Справа № 752/6325/16-к
Провадження №: 1-кп/752/135/17
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2017 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 42015100000001398 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин, Вінницької області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого:
обвинуваченого за ч.1 ст. 364; ч.2 ст. 190 КК України,
з участю сторін та інших учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
обвинуваченого ОСОБА_6 ;
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 шахрайським способом, шляхом обману ОСОБА_8 , заволодів чужим майном, зокрема грошовими коштами за наступних обставин.
У провадженні слідчого СУ ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_9 перебувало кримінальне провадження №12015100000000495 від 29.05.2015 р. за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 206 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування зазначеного кримінального провадження 22.10.2015 у період з 11 год. 10 хв. по 14 год. 05 хв. проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , якого після завершення слідчої дії, доставили до слідчого ОСОБА_9 , та цього ж дня його було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Конвоювання ОСОБА_8 до установи тимчасового утримання було доручено трьом працівникам поліції, серед яких був старший оперуповноважений з особливо важливих справ УКР ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 .
У ході конвоювання ОСОБА_8 до ITT ГУ НП в м. Києві у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману.
Після утримання в ITT ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2015, згідно якої йому вбрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_6 та ще кількома співробітниками поліції доставлено в Київське СІЗО, де останній утримувався до 28.10.2015 та в подальшому був звільнений у зв`язку із внесенням застави.
Маючи на меті реалізувати свій злочинний умисел направлений на шахрайське заволодіння чужими коштами шляхом обману, ОСОБА_6 у один з днів після звільнення ОСОБА_8 , зателефонував на мобільний телефон останнього зі свого номеру мобільного телефону та запропонував зустрітись біля приміщення УКР ГУ НП в м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114.
04.11.2015 року у денний час, згідно попередньої домовленості ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_6 біля приміщення УКР України в місті Києві, розташованого по вул. Антоновича, 114 в м. Києві, в ході якої останній, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на шахрайське заволодіння коштами, розпитав про умови перебування в установах ІТТ та СІЗО останнього та в кінці розмови повідомив, що у разі необхідності наступної зустрічі він набере його на мобільний телефон.
Через тиждень ОСОБА_6 в черговий раз зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про необхідність зустрітись біля ринку «Володимирський» в приміщені кафе «Будинок кави». Під час цієї зустрічі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, запропонував останньому своє сприяння в уникненні кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12015100000000495 від 29.05.2015 р., в якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру, хоча не мав повноважень впливати на хід та результати розслідування провадження, та висунув вимогу про сплату йому грошових коштів у розмірі 5 тис. доларів США та вказав, що у разі відмови від його пропозицій, він направить слідчому додаткові матеріали щодо причетності ОСОБА_8 до правопорушень, хоча жодних додатково зібраних матеріалів, що стосуються причетності ОСОБА_8 до вчинення інших кримінальних правопорушень, у розпорядженні ОСОБА_6 не було.
Будучи введеним в оману, з приводу можливостей ОСОБА_6 впливати на хід розслідування кримінального провадження та наявності додаткових матеріалів щодо протиправної діяльності, ОСОБА_8 погодився сплатити при умові зменшення розміру коштів до 3 тисяч доларів США, на що ОСОБА_6 згодився.
Таким чином, ОСОБА_15 , не маючи повноважень впливати на хід та результати розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_8 та за відсутності у його розпорядженні будь-яких інших матеріалів щодо його незаконної діяльності, ввів в оману ОСОБА_8 , маючи намір заволодіти його коштами шахрайським способом.
24.12.2015 року, приблизно о 16 год. 30 хв., згідно попередньої домовленості ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зустрілись неподалік від адміністративної будівлі, в якій розташоване робоче місце ОСОБА_6 , а саме на вул. Володимиро-Либідській в м. Києві. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_8 пояснив, що в нього є лише половина обумовленої суми, яку він вимушений передати ОСОБА_6 за сприяння у вирішенні питань по кримінальному провадженню і неприйняття рішення по матеріалам, які стосувались його неправомірних дій. Після цього, ОСОБА_8 дістав із сумки згорток з коштами в сумі 37500 гривень та передав ОСОБА_6 , зазначивши, що в згортку півтори тисячі доларів США по курсу 25 гривень за долар CШA, які останній відразу взяв та поклав до карману пуховика, в який він був одягнений на той час. Після чого, ОСОБА_6 , повідомив, що іншу частину грошових коштів ОСОБА_8 повинен йому сплатити після різдвяних свят.
