Справа № 495/5977/18
№ провадження 2/495/184/2019
р і ш е н н я
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
30 вересня 2019 року
м. Білгород-Дністровський
Білгород
-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря - Іванченко А.С.,
справа № 495/5977/18,
за участю учасників справи:
особисто відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
представника відповідача на підставі ордеру - адвоката Свиди К.В.,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ТОВ «ЗЕМ», звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення шкоди, відповідно до ст.ст. 130, 134, 232 КЗпП просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗЕМ» шкоду, заподіяну протиправними діями в розмірі 744 996,56 грн; стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЗЕМ» у розмірі 11174, 96 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до наказу №1-к від 12.03.1997 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду технічного директора.
Згідно протоколу №1/1804 Загальних зборів учасників ТОВ «ЗЕМ» від 18.04.2017 року було розглянуто особисту заяву ОСОБА_1 від 06.04.2017 року та прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «ЗЕМ» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України з 25.04.2017 року.
30.06.2017 року Державною фіскальною службою України було проведено позапланову перевірку ТОВ «ЗЕМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки та було виявлено ряд порушень, зокрема п.44.2. ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.
Також відповідно до звіту незалежної аудиторської компанії ТОВ «Інтераудит» про фактичні результати виконання завдань за погоджених процедур ТОВ «ЗЕМ» від 21.12.2017 року були виявлені інші порушення, що виявились у перевитраті фонду оплати праці за 9 місяців, виплаті перевищених разових премій, премії виплачувались за підсумками роботи за місяць за наказами, у яких не відповідають періоди їх створення та виплати, винесення наказів про оголошення робочими вихідними днями з відповідною заробітною платою, для працівників бухгалтерії та директора, у зв`язку з виробничою необхідністю, безпідставно виплачені з каси підприємства грошові кошти у сумі 155000 грн., а конкретно директору ОСОБА_1 у сумі 120 000 грн. та головному бухгалтеру ОСОБА_2 у сумі 35000 грн. тощо.
За вказаний період вчинення правопорушень відповідальною особою суб`єкта господарювання був директор ТОВ «ЗЕМ» - ОСОБА_1 .
Внаслідок неправомірних дій, у період виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків на посаді директора, юридичній особі ТОВ «ЗЕМ» було завдано майнову шкоду у розмірі 744 996,56 грн.
Посадова особа діяла неправомірно і цими діями завдала товариству збитків. Добровільно відшкодовувати шкоду відповідач відмовляється.
З вказаних вище підстав позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем 05.03.2019 року наданий відзив, у якому він зазначає, що в позовній заяві позивач вказує про загальну суму завданої, на його думку шкоди у розмірі 744 996,56, проте з чого саме складається ця шкода, яким чином вона була розрахована визначити неможливо.
Будь-якого розрахунку суми завданої шкоди позивачем не здійснено, деякі суми виплат взагалі проводились протягом 9 місяців 2017 року, тобто враховують і той період, коли відповідач вже звільнився і не працював, і в будь-якому випадку заявлену до відшкодування суму неможливо отримати шляхом додавання всіх сум, які начебто були виплачені відповідачем з порушенням.
По суті вказаних у акті та звіті порушень зазначив про наступне.
До повноважень директора ТОВ «ЗЕМ» згідно статуту підприємства, колективного договору та положення про преміювання працівників ТОВ «ЗЕМ» належало встановлення порядку, строків та розміру преміювання всіх без виключення працівників ТОВ «ЗЕМ» у межах затвердженого тарифу.
Зазначає, що ТОВ «ЗЕМ» має ліцензію НКРЕ України на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими /локальними/ електричними мережами.
Постановою НКРЕКП від 12.12.2016 року №2207 для ТОВ «ЗЕМ» було встановлено тариф на розподіл електричної енергії для 2 класу напруги на рівні 305,35 грн/МВт год (без ПДВ). Серед витрат на оплату праці в структурі тарифу у 2017 році було передбачено 1906000 грн.
