УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2018 р.
м. Житомир
Справа № 906/565/18
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Терлецької-Байдюк Н.Я.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Синявський В.Л. - директор (наказ від 01.01.1997);
Синявська В.Ю. - довіреність №05/09/18 від 05.09.2018;
Гнатюк К.В. - довіреність від 23.07.2018;
Юрко В.О. - адвокат (свідоцтво від 02.04.2018);
від відповідача: Козловський А.В. - довіреність від 28.08.2018;
від третьої особи: не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Зевс" (м. Бердичів Житомирська область)
до Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни (м. Житомир)
За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача - Бердичівська міська рада Житомирської області (м. Бердичів
Житомирська область)
про розірвання договору оренди, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди та
стягнення 258118,16грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог від 03.10.2018)
Приватне підприємство "Зевс" звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017, укладеного між Приватним підприємством "Зевс" та Фізичною особою - підприємцем Журавською Ольгою Сергіївною, стягнення з відповідача 209964,83грн. заборгованості з орендної плати та просить зобов'язати ФОП Журавську О.С. звільнити і повернути ПП "Зевс" нежитлове приміщення (мала архітектурна форма) площею 75кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань по договору оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017 в частині сплати орендної плати.
Ухвалою суду від 05.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бердичівську міську раду Житомирської області.
11.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог за вих.№03/10 від 03.10.2018, відповідно до якої останній просить суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017, укладений між Приватним підприємством "ЗЕВС" та Фізичною особою-підприємцем Журавською Ольгою Сергіївною; зобов'язати Фізичну особу-підприємця Журавську Ольгу Сергіївну звільнити та повернути Приватному підприємству "Зевс" об'єкти оренди: нежитлове приміщення (мала архітектурна форма) площею 68,1кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни на користь Приватного підприємства "Зевс" суму заборгованості у розмірі 258118,16грн., з яких: 197976,00грн. - основний борг, 17644,18грн. - інфляційні втрати, 6459,98грн. - три відсотки річних, 36038,38грн. - пені. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що ПП "Зевс" перерахувало суму орендної плати в зв'язку з передачею в оренду меншого за площею майна, що зазначено в укладеному договорі оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017. Фактично площа нежитлового приміщення (малої архітектурної форми) становить 68,1кв.м., а не 75кв.м., як вказано в договорі. Збільшення штрафних санкцій обґрунтовано неповерненням та використанням переданого в оренду майна по даний час (а.с.64-65 т.2).
Заява про збільшення розміру позовних вимог від 03.10.2018 з врахуванням приписів ст.46 ГПК України прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог та відповіді на відзив (а.с.3-4 т.2).
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.89-91 т.1) та доповненні до відзиву (а.с.145-146 т.2). Просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на те, що відповідач не вступив в строкове платне користування вказаним у пункті 1.1 договору оренди майном, оскільки відповідно до пункту 3.1 договору орендодавець зобов'язувався передати майно згідно з цим договором за двостороннім актом передачі. Відповідно до пункту 2.1 договору орендар вступає у користування об'єктом оренди після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю. Проте, такий акт сторонами не складався та не підписувався. Звертає увагу суду на відсутність у ПП "Зевс" доказів на підтвердження права власності на об'єкти оренди, зазначені в договорі, та відключення позивачем електропостачання нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з 30.11.2017 року, що унеможливило користування об'єктами оренди. Також вважає, що надані позивачем докази, зокрема, акт обстеження нежитлових споруд від 16.10.2018, паспорт на встановлення малої архітектурної форми від 2005 року і висновок експертного дослідження від 18.10.2018 року є неналежними та недопустимими доказами у справі.
Від третьої особи факсимільним зв"язком 12.11.2018 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника Бердичівської міської ради.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2017 між Приватним підприємством "Зевс" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою Журавською Ольгою Сергіївною (орендар/відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (мала архітектурна форма), площею 75 кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2 кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4 кв.м. розміщені за адресою: 13300, Житомирська обл., АДРЕСА_1 (в подальшому - об'єкт оренди) (а.с.17-19 т.1).