28.01.2016 о 08 годині 48 хвилин на мобільний телефон ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_6 та, запитавши чому ОСОБА_8 пропав, даючи при цьому зрозуміти останньому, що мова іде про іншу частину грошових коштів, які він повинен передати, домовився про зустріч.
Того ж дня, приблизно о 15 годині, згідно попередньої домовленості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зустрілись біля ресторану «Хатинка», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 114 та зайшли до приміщення вказаного ресторану. В ході вказаної зустрічі ОСОБА_6 задав ОСОБА_8 питання з приводу частини коштів, яку він повинен сплатити згідно раніше досягнутих з ним домовленостей, які він мав отримати за те, щоб не дати хід додатково зібраним матеріалам щодо протиправних дій ОСОБА_8 , хоча таких матеріалів в його розпорядженні не було та сприяти в уникненні кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні. ОСОБА_8 відмітив, що у нього є 35000 грн., після чого дістав вказані кошти із сумки, яка була при ньому, та передав ОСОБА_16 , які останній взяв, та не перераховуючи, поклав у внутрішню кишеню куртки, в яку був одягнений.
Після цього, ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 підійшли до стійки ресторану щоб розрахуватись, де ОСОБА_6 взяв 200 гривень однією купюрою з тих коштів, які ОСОБА_8 йому щойно передав і розрахувався. 28.01.2016 р, приблизно о 15 год. 45 хв., ОСОБА_6 вийшов з ресторану та попрямував у бік робочого місця, а саме до буд. АДРЕСА_2 , та в подальшому був затриманий працівниками поліції з грошовими коштами в розмірі 34800 гривень, які останній шахрайським способом, шляхом обману отримав від ОСОБА_8 .
Всього ОСОБА_6 шляхом обману, заволодів чужим майном на суму 72500 гривень, що відповідно п. 2 примітки до статті 185 КК України є значною шкодою.
Тобто, ОСОБА_6 визнається винним за ч.2 ст. 190 КК України, заволодінні чужим майном шляхом обману, що завдало значної шкоди потерпілому.
Обвинувачений ОСОБА_6 винним себе не визнав. Пояснив, що з ОСОБА_17 познайомився у прокурора ОСОБА_18 , який його викликав до себе по телефону. Прокурор повідомив, що оскільки ОСОБА_19 володіє криміногенною ситуацією, йому слід допомогти вирішити певні питання на залізничному вокзалу. Він у свою чергу сказав, що ОСОБА_20 з приводу своїх питань слід звернутися до правоохоронних органів.
Уже перебуваючи на вулиці, його наздогнав ОСОБА_19 та запропонував свої послуги інформатора та допомогу, на що він дав відмову.
Пізніше ОСОБА_19 неодноразово телефонував і вони зустрічалися. Пригадує, що в 2015 році проводили певні оперативні заходи і йому відомо, що був дозвіл на обшук у ОСОБА_20 , але він участі у ньому не брав. Побачив ОСОБА_19 коли того привезли до слідчого та затримували. При нагоді говорили наодинці і той дуже обурювався, що він не повідомив його про обшук. Через певний час ОСОБА_19 знову зателефонував і хотів зустрітися, проте на роботі зустрічатися він відмовився. Погодили зустріч в кафе. При розмові останній пропонував свою допомогу по наданню інформації, пропонував товаришувати. Потім знову телефонував і задавав незрозумілі питання з приводу його кримінального провадження.
24.12.2015 року знову зустрілися, спілкувалися, але він ніяких незаконних дій, що стосуються його роботи не вчиняв, грошей у ОСОБА_20 в той день не брав.