У порядку ч.1 ст. 19 ЗУ «Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», на офіційному веб-сайті НКРЕКП у розділі «Державний контроль/акти перевірок», в 2018 році НКРЕКП було проведено перевірку діяльності ТОВ «ЗЕМ», у сфері енергетики, про що складено акт №250 від 09.07.2018 року планової виїзної перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими/локальними/ електричними мережами, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії. Як зазначено в акті, по статті «Витрати по оплаті праці» виявлено, що фактично використано 2042 грн, що на 7,14 % більше затвердженої тарифом(1906 тис грн.). Перевитрата обумовлена необхідністю виплати компенсації не використаних відпусток при звільненні працівників. Обгрунтованим перевищення статтей витрат відповідно до пояснень ліцензіата (тобто ТОВ «ЗЕМ» надавало пояснення регулятору щодо обґрунтованості перевищень) було наведено в таблиці №13 акту, серед яких обґрунтоване перевищення витрат на оплату праці склало 136 тис грн.
Таким чином, здійснені в 2017 році перевитрати статті «Витрати на оплату праці» були обґрунтованими та зумовлені виплатами компенсацій невикористаних відпусток при звільненні працівників.
Будь-яких інших порушень в цьому розділі НКРЕКП не виявила, штрафних санкцій до ТОВ «ЗЕМ» за здійснені в 2017 році обґрунтовані перевитрати вказаної статті не застосовувала, а всі інші витрати на оплату праці, зазначені в позові було здійснено в межах встановленого на 2017 рік тарифу, фактичних витрат, тобто зайвих, які не включені в структуру тарифу, грошових виплат ТОВ`ЗЕМ» не понесло, а відтак будь-якої прямої дійсної шкоди, пов`язаної з невиконанням своїх посадових обов`язків директором ОСОБА_1 товариству не завдано. На підставі усього вищевикладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити .
Відповідач та його представник з позовними вимогами не погодилися, вважають їх необґрунтованими та просять в задоволені відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 28000 грн.
Вислухавши відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що дійсно на підставі наказу № 1-к від 12.03.1997 року ТОВ «Затоківська електрична мережа»/ ЗЕМ/ Петренко Володимира Анатолійовича було прийнято на роботу з 12.03.1997 року на посаду технічного директора з оплатою згідно штатного розкладу. /л.с.6/.
18.04.2017 року учасниками /засновникми/ ПП-Фірма «Асоль» та учасниками ТОВ «ЗЕМ» було складено протокол № 1/804 Загальних зборів учасників ТОВ «ЗЕМ», згідно якого вирішено на підставі особистої зави ОСОБА_1 від 06.04.2017 року звільнити ОСОБА_1 з посади директора Товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 25.04.2017 року; видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку, провести з ОСОБА_1 повний розрахунок. /л.с.7/.
Наказом №24-К від 25.04.2018 року, відповідач ОСОБА_1 звільнився з посади директора 25.04.2017 року згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористану відпустку 115 днів. /л.с.8/.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2017 року Головним управлінням ДФС в Одеській області Державної фіскальної служби України було складено акт № 000262/15-32-14-08/24764280 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗЕМ» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року». /л.с. 31-57/
Згідно Висновку щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток зазначено, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року ТОВ «ЗЕМ» задекларовано податок на прибуток у сумі 414 914 грн.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік встановлено його заниження всього в сумі 19800 грн, у т.ч. за 2016 рік в сумі 19800 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.1.5 розділу 3 акта перевірки, що є порушенням п.44.2 ст 44, пп 134.1.1. п 134.1 ст 134 ПК України. Окрім того, в порушення пп. 14.1.47, пп 14.1.54 п.14.1 ст. 14, пп 162.1.1., пп 1621.3, п. 162.1. ст. 162, пп 163.1.1., пп. 1631.2., п. 163.1,пп 163.2.1., пп 163.2.2., п. 163.2 ст. 163, пп 164.1.1., пп 164.1.2, п.164.1, пп. 164.2.20 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1ст. 167, пп 168.1.1 пп 168.1.2 п. 168.1, п. 168.3, пп 168.4.1, пп 168.4.2, пп 168.4.3, пп 168.4.4, п 168.4.5. п. 168.4.7,п.168.4 ст 168, п 171.2 ст. 171 Податкового Кодексу України не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 19800 грн.
