не підтримали доводи апеляційної скарги прокурора, просили її залишити без задоволення, вважали її безпідставною, ухвалу суду просили залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, з`ясувавши обставини справи, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, ухвалу суду скасувати, прийняти нову, за таких підстав.
Вбачається, що в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 308, ч. 1 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України (а.п. 1-17).
Питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою вирішувалось на етапі судового розгляду.
Так, 19.09.2019 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області продовжено запобіжні заходи у виді тримання під вартою до 17.11.2019 року включно, ОСОБА_9 із визначенням розміру застави у сумі 288150 грн., та ОСОБА_7 із визначенням розміру застави у сумі 153680 грн.
Вказане судове рішення не скасоване.
На даний час ОСОБА_9 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з покладенням певних обов`язків, у зв`язку із внесенням відповідного розміру застави.
З матеріалів провадження вбачається, що на етапі судового розгляду прокурором було подано два клопотання: 1) про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 на 60 днів, із визначенням застави 160560 грн. з покладенням відповідних обов`язків (а.п. 18-19); 2) про продовження покладення обов`язків на ОСОБА_9 на 2 місяці (а.п. 20-21).
В наслідок розгляду вказаних клопотань, ухвалено оскаржуване рішення.
Підстави прийнятого рішення щодо вказаних клопотань прокурора були наведені судом в мотивувальній частині ухвали, проте в її резолютивній частині відсутні висновки суду в частині прийнятого рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_9 .
В той же час, резолютивна частина ухвали суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 372 КПК України повинна містити виклад остаточних висновків в точній і визначеній формі, щоб не виникли жодні ускладнення з її реалізацією та тлумаченням.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Таким чином, колегія судів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення, з ухваленням нового.
При вирішенні питання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду, а також при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є встановлення факту наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, колегія суддів вважає, що задля забезпечення повного та об`єктивного судового розгляду даного провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням доводів що були наведені у клопотанні прокурора в обґрунтування ризиків, які існували як на момент затримання підозрюваного, та які не зменшились та існують на даний час.
Як вбачається з поданого до суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , в ньому повно та всебічно викладені обставини, які свідчать про те, що останній, у разі обрання відносно нього більш м`якого запобіжного заходу, може незаконно впливати на свідків, з метою перешкоджання повного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, з метою ухилення від відповідальності.
Приймаючи рішення про продовження строків триманні під вартою, колегія суддів також враховує й те, що ОСОБА_7 усвідомлює можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, санкція статті інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачає покарання до 12 років позбавлення волі, останній не працевлаштований, а тому існують ризики, викладені прокурором у клопотанні, зокрема: що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експертів тощо.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що по справі не проведено повного допиту осіб, а обвинувачений обізнаний з приводу їх показань, що свідчить про існування ризику перешкоди з боку обвинуваченого у встановленні істини по справи, оскільки діючим законодавством, зокрема ст. 23, ст. 95 КПК України, передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 цього кодексу. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів оцінює суворість можливого покарання та визнає за реальну небезпеку можливість ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає за необхідне клопотання прокурора про проводження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
При визначенні розмірі застави колегія суддів враховує, що попереднім судовим рішення обвинуваченому ОСОБА_7 визначено розмір застави в сумі 153680 грн., яка за переконанням колегії суддів, є помірною та достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
В той час, як визначена в апеляційній скарзі прокурора вимога про розмір застави у сумі 2756000 грн., на думку колегії суддів, є явно непомірною.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, що покладені на ОСОБА_9 на 2 місяці, колегія суддів вважає його обґрунтованим.
Так, згідно із ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
При прийнятті такого рішення, колегія суддів враховує те, що обов`язки особи як обвинуваченого, встановлені ст. 42 КПК України, можуть відрізнятись від обов`язків цієї особи, які на нього можуть бути покладені внаслідок прийняття рішення про запобіжний захід у виді застави, встановлені ст. 182 КПК України, а тому вважає за необхідне продовжити такі обов`язки строком на 60 днів.
Визначаючи обов`язки ОСОБА_9 , колегія суддів враховує судове рішення суду першої інстанції, яким такі обов`язку були встановлені внаслідок сплати розміру застави.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне покласти на ОСОБА_9 саме такі обов`язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та іншим обвинуваченим в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади до підрозділів УДМС України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.
Вимога апелянта про збільшення розміру застави ОСОБА_9 та встановлення її в розмірі 13780000 грн. не ґрунтується на вимогах закону та є явно непомірною, оскільки особа виконала попереднє судове рішення, яким визначався розмір застави, та яке не скасовано, й виконує покладені на нього обов`язки.
Підстав для визначення застави у розмірі запропонованому прокурором в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, оскільки в такому випадку нівелюється інститут застави, як альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати та прийняти нову.
Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.11.2019 року в кримінальному провадженні №22016090000000012 скасувати та постановити нову.
Клопотання прокурора від 12.11.2019 року щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11 січня 2020 року включно.
Визначити ОСОБА_7 розмір застави, що становить 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка визначена ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2019 року, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду за реквізитами: одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265.
В разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 на наступні обов`язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та іншим обвинуваченим в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади до підрозділів УДМС України в Івано-Франківській області, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.
Після внесення застави слід вважати, що до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави.
Продовжити строк дії покладених на ОСОБА_9 обов`язків на 60 днів, тобто до 11 січня 2020 року включно, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватись від спілкування з усіма свідками та іншим обвинуваченим в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади до підрозділів УДМС України в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.
Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомлені, не з`являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5
