ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18930/18 Головуючий у І інстанції - Амельохін В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 14 листопада 2018 року звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області з призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що оформлені наказом від 13 вересня 2018 року № 5313;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 13 вересня 2018 року № 5313 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) у повному обсязі;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на підставі наказу від 13 вересня 2018 року № 5313.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у справі № 640/18930/18 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд заправилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ОСОБА_1 28 листопада 2018 року звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06 листопада 2018 року № 0361651307 про визначення грошового зобов`язання з військового збору в сумі 1 429 616,19 грн., від 06 листопада 2018 року № 0361631307 про визначення грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 28 402 549,29 грн. та від 06 листопада 2018 року № 0361641307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 680,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 640/20018/18, ухвалою від 08 січня 2019 року справи № 640/18930/18 та № 640/20018/18 об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаним справам № 640/18930/18.
Позивачка позов обґрунтовує наступним:
у контролюючого органу були відсутні правові підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України: отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки та винесення такого рішення відповідно до закону. Так, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не є рішенням суду слідчого судді про призначення перевірки, окрім того ця ухвала є незаконною, оскільки: її винесення не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України; у порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України в ухвалі не зазначено строку її дії, хоча будь-які ухвали слідчих суддів на стадії досудового слідства мають обмеженість дії у часі; строк дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки сплив, оскільки максимальний строк дії ухвал слідчих суддів у Кримінальному процесуальному кодексі України визначено не більше двох місяців;
контролюючий орган визначив період перевірки всупереч вимогам підпункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки періоди, за які можуть проводитися перевірки платників податків, обмежуються 1095 днями після останнього дня граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань;
вимога пункту 2 наказу про призначення перевірки за період, починаючи з 01 січня 2010 року, суперечить положенням пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, згідно з якими обов`язок платника податків забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, обмежується 1095 днями з дня подання податкової звітності, а у разі її неподання - з граничного терміну подання такої звітності;
у випадку протиправності перевірки така перевірка вважається відсутньою як юридичний факт, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення, тому складений за її результатами акт індивідуальної дії - податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню;
використана контролюючим органом під час перевірки податкова інформація, отримана в межах кримінального провадження, не є допустимим доказом податкового правопорушення, оскільки: відповідно до частин шостої та сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України виключно вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалені зазначені судові рішення; протоколи допиту свідків та уся інша інформація, отримана на стадії досудового слідства, може бути визнана як докази лише в разі її відображення під час розгляду кримінальної справи в суді по суті висунутого і пред`явленого особі обвинувачення; контролюючий орган мав перевірити таку інформацію шляхом направлення до іноземних податкових органів відповідних запитів, проте цього не зробив.
Відповідач заперечує проти позову, обґрунтовуючи заперечення такими доводами:
позапланова перевірка платника податків - позивачки була ініційована за наявності правових підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, зокрема у підпункті 78.1.11 цього Кодексу;
відповідач - орган ДФС України отримав ухвалу слідчого судді про надання дозволу в рамках кримінального провадження № 32018000000000021 на проведення позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку у межах періоду вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ця ухвала була такою, що набрала законної сили, а відтак, підлягала обов`язковому виконанню і на її підставі контролюючий орган зобов`язаний був призначити позапланову перевірку;
Податковий кодекс України не встановлює строків реалізації повноважень щодо проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді;
наказ про призначення позапланової перевірки як індивідуальний акт є актом одноразового застосування і вичерпав свою дію фактом виконання;
з набранням 01 січня 2017 року чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів, тому виконати вимоги ухвали слідчого судді мало Головне управління ДФС у Львівській області, яке є територіальним органом та входить до структури ДФС України;
строки давності, визначені пунктом 102.1 Податкового кодексу України, не застосовуються у разі наявності винятків, передбачених у пункті 102.2 статті 102 цього Кодексу;
період перевірки контролюючий орган установив правомірно, оскільки він відповідає періоду, визначеному слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на проведення перевірки;