28.01.2016 року в черговий раз зустрілися за ініціативою ОСОБА_21 . Той консультувався з приводу оренди приміщень. Він в свою чергу пояснював тому, як і куди треба звертатися. Він переконаний, що коли він виходив в туалет, ОСОБА_19 поклав йому гроші в куртку, поза його волею. Не пригадує, щоб грошима, які йому поклав ОСОБА_19 , він розраховувався в кафе. Кримінальне провадження щодо нього сфабриковане, а докази є недопустимими.
Незважаючи на показання обвинуваченого та заперечення ним обставин вчинення кримінального правопорушення встановлених судом, зокрема шахрайства, його винність підтверджується сукупністю доказів, безпосередньо досліджених судом, які суд вважає належними та допустимими і в сукупності такими, що є достатніми для визнання винуватості обвинуваченого.
Так, потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_6 знає давно, ще коли той працював міліціонером на залізничному вокзалі. В кінці 2015 року його затримали за незаконне зберігання зброї, був обшук і у нього знайшли патрони, до яких він не має відношення. ОСОБА_22 та інші поліцейські доставляли його в ІТТ та СІЗО. Після його звільнення, при зустрічі, ОСОБА_22 сказав дати йому гроші і він вирішить питання про закриття справи стосовно нього. Якщо грошей не буде, то має ще якісь матеріали стосовно нього і їх реалізує. ОСОБА_22 запевняв його, що якщо заплатить зазначену суму, вирішить з слідчим про закриття провадження стосовно нього, а якщо сума буде меншою, то посприяє щоб не було реальної міри покарання. Коли ОСОБА_22 назвав суму, сказав, що такої немає, той каже знайдеш, бо тримаєш стоянку. Домовилися на певну суму, яку точно, не пригадує. Спочатку хотів розрахуватися з ОСОБА_23 , і подумав, що не буде проблем, але потім вирішив звернутися у внутрішню безпеку поліції, бо не знав, за що ж повинен платити. Йому було вручено певну суму коштів, біля 40 тисяч гривень, і він їх передав ОСОБА_24 при першій зустрічі на авто мийці, і той запевняв, що вживає заходи до закриття справи. Сказав, що іншу частину грошей треба буде передати пізніше. В кінці січня 2016 року, при зустрічі в ресторані, передав ОСОБА_24 другу частину обумовленої суми, яку йому попередньо вручили в поліції. При виході з ресторану, ОСОБА_25 затримали. Зустрічі з ОСОБА_23 фіксував на прилади, тобто спеціальні засоби, які надали в поліції, вони були в сумці і після зустрічей передав їх поліції. Наполягає, що ОСОБА_22 вимагав у нього кошти за сприяння у вирішенні питань по кримінальному провадженню та за те, що не буде давати хід якимось додатковим матеріалам щодо нього.
В розпорядження суду стороною обвинувачення надано ряд інших доказів, які повністю узгоджуються з показаннями потерпілого, були безпосередньо досліджені судом і які суд вважає належними та допустимими, і в сукупності достатніми та переконливими поза розумним сумнівом, для визнання винуватості обвинуваченого.
Так, в підтвердження свідчень потерпілого про вручення йому 24.12.2015 року та 28.01.2016 року працівниками поліції, з участю понятих, коштів відповідно в сумах 37 тисяч 500 грн. та 35 тисяч гривень, для подальшої передачі ОСОБА_24 , свідчать протоколи про використання заздалегідь ідентифікованих засобів, в яких відмічено серії та номери купюр, та долучено ксерокопії купюр в додаток до них (т.2 а.с.67-77, 78-89).
Як видно з протоколу від 28.01.2016 року (т.1 а.с.94-99), о 15.59 годин ОСОБА_6 на вул. Володимиро-Либідська в м. Києві було затримано за підозрою у вчиненні злочину та при обшуку, в присутності понятих, крім іншого, було виявлено та вилучено 174 купюри номіналом 200 грн., номери яких, при співставленні, співпадають з номерами купюр які 28.01.2016 року вручалися
ОСОБА_26 подальшому, вищезазначені грошові купюри, з зазначенням номерів та серій, постановою слідчого були визнані речовими доказами (т.2 а.с. 91-94).