Також, перевіркою встановлено порушення п.201.1 і 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого несвоєчасно зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 14,13 грн ПДВ. /л.с.31-57/.
Також матеріалами справи встановлено, що незалежною аудиторською компанією ТОВ «Інтераудит» складено звіт про фактичні результати виконання завдань за погоджених процедур ТОВ «ЗЕМ» від 21.12.2017 року, було виявлено наступні порушення:
- Перевитрата фонду оплати праці за 9 місяців склала 207 144 грн, в т.ч. за січень -квітень на суму 217 905 грн.
У січні 2017 року було безпідставно виплачено разову премію у сумі 11 000 грн, також безпідставно виплачено за січень - квітень 2017 року директору та головному бухгалтеру премії ІТП у розмірі 24 588, 99 грн.
Окрім того, виплачувались премії за підсумками роботи за місяць за наказами, у яких не відповідають періоди їх створення та виплати, так: наказ № 4-к від 03.02.2016 року про преміювання за підсумками роботи за місяць за січень 2017 року, нараховано та виплачено у січні 34257,76 грн.; наказ № 4-к від 03.03.2016 року про преміювання за підсумками роботи за лютий 2017 року, нараховано та сплачено у лютому 17769, 18 грн.; наказ № 11-к від 03.04.2016 про преміювання за підсумками роботи за березень 2017 року, нараховано та виплачено у березні 17813, 57 грн; наказ № 20-к від 24.04.2016 року про преміювання за період з 01.04.2017 по 24.04.2017, нараховано та виплачено в квітні 15075, 84 грн.
Відповідно наказу по підприємству оголошені робочими вихідні дні з відповідною оплатою, для робітників бухгалтерії та директора, у зв`язку з виконавчою необхідністю для виконання робіт: по підготовці до аудиторської перевірки; по підготовці документів для узгодження нормативної характеристики технологічних витрат електроенергії в електричних мережах в Міністерство енергетики України, з архівування бухгалтерської документації, з підготовки платіжних документів. У зв`язку з цим було виплачено за 9 місяців 2017 року - 26840, 15 грн. Виконання таких робіт за думкою аудиторів не відповідає випадкам, передбаченим ст. 71 КЗпП України.
Підприємством у березні 2017 року безпідставно виплачено з каси підприємства грошові кошти у сумі 155 000 грн, а конкретно директору ОСОБА_1 у сумі 120 000 грн та головному бухгалтеру ОСОБА_2 у сумі 35000 грн, що призвело до від`ємного значення на кінець місяця, що неприпустимо.
В квітні 2017 року при звільненні директору було виплачено компенсацію за невикористані 115 днів відпустки 165 529, 85 грн, а також головному бухгалтеру за невикористані 96 днів відпустки 80482,56 грн. /л.с.23-30/
Саме на вказані вище порушення як на підставу обґрунтування своїх вимог наполягав позивач.
Листом директора ТОВ «ЗЕМ» від 02.10.2017 року за № 104 повідомлено ОСОБА_1 , що внаслідок неправомірних дій, у період виконання ним трудових обов`язків на посаді директора, юридичній особі ТОВ «ЗЕМ» завдано майнову шкоду, у зв`язку з чим запропоновано добровільно її відшкодувати. /л.с.58-60/
В якості обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач надав до матеріалів справи акт №250 від 09.07.2018 року планової виїзної перевірки дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими/локальними/ електричними мережами, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, СТАТУТ ТОВ «ЗЕМ»; колективний договір ТОВ «ЗЕМ» та положення про преміювання працівників ТОВ «ЗЕМ».