факти виплати позивачці іноземних доходів установлені на підставі наданої старшим слідчим у кримінальному провадженні інформації щодо руху коштів на рахунках компанії, яка виплачувала такі доходи, у банках, тому податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору з таких доходів, а також про застосування штрафних за неподання податкової декларації є правомірними;
позивачка під час перевірки не надала доказів сплати податків та зборів за межами України.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган зобов`язаний був виконати вимоги ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, яка набрала законної сили, була чинною та не була оскаржена до суду апеляційної інстанції, і видати наказ на призначення такої перевірки. Строк на оскарження зазначеної ухвали суд апеляційної інстанції поновив після видання наказу та проведення перевірки. Податковий кодекс не встановлює строків реалізації повноважень щодо проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді, а сама ухвала таких строків не містить. Наказ на призначення перевірки є індивідуальним правовим актом, який після реалізації вичерпав свою дію фактом свого виконання, тому не може бути скасований судом після його виконання. Строк давності щодо періоду призначення перевірки не застосовується, оскільки строк перевірки визначений в ухвали слідчого судді, яка мала бути виконана контролюючим органом. Контролюючий орган належно повідомив позивачку про проведення позапланової перевірки шляхом надсилання наказу та письмового повідомлення про дату початку перевірки за останньою відомою адресою для листування, яка була зазначена позивачкою у протоколі допиту від 16 серпня 2018 року. Податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки позивачка податкові декларації про майновий стан і доходи за 2012, 2013, 2015, 2016 роки не подала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки з отриманих іноземних доходів не задекларувала та не сплатила.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову повністю.
В апеляційній скарзі позивачка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права: статті 19 Конституції України, підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17, пункту 44.3 статті 44, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права: статей 94, 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки мотиви та підстави, зазначені у скарзі, є необґрунтованими. Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи обставини у справі, які повно досліджені та з`ясовані на підставі оцінених доказів.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд першої інстанції встановив, що Головне управління ДФС у Львівській області прийняло наказ від 13 вересня 2018 року № 5313 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25 вересня 2018 року, тривалістю 5 робочих днів, щодо дотримання вимог законодавства України з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2017 року.
Правовою підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючий орган визначив підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яким передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.
Контролюючий орган отримав ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 761/13607/18 про надання дозволу в рамках кримінального провадження № 32018000000000021 від 07 березня 2018 року на проведення органами ДФС України позапланової перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у межах періоду вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення цієї перевірки контролюючий орган направив позивачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу для листування, зазначену позивачкою у протоколі допиту від 16 серпня 2018 року.
Колегія суддів при перегляді справи також установила, що раніше ДФС України листом від 23 серпня 2018 року № 27465/6/99-99-13-04-01-15 повідомила позивачку про те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/13607/18 надано дозвіл на проведення позапланової перевірки з питань дотримання громадянкою ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС України у межах кримінального провадження № 32018000000000021, а також про те, що листом ДФС України від 07 червня 2018 року № 17206/7/99-99-13-04-01-17 копію ухвали слідчого судді надіслано до Головного управління ДФС у Львівській області.
На підставі наказу від 13 вересня 2018 року № 5313 та повідомлення від 13 вересня 2018 року № 659 Головне управління ДФС у Львівській області у період з 25 вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року провело документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатом якої склало акт від 08 жовтня 2018 року № 2463/13-01-13-07/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки контролюючий орган зафіксував порушення ОСОБА_1 вимог:
пункту 49.1, підпунктів 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, що полягали у неподанні за звітні періоди - 2012, 2013, 2015, 2016 роки декларацій про майновий стан і доходи, а також у декларуванні у декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік перекручених даних;
підпункту «в» 14.1.213 пункту 14.1 статті 14, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, що полягало у невключенні до загального річного оподатковуваного доходу суму іноземних доходів в загальній сумі 22 722 039,43 грн., зокрема за 2012 рік в сумі 1 120 525,82 грн., за 2013 рік - 2 365 547,39 грн., за 2014 рік - 4 007 085,01 грн., за 2015 рік - 15 100 469,22 грн., за 2016 рік - 128 412,00 грн., та несплаті податку з таких доходів;
підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 31 липня 2014 року № 1621-VII, чинній з 03 серпня 2014 року), підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, що полягало у ненарахуванні та несплаті військового збору з іноземних доходів, отриманих з джерел за межами України, в загальній сумі збору 1 143 692,95 грн., зокрема за 2015 рік в сумі 1 132 991,94 грн. та за 2016 рік - 10 701,00 грн.
