ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2018
Справа № 910/2849/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"
про стягнення 38 880 000,00 грн.
та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп"
про визнання недійсним договору факторингу
за участю представників:
від позивача (за зустрічним позовом - відповідача): не з'явився;
від відповідача ( за зустрічним позовом - позивача): Волинський А.В.;
від третьої особи: Овсій Д.Ю.
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Смарт Груп" (далі - ТОВ "ФК "Смарт Груп", позивач за первісним позовом) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач за первісним позовом) про стягнення 38 880 000,00 грн. попередньої оплати за договором закупівлі, укладеним на підставі рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2016 р. по справі № 910/16460/16 між ПАТ "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (далі - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", третя особа).
Позов обґрунтований тим, що до позивача на підставі договору факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р. від ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" перейшло право вимоги на стягнення з відповідача (ПАТ "Українська залізниця") грошових коштів у сумі 38 880 000,00 грн., що є простроченим грошовим зобов'язанням у вигляді попередньої оплати у розмірі 30 % від вартості товару, який третя особа зобов'язана поставити на користь ПАТ "Українська залізниця" відповідно до договору закупівлі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.03.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, встановлений законом, відповідач (ПАТ "Українська залізниця") надав відзив на позовні вимоги, у якому проти позову заперечив, вважав його необгрунтованим.
Разом з відзивом та до початку розгляду справи по суті від ПАТ "Українська залізниця" надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до ТОВ "ФК "Смарт Груп" про визнання недійсним договору факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Смарт Груп" та ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш". Зустрічний позов мотивований невідповідністю вказаного договору факторингу положенням чинного законодавства та порушенням прав ПАТ "Українська залізниця".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2018 р. зустрічний позов ПАТ "Українська залізниця" був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, розгляд зустрічного позову вирішено здійснювати разом з первісним позовом, призначено підготовче засідання.
У строк, встановлений законом, відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "ФК "Смарт Груп") надав відзив на позовні вимоги, у яких проти зустрічного позову заперечив, вважав його безпідставним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2018 р. за заявою ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" останнє було залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом.
У судове засідання 27.09.2018 р. представник позивача за первісним позовом (ТОВ "ФК "Смарт Груп") не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У минулих судових засіданнях свої позовні вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом (ПАТ "Українська залізниця") проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив про те, що новий кредитор - ТОВ "ФК "Смарт Груп" не є замовником товару за договором закупівлі, що був укладений за рішенням господарського суду м. Києва від 02.11.2016 р. по справі № 910/16460/16 між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", заміни кредитора (постачальника) не відбулось та право вимоги є недійсним, а тому будь-яких обов'язків у ПАТ "Українська залізниця" перед ТОВ "ФК "Смарт Груп", зокрема і щодо перерахування попередньої оплати, немає. Також вказав про обрання відповідачем неналежного способу захисту, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" у судовому засіданні вважав, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, просив їх задовольнити з підстав, визначених позивачем.
За зустрічним позовом представник позивача (ПАТ "Українська залізниця") у судовому засіданні заявлені вимоги про визнання недійсним договору факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р. підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача за зустрічним позовом (ТОВ "ФК "Смарт Груп") в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулих судових засіданнях зустрічний позов не визнав, вказав, що договір факторингу укладений у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Представник третьої особи - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" вважав, що зустрічні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх безпідставність.
Відповідно до ст. 202 ГПК України суд вважає за можливе вирішити справу без участі представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) на підставі наявних у справі матеріалів.
Отже, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів необхідно відмовити з наступних підстав.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2016 р. у справі № 910/16460/16 було задоволено позов ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" в частині визнання незаконним та скасування рішення комітету з конкурсних торгів ПАТ "Українська залізниця", оформленого протоколом № 33/16 від 19.08.2016 р., визнано укладеним між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" договір про закупівлю транспортних засобів на умовах, визначених пропозицією конкурсних торгів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 р., рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 р. змінено в частині розділу 7 договору про закупівлю (порядок розрахунків), зокрема, пунктом 7.2 договору визначено, що замовник (ПАТ "Українська залізниця") після підписання обома сторонами договору здійснює попередню оплату за товар на поточний рахунок постачальника (ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") в розмірі 30 % від суми цього договору на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Також умовами вказаного договору закупівлі була визначена загальна ціна договору, яка склала 129 600 000,00 грн. (п. 6.2); строки поставки товару постачальником - до 15.12.2016 р. (п. 5.1). Термін дії договору був встановлений з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2016 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 15.1).