Крім того, як відображено у протоколі огляду від 28.01.2016 року (т.2 а.с. 59-63), в ресторані «Хатинка» на барній стійці було виявлено грошову купюру номіналом 200 грн., серії ЄЮ 1298589, та, як відмічено в протоколі, бармен повідомив, що зазначеною купюрою за чай та каву розрахувалося два чоловіки приблизно о 15.44 годин.
Номер та серія зазначеної купюри також співпадають з номером та серією однієї з купюр врученої попередньо працівниками поліції ОСОБА_27 , для передачі ОСОБА_28 подальшому, вищезазначена грошова купюра, з зазначенням номера та серій, постановою слідчого була визнана речовим доказом (т.2 а.с. 97).
Тобто, вищезазначені докази, при їх співставленні, переконливо свідчать про те, що у ОСОБА_25 під час затримання, та в ресторані, де вони перед затриманням перебували з потерпілим, були виявлені саме кошти, які попередньо вручалися потерпілому ОСОБА_8 .
Текст розмов, які мали місце між ОСОБА_23 та ОСОБА_19 при запланованих зустрічах відповідно 24.12.2015р. і 28.01.2016 р., та спілкування в переддень зустрічі 27.01.2016 року, відображено в протоколах проведення негласних (слідчих) розшукових дії із застосуванням технічних засобів, які проводилися на підставі ухвал Апеляційного суду м. Києва, які розсекречені та були предметом дослідження в ході судового засідання (т.2 а.с.256-274, т. 6 а.с. 53-94), зміст яких є свідченням підтвердження показань потерпілого з приводу того, що обвинувачений переконував його в спроможності вирішити питання з кримінальним провадженням де він був фігурантом та необхідності за це провести оплату.
Додатково винність обвинуваченого підтверджується: протоколами огляду предметів, які вилучалися під час проведення обшуків та компютерних пристроїв і мобільних телефонів (т.2 а.с. 108-146, 162-171).
Вищезазначені докази, як вважає суд, є належними та допустимими, та в сукупності достатніми для доведення винності обвинуваченого, у вчиненні шахрайства.
Показання обвинуваченого, з приводу того, що він не вчиняв шахрайських дій щодо потерпілого, гроші йому підкинули, суд до уваги не бере та відкидає, як такі що є нелогічними та непослідовними і спростовуються іншими доказами, які проаналізовані судом і які суд враховує та бере до уваги, як такі що є достатніми та підтверджують винність обвинуваченого.
Суд також не бере до уваги твердження обвинуваченого, що у не процесуальний спосіб щодо нього було проведено негласні слідчі дії, оскільки, як свідчать досліджені матеріали надані стороною обвинувачення на стадії доповнень після їх розсекречення, негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_6 проводилися відповідно до постанов прокурора від 24.12.2015 року та 27.01.2016 року про проведення контролю за вчиненням злочину, що ґрунтується на вимогах КПК України.
Суд, вважає слушними доводи сторони захисту, та відкидає і не бере до уваги як доказ винності обвинуваченого протокол огляду місця події від 28.01.2016 року (т.2 а.с.64-65) в якому відмічено про знайдення, під час затримання ОСОБА_25 , на тротуарі навпроти будинку АДРЕСА_3 грошової купюри номіналом 200 грн., серії ЄГ 0785428, оскільки при співставленні, зазначеної купюри немає в переліку вручених потерпілому купюр.
Суд не погоджується та відкидає доводи захисту з приводу того, щоб докази отримані внаслідок негласних слідчих дій, враховуючи що здобуті при кваліфікації дій обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину, а після його дії перекваліфіковано на злочини що не є тяжкими та особливо тяжкими, слід визнати недопустимими, оскільки першочергово дії ОСОБА_25 , як працівника правоохоронного органу було кваліфіковано як злочин, який є тяжким, що, згідно вимог ст. 246 КПК України, давав підстави для проведення негласних (розшукових) слідчих дій.
Наданий стороною захисту висновок № 27/16 експертного почеркознавчого дослідження проведеного за заявою ОСОБА_25 , в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_29 , зображення яких міститься у графах Поняті: 2, та підпис від імені ОСОБА_8 , зображення якого міститься у графі «особа, якій вручені грошові кошти», в ксерокопії протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 28.01.2016 року, виконані однією особою, та що підпис від імені ОСОБА_8 , зображення якого міститься у графі «особа, якій вручені грошові кошти», в ксерокопії протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 28.01.2016 року, виконав не ОСОБА_19 , а інша особа і який, як зазначає захист, свідчить про фальсифікацію документів, суд до уваги не бере та відкидає з наступних підстав.