Контролюючий орган, обґрунтовуючи свої висновки, в акті перевірки зазначив такі обставини.
Протягом періоду, що перевірявся, ОСОБА_1 отримувала доходи, які згідно з Податковим кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) доходу та відображенню у податковій декларації про майновий стан і доходи.
Старший слідчий з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України листом від 20 червня 2018 року № 18569/7/99-99-23-01-17 скерував до ГУ ДФС у Львівській області копії та скановані копії матеріалів, зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32018000000000021 від 07 березня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, висновок експертного економічного дослідження ТОВ Експертна група «ЕС енд Ді» від 08 травня 2018 року на 27 аркушах.
Листом від 02 липня 2018 року № 19918/7/99-99-23-01-17 старший слідчий скерував до ГУ ДФС у Львівській області копії та скановані копії матеріалів, зібраних під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження щодо руху коштів за рахунками компанії «СістенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7 на 126 аркушах.
Листом від 18 липня 2018 року № 21794/7/99-99-23-01-17 старший слідчий скерував до ГУ ДФС у Львівській області інформацію про перетин державного кордону України громадянкою ОСОБА_1 з копією листа на 3 аркушах.
Листом від 14 серпня 2018 року № 25025/7/99-99-23-01-17 старший слідчий скерував до ГУ ДФС у Львівській області інформацію про перетин державного кордону України громадянкою ОСОБА_1 , протоколи допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інформацію з Національного банку України з копіями документів на 25 аркушах.
Листом від 28 серпня 2018 року № 26506/7/99-99-23-01-17 слідчий скерував до ГУ ДФС у Львівській області копію протоколу допиту свідка ОСОБА_1 на 18 аркушах.
Контролюючий орган, посилаючись на положення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначив,що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2016 року є платником податків - фізичною особою - резидентом України.
Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи - платника податку встановлено, що ОСОБА_1 за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки отримала іноземні доходи у вигляді грошових виплат та не задекларувала і не сплатила податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки.
За 2012 рік отриманий іноземний дохід, який не оподаткований, становить 6 597 640,07 грн.; за 2013 рік отриманий іноземний дохід, який не оподаткований, становить 13 928 478,75 грн.; за 2014 рік отриманий дохід становить 23 625 705,03 грн., проте задекларований лише в сумі 38 854,35 грн. і сума заниження становить 23 586 850,68 грн.; за 2015 рік отриманий іноземний дохід, який не оподаткований, становить 75 532 796,11 грн.; за 2016 отриманий іноземний дохід, який не оподаткований, становить 713 400,00 грн. Таким чином, загальна сума неоподатковуваного позивачем отриманого іноземного доходу становить 120 359 165,61 грн. З цієї суми контролюючий орган визначив суми занижених позивачем грошових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Згідно з актом перевірки факти виплати платнику податків - фізичній особі - резиденту ОСОБА_1 . іноземних доходів (у тому числі дивідендів) в сумі 120 359 165,61 грн. контролюючий орган установив на підставі наданої старшим слідчим з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України листом від 02 липня 2018 року № 19918/7/99-99-23-23-01-17 інформації щодо руху коштів за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7.