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вже зазначалось, Київський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 14.12.2016 р. по справі № 910/16460/16, визнавши укладеним договір закупівлі, встановив обов'язок ПАТ "Українська залізниця" (замовника) здійснити попередню оплату на поточний рахунок постачальника (ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") в розмірі 30 % від суми цього договору на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору, що складає 38 880 000,00 грн. (129 600 000,00 грн. * 30 %).
Однак, замовник - ПАТ "Українська залізниця" свого обов'язку, передбаченого п. 7.2 договору, не виконав, попередню оплату у вказаній сумі та у визначений строк не здійснив. Як пояснив представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні, такого обов'язку у замовника не виникло в силу положень договору закупівлі.
Також судом встановлено, що ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" 16.02.2018 р. уклало із ТОВ "ФК "Смарт Груп" (фактор) договір факторингу № Ф-16-02/1 (далі - договір факторингу). Відповідно до умов цього договору фактор (ТОВ "ФК "Смарт Груп") купує право грошової вимоги клієнта до боржника (ПАТ "Українська залізниця"), що виникло на підставі п. 7.2 договору закупівлі, укладеного за рішенням суду, у відповідності до додатків-1-3 до цього договору (п. 2.1).
Фактор (ТОВ "ФК "Смарт Груп") зобов'язується передати у розпорядження клієнта за плату грошові кошти в сумі 38 880 000,00 грн., а клієнт в порядку та на умовах до цього договору зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "Українська залізниця" у розмірі 38 880 000,00 грн. (п. 1.1).
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу фактор купує право грошової вимоги клієнта до боржника, що виникло за п. 7.2 договору, укладеного на підставі рішення суду у відповідності до додатків-1-3 до цього договору.
Фактор зобов'язується перерахувати клієнту в рахунок грошової вимоги клієнта до боржника грошові кошти в загальному розмірі 38 880 000,00 грн. та у відповідності до додатків-1-3 до цього договору (п. 2.2 договору факторингу). Фактор сплачує клієнтові грошові кошти, визначені у п. 1.1 даного договору, до 15.02.2019 р. за мінусом плати фактору, з можливістю продовження терміну сплати за згодою сторін цього договору, шляхом укладення додаткової угоди (п. 2.4). Фактор зобов'язується сплатити клієнтові грошові кошти у строки та в порядку, передбачених п. 2.4 цього договору (п. 3.1.1).
Фактор зобов'язується письмово повідомити боржника про відступлення грошової вимоги фактору з визначенням належної до виплати грошової вимоги, а також з зазначенням фактора, якому має бути здійснений платіж; у день підписання даного договору надати факторові по акту, всі підтверджуючі документи, зазначені у додатках-1-3 до цього договору (п.п. 3.2.1, 3.2.2 договору факторингу).
За цим договором фактор набуває право на всі суми, які він отримає від боржника від виконання вимоги, а клієнт в свою чергу, не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту (п. 5.2 договору факторингу).
Договір факторингу вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (п. 10.1).
У додатку № 1 до договору факторингу сторони (ТОВ "ФК "Смарт Груп" та ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") погодили перелік підтверджуючих документів, за якими фактор купує право грошової вимоги до клієнта.
Матеріали справи свідчать, що 16.02.2018 р. ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" передало фактору (ТОВ "ФК "Смарт Груп") за актом приймання-передачі документи, які підтверджують наявність права вимоги до ПАТ "Українська залізниця" у розмірі 38 880 000,00 грн., а саме - договір закупівлі, укладений на підставі рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2016 р. по справі № 910/16460/16, що було змінено постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р.
20.02.2018 р ТОВ "ФК "Смарт Груп" направило повідомлення боржнику - ПАТ "Українська залізниця" (лист № 16/02/18-1 від 16.02.2018 р.) про відступлення права грошової вимоги за договором закупівлі, що був визнаний укладеним між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ПАТ "Українська залізниця" судовими рішеннями у справі № 910/16460/16.
Спір між сторонами за первісним позовом виник у зв'язку з невиконанням боржником (ПАТ "Українська залізниця") вимог нового кредитора (фактора, ТОВ "ФК "Смарт Груп") про стягнення грошових коштів (частини попередньої плати), відступлених йому ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" за договором факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р.
Отже, відносини, що виникли між сторонами у даній справі, регулюються главами 47, 49, 73 Цивільного кодексу України. Зокрема, загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, так і оплатним.
У останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки стаття 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Також щодо суб'єктного складу таких правовідносин у частині третій статті 1079 Цивільного кодексу України зазначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг є фінансовою послугою. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону).
Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального права, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Сам же договір факторингу у нормі статті 1077 Цивільного кодексу України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Так, відповідно до статті 1078 Цивільного Кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч.ч. 2,3 ст.1078 ЦК України).
