ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11009/19
провадження № 2/753/6187/19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" вересня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Комаревцевої Л.В.
з секретарем - Гаврилюк О.В.
за участю: представника позивача Неклеса Ю. В .
представника позивача Пипченко Б.Ю.
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5-а цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2019 року цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості повернута Верховним Судом до Дарницького районного суду м. Києва на новий розгляд.
Відповідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 заборгованість за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в розмірі 277372 грн. 09 коп., а також судові витрати у зв`язку з тим, що кінцевий строк виконання зобов`язань з оплати вартості квартири минув, проте відповідачі не виконали зобов`язань з оплати вартості квартири, тому заборгованість склала 9773 долари США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 16.02.2015 року становить 254488 грн. 92 коп.
Згідно до рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року зазначено: обставини щодо тлумачення п.4 договору купівлі-продажу квартир, зокрема відповідачами та терміну «Умовні одиниці» є встановленими судовим рішенням, яке набрало законної сили, за результатами розгляду справи у якій брало участь ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
29 березня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року було оскаржено представником відповідача ОСОБА_4 у зв`язку незгодою з рішенням, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи при ухваленні рішення, зокрема, що грошової одиниці під назвою «умовна одиниця» не існує та її використання на території України не передбачено.
Згідно до рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до п. 4 Договору продаж квартири здійснено за 31720 грн., що на момент здійснення операції складало 16750 умовних одиниць за курсом НБУ на день укладення договору. Тобто зазначено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, а саме 18 лютого 1997 року.
У договорі купівлі-продажу сторонами не було встановлено, що умовною одиницею є саме долар США. Доказів зарахування на рахунок позивача внесених грошових коштів у гривнях в еквіваленті до курсу іноземних валют і яких саме суду не надано. У зв`язку з цим колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість посилання позивача ПрАТ «ФФ «Дарниця» щодо стягнення з відповідачів заборгованості з урахуванням 3% річних за прострочення виконання зобов`язання та скасувала рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2015 року.
15 серпня 2017 року ПАТ «ФФ «Дарниця» звернулось з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду м. Києва від 26.07.2017 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказуючи на те, що в порушення взятих на себе зобов`язань відповідачі не сплатили повну вартість квартири протягом 15 років, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 10.06.2014 склала 9773 доларів США, що згідно до офіційного курсу гривні становило 115321 грн. 40 коп. Позивач просив скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року та залишити в силі заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01.04.2015.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 березня 2018 року цивільну справу передано на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового суду.
Згідно із відзивом на касаційну скаргу представником відповідача - ОСОБА_4 зазначено про те, що п.4 договору купівлі-продажу квартири чітко зазначає про те, що відповідач придбала квартиру за 31720 грн., що на момент здійснення операції складало 16750 умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення даного договору.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №753/21770/14-ц від 08 травня 2019 року аналізуючи зміст рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2013 року касаційна інстанція дійшла висновку про те, що з метою правильного вирішення цього спору суди першої та апеляційної інстанцій мали, враховуючи вимоги ст. 213 ЦК України витлумачити п.4 договору купівлі-продажу квартири, встановити наявність або відсутність факту порушення відповідачами їх обов`язків за цим договором щодо сплати повної вартості квартири, а у разі встановлення факту такого порушення - визначити суму коштів, яку слід стягнути з відповідача.
Згідно з частиною 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Представники позивача в судовому засідання надали додаткові пояснення відповідно до яких зазначили про те, що 29 січня 1997 року відбулось спільне засідання Правління та Ради уповноважених представників трудового колективу позивача щодо вирішення питання продажу квартир співробітникам. За результатами якого було прийнято рішення щодо продажу квартири АДРЕСА_1 , а ціна мала складати «16750 умовних одиниць з розстрочкою залишку вартості квартири на протязі 15 років», тому позивач розраховував отримати від відповідачів саме 16750 доларів США, а не еквівалент цієї суми в гривнях за курсом на дату укладення договору».
В судовому засіданні представники позивача підтримали письмові пояснення та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні пояснила про те, що у 1997 році вона підписала договір, на момент укладення якого не йшлося про іноземну валюту, оскільки кошти, відраховувались з її заробітної плати, а заробітну плату вона одержувала у гривнях. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки сплатила повну вартість квартири.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити з підстав заперечень наданих суду.
Вивчивши наявні у справі докази, встановивши відповідні їм обставини і визначені відповідно до них правовідносини, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 1997 року, ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», в особі голови правління Загорія В.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони та ОСОБА_4 , діюча від свого імені та від імені неповнолітнього сина - ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С. та зареєстровано в Реєстрі за №23123.
Згідно із п.4 даного договору продаж здійснено за тридцять одну тисячу сімсот двадцять одну гривню, що на момент здійснення операції складає шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят умовних одиниць за курсом Національного Банку України на день укладення даного договору.
Відповідно до п.5 Договору покупці виплачують продавцю повну вартість квартири протягом п`ятнадцяти років з моменту укладення договору. До виплати покупцями продавцю повної вартості квартири на неї накладається заборона на відчуження. Після повного виконання покупцями зобов`язань по оплаті вартості квартири, продавець письмово повідомляє про це нотаріальній конторі ( т.1 а.с. 7-8). Проте договір не містить посилання на визначення обов`язку по оплаті вартості квартири в залежності від курсу будь якої іноземної валюти. Також, в договорі відсутній будь - який графік платежів, який повинна була виконувати відповідач в залежності від курсу іноземної валюти і відсутній порядок здійснення розрахунку із корегуванням розміру періодичного платежу відповідно курсу НБУ до іноземної валюти.
Відповідно до частини першої ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Тобто, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими ст. 213 ЦК України.
Аналіз змісту договору купівлі-продажу свідчить, що правила встановленні ст. 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.
Оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). (Постанова Верхового Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц)
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
При з`ясуванні порядку проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, слід зробити висновок, що пункти 4, 5 договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, за курсом Національного банку України, саме на день укладання договору купівлі-продажу.
Згідно із довідкою №11/6388, виданою головним бухгалтером ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» 01.12.2000 ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про те, що ними станом на 30 листопада 2000 року сплачено 9493,68 грн. в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_1 , придбаної згідно договору купівлі-продажу від 18 лютого 1997 року ( т.1 а.с.126).
Відповідно до квитанції №ПН224 від 08 вересня 2011 року ОСОБА_4 сплачено на рахунок позивача 22 227,32 за квартиру за договором купівлі-продажу (т.1 а.с. 127).
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до тексту позовної заяви від 02 грудня 2014 року представник позивача зазначає про те, що позивач, керуючись ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України нараховує відповідачам 3% річних від суми боргу. Додає таблицю із зазначенням суми боргу (долар США) в розмірі 9773.00, за період з 18.02.2012 та просить стягнути з відповідачів заборгованість за договором купівлі-продажу квартири у сумі 146204,08 грн. та 3% річних у розмірі 12185.07 грн.
У письмових поясненнях від 08 липня 2019 року представник позивача посилається на додаткову угоду від 18 лютого 1997 року, підписану двома сторонами (т.2 а.с.167). Проте зміст даної угоди суперечить основному договору купівлі-продажу квартири, містить суттєві зміни до основного правочину, а саме щодо виконання покупцями пункту 4 договору, в якому не йдеться ані про «порядок розрахунку», ані про виплату «залишку вартості квартири 13670 ум. од.», ані про «вартість довідок при оформленні» також в «ум. од». Крім того, всупереч договору купівлі-продажу в «додатковій угоді» встановлено розмір виплат виходячи з еквіваленту «81 ум. од» в національній валюті України за курсом Національного банку України на момент виплати та наслідки прострочення платежу. Таким чином зазначеною «додатковою угодою» без номеру та дати документу, а також поза межами правового регулювання було змінено істотну умову договору купівлі-продажу квартири - ціну, що стало підставою для необгрунтованого звернення до суду позивача з позовними вимогами до відповідачів.
На підставі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що внесений відповідачем платіж в розмірі 22227,32 в рахунок сплати за квартиру 08 вересня 2011 року, а також кошти в сумі 9493,68, сплачені згідно з довідкою, виданою ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» 01.12.2000 складають разом 31721 грн. Ці кошти відповідач вносила на виконання договору купівлі-продажу від 18 лютого 1997 року.
08 вересня 2011 року сплачено повну вартість квартири, тобто до закінчення строку дії договору - 17 лютого 2012 року. Таким чином посилання представників позивача на те, що умови основного договору позивачем не було виконано в строку і відповідачем допущено прострочення не обгрунтовано належними доказами.
З наданих пояснень відповідача вбачається, що відповідач перебуваючи у трудових відносинах з ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» добросовісно, на умовах договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 1997 року, який було складено у трьох примірниках сплачувала кошти та не порушувала умови договору.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно із п.4 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного Кодексу України від16 січня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного Кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Згідно із ст. 637 Цивільного Кодексу України, тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання. Відповідно до ст. 213 Цивільного Кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін . Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 224 Цивільного Кодексу Української РСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із п.4 договору купівлі-продажу квартири від 18 лютого 1997 року «Продаж здійснено за тридцять одну тисячу сімсот двадцять одну гривню, що на момент здійснення операції складає шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення даного договору».
Згідно із п.5 «Покупці виплачують продавцю повну вартість квартири протягом п`ятнадцяти років з моменту укладення договору».
Згідно з буквальним тлумачення змісту п.4 Договору сторони домовились про ціну в розмірі 31721 грн., жодних умов щодо зміни ціни, визначеній у гривні залежно від курсу «умовних одиниць» договір не містить.
Підстави для нарахування заборгованості за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 починаючи з 08 вересня 2011 року у позивача, як правонаступника за договором купівлі-продажу відсутні у зв`язку з повним виконанням зобов`язання відповідачем. Розрахунок заборгованості, який надає позивач не містить врахування сум, внесених відповідачем згідно з довідкою та квитанцією про внесення коштів на рахунок ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», а додані позивачем до матеріалів справи розрахунки не грунтуються на належних доказах, оскільки продаж здійснено за тридцять одну тисячу сімсот двадцять одну гривню, що на момент здійснення операції складає шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят умовних одиниць за курсом Національного Банку України на день укладення даного договору.
Визначення еквіваленту іншої валюти не зобов`язує виконувати договір в іноземній валюті, оскільки сторона покупця могла виконувати договір або в гривні, або в іноземній валюті. З пояснень відповідача вбачається, що кошти відраховувались з її заробітної плати на погашення заборгованості за договором купівлі-продажу, а заробітна плата виплачувалась в гривні, а не у іноземній валюті. На момент виконання договору сторони дійшли згоди щодо відрахування із заробітної плати відповідача коштів і зарахування сплачених нею сум за договором купівлі-продажу у гривні і у в позивача не виникало претензій щодо невиконання умов договору. Доказів зміни ціни договору в установленому законом порядку позивачем не надано. Термін «умовна одиниця» вжито в договорі, як доповнення, без закріплення обов`язку виплачувати суми за договором купівлі-продажу в іншій валюті не може автоматично після фактичного виконання договору купівлі-продажу квартири бути підставою для довільного тлумачення та застосування позивачем до відповідача санкцій. Правочин вчинено на момент перебування особи в трудових відносинах з підприємством, яке і на момент укладення правочину і станом на момент розгляду даної справи здійснює діяльність на території України, а саме в м. Києві. Розрахунки підприємства з працівниками , тобто заробітна плата виплачувалась позивачем в гривні, юридичною адресою продавця - Закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» є м. Київ, вул. Бориспільській,13, Україна.
Грошовою одиницею зобов`язання на підставі якої «здійснено продаж» зазначено гривню, а визначення «що на момент здійснення операції складає 16750 умовних одиниць» автоматично не змінює грошовий вираз ціни з гривні на будь-яку іншу валюту, оскільки сторони з моменту укладення правочину приступили до виконання договору у гривні, а не в будь-якій іншій валюті. Посилання позивача на те, що позивач «розраховував отримати від відповідачів саме 16750 доларів США, а не еквівалент цієї суми в гривнях за курсом на дату укладення договору» не дає підстав позивачу одноособово змінювати грошовий вираз ціни договору, оскільки відповідач перебуваючи в трудових відносинах з позивачем, отримуючи заробітну плату в гривні, добросовісно виконувала зобов`язання в гривні, оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.
Згідно із ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є незаконними та необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12,76, 81, 258, 259, 264, 268, 265 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення виготовлено 19.09.2019
Суддя: Комаревцева Л.В.