При цьому в акті перевірки та додатку № 1 до акта перевірки контролюючий орган навів зведену інформацію про суми виплат на користь фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 у розрізі призначення платежу за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7, згідно з якою іноземні доходи виплачувались як дивіденди, а також інші виплати без визначення призначення платежу, у доларах та євро.
Також в акті перевірки контролюючий орган навів розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2012, 2013, 2014, 2015 та 2016 роки, а також розрахунок військового збору за 2015, 2016 роки.
Окрім того, з посиланням на положення підпункту 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, контролюючий орган зазначив, що інформація про наявність у фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 підтверджуючих документів щодо отримання доходу з іноземних джерел та щодо суми сплаченого податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, під час проведення перевірки не надходила.
На підставі акта перевірки Головне управління ДФС у Львівській області
прийняло податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2018 року:
№ 0361631307 про визначення позивачці згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 22 722 039,43 грн. за основним платежем та згідно з пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу в сумі 5 680 509,86 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання), а всього в сумі 28 402 549,29 грн.;
№ 0361651307 про визначення позивачці у відповідності до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України грошового зобов`язання з військового збору в сумі 1 143 692,95 грн. за основним платежем та згідно з пунктом 23.1 статті 123 цього Кодексу в сумі 285 923,24 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання), а всього в сумі 1 429 616,19 грн.;
№ 0361641307 про визначення позивачці на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України грошового зобов`язання в сумі 680 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 761/13607/18 скасовано та постановлено нову про відмову в задоволенні клопотання слідчого про призначення позапланової перевірки позивачки.
Досліджуючи доводи позивачки щодо протиправності наказу відповідача про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, протиправності проведення такої перевірки, та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах цих доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з таких норм матеріального права.
Відповідно до пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з абзацом 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
У відповідності до абзацу 4 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Згідно з абзацом 6 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
У статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
У статті 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема у пункті 78.1 цієї статті передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з визначених у цьому пункті підстав.
Згідно з пунктом 79.2 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 79.3 статті 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться, зокрема, у межах кримінального провадження.
Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів дійшла таких висновків.
Предметом документальної перевірки є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.
Документальна невиїзна перевірка проводиться в приміщенні контролюючого органу без обов`язкової присутності платника податку, у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених цим Кодексом, зокрема у статті 78 Податкового кодексу України.
Позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом, зокрема у статті 78 Податкового кодексу України.
Документальна невиїзна позапланова перевірка проводиться як на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, так і на підставі отриманої в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації.
Норми, що регулюють порядок та підстави проведення документальної невиїзної перевірки, не передбачають процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Так, позапланова невиїзна документальна перевірка проводиться на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про призначення перевірки та інформації про дату початку та місце проведення перевірки. При цьому дотримання зазначених умов, а саме відправлення відповідного листа за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисте вручення цього листа платнику податків (його представнику), достатньо для початку невиїзної перевірки. Така перевірка здійснюється без обов`язкової участі платника податків, через що платник, який зазвичай отримує інформацію щодо призначення невиїзної перевірки після її закінчення та оформлення, не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до початку її проведення шляхом недопуску до такої перевірки.
Тому, питання правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної позапланової перевірки має вирішуватись судом незалежно від того, чи відбулася позапланова невиїзна документальна перевірка на час розгляду справи.
Водночас процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Акт перевірки як носій доказової інформації не є єдиним та виключним доказом наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами документальної невиїзної перевірки. Основними доказами податкового правопорушення платника податків - фізичної особи - резидента є й інші докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами і наявні в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення документальної невиїзної перевірки підлягають оцінці судом з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних операцій з отримання іноземних доходів та їх оподаткування, чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.
Такий висновок обумовлений також тим, що з огляду на статтю 67 Конституції України, який кореспондує зміст пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, належна сплата суми податку або збору є конституційним податковим обов`язком платника податку. Вичерпний перелік обставин, які звільняють платника податків від виконання його податкового обов`язку, визначений у статті 37 Податкового кодексу України. Процедурні порушення, допущені контролюючими органами при визначенні суми грошових зобов`язань платникові податків, не належать до відповідних обставин, тому не можуть бути підставою для звільнення від сплати суми податку або збору.