Як вбачається з умов договору факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р. (п. 2.1), його предметом є уступка фактору (ТОВ "ФК "Смарт Груп") права вимоги до боржника (третьої особи - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш"), що виникло на підставі судового рішення - постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 р.
Звертаючись до суду з первісним позовом, новий кредитор (фактор) вважає, що йому було передане дійсне (наявне) право вимоги за зобов'язанням строк виконання якого вже настав. Утім, дослідивши умови договору закупівлі транспортних засобів, укладеного на підставі судового рішення, судом встановлено, що фактору було передане право на майбутню вимогу, строк виконання якої не настав.
Так, відповідно до пункту 7.2 договору закупівлі замовник (ПАТ "Українська залізниця") здійснює попередню оплату за товар на поточний рахунок постачальника (ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") в розмірі 30 % від суми цього договору на протязі 10-ти банківських днів після підписання обома сторонами договору. Проте, як вже встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, цей договір сторонами підписаний не був, а був визнаний укладеним на підставі судового рішення на умовах, запропонованих ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", зокрема щодо строку внесення замовником попередньої плати, а саме: з відстрочкою платежу - протягом 10 днів з дня підписання договору обома сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди, зокрема щодо порядку розрахунків.
Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Із наявних матеріалів справи вбачається, що таку умову про відкладальну обставину просив затвердити постачальник за договором закупівлі (ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш"), звертаючись з відповідним позовом у справі № 910/16460/16, та суд задовольнив вказану вимогу, визнавши договір укладеним з дня набрання законної сили рішенням.
При цьому в даному випадку при вирішенні питання щодо строків виконання грошового зобов'язання з попередньої оплати не слід ототожнювати день визнання договору укладеним з днем підписання договору сторонами, оскільки вказані дати мають різні правові наслідки та можуть не співпадати в силу того, що момент укладення договору на підставі судового рішення визначається імперативно законом або самим рішенням (ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України), а момент підписання договору може настати в будь-який час або не настати.
Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ж ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З огляду на викладені норми вбачається, що простроченим є зобов'язання, не виконане у строк, встановлений договором або законом. Тобто простроченим може бути лише те зобов'язання, строк якого настав, але його не було виконано, за відсутності прострочення кредитора тощо.
Таким чином, зі змісту договору закупівлі та договору факторингу, укладених учасниками спору, та виходячи із положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України, вбачається, що третя особа відступила позивачеві за первісним позовом право грошової вимоги до відповідача зі стягнення попередньої оплати, яка є майбутньою вимогою. Така майбутня вимога згідно з положенням закону (ч.ч. 2, 3 ст. 1078 ЦК України) вважається переданою позивачеві з дня виникнення права вимоги до відповідача (боржника).
Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
За таких обставин суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з первісним позовом про стягнення грошових коштів за договором закупівлі, право вимоги до нього не перейшло, оскільки відкладальна обставина в частині розрахунків відповідача не настала.
Посилання третьої особи під час розгляду даної справи на постанову Верховного суду від 30.05.2018 у іншій справі - № 910/15672/17, в якій, на думку ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", розглядався аналогічний спір, суд до уваги не приймає, оскільки у вказаній ним справі правовідносини між сторонами виникли на підставі договору закупівлі, укладеного за вільним волевиявленням обох сторін, при цьому договір реально виконувався сторонами (із підписанням актів прийому виконаних робіт і т.д.) на відміну від даної справи, де договір укладався за рішенням суду та сторонами не виконувався, що має значення для вирішення питання про строки виконання зобов'язання, наявність та характер права вимоги, яке передається фактору.
Стосовно заперечень відповідача (ПАТ "Українська залізниця") про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав шляхом заявлення окремого позову про стягнення грошових коштів, в той час, коли необхідно було звертатись із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 910/16460/16 про визнання укладеним договору закупівлі, то суд їх відхиляє з огляду на таке.
Статтею 334 ГПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Оскільки у вищевказаній справі судом не вирішувалось питання про стягнення із замовника (ПАТ "Українська залізниця") попередньої оплати або питання про зобов'язання виконати умови договору закупівлі, то заміна у тій справі сторони не призведе до стягнення грошових коштів, а матиме наслідком заміну сторони зобов'язання (постачальника) у справі про визнання договору укладеним, а саме - з ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" на ТОВ "ФК "Смарт Груп" на підставі договору факторингу. Так само суд відхиляє інші заперечення відповідача, в тому числі щодо припинення дії договору закупівлі, з підстав їх необґрунтованості та неправильного тлумачення положень цивільного законодавства.
Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі та приписів наведених правових норм суд вважає, що первісний позов задоволенню не підлягає.
