Ухвала
07 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 598/157/15-ц
провадження № 61-31628св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2016 року у складі судді Щербатої Г. Р. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,
Ткача З. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
відповідач - релігійна громада «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату,
треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У січні 2015 року позивачі звернулися до суду з позовом до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - релігійна громада), треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28 лютого 2014 року № 1.
Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний позивачами протокол загальних зборів релігійної громади від 28 лютого 2014 року № 1 порушує права Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви та є наслідком втручання Української Православної Церкви Київського Патріархату у внутрішню структуру УПЦ як єдиної Всеукраїнської релігійної громади. Позивачі зазначили, що оскаржуваний протокол є документом загальних зборів Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), а не парафіяльних зборів «Парафії святого Архистратига Михаїла» (УПЦ МП), у зборах приймало участь 330 невстановлених осіб, які не можуть виражати волю їхньої парафії та викладати статут в новій редакції. Вказували, що на засіданні зборів не розглядалось питання про обрання голови зборів та секретаря; у загальних зборах не брав участі настоятель парафії (про їх проведення він не повідомлявся) та члени цієї парафії; на них вирішувалось питання про прийняття Статуту релігійної громади УПЦ КП, а не прийняття Статуту «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ від 25 серпня 1991 року в новій редакції; протокол не затверджений архієреєм УПЦ, що суперечить Статуту про управління УПЦ. Вважають, що релігійна громада прийнявши свій Статут на підставі статуту «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ від 25 серпня 1991 року, не врахувала того, що вірні парафіяни «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ не бажають змінювати своє канонічне підпорядкування.
У зв`язку з викладеним позивачі просили визнати недійсним протокол загальних зборів релігійної громади від 28 лютого 2014 року № 1.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня
2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що рішення про прийняття Статуту релігійної громади ухвалене релігійною громадою сіл Бутин та Поляни Збаразького району на загальних зборах віруючих громадян, згідно вимог закону, зокрема відповідно до статті 35 Конституції України, статей 7, 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та не порушує прав позивачів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У червні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано та надано оцінки обставинам, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Вказували, що на підставі оспорюваного ними протоколу загальних зборів релігійної громади від 28 лютого 2014 року № 1 було внесено зміни до статуту релігійної громади. Зокрема, відбулось її захоплення, чим порушено права віруючих, які утворили релігійну громаду, оскільки було змінено підлеглість релігійної громади, яка при створенні відносилась до Московського патріархату, а перейшла до Київського патріархату. Особи, які прийняли рішення про внесення змін і доповнень до статуту, не мали жодних прав на скликання та проведення таких зборів, оскільки настоятель УПЦ (Московського патріархату) не скликав та не проводив ніяких парафіяльних зборів 28 лютого 2014 року. На їхню думку, схід жителів села
28 лютого 2014 року не можна вважати зборами парафії УПЦ, оскільки у них не брали участь члени парафіяльних зборів. Вказують, що відповідачами було порушено вимоги Статуту про управління УПЦ та Статуту парафії щодо порядку скликання і проведення зборів, оскільки особи, які проводили ці незаконні збори не були уповноважені настоятелем на їх проведення, а оспорюваний ними протокол не містить реєстру підписів 330 осіб, які брали участь у голосуванні. Зазначають, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня
2015 року за позовом Тернопільської єпархії Української православної Церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації державної адміністрації, оскільки адміністративний суд не досліджував питання про порядок скликання зборів 28 лютого 2014 року, та прийняття рішення та внесення змін до статуту.Вказують, що значна частина жителів с. Бутин Збаразького району не хочуть переходити під канонічне підпорядкування до церкви Київського патріархату, тому внесення змін до Статуту парафії УПЦ с. Бутин порушує їх права, в тому числі й права позивачів, які не мають можливості відвідувати церкву у своєму селі, а священник УПЦ не має доступу до храму.
АГРУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату на касаційну скаргу, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують встановлені судами обставини.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
29 травня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
04 червня 2019 року на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу № 542/0/226-19 справу передано судді-доповідачеві Лесько А. О.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У справі, яка переглядається, судами установлено, що релігійна громада «Парафія святого Архистратига Михаїла» с. Бутин Збаразького району Тернопільської області Української православної церкви є юридичною особою та діяла на підставі Статуту, затвердженого керуючим Тернопільською єпархією УПЦ митрополитом Сергієм (Генсіцьким), зареєстрованого рішенням виконкому Тернопільської обласної ради № 212 від 25 серпня 1991 року (у редакції, згідно розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від
12 вересня 2011 року № 717) із підписом голови обласної державної адміністрації Хоптяна В. А. (а. с. 179 том 1).
Згідно протоколу загальних зборів віруючих громадян сіл Бутин та Поляни Збаразького району від 28 лютого 2014 року оформлено рішення, яким обрано голову зборів та секретаря, та вирішено прийняти Статут релігійної громади парафії Святого Архистратига Михаїла села Бутин Збаразького району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і просити Тернопільську обласну державну адміністрацію його зареєструвати
(а. с. 7 том 1).
Згідно пункту 1 нового Статуту, затвердженого керуючим Тернопільською єпархією УПЦ Київського патріархату архієпископом Нестором (Писиком), релігійна громада «Парафія Святого Архістратига Михаїла» с. Бутин Збаразького району, Тернопільської єпархії Української православної церкви Київського патріархату є первинним структурним підрозділом УПЦ КП, який в канонічному і організаційному підпорядкуванні входить до Тернопільської єпархії УПЦ КП. Парафія є правонаступником релігійної громади з наданням їй усіх попередніх прав і обов`язків, зареєстрованої рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 25 серпня 1991 року № 212.
Вказаний статут зареєстровано розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 25 вересня 2014 року № 399-од «Про статут релігійної громади УПЦ КП с. Бутин Збаразького району у новій редакції».
Зазначене розпорядження оскаржувалось Тернопільською єпархією УПЦ, і постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року в задоволенні позову Тернопільської єпархії Української православної Церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації, треті особи Департамент культури, релігій та національностей Тернопільської обласної державної адміністрації, Бутинська сільська рада Збаразького району, релігійна громада «Парафія святого архистратига Михаїла» села Бутин, про скасування розпорядження голови Тернопільсьокї обласної державної адміністрації від
25 вересня 2014 року № 399-од відмовлено.
Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня
2015 року та Вищого адміністративного Суду України від 24 вересня 2015 року вказана постанова залишена без змін, а скарги Тернопільської єпархії УПЦ відхилено.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 11 Конституції України, держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
Згідно статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а
школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.
У частинах першій, другій статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» вказано, що в Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви належить виключно до відання України. Церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави.
Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначено, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України 2004 року суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 9 Конституції України закріплено принцип, за яким «чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Тобто суди при розгляді цивільних справ можуть застосовувати й Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковістьяких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський Суду з прав людини у рішення від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» зазначив, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу «сповідувати релігію» самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави.
З цієї точки зору право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою.
Відповідно до міжнародного права, держава не має права порушувати автономію релігійної спільноти та у будь-який спосіб втручатись у її внутрішні справи. Втручання держави у справи Церкви призводить до серйозних наслідків як для самої Церкви, так і для самої держави. Історія доводить, що демократичні відносини між державою і Церквою, засновані на взаємній повазі та гарантуванні прав на самоврядування Церкви, є гарантією національної безпеки.
Спір між сторонами у цій справі виник між православними віруючими щодо проведення парафіяльних зборів, тобто всередині релігійної громади.
За таких обставин та з урахуванням наведених норм законодавства держава в особі суду не має права втручатися у внутрішню діяльність релігійних організацій, оскільки юрисдикція суду не може бути поширена на спірні правовідносини.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.
Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.
Разом з тим, у постановіВерховного Суду від 10 червня 2019 року у справі
№ 697/1158/16-ц (провадження 61-25449св18) колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення за протоколом парафіяльних зборів підлягають розгляду в суді.
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та застосування норм матеріального права щодо можливості втручання суду у правовідносини, які виникли у середині релігійних громад,між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 598/157/15-ц(провадження № 61-31628св18) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28 лютого 2014 року № 1, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня
2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня
2017 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв С. П. Штелик