Досліджуючи питання правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної позапланової перевірки з огляду на аргументи позивача щодо відсутності у контролюючого органу підстав для призначення такої перевірки, визначених у підпункті 78.1.11 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до підпункту 78.1.11 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.
Таким чином, підставою для проведення документальної позапланової перевірки, зокрема невиїзної, є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного ними відповідно до закону.
Аналіз судової практики (судових рішень, зареєстрованих в Єдиному реєстрі судових рішень) свідчить, що слідчі судді (судді суду першої інстанції, до повноважень яких належить здійснення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні) зазвичай задовольняють клопотання слідчих про призначення позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи ДФС, визначаючи в ухвалі такий спосіб як надання дозволу на проведення зазначеної перевірки.
З ухвали Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17-к убачається, що Велика Палата у вирішенні проблемного питання щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки наголошує на тому, що Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає повноваження слідчого судді постановити ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки (пункт 14 постанови) і що слідчий суддя прийняв рішення про надання дозволу на проведення такої перевірки, яке не передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України (пункт 27) тощо.
Колегія суддів враховує такий висновок, водночас вважає, що відсутність у слідчого судді повноважень за клопотанням слідчого про призначення позапланової перевірки виносити ухвалу про надання дозволу на її проведення, не може бути підставою для невиконання контролюючим органом такого судового рішення у разі, якщо це рішення набрало законної сили та є чинним.
Так, порядок адміністрування податків та зборів, що справляються в Україні, визначається Податковим кодексом України. Цим кодексом на контролюючі органи покладено повноваження і обов`язки щодо здійснення податкового контролю, який включає в себе контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом і одним способом здійснення якого є перевірки (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
При виконанні функцій у процесі адміністрування податків та зборів контролюючі органи не наділені повноваженнями вирішувати питання щодо законності судових рішень, які надходять до них на виконання та є чинними.
Конституція України та закони України, зокрема стаття 533 Кримінального процесуального кодексу України, частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», передбачають обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, зокрема, для усіх органів державної влади, їх службових осіб.
Суд першої інстанції правильно установив, що на час видання Головним управлінням ДФС у Львівській області наказу від 13 вересня 2018 року № 5313 про проведення документальної позапланової перевірки ухвала слідчого судді від 12 квітня 2018 року у справі № 761/13607/18 про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, винесена за результатами розгляду клопотання слідчого про призначення такої перевірки, вважалась такою, що набрала законної сили.
Строк на оскарження ухвали Київський апеляційний суд поновив тільки 04 грудня 2018 року та в цей день скасував цю ухвалу, тобто після прийняття контролюючим органом рішення про проведення передбаченої в ухвалі позапланової перевірки, оформленого наказом, та після проведення цієї перевірки. Після проведення позапланової невиїзної перевірки наказ на її призначення вичерпав свою дію.
Тому, установлена Київським апеляційним судом 04 грудня 2018 року незаконність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки вже після призначення та проведення такої перевірки, не може вплинути на законність оскарженого наказу та дій контролюючого органу з проведення зазначеної перевірки.
Посилання позивачки на те, що строк дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки на час видання оспорюваного наказу та проведення перевірки сплив, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що Кримінальний процесуальний кодекс України не встановлює строку дії такої ухвали.
Установлені кримінальним процесуальним законом строки для запобіжних заходів, арешту майна, тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, відсторонення від посади, тимчасового доступу до речей і документів, на які посилається позивачка в обґрунтування своєї позиції щодо сплину строку дії ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, є спеціальними строками, які не можуть бути застосовані до визначеного слідчим суддею в ухвалі дозволу на проведення позапланової перевірки.