Об`єктом вищезазначеного експертного дослідження були ксерокопії документів за відсутності експериментальних зразків підписів осіб, а тому зазначений висновок суд не може вважати повним та об`єктивним. Більше того, висновки експертного дослідження по суті спростовуються показаннями потерпілого, який повідомив що безпосередньо отримував кошти і які, як свідчать надані стороною обвинувачення докази, в подальшому були вилучені при затриманні у ОСОБА_6 .
За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку про доведеність винності обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується за ч.1 ст. 364 КК України. Як зазначено у обвинуваченні наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві № 18 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_6 призначено на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві та присвоєно спеціальне звання «майор поліції».
Відповідно до посадової інструкції працівників Управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, затвердженої начальником УКР ГУ НП у м. Києві, майор поліції ОСОБА_15 заводить та реалізовує оперативно - Jрозшукові справи категорії «Захист», особисто приймає участь у розкритті злочинів, розробляє плани та приймає участь у проведенні заходів по знешкодженню учасників злочинних груп, займається розкриттям тяжких злочинів, скоєних злочинними угрупування, тощо.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності; та ін.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_6 , як офіцер Національної поліції, є працівником правоохоронного органу та наділений повноваженнями щодо здійснення функцій представників влади, тобто є службовою особою.
Так, у провадженні слідчого СУ ГУ Національної поліції в місті Києві ОСОБА_9 перебувало кримінальне провадження №12015100000000495 від 29.05.2015 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 206 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 263 КК України, та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015100000000495 22.10.2015 у період з 11 год. 10 хв. по 14 год. 05 хв. проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , а саме у квартирі АДРЕСА_4 , в ході якого виявлено та вилучено мисливську зброю марки «Хатсан», калібру 12 мм., № НОМЕР_1 та пістолет для відстрілу гумовими кулями марки «Фенікс», калібру 9 мм., № НОМЕР_2 , на які є відповідні дозволи на право зберігання та носіння та набої в кількості 11 штук маркуванням «СОВА П 9мм» та 250 набоїв до мисливської зброї, калібру 12 мм, 13 патронів маркуванням «S&B 9 mmP.A. Blanc».
Після завершення слідчої дії працівники ГУНП в м. Києві на службовому автомобілі марки «Шевролет Авео» доставили ОСОБА_8 до службового кабінету слідчого ОСОБА_9 , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Володимирська. 15. Цього ж дня, тобто ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Конвоювання ОСОБА_8 до установи тимчасового утримання було доручено трьом працівникам поліції, серед яких був старший оперуповноважений з особливо важливих справ УКР ГУНП в м. Києві ОСОБА_6
22.10.2015 року, точний час не встановлено, у ході конвоювання ОСОБА_8 до ІТТ ГУ НП в м. Києві у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе, а саме коштів ОСОБА_8 , з використанням наданої йому влади та всупереч інтересів служби.
Після утримання в ІТТ ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.10.2015, згідно якої йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_6 та ще кількома співробітниками поліції доставлено в Київське СІЗО, де останній утримувався до 28.10.2015 та в подальшому був звільнений у зв`язку із внесенням застави.
У подальшому, після звільнення ОСОБА_8 з-під варти, точний день та час досудовим слідством не встановлено, на мобільний телефон останнього зателефонував ОСОБА_6 зі свого номеру мобільного телефону та запропонував зустрітись біля приміщення УКР ГУ НП в м. Києві, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114.
04.11.2015 року, у денний час,згідно попередньої домовленості ОСОБА_8 у домовленому місці зустрівся з ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 в ході розмови, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе всупереч інтересів служби, розпитав про умови перебування в установах ІТТ та СІЗО останнього та в кінці розмови повідомив, що у разі необхідності наступної зустрічі він набере його на мобільний телефон.
