Ухвала
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 695/319/19
провадження № 61-11000ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом.
Разом із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 . Заборонити посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступного майна: житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; житлового будинку садибного типу з господарсько-побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 . Заборонити ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо вищезазначеного майна.
Заява мотивована тим, що за час спільного проживання та перебування в шлюбі, сторони у справі набули майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 , як фактичний власник спірного майна, може на свій розсуд ним розпоряджатися, в тому числі і відчужити його будь-яким способом третім особам до вирішення позовних вимог, що, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення її позовних вимог.
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області ухвалою від 29 січня 2019 року заяву задовольнив частково. Наклав арешт на нерухоме майно, а саме - на квартиру АДРЕСА_3 . Заборонив посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_3 . Заборонив ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо квартири АДРЕСА_3 . В решті вимог відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами існує спір про поділ майна, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити в майбутньому виконання рішення суду у разі задоволення позову, в свою чергу обрані позивачем види забезпечення позову, в разі їх застосування до вирішення спору по суті не призведуть до обмеження прав відповідача на володіння чи користування майном, оскільки слугуватимуть заходами запобігання можливих порушень прав позивача, які полягатимуть у можливому перепродажу майна до інших осіб чи зміни їх адреси. Вимоги про забезпечення позову в частині накладення арешту на житлові будинки садибного типу з господарського-побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
ОСОБА_1 , яка не є особою, яка приймала участь у розгляді справи, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року.
Апеляційний суд Черкаської області постановою від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що права ОСОБА_1 на дату постановлення ухвали про забезпечення позову не порушено, вона не була учасником справи, подання нею вимог про скасування ухвали про забезпечення позову є передчасним, а тому висновок суду про часткове задоволення заяви про забезпечення позову є правильним та таким, що відповідає нормам законодавства та обставинам справи.
04 червня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, зокрема судом першої інстанції порушено її права, оскільки 04 лютого 2019 року були проведені електронні торги з реалізації предмету іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_3 , за результатами яких її визнано переможцем, про що складено відповідний протокол та видано акт проведення електронних торгів. В апеляційній скарзі, та в доповненій до апеляційної скарги заяві від 14 травня 2019 року, вона зазначала, що на дату постановлення судом оскаржуваної ухвали вона була зареєстрованим учасником торгів з продажу вказаної квартири, і саме порушення її прав, як учасника торгів, стало підставою для оскарження ухвали про застосування заходів забезпечення позову до суду апеляційної інстанції, нею було подано до суду копію квитанції про сплату гарантійного внеску: «Станом на 29 січня 2019 року відбувалася реєстрація учасників торгів та підтвердження участі у торгах, шляхом сплати гарантійного внеску за участь у торгах в розмірі 24 885 грн, який нею був сплачений 28 січня 2019 року згідно з квитанцією від 28 січня 2019 року № 8418159. Оскаржувана ухвала суду порушує не лише права учасників торгів, а й осіб, які не брали участі в торгах, але були зацікавлені в придбанні даної квартири, зважаючи на заборону продажу, відчуження і реєстрації переходу власності на вказану квартиру. Застосовані судом заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами та суперечать вимогам частини третьої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Стаття 150 ЦПК України визначає певні види забезпечення позову при заявлені відповідних позовних вимог. Позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту не подавався. Виконавчий документ, на підставі якого здійснювалося стягнення, не оскаржувався боржником у судовому порядку. Не дивлячись на це, суд забезпечив позов про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення аліментів забороною продажу, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміну власника у будь-який спосіб, забороною будь-яких реєстраційних дій квартири АДРЕСА_3 , наклав арешт та інші заборони щодо вказаної квартири. Оскаржуваною ухвалою суд застосував заходи забезпечення позову, направлені на зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, що є недопустимим. Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушених прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Торги з продажу арештованого майна не були скасовані, але оскаржувана ухвала суду перешкоджає їй здійснювати її майнові права щодо придбаного майна, яке лишається у власності та в розпорядженні боржника ОСОБА_3 , який користується ним на свій розсуд, після його продажу в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Належним чином оформлення результатів електронних торгів - є складовою процесу виконання судового рішення, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, згідно зі статтею 129-1 Конституції України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Отже накладення арешту, заборона вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення, відчуження, продажу, реалізації квартири, її арешт та заборона посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі - направлені на недопущення виконання судового рішення і є недопустимими.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд першої інстанції задовольняючи частково заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру, дійшов правильного висновку, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, обрані позивачем види забезпечення позову, в разі їх застосування до вирішення спору по суті, не призведуть до обмеження прав відповідача на володіння чи користування майном.
Апеляційний суд залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано вважав її такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права. Ухвала районного суду не порушує права ОСОБА_1 , оскільки постановлена була до придбання нею спірної квартири на електронних торгах, тому аргументи касаційної скарги про те, що ухвала районного суду перешкоджає їй здійснювати майнові права щодо придбаного майна на увагу не заслуговують.
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Відповідно до частини п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2019 року в справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. П. Курило