Вчинення дій, прийняття суб`єктом владних повноважень рішення своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає, що такі дії, рішенні вчинені (прийняті) без невиправданого для конкретної ситуації зволікання. Тривалість розумного строку залежить від складності питання, пріоритетності у вирішенні завдань, які визначені законом для суб`єкта владних повноважень.
Досліджуючи питання щодо прийняття наказу та проведення невиїзної перевірки у межах розумного строку, колегія суддів виходить з такого.
Установлені обставини свідчать, що ухвала слідчого судді від 12 квітня 2018 року була направлена ДФС України територіальному органу - Головному управлінню ДФС у Львівській області, за яким закріплено функцію контрольно-перевірочної роботи, разом з листом від 07 червня 2018 № 17206/7/99-99-13-04-01-17.
У відповідності до підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 61 ПК України податковий контроль здійснюється також таким способом як інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.
Згідно з пунктом 72 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла з джерел, визначених у цій нормі закону.
Так, за змістом підпункту 72.1.6 пункту 72.1 статті 72 ПК Українидля інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, ніж перелічена у підпунктах 72.1.1 - 72.1.5, за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Відповідно до пунктів 73.1, 73.3 статті 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу. Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються, зокрема, для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна перевірка проводиться, зокрема і на підставі отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації.
З матеріалів справи вбачається, що після отримання ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, зумовленої досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, Головне управління ДФС у Львівській області вжило заходів для отримання інформації, яка могла бути використана під час проведення невиїзної перевірки, та витребувало у старшого слідчого з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України інформацію, яка була останнім надана у листах, що зазначені в акті перевірки. Ця інформація була використана Головним управлінням ДФС у Львівській області під час невиїзної позапланової документальної перевірки.
Таким чином, колегія суддів не має підстав вважати, що Головне управління ДФС у Львівській області призначило та провело позапланову невиїзну перевірку не в межах розумного строку.
До того ж проміжок часу між ухвалою слідчого судді та наказом на проведення перевірки і самою перевіркою міг бути використаний позивачкою для реалізації свого права для надання органам ДФС відомостей, пояснень, про обставини, які відбулись у період, щодо якого суд надав дозвіл на проведення позапланової невиїзної перевірки, адже позивачка була повідомлена ДФС України листом від 23 серпня 2018 року про ухвалу слідчого судді від 12 квітня 2018 року про надання дозволу на проведення позапланової перевірки з питань дотримання нею вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС України у межах кримінального провадження № 32018000000000021, а також була повідомлена про направлення такої ухвали листом від 07 червня 2018 року № 17206/7/99-99-13-04-01-17 до Головного управління ДФС у Львівській області, про що позивачка зазначає у позовній заяві.
Доводи позивачки про відсутність у контролюючого органу повноважень призначати і проводити перевірку, визначати грошові зобов`язання пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що про строки проведення перевірки слідчим суддею зазначено у судовому рішенні, яке контролюючий орган зобов`язаний був виконати.
До того ж у пункті 102.2 статті 102 Податкового кодексу України встановлені винятки, на які зазначений строк давності не поширюється, зокрема у підпункті 102.2.1 пункту 102.2 визначено такий виняток як неподання платником податкової декларації за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання.
Встановлені обставини свідчать, що податкові декларації про майновий стан і доходи за звітні періоди - 2012, 2013, 2015, 2016 роки позивачка не подавала.
Щодо доводів позивачки про те, що виконання ухвали слідчого судді про надавання дозволу на перевірку було доручено структурним підрозділам ДФС України, а не Головному управлінню ДФС у Львівській області, то колегія суддів зазначає, що з огляду на положення підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, статті 19-2 ПК України функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що контролюючий орган, видаючи наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та проводячи таку перевірку, діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначені Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано.
