Ухвала
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 598/157/15-ц
провадження № 61-31628сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Висоцької В. С.
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28 лютого 2014 року № 1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2016 року у складі судді Щербатої Г. Р. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я.,
Шевчук Г. М., Ткача З. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
відповідач - релігійна громада «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату,
треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 звернулися до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - релігійна громада), треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація, у якому просили визнати недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28 лютого 2014 року № 1.
Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний позивачами протокол загальних зборів релігійної громади від 28 лютого 2014 року № 1 порушує права Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви та є наслідком втручання Української Православної Церкви Київського Патріархату у внутрішню структуру УПЦ як єдиної Всеукраїнської релігійної громади.
Позивачі зазначили, що оскаржуваний протокол є документом загальних зборів Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП),
а не парафіяльних зборів «Парафії святого Архистратига Михаїла» (УПЦ МП), у зборах приймало участь 330 невстановлених осіб, які не можуть виражати волю їхньої парафії та викладати статут в новій редакції. Вказували, що на засіданні зборів не розглядалось питання про обрання голови зборів та секретаря; у загальних зборах не брав участі настоятель парафії (про їх проведення він не повідомлявся) та члени цієї парафії; на них вирішувалось питання про прийняття Статуту релігійної громади УПЦ КП, а не прийняття Статуту «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ від 25 серпня
1991 року в новій редакції; протокол не затверджений архієреєм УПЦ, що суперечить Статуту про управління УПЦ. Вважають, що релігійна громада прийнявши свій Статут на підставі статуту «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ від 25 серпня 1991 року, не врахувала того, що вірні парафіяни «Парафії святого Архистратига Михаїла» УПЦ не бажають змінювати своє канонічне підпорядкування.
У зв`язку з викладеним позивачі просили позов задовольнити.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня
2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення про прийняття Статуту релігійної громади ухвалене релігійною громадою сіл Бутин та Поляни Збаразького району на загальних зборах віруючих громадян, згідно вимог закону, зокрема відповідно до статті 35 Конституції України, статей 7, 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та не порушує прав позивачів.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 відхилено. Рішення Збаразького районного суду від 27 січня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачі при розгляді спору не подали доказів порушення їх права, які підлягають захисту судом.
Апеляційний суд також указав, що оскільки законом не визначено порядку скликання парафіяльних зборів, порядку голосування та оформлення рішень, місцевий суд підставно врахував вимоги Статуту парафії та взяв до уваги загальні положення практики Європейського Суду з прав людини, який у рішення від 14.06.2007 року у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» нагадує, що в той час, як свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу «сповідувати релігію» самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави. З цієї точки зору право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на підставі оспорюваного протоколу загальних зборів релігійної громади від 28 лютого 2014 року № 1 було внесено зміни до статуту релігійної громади. Зокрема, відбулось її захоплення, чим порушено права віруючих, які утворили релігійну громаду, оскільки було змінено підлеглість релігійної громади, яка при створенні відносилась до Московського патріархату, а перейшла до Київського патріархату. Особи, які прийняли рішення про внесення змін і доповнень до статуту, не мали жодних прав на скликання та проведення таких зборів, оскільки настоятель УПЦ (Московського патріархату) не скликав та не проводив ніяких парафіяльних зборів 28 лютого 2014 року.
Заявники вважають, що схід жителів села 28 лютого 2014 року не можна вважати зборами парафії УПЦ, оскільки у них не брали участь члени парафіяльних зборів. Відповідачами було порушено вимоги Статуту про управління УПЦ та Статуту парафії щодо порядку скликання і проведення зборів, оскільки особи, які проводили ці незаконні збори не були уповноважені настоятелем на їх проведення, а оспорюваний ними протокол не містить реєстру підписів 330 осіб, які брали участь у голосуванні.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що судом першої інстанції безпідставно було взято до уваги постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року за позовом Тернопільської єпархії Української православної Церкви до Тернопільської обласної державної адміністрації державної адміністрації, оскільки адміністративний суд не досліджував питання про порядок скликання зборів 28 лютого 2014 року, та прийняття рішення та внесення змін до статуту. Вказують, що значна частина жителів села Бутин Збаразького району не хочуть переходити під канонічне підпорядкування до церкви Київського патріархату, тому внесення змін до Статуту парафії УПЦ села Бутин порушує їх права, в тому числі й права позивачів, які не мають можливості відвідувати церкву у своєму селі, а священник УПЦ не має доступу до храму.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархатуна касаційну скаргу, у яких вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують встановлені судами обставини.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що відповідно до міжнародного права, держава не має права порушувати автономію релігійної спільноти та у будь-який спосіб втручатись у її внутрішні справи. Втручання держави у справи Церкви призводить до серйозних наслідків як для самої Церкви, так і для самої держави. Історія доводить, що демократичні відносини між державою і Церквою, засновані на взаємній повазі та гарантуванні прав на самоврядування Церкви, є гарантією національної безпеки.
Спір між сторонами у цій справі виник між православними віруючими щодо проведення парафіяльних зборів, тобто всередині релігійної громади.
За таких обставин та з урахуванням наведених норм законодавства держава в особі суду не має права втручатися у внутрішню діяльність релігійних організацій, оскільки юрисдикція суду не може бути поширена на спірні правовідносини.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі
№ 697/1158/16-ц (провадження 61-25449св18) колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення за протоколом парафіяльних зборів підлягають розгляду в суді.
Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та застосування норм матеріального права щодо можливості втручання суду у правовідносини, які виникли у середині релігійних громад, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд Об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, треті особи: Бутинська Парафія храму святого Архистратига Михаїла Української православної Церкви, Тернопільська обласна державна адміністрація, про визнання недійсним протоколу загальних зборів релігійної громади «Парафії святого Архистратига Михаїла» села Бутин Збаразького району Тернопільської області Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату від 28 лютого 2014 року № 1 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 23 травня 2017 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. С. Висоцька
Судді: Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
В. М. Сімоненко
М. Є. Червинська