Об'єкт оренди передається в оренду за цільовим призначенням: розміщення кафе орендаря (п.1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору визначено, що об'єкт оренди підключений до комунальних мереж, що включають в себе забезпечення утримання об'єкту оренди електричною енергією, газопостачанням, водопостачанням (у т.ч. гарячого та холодного водопостачання, водовідведення), тощо (в подальшому - комунальні послуги), а також телефонним зв'язком.
Згідно п.1.4 договору показники лічильників за комунальні послуги встановлюються у відповідності до показань, зафіксованих на відповідних лічильниках на момент приймання об'єкту оренди за актом приймання-передачі від орендодавця орендарю.
Об'єкт оренди з майном (перелік якого встановлений в акті приймання-передачі) передається в оренду шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю (п.1.5 договору).
Строк оренди починається з 01.05.2017 року і закінчується 26.03.2020 року, якщо дія договору не буде припинена або подовжена у відповідності до умов цього договору (п.2.1 договору).
Орендар вступає у користування об'єктом оренди після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю (п.2.1 договору).
Права та обов'язки сторін визначені розділом 3 договору оренди від 17.03.2017.
Так, згідно п.3.1 орендодавець зобов'язаний до 1-го травня 2017 року передати орендарю об'єкт оренди шляхом підписання відповідного акту.
Пунктом п.3.2 договору оренди сторони передбачили право орендодавця контролювати об'єм спожитих комунальних послуг та відповідні комунальні платежі; використати гарантійний платіж за цим договором в рахунок погашення заборгованості за орендні платежі та/або комунальні послуги, а також за телефонний зв'язок; розірвати договір в односторонньому порядку в разі порушення орендарем умов договору, а також вимагати сплати штрафних санкцій і компенсації завданих збитків.
Орендар, в свою чергу, зобов'язаний своєчасно сплачувати рахунки за комунальні послуги, використані орендарем протягом всього строку дії договору; не допускати виникнення заборгованості за оренду, за комунальні послуги, а також за телефонний зв'язок, та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та платежі, встановлені цим договором.
Згідно п.4.1 договору загальна сума орендної плати за місяць складає 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.), що є еквівалентом 550 доларів США за курсом НБУ на момент сплати.
Пунктом 4.3 договору визначено, що перша оплата здійснюватиметься орендарем за два місяці в розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч гривень, 00 коп.), що є еквівалентом 1110 (однієї тисячі сто) доларів США, де 15000 (п'ятнадцять тисяч гривень, 00 коп.) виступатимуть в якості гарантійного платежу за цим договором.
До орендної плати не включаються витрати на комунальні послуги та експлуатаційні витрати, а також витрати, пов'язані з утриманням засобів телефонного зв'язку (п.4.4 договору).
За умовами п.4.5 договору сплата комунальних послуг та телефонного зв'язку здійснюється орендарем згідно виставлених рахунків.
Відповідно до п.7.1 договір припиняється внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений, дострокового розірвання у відповідності до умов договору; за рішенням суду.
Сторони мають право достроково припинити цей договір, зокрема, за особистою ініціативою однієї зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до запропонованої дати дострокового припинення дії договору (п.7.2.1 договору).
Договір підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.
Мотивуючи вимоги, позивач вказує, що з 01.05.2017 передав відповідачу визначені договором об'єкти оренди, а відповідач сплатив орендну плату за два місяці в сумі 30000,00грн., на підтвердження чого надав банківські (а.с.22 т.1).
Оскільки в подальшому орендна плата відповідачем не сплачувалась, позивач, скориставшись пунктом 7.2.1 договору оренди, 24.10.2017 направив ФОП Журавській О.С. лист про розірвання договору нежитлового приміщення з 23 листопада 2017 року та з вимогою звільнити об'єкти оренди до 23.11.2017 (а.с.20 т.1). Даний лист отримано відповідачем 27.10.2017, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.21 т.1).
Так як відповідач приміщення не звільнив, орендну плату більше року не сплачував, позивач звернувся з даним позов до суду за захистом своїх порушених прав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст.782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Як зазначалось вище, умовами договору сторони передбачили право дострокового його припинення, зокрема, за особистою ініціативою однієї зі сторін за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів до запропонованої дати дострокового припинення дії договору (п.7.2.1 договору).
