Справа № 598/157/15-ц
провадження № 2/598/8/2016
РІШЕННЯ
іменем України
"27" січня 2016 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.
секретаря Довбуш М.Ю.
за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3Г, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, представника позивачів ОСОБА_10, представника відповідача ОСОБА_11, представника третьої особи ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Збаражі справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_15 Парафії храму святого Архистратига Михаїла Української Православної Церкви до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_16 обласної державної адміністрації про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28.02.2014 року, №1,
встановив:
Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_15 Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української Православної Церкви звернулася в суд з позовом до відповідача релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_16 обласної державної адміністрації про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28.02.2014 року, №1.
Посилаються на те, що оскаржуваний протокол загальних зборів порушує права ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви, «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви та є наслідком втручання Української Православної Церкви Київського Патріархату у внутрішню структуру УПЦ, як єдиної Всеукраїнської релігійної громади.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали і пояснили що кожна людина має право вибору віро сповідування і право відвідувати богослужіння у храмі, в чому їм у селі Бутин Збаразького району перешкоджає, релігійна громада села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, які 28 лютого 2014 року прийняли рішення на зібранні, яке не можна вважати загальними зборами, про зміну та перехід до єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. Таке рішення приймається на парафіяльних зборах, а в даному випадку відбувся схід села, на якому прийняте рішення про перехід від єпархії Української Православної Церкви до єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, в наслідок чого упразднили громаду Української Православної Церкви у селі Бутин.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що 28 лютого 2014 року у с. Бутин Збаразького району відбулися загальні збори віруючих громадян, які вирішили просити обласну державну адміністрацію зареєструвати статут релігійної громади села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, що було оформлено протоколом загальних зборів №1. Причиною прийняття рішення про реєстрацію статуту викликало не сприйняття релігійною громадою с. Бутин рішення священнослужителя даного села ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви в інший спосіб відправити поминальну службу, в той час, як громада просила відправити поминальну службу за людей, які загинули з 20 по 22 лютого 2014 року на майдані у м. Києві та відправлення богослужінь на українській, а не на російській мові.
Представник третьої особи ОСОБА_16 обласної державної адміністрації позовні вимоги не визнав з підстав наведених представником відповідача, доповнивши при цьому, що загальні збори віруючих громадян вправі приймати рішення про реєстрацію статуту, що і відбулося 28 лютого 2014 року у с. Бутин Збаразького району. Факти того, що були проведені загальні збори віруючих громадян підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили і відповідно до чинного законодавства обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Дослідивши та оцінивши докази по справі суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:
Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
В Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України, яке складається із Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.
Згідно ст.1 цього Закону, його завданнями є : гарантування права на свободу совісті громадянам України та здійснення цього права; забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від ставлення до релігії; визначення обов'язків держави щодо релігійних організацій; визначення обов'язків релігійних організацій перед державою і суспільством; подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви; гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання.
Частинами 1 та 2 статті 7 цього Закону передбачено, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Згідно ч.1 ст.8 Закону, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні громади» статут релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку встановленому статтею 14 цього Закону.
Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях.
Згідно ч.1 ст.14 цього Закону, для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно ст.9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14 червня 2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» нагадує, що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу «сповідувати релігію» самому або в об'єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, ст.9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об'єднання від невиправданого втручання з боку держави. З цієї точки зору право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об'єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов'язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою.
Судом встановлено, що 28 лютого 2014 року у селі Бутин Збаразького району, на церковному подвір’ї відбулися збори віруючих громадян сіл Бутин та ОСОБА_17 району, на яких було обрано голову зборів та секретаря, та які вирішили прийняти Статут релігійної громади парафії Святого Архистратига Михаїла села Бутин Збаразького району ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату і просити ОСОБА_16 обласну державну адміністрацію його зареєструвати, про що складено протокол загальних зборів від 28 лютого 2014 року, номер 1.
Як вбачається із постанови ОСОБА_16 окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року по справі за позовом ОСОБА_16 єпархії Української православної Церкви до ОСОБА_16 обласної державної адміністрації, треті особи: Депертамент культури, релігій та національностей ОСОБА_16 обласної державної адміністрації, ОСОБА_15 сільська рада Збаразького району Тернопільської області, релігійна громада «Парафія святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області про скасування розпорядження голови ОСОБА_16 обласної державної адміністрації від 25.09.2014 року, яка залишена без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року та Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 року, в ході розгляду даної адміністративної справи встановлено, що 28 лютого 2014 року за участю голови та секретаря зборів, на яких були присутні 330 чоловік було прийнято статут релігійної громади Архистратига Михаїла села Бутин Збаразького району ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Про обставини проведення 28 лютого 2014 року зборів віруючих громадян ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19А, ОСОБА_20, ОСОБА_21М, ОСОБА_22
Проаналізувавши докази представлені сторонами по справі, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з тих підстав, що рішення про прийняття статуту релігійної громади «Парафії Святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, прийнято релігійною громадою сіл Бутин та ОСОБА_17 району на загальних зборах віруючих громадян, відповідно до ст.12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні громади».
Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_4, які ствердили, що наявність 70 чи 100 людей не можна вважати таким, що відбулися загальні збори віруючих громадян, тому. що на їх думку відбулося зібрання людей, під час якого окремим жителям давали спиртне, оскільки викладені ними обставини спростовуються дослідженими та проаналізованими по справі доказами.
Керуючись Законом України «Про свободу совісті та релігійні громади», ст.ст. 3,10, 11, 60 ЦПК України суд,-
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_8, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_15 Парафії храму святого Архистратига Михаїла Української Православної Церкви до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_16 обласної державної адміністрації про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області ОСОБА_16 єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28.02.2014 року, №1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд протягом десяти днів після його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
У повному обсязі рішення складене 28 січня 2016 року.
Суддя Щербата Г.Р.
