АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/793/527/19
Головуючий по 1 інстанції - Середа Л.В.
Категорія : скарга на ухвалу
Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.
УХВАЛА
16 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого
НерушакЛ.В.(суддя-доповідач)
Суддів БородійчукаВ.Г., Василенко Л.І.
Заучастю секретаря
ВинникІ.М.
розглянувши у судовому засіданні м. Черкаси заяву ОСОБА_1 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
в с т а н о в и в :
29 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Одночасно з позовною заявою 29 січня 2019 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено посадовим особам, що виконують функції державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності у будь-якій формі та будь-який спосіб, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонено ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу, дарування, міни, реалізації, звернення стягнення та відчуження і зміни власника у будь-який спосіб щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти вимог – відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , яка не приймала участі у розгляді справи, вважаючи свої права порушеними, оскаржила дану ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 05.03.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21.03.2019 року проведення підготовчих дій за вищезазначеною апеляційною скаргою закінчено, а справу призначено до розгляду на 17 квітня 2019 року 09 год. 30 хв.
В подальшому розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався за клопотанням сторін по справі та розгляд апеляційної скарги закінчився у судовому засіданні 16.05.2019 року прийняттям постанови апеляційним судом.
14 травня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання зловживаннями процесуальними правами безпідставних заяв та клопотань позивача ОСОБА_2 , поданих нею та її представниками.
В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 вказує, що, зважаючи на неодноразово заявлені клопотання ОСОБА_2 , що були підтримані її представниками просить подальші безпідставні заяви, клопотання, відводи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5 . та їх представників – визнати зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду на підставі ч. 3 ст. 44 ЦПК України. Також в даній заяві ОСОБА_1 зазначає, що безпідставним є посилання ОСОБА_2 та її представників на п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, яким передбачено, що апеляційні і касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
15 травня 2019 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу. В обґрунтування даної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що поведінка та дії позивача, відповідача та адвокатів Сизька Д.Б. та ОСОБА_6 Б.Б. свідчать про узгодженість їх дій, направлених на уникнення відповідальності для уникнення виконання судового рішення про стягнення боргу за кредитним договором ОСОБА_3 Скаржник зазначає, що з цією метою позивач та відповідач, діючи узгоджено, за допомогою адвокатів Сизька Д.Б. і Сизька Б.Б. вдались до низки зловживань правом.
ОСОБА_1 посилається на ст. 148 ЦПК України, та звертає увагу на те, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*3=5763) у випадках зловживанням процесуальними правами. У випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як учасника справи, так і з його представника.
У заяві від 15.05. 2019 року ОСОБА_1 просить врахувати той факт, що зловживання ОСОБА_3 своїми процесуальними правами призвело до значного обмеження її прав та законних інтересів, було скоєно умисно з мотивів ухилення від несприятливих для сторін наслідків продажу належного майна з електронних торгів та демонструє виключний цинізм та неповагу до системи правосуддя учасників справи, суду та суспільства, вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її представників – заходи процесуального примусу у виді штрафу, у максимальному розмірі 5763 грн.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши заяви ОСОБА_1 про визнання зловживаннями процесуальними правами безпідставних заяв та клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представників, колегія суддів апеляційного судк приходить до висновку про відмову у задоволенні даної заяв, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Згідно ч. 3 ст. 44 ЦПК України, на яку посилається заявник, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Відповідно п.1 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви, клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
Частиною 2 ст. 144 ЦПК України передбачено, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.
ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».
Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.
Апеляційний суд, приймає до уваги, що учасники процесу не добросовісно користуються своїми процесуальними правами, оскільки позивач та її представники, відповідач затягують розгляд апеляційних скарг в даній справі, поданих на процесуальні ухвали суду першої інстанції , так як розгляд по суті позовних вимог ще не розпочато судом першої інстанції. Сторони та їх представники подають ряд клопотань та заяв, які вже вирішено судом, в тому числі заяви про відвід колегії суддів після відмови у задоволенні відводу колегії суддів судом апеляційної інстанції, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та неможливість закінчити розгляд апеляційних скарг у зв`язку із неотриманням відповідачем ОСОБА_7 судових повісток , які повертаються не врученими, хоча він обізнаний про розгляд справи, ним подавався відвід складу колегії суддів, однак в суд апеляційної інстанції він не з`являється, заяв про розгляд справи чи поважність причин неявки суду не подає. При цьому , позивач та її представники подають ряд клопотань про неможливість розгляду апеляційної скарги без належного повідомлення відповідача і в засідання апеляційного суду не з`являються, чим продовжують затягувати розгляд апеляційних скарг.
Однак, враховуючи, що клопотання, які заявлено позивачем Степікою Л ОСОБА_8 . та їх представниками розглянуто та вирішено колегією суддів апеляційного суду, то доводи наведені у заяві ОСОБА_1 про визнання зловживаннями процесуальними правами безпідставних заяв та клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представників та вимоги скаржника, що у разі подання подібних безпідставних заяв та клопотань визнати їх зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду не підлягають задоволенню, оскільки на майбутнє суд не може вирішувати питання, які ще не подані на розгляд суду, а подані клопотання вже розглянуто та вирішено судом, тому неможливо залишити їх без розгляду.
Щодо вимог заяви ОСОБА_1 від 15.05.2019 року про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та стягнення штрафу у максимальному розмірі 5763 грн., то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції вбачаються зловживання процесуальними правами позивачем та її представниками , однак за наявності можливості застосування інших заходів процесуального примусу, такий захід примусу як штраф за вказаних дій учасників справи, які обрали такий спосіб захисту своїх прав та інтересів, не відповідатиме вимогам закону, так як застосовується у виняткових випадках та наявності підстав для його застосування.
Виходячи з вище викладеного, заяви ОСОБА_1 про визнання зловживаннями процесуальними правами безпідставних заяв та клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представників підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 44, 81, 143, 144, 367, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Відмовити у задоволенні заяв ОСОБА_1 від 14.05. 2019 року та від 15.05. 2019 року про визнання зловживаннями процесуальними правами безпідставних заяв та клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та їх представників у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді
Нерушак Л.В. Бородійчук В.Г. Василенко Л.І.