Далі, розглянувши зустрічну позовну заяву ПАТ "Українська залізниця" про визнання недійсним договором факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р., суд виходив з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Як встановлено судом, спірний договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг, сторонами договору є фактор і клієнт. Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права майбутньої вимоги до боржника, після чого останній зобов'язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказана особа фактора, якому має бути здійснено платіж.
Дослідивши зміст спірного договору факторингу, суд встановив, що він відповідає приписам ст. 1079 ЦК України, містить всі необхідні суттєві умови, передбачені законом: предмет, ціну, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами цивільного законодавства У подальшому зазначений договір факторингу був скріплений підписами уповноважених осіб і печатками сторін та, як вже встановлено судом, мали своїм наслідком реальне виконання.
Отже, на час укладення спірного правочину сторони досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов та він був укладений у повній відповідності із вимогами чинного законодавства.
Також у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
Так, в обґрунтування зустрічної позовної вимоги, ПАТ "Українська залізниця" вказувало, зокрема на те, що на час укладення спірного договору факторингу право вимоги клієнта (ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") до боржника ПАТ "Українська залізниця" за договором закупівлі було недійсним, а визначення такої вимоги предметом договору суперечить чинному цивільному законодавству.
Проте, вказані обставини вже були розглянуті судом у даній справі за первісним позовом, про що зазначалось вище, та суд дійшов висновку, що за спірним договором факторингу була передана майбутня вимога, строк пред'явлення якої ще не настав.
За висновком суду вказана умова щодо передачі фактору майбутньої вимоги не суперечить чинному законодавству, а навпаки, узгоджується з приписами ст. 1078 ЦК України, відповідно до якої предметом договору факторингу може бути право вимоги, яке виникне в майбутньому. Із вказаним також кореспондуються норми частини 1 ст. 1081 ЦК України про те, що за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, перед фактором відповідає клієнт (якщо інше не встановлено договором факторингу).
Таким чином, включення до договору умови про майбутню вимогу не тягне за собою визнання договору недійсним, що свідчить про необґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом в цій частині.
Ще однією підставою для визнання договору недійсним за зустрічним позовом є доводи позивача про наявність у договорі закупівлі умови про те, що жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі, однак, такі права були передані новому кредитору за спірним договором факторингу, що також протирічить діючому законодавству та є підставою для визнання недійсним спірного правочину.
Так, ПАТ "Українська залізниця" посилається на пункт 14.6 договору закупівлі, яким визначено, що будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними та не можуть передаватись третім особам без письмової згоди іншої сторони договору.
У той же час, суд керується положеннями статті 516 Цивільного кодексу України щодо порядку заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
А відповідно до ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Отже, умови договору факторингу № Ф-16-02/1 від 16.02.2018 р. не суперечать закону та пункту 14.6 договору закупівлі про заборону передачі сторонами на користь третіх осіб своїх прав за цим договором, та не мають наслідком визнання недійсним спірного договору.
Щодо посилання представника ПАТ "Українська залізниця" на положення ч. 1 ст. 513 ЦК України, згідно з якими правочин про заміну кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло основне зобов'язання, тобто укладення договору факторингу мало бути здійснене також на підставі судового рішення, суд зазначає, що в даному випадку відступлення права вимоги є договірною передачею майбутніх вимог первісного кредитора новому кредиторові, яка відбулася на підставі укладеного між сторонами правочину у тій же формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 209 ЦК України на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Отже, діюче законодавство не містить такої форми правочину як рішення суду про укладення договору, натомість визнання договору укладеним на підставі судового рішення є способом захисту прав особи, права якої порушено, що передбачено ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач не довів та не надав суду належних обґрунтувань та доказів, які підтверджують, що на час укладення договору факторингу сторонами не були додержані вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, та не довів наявність підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.
Окрім усього, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що заявляючи вимогу про визнання недійсним договору факторингу, укладеного між ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" та ТОВ "ФК "Смарт Груп", позивач не визначив у якості відповідача одну із сторін спірного договору - ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", до якої була пред'явлена така вимога. А відповідно до вимог ст. 48 ГПК України, суд має право залучити до розгляду справи співвідповідача лише за клопотанням позивача, поданим до закінчення підготовчого провадження.
Таким чином, встановивши відсутність покладених в основу зустрічного позову правових та процесуальних підстав, суд відмовляє у його задоволенні.
У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 202, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" про стягнення заборгованості у сумі 38 880 000,00 грн.
Відмовити у задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Смарт Груп" про визнання недійсним договору факторингу.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 вересня 2018 року.
Повний текст рішення складений 8 жовтня 2018 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.