Скориставшись даним правом, позивач 24.10.2017 направив відповідачу лист про розірвання договору нежитлового приміщення з 23 листопада 2017 року, який отриманий останнім 27.10.2017.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави зробити висновок, що договір оренди нежитлового приміщення від 17.03.2017, укладений між сторонами, є розірваним з 23.11.2017, тому вимога про його розірвання в судовому порядку є безпідставною.
Стосовно позовних вимог про повернення об'єктів оренди та стягнення заборгованості з орендної плати суд зазначає наступне.
Згідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечуючи проти позову, відповідач покликається на відсутність доказів передачі нежитлових приміщень площею, визначеною в п.1.1 договору, в оренду ФОП Журавській О.С., а саме, акту приймання-передачі. Також вказує на не надання позивачем належних доказів на підтвердження права власності на об'єкти оренди та доказів на підтвердження фактичного користування ними ФОП Журавською О.С.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма є елементом (частиною) об'єктів благоустрою. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 ч.1 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За змістом ч.1 ст.26 цього Закону до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів тощо.
Згідно із ч.2, ч.3 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Частиною четвертою ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" установлено, що розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про це Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 року № 633/211.
На виконання повноважень, установлених законодавством, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 21 жовтня 2011 року № 244 затвердило Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).
Отже, механізм розміщення тимчасової споруди (далі - ТС) для провадження підприємницької діяльності регулюється вказаним Порядком.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Порядку ТС - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. ТС можуть бути пересувними та стаціонарними.
За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС, установлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу, розміщення ТС самовільно забороняється.
На запит адвоката Козловського А.В. виконком Бердичівської міської ради 04.09.2018 повідомив, що відповідно до листа відділу містобудування та архітектури інформація про нежитлові приміщення (малі архітектурні форми) площею 75 кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2 кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відсутня (а.с.136 т.1).
Згідно довідки відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради від 19.09.2018 №401, на балансі відділу обліковується павільйон за інвентарним номером 101310059, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що не належить до об'єктів нерухомого майна. Чинних договорів оренди зазначеного майна у відділі не обліковується (а.с.57 т.2).
Як поясним позивач, вказаний павільйон перебував в оренді ПП "Зевс" згідно договору оренди нежитлового приміщення №742 від 26.04.2015 (а.с.127-133 т.1) і не є об'єктом оренди за договором від 17.03.2017, укладеним з ФОП Журавською О.С.
Підтверджуючи право власності на об'єкти оренди та правомірність їх встановлення, позивач посилається на рішення виконкому Бердичівської міської ради від 02.03.2004 №124 «Про надання дозволів на проектування та будівництво споруд цивільного, житлового і промислового призначення громадянам і суб»єктам підприємницької діяльності» (а.с.18 т.2), паспорт на встановлення малої архітектурної форми (а.с.11 т.2), дозвіл №84 на розміщення малої архітектурної форми (а.с.10 т.2) та на інвентаризаційну справу і технічний паспорт нежитлових будівель по АДРЕСА_1 (а.с.19-33 т.2).
Слід зазначити, що на підставі вказаного рішення Бердичівського міськвиконкому ПП «Зевс» 07.04.2005 видано паспорт та дозвіл на розміщення МАФу по АДРЕСА_1 загальними розмірами 6,00м х 8,40м, тобто, площею 50,4кв.м. Термін користування місцем розміщення малої архітектурної форми: згідно договору на оренду земельної ділянки.
Як зазначено в договорі оренди, об'єктами оренди є нежитлове приміщення (мала архітектурна форма) площею 75кв.м., торгівельний павільйон площею 43,2кв.м. та торгівельний павільйон площею 24,4кв.м., що розміщені за адресою: Житомирська обл., АДРЕСА_1.
Отже, надані позивачем докази не підтверджують наявність у нього нежитлового приміщення (МАФу) і торгівельних павільйонів площею, вказаною в договорі оренди, та правомірність їх встановлення, з врахуванням приписів наведених вище нормативних актів. Інвентаризаційна справа і технічний паспорт нежитлових будівель не є правовстановлюючими документами.