Щодо 2017 року, на який відсутні посилання в ухвалі слідчого судді як на період, що вказаний як період вчинення кримінального правопорушення, зазначеного у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018000000000021 від 07 березня 2018 року, то за цей період позивачці контролюючий орган не нараховував грошових зобов`язань і права позивачки через визначення в наказі на проведення перевірки періоду - 2017 рік не порушені.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивачки про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав протиправності наказу про призначення позапланової невиїзної перевірки та дій з проведення такої перевірки, і вважає за правильне дослідити питання правомірності визначення позивачці за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань.
При дослідження такого питання колегія суддів виходить з таких норм матеріального права.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пунктом 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
У відповідності до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з підпунктом «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статі 14 ПК України резидент - це фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
У разі якщо у розділі IV цього Кодексу використовується термін "резидент" у відповідних відмінках, під цим терміном розуміється "фізична особа - резидент".
Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.
У пункті 168.2 статті 168 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку особою, яка не є податковим агентом, та іноземних доходів.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
У відповідності до підпункту «в» підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, у інших випадках, ніж визначені у підпунктах «а» та «б», за її податковою адресою.
Згідно з підпунктом 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.
Відповідно до підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК Україниу разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.
Підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статі 170 ПК України визначено, що у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов`язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, такий платник зобов`язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
За загальним правилом резидент - це фізична особа - резидент, яка має місце проживання в Україні.
Достатньою підставою для визначення ОСОБА_1 резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПК України.
В описовій частині акта перевірки зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків з податковим номером НОМЕР_1 в Галицькій ДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Податкова адреса (місце проживання) фізичної особи - платника податків згідно з ЦБД ДРФО ДФС України: АДРЕСА_1 . Ця адреса також визначена особисто громадянкою ОСОБА_1 як адреса для листування у протоколі допиту від 16 серпня 2018 року. Копія цього протоколу допиту наявна також в матеріалах даної адміністративної справи.
Таким чином, контролюючий орган обґрунтовано установив, що громадянка України ОСОБА_1 , яка має місце проживання в Україні, є фізичною особою - резидентом - платником податків. Позивачка у адміністративному позові та апеляційній скарзі також не заперечує, що є фізичною особою - резидентом України.
Будь-який дохід, отриманий резидентами за межами митної території України, є доходом з джерел за межами України - іноземним доходом. Іноземний доход є загальним оподатковуваним доходом, що включається до бази оподаткування платника податку, яким є фізична особа - резидент, яка отримує такі доходи.
Таким чином, усі отримані у звітному податковому році іноземні доходи платник податків - фізична особа - резидент зобов`язаний включити до загального річного оподатковуваного доходу, за його податковою адресою подати річну податкову декларацію за наслідками такого податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Платник податків - фізична особа - резидент має право зменшити суму свого річного податкового зобов`язання на суму податків, сплачених за кордоном, у разі якщо це передбачено нормами міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та за обов`язковою умови наявності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПК України.
Згідно з актом перевірки факти виплати платнику податків - фізичній особі - резиденту ОСОБА_1 . іноземних доходів (у тому числі дивідендів) в сумі 120 359 165,61 грн контролюючий орган установив на підставі наданої старшим слідчим з ОВС управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України листом від 02 липня 2018 року № 19918/7/99-99-23-23-01-17 інформації щодо руху коштів за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7, та додатками до нього, які є в матеріалах справи.
При цьому в акті перевірки та додатку № 1 до акта перевірки контролюючий орган зафіксував зведену інформацію про суми виплат на користь фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 у розрізі призначення платежу за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7, згідно з якою іноземні доходи виплачувались як дивіденди, а також як інші виплати без визначення призначення платежу, у доларах та євро.
У колегії суддів відсутні будь-які підстави не визнавати зазначені дані належними, допустимими і достатніми доказами факту отримання ОСОБА_1 іноземних доходів за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7, з огляду на таке.
Колегія суддів вже раніше зазначала, що документальна перевірка проводиться не тільки на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також і на підставі отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації (пункт 79.1 статті 79, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Контролюючі органи мають право витребувати інформацію, необхідну для виконання покладених на них функцій, завдань, та її документальне підтвердження,та використати таку інформацію для виконання покладених на них функцій та завдань.
