ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про зупинення провадження у справі
м. Київ
27.11.2019
Справа № 910/7586/19
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді - Князькова В. В.,
за участю секретаря судового засідання Скокіна О. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», м. Київ
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Оболонь», м. Київ,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн», м. Київ
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Луганська обл., м. Сєвєродонецьк,
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
про солідарне стягнення 111 465 096,13 грн
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Оболонь», м. Київ
до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Луганська обл., м. Сєвєродонецьк
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн», м. Київ
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 05/06/19-1 від 05.06.2019
За участю представників:
від позивача: Пилип В.М.;
від відповідача 1: Пекар А.О.;
від відповідача 2: не з`явився
від третьої особи 1: Богушко О. В.
від третьої особи 2: Басій К. С.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» про солідарне стягнення 111 465 096,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 01-12 від 23.02.2012, який укладений між Приватним акціонерним товариством «Оболонь» та Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк», в частині виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та сплати процентів у встановлені договором строки, що стало також підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
За твердженнями позивача, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» укладено договір поруки № 01-12П від 24.09.2015. При цьому, як на підставу для звернення до суду з даним позовом позивач вказує на договір відступлення права вимоги № 05/06/19-1 від 05.06.2019, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2019 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (третя особа 1) на стороні позивача та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (треті особа 2) на стороні відповідачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 до розгляду з первісним позовом у справі № 910/7586/19 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Оболонь» до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 05/06/19-1 від 05.06.2019.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач 1 посилається на наявність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 05/06/19-1 від 05.06.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс». Зокрема, відповідач 1 вказує, що Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником банківської установи - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк». Будь-який правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» відсутній, а тому, на думку заявника, Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» не мало права на укладення договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, за яким вказане товариство не є кредитодавцем.
У підготовче судове засідання 27.11.2019 з`явились представники позивача, відповідача 1 та третіх осіб 1, 2. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився.
Під час судового засідання судом було поставлено на обговорення питання щодо доцільності зупинення судового провадження у даній справи до закінчення перегляду справи № 925/698/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, господарський суд вважає за доцільне зупинити провадження у справі, виходячи з наступного.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. ч. 1, 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами частини третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» заява № 52854/99, «Устименко проти України» (заява № 32053/13).
У рішенні від 10.11.2005 Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов`язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з`являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз`яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).
Під час розгляду даної справи судом було встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 прийнято до розгляду справу № 925/698/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест ресурс» до Публічного акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Молочна компанія «Волошкове поле», Публічного акціонерного товариства «Юрія» про стягнення 39562812,14 грн.
Предметом вирішення спору у справі № 925/698/16 є дослідження правомірності стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» як такого, що стало належним правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (шляхом зміни найменування юридичної особи з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»), солідарно з відповідачів спірної суми боргу, який виник унаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору № 12-070201 про відкриття кредитної лінії від 05.02.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Публічним акціонерним товариством «Первомайський молочноконсервний комбінат», на виконання якого укладено договір поруки від 01.08.2013 № 1.
Підставою для передачі справи № 925/698/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказано наявність виключної правової проблеми, яка виходить за межі даної категорії спорів (про стягнення заборгованості за кредитом) та полягає у одночасному існуванні неоднакових підходів судів різних юрисдикцій щодо визначення обсягу прав та обов`язків позивача як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних, трудових, корпоративних та інших правовідносинах.
На теперішній час справа № 925/698/16 перебуває у провадженні Великої Палати Верховного Суду, судове засідання призначено на 10.12.2019.
У даному випадку судом враховано, що питання визначення обсягу прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» як правонаступника банківської установи - Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» входить до предмету дослідження у справі № 910/7586/19, що розглядається судом.
При цьому судом не можуть бути прийняті до уваги заперечення Приватного акціонерного товариства «Оболонь» проти зупинення провадження у даній справі та посилання останнього на висновки колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/7828/17, оскільки Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 26.02.2019 було зазначено про існування протилежних висновків колегій спеціалізованих касаційних судів щодо переходу прав та обов`язків від Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія».
Наявність відмінних один від одного висновків судів різних юрисдикцій щодо правового статусу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» як правонаступника Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», щодо наявності або відсутності у Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» вказує на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої має важливе значення для розвитку права в цілому.
За висновками суду, зупинення провадження на стадії підготовчого провадження не призведе до затягування судового процесу в цілому, оскільки забезпечить правильне правозастосування та реалізацію принципу правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення.
Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, господарський суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення перегляду справи № 925/698/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
УХВАЛИВ:
Зупинити провадження у справі № 910/7586/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» до Приватного акціонерного товариства «Оболонь», Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Ейнштейн» про солідарне стягнення 111 465 096,13 грн та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Оболонь» до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбо Фінанс» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 05/06/19-1 від 05.06.2019 - до закінчення перегляду справи № 925/698/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 28.11.2019.
Суддя В. В. Князьков