Натомість, аналогічний технічний паспорт на торгівельні павільйони по АДРЕСА_1 також наданий суду ФОП Журавською О.С. (а.с.102-112 т.1).
Пунктами 1.5, 2.1 договору оренди визначено, що орендар вступає у користування об'єктом оренди після підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди від орендодавця орендарю.
Позивачем не надані докази підписання такого акту приймання-передачі об'єкту оренди та не спростовані відповідні заперечення відповідача.
Як на докази фактичного користування ФОП Журавською О.С. об'єктами оренди, зазначеними в договорі, позивач покликається на договір №1413/17/Бр від 20.05.2017 про спостереження за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах з реагуванням наряду поліції охорони (а.с.36-43 т.1), та договір про тимчасове постачання електричної енергії без засобів обліку №950 від 22.05.2018 (а.с.41-43 т.2).
Із вказаних договорів слідує, що Управління поліції охорони в Житомирській області на замовлення ФОП Журавської О.С. з 20.05.2017 здійснює спостереження за станом та технічним обслуговуванням сигналізації, що встановлена на об'єкті замовника (кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1). За іншим договором Бердичівський РЕМ забезпечує електричною енергією холодильне обладнання ФОП Журавської О.С., яке знаходиться в АДРЕСА_1, термін дії договору до 22.06.2018 (30 діб).
Як вже зазначалося судом, за відсутності доказів передачі ФОП Журавській О.С. об'єктів оренди, зазначених в договорі, не наданням позивачем доказів на підтвердження належності йому цих об'єктів та правомірності їх встановлення, не можливо дійти висновку, що вказані договори є беззаперечним доказом фактичного користування відповідачем об'єктами оренди.
Крім того, пунктом 1.3 договору визначено, що об'єкт оренди підключений до комунальних мереж, що включають в себе забезпечення утримання об'єкту оренди електричною енергією, газопостачанням, водопостачанням (у т.ч. гарячого та холодного водопостачання, водовідведення), тощо, а також телефонним зв'язком.
Разом з тим, позивачем не надано доказів виставлення рахунків на сплату комунальних послуг, як передбачено пунктом 4.5 договору, та відповідно - доказів фактичної оплати цих послуг.
Інші докази, надані позивачем, зокрема, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.08.2018 (а.с.69 т.2), висновок експертного дослідження від 18.10.2018 №Д12/1 та акт обстеження нежитлових споруд від 16.10.2018 (а.с.122-141 т.2), оцінюються судом критично, оскільки матеріали слідства не є належними доказами; висновок експертного дослідження наданий позивачу за його замовленням; а обстеження проведено адвокатом Юрко В.О., який також представляє інтереси позивача. Крім того, у вказаному висновку експерт не дає жодної відповіді, які б підтверджували доводи позивача та обставини справи.
Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
З огляду на вказані норми закону позивачем неправомірно проведено перерахунок орендної плати з меншої площі - 68,1кв.м, замість зазначених в договорі 75,0кв.м., при тому, що відповідні зміни до договору оренди не вносились.
Оскільки договір оренди є розірваним, позивачем не надано належних доказів фактичного користування відповідачем об'єктами оренди, зазначеними в договорі, відсутні підстави для задоволення вимоги про повернення орендованого майна та стягнення заборгованості з орендної плати.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст.73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.74 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Враховуючи викладені вище обставини справи, та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами передачу відповідачу в оренду нежитлових приміщень, зазначених в договорі від 17.03.2017, фактичне користування відповідачем об'єктами оренди, правомірність встановлення позивачем зазначених в договорі тимчасових споруд за вказаною адресою, які є об'єктами оренди , а отже, відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Зевс" до Фізичної особи-підприємця Журавської Ольги Сергіївни про розірвання договору оренди, зобов'язання звільнити та повернути об'єкт оренди та стягнення 258118,16грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.11.18
Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.
Віддрукувати:
1 - в справу
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)
4 - третій особі (рек. з повід.)
