ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Зевс"
на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2018
у складі судді Терлецька-Байдюк Н. Я.
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019
у складі колегії суддів: Миханюк М. В. (головуючий), Юрчук М. І., Дужич С. П.
у справі за позовом Приватного підприємства "Зевс"
до Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердичівська міська рада Житомирської області
про розірвання договору оренди, зобов`язання звільнити та повернути об`єкт оренди та стягнення 258 118,16 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.10.2018)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Зевс" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017, укладеного між сторонами, стягнення заборгованості у розмірі 258 118,16 грн, з яких: 197 976,00 грн - основний борг, 17 644,18 грн - інфляційні втрати, 6 459,98 грн - 3 % річних, 36 038,38 грн - пені та зобов`язання відповідача звільнити і повернути позивачу нежитлове приміщення (мала архітектурна форма) площею 68,1 кв.м, торгівельний павільйон площею 43,2 кв.м та торгівельний павільйон площею 24,4 кв.м за адресою: 13300, Житомирська область, місто Бердичів, провулок Пляжний (Піонерський), 6 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.10.2018).
2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017 в частині сплати орендної плати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського Житомирської області від 12.11.2018 у справі № 906/565/18 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
4. Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що договір оренди є розірваним та позивачем не надано належних доказів фактичного користування відповідачем об`єктами оренди, зазначеними в договорі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.
7. Під час розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено:
7.1. 17.03.2017 між Приватним підприємством "Зевс" (орендодавець) та Фізичною особою Журавською Ольгою Сергіївною (орендар) оформлений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (мала архітектурна форма), площею 75 кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2 кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4 кв.м. розміщені за адресою: 13300, Житомирська область, місто Бердичів, пров. Піонерський, 6.
7.2. Відповідно до п. 1.3 договору об`єкт оренди підключений до комунальних мереж, що включають в себе забезпечення утримання об`єкту оренди електричною енергією, газопостачанням, водопостачанням (у т.ч. гарячого та холодного водопостачання, водовідведення), тощо (в подальшому - комунальні послуги), а також телефонним зв`язком.
7.3. Згідно із п. 1.5. договору об`єкт оренди з майном (перелік якого встановлений в акті приймання-передачі) передається в оренду шляхом підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди від орендодавця орендарю.
7.4. Строк оренди починається з 01.05.2017 і закінчується 26.03.2020, якщо дія договору не буде припинена або подовжена у відповідності до умов цього договору (п. 2.1 договору).
7.5. Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у користування об`єктом оренди після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об`єкту оренди від орендодавця орендарю.
7.6. Пунктом 3.2 договору оренди визначено право орендодавця контролювати об`єм спожитих комунальних послуг та відповідні комунальні платежі; використати гарантійний платіж за цим договором в рахунок погашення заборгованості за орендні платежі та/або комунальні послуги, а також за телефонний зв`язок; розірвати договір в односторонньому порядку в разі порушення орендарем умов договору, а також вимагати сплати штрафних санкцій і компенсації завданих збитків.
7.7. Згідно із п. 4.3 договору перша оплата здійснюватиметься орендарем за два місяці в розмірі 30 000 грн (тридцять тисяч гривень, 00 коп.), що є еквівалентом 1 110 (однієї тисячі сто) доларів США, де 15 000 (п`ятнадцять тисяч гривень, 00 коп.) виступатимуть в якості гарантійного платежу за цим договором.
7.8. До орендної плати не включаються витрати на комунальні послуги та експлуатаційні витрати, а також витрати, пов`язані з утриманням засобів телефонного зв`язку (п. 4.4 договору).
7.9. За умовами п. 4.5 договору сплата комунальних послуг та телефонного зв`язку здійснюється орендарем згідно виставлених рахунків.
7.10. Відповідно до п.7.1 договір припиняється внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений, дострокового розірвання у відповідності до умов договору; за рішенням суду.
7.11. Сторони мають право достроково припинити цей договір, зокрема, за особистою ініціативою однієї зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до запропонованої дати дострокового припинення дії договору (п. 7.2.1 договору).