Через тиждень ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про необхідність зустрітись біля ринку «Володимирський» в приміщені кафе «Будинок кави». Під час цієї зустрічі ОСОБА_6 , продовжуючи реалізувати злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди для себе всупереч інтересів служби, запропонував останньому уникнути кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12015100000000495 від 29.05.2015р., в якому ОСОБА_8 повідомлено про підозру та висунув вимогу про сплату йому грошових коштів в розмірі 5 тис. доларів США. Крім того, у разі сплати вказаної суми, ОСОБА_22 обіцяв не дати хід матеріалам, які окремо зібрані та стосуються діяльності ОСОБА_8 . Під час вказаної розмови ОСОБА_22 зауважив, що якщо не сплатить йому вказану суму грошей, то ОСОБА_8 по повній відчує на собі умови перебування за гратами, так як він зробить все, щоб позбавити волі ОСОБА_8 . На що останній вимушений був погодитися з метою уникнення негативних для себе наслідків у вигляді можливого притягнення до кримінальної відповідальності та попросив зменшити розмір коштів,які він повинен передати.
Після чого, ОСОБА_6 повідомив, що він особисто вирішить всі необхідні питання по матеріалам, які окремо зібрано та стосуються неправомірних дій ОСОБА_8 , але за грошову винагороду в сумі 3 тисяч доларів США.
Також, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди з використанням влади всупереч інтересів служби а саме, коштів ОСОБА_8 , вказав, що у разі відмови від його пропозицій, він направить слідчому додаткові матеріали щодо причетності ОСОБА_8 до вчинення ряду інших кримінальних правопорушень.
Крім того, встановлено, що жодних додатково зібраних матеріалів, що стосуються причетності ОСОБА_8 до вчинення інших кримінальних правопорушень у розпорядженні ОСОБА_6 не було.
Таким чином, ОСОБА_6 , зловживаючи наданою йому владою з метою отримання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди, ввів в оману ОСОБА_8 щодо наявності таких матеріалів та його повноважень щодо прийняття рішення про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за начебто існуючими фактами протиправної діяльності ОСОБА_8 .
У подальшому, о 11 год. 32 хв. 20.12.2015 ОСОБА_6 із мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_8 надіслав СМС - повідомлення з текстом: «Я конечно и не расчитывал на твою порядочность больше всего не люблю трепачей и обманщиков. Таким же образом ты относился к своим так называемым друзьям, товарищам и другим. Но кто ты есть я уже знаю. Такое же отношение будет к тебе».
24.12.2015 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, згідно попередньої домовленості ОСОБА_6 та ОСОБА_8 зустрілись неподалік від адміністративної будівлі, в якій розташоване робоче місце ОСОБА_6 , а саме на вул. Володимиро-Либідській в м. Києві. У ході вказаної зустрічі ОСОБА_8 пояснив, що в нього є лише половина обумовленої суми, яку він вимушений передати ОСОБА_6 за неприйняття рішення по матеріалам, які стосувались неправомірних дій ОСОБА_8 та зібрані ОСОБА_6 . Після цього, ОСОБА_8 дістав із сумки згорток з коштами в сумі 37 500 гривень та передав ОСОБА_6 , зазначивши, що в згортку півтори тисячі доларів США по курсу 25 гривень за 1 долар США, які останній відразу взяв лівою рукою та поклав до карману пуховика, в який він був одягнений на той час. Після чого, ОСОБА_6 , повідомив, що іншу частину грошових коштів ОСОБА_8 повинен йому сплатити після різдвяних свят.
28.01.2016 о 08 годині 48 хвилин на мобільний телефон ОСОБА_8 телефонував ОСОБА_6 та, запитавши чому ОСОБА_8 пропав, даючи при цьому зрозуміти останньому, що мова іде про іншу частину грошових коштів, які він повинен передати, домовився про зустріч.
Того ж дня, приблизно о 15 годині, згідно попередньої домовленості ОСОБА_8 та ОСОБА_6 зустрілись біля ресторану «Хатинка», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 114 та зайшли до приміщення вказаного ресторану. В ході вказаної зустрічі ОСОБА_6 задав ОСОБА_8 питання з приводу частини коштів, яку він повинен сплатити згідно раніше досягнутих з ним домовленостей, які він вимагав за те, щоб не дати хід додатково зібраним матеріалам щодо протиправних дій ОСОБА_8 . На що ОСОБА_8 пояснив, що у нього є лише 35 000 гривень, після чого дістав вказані кошти із сумки, яка була при ньому, та передав ОСОБА_6 , які останній взяв, та не перераховуючи, поклав у внутрішню кишеню куртки, в яку він був одягнений на той час.
Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_30 підійшли до стійки вказаного ресторану щоб розрахуватись, де ОСОБА_6 взяв 200 гривень однією купюрою з тих коштів, які ОСОБА_8 йому щойно передав і розрахувався. 28.01.2016, приблизно о 15 год. 45 хв., ОСОБА_6 вийшов з ресторану та попрямував у бік робочого місця, а саме до буд. АДРЕСА_2 , та в подальшому був затриманий працівниками УВБ у місті Києві ДВБ Національної поліції України та ГВ БКОЗ СБ України в місті Києві з грошовими коштами в розмірі 34800 гривень, які останній вимагав та отримав від ОСОБА_8 .
Всього ОСОБА_6 умисно одержав неправомірну вигоду для себе з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби у сумі 72500 грн., що відповідно до примітки ст. 364 КК України є істотною шкодою.
Таким чином, як зазначено у обвинуваченні, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразилися у зловживанні владою, тобто умисному одержанні неправомірної вигоди для себе вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди ОСОБА_8 , вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 364 КК України.
За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_6 , за пред`явленним обвинуваченням, слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, вчинене обвинуваченим.
Так, по суті зазначене обвинувачення є точною копію обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст. 190 КК України і в ньому взагалі не знайшло свого відображення, які ж дії всупереч інтересам служби, по відношенню до потерпілого, вчиняв ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу.
На погляд суду, лише обставина того, що ОСОБА_22 вчинив шахрайські дії щодо ОСОБА_8 будучи на посаді правоохоронця, не є свідченням автоматичного вчинення злочину передбаченого ст. 364 КК України, тобто не створює реальної сукупності злочинів. Дії службової особи яка вчинила шахрайство, як вважає суд, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів у тому разі, коли виконані службовою особою у зв`язку з вчинення шахрайства дії, самі по собі також є злочинними і утворюють самостійний склад службового злочину, зокрема зловживання.
Як уже було відмічено, у обвинуваченні взагалі не знайшло свого відображення, які саме вимоги законів, нормативних актів, посадових інструкцій зловживаючи службовим становищем порушив ОСОБА_6 , як працівник правоохоронного органу, вчиняючи шахрайські дії. Зазначені обставини не були також доведені стороною обвинувачення в ході судового розгляду.
Підсумовуючи результати судового розгляд, суд прийшов до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого за ч.1 ст. 364 КК України.
Призначаючи покарання суд враховує, що обвинувачений до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, за місцем проживання та роботи в минулому, характеризується позитивно.
В ході судового розгляду обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі.
Ураховуючи обставини та спосіб вчинення злочину, особу обвинуваченого, який на період вчинення злочину був працівником правоохоронного органу, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, підстав для застосування ст. 75 КК України, та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд не знаходить.
ОСОБА_6 строк покарання, згідно ст. 58 КВК України, обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винуватим та призначити покарання за ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
ОСОБА_3 , визнати невинуватим у пред`явленному обвинуваченні за ч.1 ст. 364 КК України та його виправдати, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Речові докази: 174 купюри номіналом 200 грн., що на відповідальному зберіганні у фінансовому відділі ГУ СБ у м. Києві та Київській області, - залишити їм за належністю;
мобільні телефони «Самсунг», «Айфон 5»,- що вилучені у ОСОБА_25 під час обшуку та, згідно постанови, знаходяться у кімнаті речових доказів третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ,- повернути ОСОБА_24 на його вимогу;
службове посвідчення ОСОБА_25 УКМ 157966, що, згідно постанови, знаходиться у кімнаті речових доказів третього слідчого відділу прокуратури м. Києва, - передати у відділ кадрів ГУ НП у м. Києві для вирішення його долі.
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1