Ухвала
Іменем України
29листопада 2019 року
м. Київ
справа № 695/319/19
провадження № 61-11000ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Також просила заборонити посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного майна, та заборонити ОСОБА_2 й іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо цього майна.
Заява мотивована тим, що за час спільного проживання та перебування у шлюбі вони набули майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_2 , як фактичний власник спірного майна, може на свій розсуд ним розпорядитися, в тому числі і відчужити його будь-яким способом третім особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача на частину у спільному майні в разі задоволення її позовних вимог.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру АДРЕСА_4 . Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_4 . Заборонено ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо вказаної квартири. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвала Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року була предметом перегляду в суді апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року залишена без змін. Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року у даній справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що застосовані заходи забезпечення позову обмежують його права як іпотекодержателя та кредитора, що не є відповідачем у справі.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між сторонами існує спір про поділ майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову. Позивачем наведені обставини, які відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) дають підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі. Обрані позивачем види забезпечення позову не призведуть до порушення прав сторін у справі, їх застосування є співмірним із заявленими позовними вимогами.
У листопаді 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у задоволеній частині, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
Заявник зазначає, що ОСОБА_1 не обґрунтувала, а суди не перевірили, у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя з огляду на те, що спірна квартира була передана в іпотеку за згодою позивача на забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Позивач усвідомлювала ризики невиконання її чоловіком зобов`язань за кредитним договором, зокрема, можливість примусової реалізації спірної квартири на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості. Посилається на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду вже під час примусового виконання рішення, коли вже спірне майно перебувало на примусовій реалізації, що є додатковим підтвердженням недобросовісної поведінки подружжя та відсутність між ними реального спору. Позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що договір іпотеки був укладений відповідачем всупереч інтересам сім`ї, і не ставила питання про визнання його недійсним. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи ТОВ «Кредитні ініціативи» про порушення його прав як іпотекодержателя, кредитора і стягувача у виконавчому провадженні та не врахував, що ухвала про забезпечення позову зупиняє виконання рішення про стягнення боргу на його користь.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, та заборона вчиняти певні дії.
За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, серед іншого, просила суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності сторін квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та поділити її.
Встановивши, що між сторонами існує реальний спір і позивач скористалась своїм правом на звернення до суду для його вирішення, суди попередній інстанцій, врахувавши, що спірна квартира була зареєстрована за відповідачем, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову, оскільки останній міг розпорядитись зазначеним майном, що призвело б до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Доводи ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо обмеження його права як іпотекодержателя судом апеляційної інстанції визнано такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки право іпотекодержателя при переході права власності на предмет іпотеки захищене статтею 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, після вирішення спору, з яким ОСОБА_1 звернулася до суду, іпотекодержатель не буде позбавлений можливості реалізувати свої права щодо іпотечного майна.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява, серед іншого, містить вимогу про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, яка за своєю специфікою може бути розглянута, а спір в цій частині вирішений, виключно при наявності у сторін майна, яке підлягає поділу. Тому незабезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна, а його відсутність на час розгляду справи- до відмови у задоволенні позову саме із вказаних підстав, що позбавляє особу, яка звернулась до суду з такими позовом, ефективного захисту свого права.
За наведених обставин судами попередніх інстанцій на законних підставах вжито заходів забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК Українисуд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги, що є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі, і їм була дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.
Керуючись пунктом 5 частини другої, пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко
