Окрема думка
судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
ОСОБА_1
справа № 752/6325/16-к
провадження № 51-387км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 22 жовтня 2019 року касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_2 задовольнив частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_2 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
По суті прийнятого рішення погоджуюсь повністю. Водночас вважаю, що при викладенні мотивувальної частини постанови Суд вийшов за межі наданих повноважень.
Так, відповідно до положень, передбачених ч. 1 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Проте, під час викладення мотивувальної частини постанови, надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині того, що лише після закінчення з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, коли суд перейшов до судових дебатів, прокурором було надано документи на підтвердження правових підстав проведення НСРД (відповідні клопотання, доручення на проведення НСРД, постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину) та після з`ясування обставин і перевірки їх доказами, суд додатково дослідив подані прокурором документи, що стали правовою підставою проведення НСРД, посилаючись на висновки Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК, колегія суддів дійшла висновку про те, що відомості, які містяться у відкритих таким чином процесуальних документах, котрі стали правовою підставою проведення НСРД (постановах прокурора та ухвалі суду), як і у самих протоколах за результатами цих дій, можуть бути визнані допустимими доказами лише під час нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Враховуючи, що Суд ухвалив скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, такі висновки Суду, який уповноважений лише на перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій у тому числі і норм процесуального права, на мою думку, не узгоджуються з положеннями, передбаченими ч.1 ст. 433 КПК, та є передчасними, оскільки для прийняття відповідного процесуального рішення кожний доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів зточки зору достатності та взаємозв`язку, що є компетенцією суду першої інстанції та у випадках, передбачених КПК, суду апеляційної інстанції. Водночас, жоден доказ не має наперед встановленої сили.
22 жовтня 2019 року
Суддя ОСОБА_1