Стаття 130 КЗпП містить загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників.
У Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 12 від 11.12.2015 року «Про узагальнення практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» зазначається зокрема й про наступне.
У ч.1 ст.130 КЗпП передбачена матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Судам слід пам`ятати, що тотожні, на перший погляд, поняття за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП. Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. Правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності здійснює ЦК, тому вона не поширюється на трудові правовідносини. Галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.
За трудовим законодавством суб`єктом матеріальної відповідальності може бути лише працівник, який знаходиться в трудових правовідносинах з підприємством, установою, організацією і заподіяв матеріальну шкоду внаслідок невиконання чи неналежного виконання трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором.
Поняття «працівник» розкрито в ст.1 закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.99 №1045-XIV. Працівник - це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.
У ст. 21 КЗпП передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Слова в ч.1 ст.130 КЗпП, «працівники несуть матеріальну відповідальність» означають, що матеріальна відповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклав трудовий договір з підприємством, установою, організацією.
Отже, суди обґрунтовано під час розгляду справ цієї категорії виходять з того, що не може відповідати перед підприємством, установою чи організацією працівник, який не перебуває з ним у трудових правовідносинах.
Таким чином, оскільки матеріалами справи достовірно підтверджено факт, що відповідач ОСОБА_1 на момент пред`явлення до нього позову, та на момент проведення відповідної перевірки, про що зазначається у акті № 000262/15-32-14-08/24764280 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗЕМ» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016року» та звіті про фактичні результати виконання завдань за погоджених процедур ТОВ «ЗЕМ» від 21.12.2017 року не перебував у трудових відносинах ТОВ «ЗЕМ», тому матеріальна відповідальність на нього покладена бути не може.
Окрім того, підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.
Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст.130 КЗпП).
Згідно з ч.2 ст.130 КЗпП умовами настання матеріальної відповідальності працівника є:
1) пряма дійсна шкода;
2) протиправна поведінка працівника;
3) вина в діях чи бездіяльності працівника;
4) прямий причинний зв`язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.
Протиправна поведінка працівника - це поведінка працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов`язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій.
Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.
Обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина.
Зі змісту ч.2 ст.130 КЗпП, матеріальна відповідальність працівника настає тільки за наявності його вини в заподіянні підприємству, установі, організації майнової шкоди.
Таким чином, суд погоджується з ствердженнями відповідача, викладеними у його відзиві, що ним не було заподіяно під час виконання трудових обов`язків у ТОВ «ЗЕМ» прямої дійсної шкоди, оскільки у сенсі розуміння ч.2 ст.130 КЗпП товариство не понесло жодних збитків, не несе зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати, не несе жодної відповідальності за виявлені порушення.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оглянувши та перевіривши усі надані позивачем в обґрунтування його позовних вимог докази, суд дійшов висновку про неможливість покладення на відповідача майнової відповідальності за фактом відсутності прямої дійсної шкоди та фактом відсутності перебування його у трудових відносинах з Товариством.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, прийнявши в сукупності усі досліджені в судовому засіданні обставини, виявивши характер спірних правовідносин, із застосуванням правового регулювання норм чинного законодавства, суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити, як необґрунтованих та недоведених.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог позивача також не підлягають стягненню з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 11174, 96 грн.
Що стосується вимог відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 28000 грн, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу - відмовлено, відповідачем повністю підтверджені витрати на правничу допомогу, належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, які є співмірними із складністю справи та виконання адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" на користь ОСОБА_1 понесені ним та повністю підтверджені витрати на правничу допомогу у розмірі 28000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 21, 130 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 83, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕМ» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 28000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ТОВ «ЗЕМ», адреса: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул.. Піонерська, буд 4, код ЄДРПОУ 24764282.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 08 жовтня 2019 року.
СУДДЯ:
