ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2849/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився,
відповідача (позивача за зустрічним позовом) - Волинський А.В.,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Головіної К.І.
від 27.09.2018 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., Жук Г.А.
від 13.05.2019
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"
про стягнення 38 880 000,00 грн
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп"
про визнання недійсним договору факторингу.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 38 880 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору факторингу від 16.02.2018 № Ф-16-02/1 набув право вимоги стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" грошових коштів у сумі 38880000,00 грн, що є простроченим грошовим зобов`язанням у вигляді попередньої оплати у розмірі 30% від вартості товару, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" зобов`язане поставити на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до договору про закупівлю транспортних засобів, який визнано укладеним в судовому порядку.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" про визнання недійсним договору факторингу від 14.02.2018 № Ф-16-02/1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп".
Зустрічний позов мотивований невідповідністю договору факторингу від 16.02.2018 №Ф-16-02/1 положенням статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України; на момент укладення оспорюваного договору було відсутнє право грошової вимоги за договором про закупівлю транспортних засобів; оспорюваним договором порушуються права Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; оспорюваний договір укладено з дефектом форми, оскільки такий договір повинен був бути укладений за рішенням суду, як і договір про закупівлю транспортних засобів.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі №910/16460/16 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Визнано, зокрема, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" договір про закупівлю транспортних засобів (далі - Договір про закупівлю) на умовах, визначених пропозицією конкурсних торгів, з дня набрання законної сили рішенням суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 змінено в частині розділу 7 Договору про закупівлю (порядок розрахунків), зокрема, пункт 7.2 Договору про закупівлю, викладено в наступній редакції: "Замовник після підписання обома сторонами договору здійснює попередню оплату за товар на поточний рахунок постачальника в розмірі 30% від суми цього договору протягом 10-ти банківських днів після підписання договору". У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Пунктом 15.1 Договору про закупівлю визначено, що термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Договір про закупівлю та специфікацію №1 до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" і Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не підписували.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" свого обов`язку, передбаченого пунктом 7.2 Договору про закупівлю не виконало, попередню оплату у визначений строк не здійснило.
У період з 14.12.2017 до 16.02.2018 сторони Договору про закупівлю не здійснили жодних дій для настання реальних наслідків за вказаним договором. В матеріалах справи відсутні будь-які докази листування чи перемовин між сторонами Договору про закупівлю, які б підтверджували їх бажання підписати такий договір та почати його виконувати.
16 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" (далі - Фактор) було укладено договір факторингу № Ф-16-02/1 (далі - Договір факторингу), відповідно до пункту 1.1 якого Фактор зобов`язується передати у розпорядження Клієнта за плату грошові кошти в сумі 38 880 000,00 грн, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Боржник) у розмірі 38 880 000,00 грн.
Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що Фактор купує право грошової вимоги Клієнта до Боржника, що виникло на підставі пункту 7.2 господарського договору, укладеного на підставі рішення суду, у відповідності до додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.
Відповідно до пунктів 2.2, 2.4, 3.1.1 Договору факторингу Фактор зобов`язується перерахувати Клієнту в рахунок грошової вимоги Клієнта до Боржника грошові кошти в загальному розмірі 38 880 000,00 грн та у відповідності до додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору. Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти, визначені у пункті 1.1 даного договору до 15.02.2019 за мінусом плати Фактору, з можливістю продовження терміну сплати за згодою сторін цього договору, шляхом укладення додаткової угоди. Фактор зобов`язується сплатити Клієнтові грошові кошти у строки та в порядку, передбачених пунктом 2.4 цього договору.
Згідно з пунктами 3.2.1, 3.2.2 Договору факторингу Фактор зобов`язується письмово повідомити Боржника про відступлення грошової вимоги Фактору з визначенням належної до виплати грошової вимоги, а також з зазначенням Фактора, якому має бути здійснений платіж; у день підписання даного договору надати Факторові по акту, всі підтверджуючі документи, зазначені у додатку №1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.
Пунктом 5.2 Договору факторингу передбачено, що Фактор набуває право на всі суми, які він отримає від Боржника від виконання вимоги, а Клієнт в свою чергу, не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту.
Відповідно до пункту 10.1 Договору факторингу він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.
У додатку № 1 до Договору факторингу сторони погодили перелік підтверджуючих документів, за якими Фактор купує право грошової вимоги Клієнта до Боржника.
Згідно з актами приймання-передачі від 16.02.2018 Клієнт передав Фактору Договір про закупівлю та право грошової вимоги до Боржника у розмірі 38880000,00 грн.
20 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" направило Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" повідомлення №16/02/18-1 про відступлення права грошової вимоги за Договором про закупівлі та претензію №19/02/18-1, в якій вимагало протягом 7 банківських днів з моменту отримання претензії сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" попередньої оплати за Договором про закупівлю в сумі 38880000,00 грн.
Вказана претензія залишилась без виконання Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця".
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019, у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- за Договором факторингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" було передано майбутню вимогу, строк якої не настав у зв`язку з непідписанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" Договору про закупівлю;
- на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" з даним позовом право вимоги від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 38 880 000,00 грн попередньої оплати до позивача не перейшло, оскільки відкладальна обставина в частині розрахунків за Договором про закупівлю не настала;
- оспорюваний договір відповідає приписам статей 203, 207, 215, 1079 Цивільного кодексу України, містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, ціну, строк, порядок розрахунків, права, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами цивільного законодавства; скріплений підписами уповноважених осіб і печатками товариств;
- оспорюваний договір був укладений у повній відповідності до вимог чинного законодавства і на момент його укладання сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, а за оспорюваним правочином була передана майбутня вимога, строк пред`явлення якої ще не настав;
- оспорюваний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладання договорів в цілому та зокрема щодо договору факторингу;
- включення до Договору факторингу умови про майбутню вимогу не тягне за собою визнання такого договору недійсним.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник зазначає про те, що:
- рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваних частинах прийнято з порушенням норм матеріального права і не є такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності;
- у зв`язку з тим, що сторони не підписували Договір про закупівлю, то у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" не виникало обов`язку виконати пункт 7.2 вказаного договору;
- сторони Договору про закупівлю у строк до 31.12.2016 не приступили до виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, тому строк дії такого договору закінчився;
- Договір факторингу на момент його укладення не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки його предметом виступало право вимоги за недійсною грошовою вимогою, передбаченою пунктом 7.2 Договору про закупівлю;
- при укладенні Договору факторингу, його сторони замінюючи кредитора у зобов`язанні в порядку, передбаченому цивільним законодавством, фактично змінили сторону на стадії виконання судового рішення у справі № 910/16460/16, незважаючи на те, що відступлення права за рішенням суду шляхом цивільно-правової угоди суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", статті 513 Цивільного кодексу України.
6. Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Як зазначалось вище, вимогами у даній справі за зустрічним позовом є визнання недійсним Договору факторингу. Тобто, предметом дослідження у цій справі є, зокрема, законність Договору факторингу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 1.1 Договору факторингу Фактор зобов`язується передати у розпорядження Клієнта за плату грошові кошти в сумі 38 880 000,00 грн, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові своє право грошової вимоги до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Боржник) у розмірі 38 880 000,00 грн.
Пунктом 2.1 Договору факторингу передбачено, що Фактор купує право грошової вимоги Клієнта до Боржника, що виникло на підставі пункту 7.2 господарського договору, укладеного на підставі рішення суду, у відповідності до додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3 до цього договору.
Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за рішенням суду між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" був укладений Договір про закупівлю
Відповідно до пункту 7.2 Договору про закупівлю замовник після підписання обома сторонами договору здійснює попередню оплату за товар на поточний рахунок постачальника в розмірі 30% від суми цього договору протягом 10-ти банківських днів після підписання договору.
Договір про закупівлю та специфікацію №1 до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" і Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не підписували.
З урахуванням вказаних обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про те, що:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" за Договором факторингу було передане право грошової вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що виникло на підставі пункту 7.2 Договору про закупівлю;
- за Договором факторингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" було передано майбутню вимогу, строк якої не настав у зв`язку з непідписанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" Договору про закупівлю.
При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій також дійшли висновку про те, що Договір факторингу був укладений у повній відповідності до вимог чинного законодавства і на момент його укладення сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, а за оспорюваним правочином була передана майбутня вимога, строк пред`явлення якої ще не настав; оспорюваний договір відповідає вимогам законодавства щодо укладання договорів в цілому та зокрема щодо договору факторингу; включення до Договору факторингу умови про майбутню вимогу не тягне за собою визнання такого договору недійсним.
Однак, суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині законності Договору факторингу передчасними, з огляду на наступне.
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" свого обов`язку, передбаченого пунктом 7.2 Договору про закупівлю не виконало, попередню оплату у визначений договором строк не здійснило.
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пунктом 15.1 Договору про закупівлю визначено, що термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
У період з 14.12.2017 до 16.02.2018 сторони Договору про закупівлю не здійснили жодних дій для настання реальних наслідків за вказаним договором. В матеріалах справи відсутні будь-які докази листування чи перемовин між сторонами Договору про закупівлю, які б підтверджували їх бажання щодо вчинення дій на його виконання.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано, чи припинив свою дію Договір про закупівлю і, відповідно, чи був наявний на момент укладення Договору факторингу у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обов`язок, передбачений пунктом 7.2 Договору про закупівлю та, як наслідок, чи існувало на момент укладення Договору факторингу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (первісного кредитора) право вимоги від Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" сплати попередньої оплати за Договором про закупівлю, та чи могло таке право первісного кредитора перейти до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" (нового кредитора).
При цьому поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились приписи статті 693 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
При цьому, статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не досліджено питання можливості передачі права вимоги сплати попередньої оплати, оскільки, цивільним законодавством не передбачено право особи (продавця, постачальника тощо) вимагати попередньої оплати товару у разі невиконання іншою особою (покупцем) такого обов`язку.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи в частині вимог за зустрічним позовом та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи в частині вимог за зустрічним позовом перешкоджає прийняттю законного рішення у справі, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню в частині вимог за зустрічним позовом з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи в частині вимог за зустрічним позовом судам слід установити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати їм належну правову оцінку з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі вказаних норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати, та передати справу у вказаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. Судові витрати
Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в даному випадку справа в частині відмови у задоволенні зустрічного позову направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 910/2849/18 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" про визнання недійсним договору факторингу.
3. Справу № 910/2849/18 у цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 у справі № 910/2849/18 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" про стягнення 38 880 000,00 грн, судом касаційної інстанції у касаційному порядку не переглядалися.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді І.Д. Кондратова
В.І. Студенець