Тому, отримані контролюючим органом дані у порядку, установленому законом, які використані під час перевірки, зафіксовані в акті перевірки та додатках до нього, є допустимими в адміністративному судочинстві доказами.
Податкові декларації та первинні документи не є єдиними та виключними доказами наявності податкового правопорушення, основними доказами податкового правопорушення платника податків - фізичної особи - резидента є й інші докази, як ті, на які є посилання в акті перевірки, так і ті, що надані сторонами і наявні в матеріалах справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Це правило означає, що контролюючий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 77 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
Позивачка на спростування встановлених контролюючим органом на підставі отриманої у передбаченому законом порядку інформації обставин про виплату їй іноземних доходів за конкретними рахунками і іноземних банках не доводить в суді передбаченими законом засобами факт неотримання нею таких іноземних доходів, зокрема тих, детальний перелік яких контролюючий орган зазначає у додатку № 1 до акту перевірки у розрізі призначення платежу за рахунками компанії «СінстенІнвестментсЛімітед» у банку ClaridenLeu № НОМЕР_2 та банку CreditSuisse № НОМЕР_2, № НОМЕР_2-6, № НОМЕР_2-7, згідно з якими доходи виплачувались як дивіденди, а також як інші виплати у доларах та євро.
Так, позивачка прямо не заперечує отримання таких доходів та не надає доказів на спростування факту їх отримання. Наявні в адміністративній справі дані, зокрема інформація з кримінального провадження, зафіксована в наданих суду матеріалах, зокрема протоколі допиту позивачки як свідка від 16 серпня 2018 року, також не містить її заперечень на отримання будь-яких іноземних доходів. У цьому протоколі допиту свідка зафіксовані пояснення позивачки, суть яких полягає у тому, що вона є кінцевим бенефіціаром компанії CinstenInvestmentLimited. У податкових відносинах її консультували і представляли уповноважені нею особи, які могли не поставили її до відома про необхідність подання податкових декларацій, але вона ніколи не мала наміру ухилятися від сплати податків і у разі якщо нею неправильно з будь-яких причин визначено суму податкових зобов`язань, вона буде вживати заходів, спрямованих на точне встановлення сум, що підлягають сплаті, та здійснить таку сплату.
Колегія суддів наголошує на тому, що вона бере до уваги тільки зазначену інформацію, лише надаючи оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність податкового правопорушення, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. При цьому колегія суддів не вирішує питання вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень та не вдається до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження, оскільки згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості особа вважається невинною в скоєнні злочину, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
Щодо доводів позивачки про те, що контролюючий орган не здійснив обмін податковою інформацією з іноземними контролюючими органами щодо справляння податків, то колегія суддів зазначає, що це не спростовує факт наявності у контролюючого органу систематизованої інформації про отримання позивачкою іноземних доходів, яка останньою не спростована.
Колегія суддів, оцінюючи кожний доказ у справі окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшла висновку про належність, допустимість, достовірність і достатність доказів, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про податкове правопорушення позивачки, яке полягало у тому, що вона не подала до контролюючого органу за 2012, 2013, 2015, 2016 роки податкові декларації про майновий стан та доходи, за ці роки податок з доходів фізичних осіб не сплатила, а за 2014 рік цей податок занизила, а також не сплатила військовий збір за 2015 та 2016 роки.
В акті перевірки контролюючий орган навів розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2012, 2013, 2014, 2015 та 2016 роки, а також розрахунок військового збору за 2015, 2016 роки, які колегія суддів перевірила і дійшла висновку про їх правильність.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за правильне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому колегія суддів враховує, що не дослідження судом першої інстанції тих питань, які висвітлені колегією суддів, не призвело до неправильного вирішення справи.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
Л.О. Костюк
Повний текст складено 16.08.2019 року.