7.12. Оскільки платежі з орендної плати здійснені орендарем лише за два місяці та в подальшому не вносились, орендодавець 24.10.2017 на підставі п. 7.2.1 договору направив орендарю лист про розірвання договору нежитлового приміщення з 23.11.2017 та вимагав звільнити об`єкти оренди до 23.11.2017, який залишений без реагування, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 12.11.2018 та постановою апеляційної інстанції від 07.05.2019 Приватне підприємство "Зевс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати в частині відмови у зобов`язанні відповідача звільнити та повернути позивачу об`єкт оренди та в частині відмови у стягненні заборгованості з орендної плати та в цих частинах прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/565/18 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Білоуса В. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2019.
10. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В. В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/565/18 було визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Огородніка К. М., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019.
11. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2019 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження у справі № 906/565/18 за вищезазначеною касаційною скаргою для здійснення перегляду рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2018 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
12. 24.07.2019 до Верховного Суду від Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(Приватного підприємства "Зевс")
13. Скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 640, 642, 762, 763, 785, 795 Цивільного кодексу України) та при неповному дослідженні доказів.
Доводи відповідача
(Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни)
14. Відповідач заперечуючи проти вимог касаційної скарги зазначає, що ані на момент підписання договору оренди, ані на момент винесення оскаржуваних рішень, вимога договору, щодо передачі в оренду шляхом підписання акта приймання-передачі об`єкту оренди, яка ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору оренди не виконана.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
20. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
21. Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).
22. Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
23. За правилами статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.
24. Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
25. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).
26. Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.
27. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).
28. Як вже зазначалося вище, за умовами договору (п.п. 1.5 та 2.1) сторони погодили, що орендар вступає у користування об`єктом оренди після підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкту оренди від орендодавця орендарю.
29. Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано доказів підписання акта приймання-передачі об`єкта оренди.
30. Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
31. Згідно з частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
32. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
33. Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, обов`язок доказування тих обставин, на які посилаються учасники судового процесу, як на підставу своїх вимог або заперечень покладено на сторони. При цьому, суд позбавлений прав самостійно збирати докази, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
34. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010).
35. Господарськими судами попередніх інстанцій з`ясовано, що Приватному підприємству "Зевс" 07.04.2005 видано паспорт та дозвіл на розміщення МАФу по провулку Піонерському , 6 в місті Бердичеві загальними розмірами 6,00 м х 8,40 м, тобто площею 50,4 кв.м, натомість предметом договору за цією ж адресою визначене нежитлове приміщення (мала архітектурна форма) площею 75 кв.м, торгівельний павільйон площею 43,2 кв.м та торгівельний павільйон площею 24,4 кв.м, що не є тотожним.
36. Крім того, дослідивши надані відповідачем докази, які на його думку підтверджують фактичне користування об`єктами оренди (договір № 1413/17/Бр від 20.05.2017 про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об`єктах з реагуванням наряду поліції охорони та договір про тимчасове постачання електричної енергії без засобів обліку № 950 від 22.05.2018), місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція з огляду на недоведеність факту передачі об`єктів оренди відповідачу, відсутністю доказів на підтвердження належності об`єктів оренди позивачу, дійшов висновку, що останні не є беззаперечними доказами фактичного користування відповідачем об`єктами оренди.
37. Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що відповідно до п. 1.3 договору об`єкт оренди підключений до комунальних мереж, що включають в себе забезпечення утримання об`єкту оренди електричною енергією, газопостачанням, водопостачанням (у т.ч. гарячого та холодного водопостачання, водовідведення), тощо, а також телефонним зв`язком, проте позивачем не надано доказів виставлення рахунків на сплату комунальних послуг, як це передбачено п. 4.5 договору, та відповідно - доказів фактичної оплати цих послуг.
38. Зважаючи на викладене та з огляду на відсутність належних та допустимих доказів фактичного користування відповідачем об`єктами оренди, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.
А.3. Щодо суті касаційної скарги
39. Доводи касаційної скарги здебільшого спрямовані на переоцінку доказів та вказують на неповноту оцінки судами доказів у справі.
40. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
41. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом доказів у справі, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.
42. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
44. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).
45. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Зевс" та необхідність залишення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2018 у справі № 906/565/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
46. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваних судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Зевс" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 12.11.2018 у справі № 906/565/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Банасько Судді К. М. Огороднік В. Г. Пєсков
