У Х В А Л А
02 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/23000/17
Провадження № 12-306гс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідачаКібенко О. Р.,
суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж.М., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Королюка І. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представників учасників справи:
Антимонопольного комітету України - Данилова К. О., Максименко А. П.,
Приватного підприємства «В Тікет» - Покотило М. Б.,
розглянула подані в судовому засіданні заяви позивача - ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «В Тікет» про визнання недійсним рішення.
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення від 08 листопада 2017 року про відмову в розгляді справи за заявою позивача про порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень та ухвалення нового про задоволення позову.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21 листопада 2018 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від 18 грудня 2018 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
26 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників на 27 лютого 2019 року.
18 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалою за клопотанням ОСОБА_1 призначила справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) її учасників на 04 червня 2019 року, а в останній раз у судовому засіданні оголошено перерву до 02 липня 2019 року.
02 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявами про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду: Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л .І. , Ситнік О . М. , Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. При цьому заяви про відвід суддів Анцупової Т.О. та Гудими Д.А. ним заявлено усно.
Як на підставу для відводу суддів, ОСОБА_1 послався на пункт 5 частини першої статті 36 ГПК України, а саме наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.
На обґрунтування цієї підстави ОСОБА_1 зазначив, що в пункті 93 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Мікалефф проти Мальти» йдеться по те, що існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб?єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб?єктивне ставлення судді у конкретній справі; відповідно до об?єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно йог неупередженості.
ОСОБА_1 послався на те, що у процесі призначення суддів Верховного Суду не було дотримано верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) Козловим Андрієм Георгійовичем та Лукашем Тарасом Валерійовичем під час здійснення ним повноважень, що ставить під сумнів справедливість призначення суддів, рішення відносно яких були прийняті в тому числі за їх участю. Стверджує, що суддя Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об?єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю цих членів ВККСУ, які не відповідали вимогам закону.
Щодо члена ВККСУ Козлова А. Г . заявник вказує на невідповідність вимогам Закону України «Про судоустрій та статус суддів» стажу його професійної діяльності, відсутність відомостей про нього як адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України, а також на невідповідність цього члена ВККСУ вимогам закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не зупинив своєї адвокатської діяльності.
Стосовно члена ВККСУ Лукаша Т.В. заявник посилається на невідповідність цього члена ВККСУ вимогам закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не зупинив своєї адвокатської діяльності.
Тому, на думку ОСОБА_1, судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм та принципам справедливості.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 доводи, на обґрунтування заяв про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
За правилами частини п?ятої статті 33 ГПК України у визначених цим Кодексом випадках перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється судовою палатою Касаційного господарського суду (палатою), об`єднаною палатою Касаційного господарського суду (об`єднаною палатою) або Великою Палатою Верховного Суду (Великою Палатою).
Згідно з частиною шостою статті 302 цього ж Кодексу справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) є судом, установленим законом, для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на оскаржувані ним судові рішення у цій справі.
Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи, та, постановляючи за наслідками його розгляду дану ухвалу, Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що відповідні заяви ОСОБА_1 від 02 липня 2019 року подані в одній справі з одних і тих же підстав, тобто ці заяви фактично є єдиним зверненням до суду з відводом суддів Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 39 ГПК України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу для вирішення питання про відвід суддів такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата іншого суду законодавством не встановлено.
Відповідно до статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
ОСОБА_1 зазначає, що наявність упередженості вказаних у заявах про відвід суддів встановлена ним за об`єктивним критерієм, зміст якого наведено у рішенні ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти».
Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
ЄСПЛ в пункт 49 рішення у справі «Білуха проти України вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»).
Посилання ОСОБА_1 на упередженість суддів через ймовірну невідповідність членів ВККСУ вимогам закону станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду не доводить упередженості суддів при розгляді саме цієї справи. Крім того, з предмета та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність суддів, яким заявлено відвід.
Отже, обставини, наведені позивачем на обґрунтування заяв про відвід суддів, не знайшли свого підтвердження. Тому відсутні підстави для висновку про наявність визначених пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України та інших передумов для відводу названих вище суддів Великої Палати Верховного Суду.
Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 39 ГПК України питання про відвід судді Великої Палати розглядає Велика Палата. У розгляді Великою Палатою питання про відвід не бере участі суддя, якому такий відвід заявлено.
Однак, Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про відвід усіх суддів не може розглянути це питання відповідно до зазначеної норми, оскільки за таких обставин не буде належного складу суду за відсутності кворуму.
Окрім наведеного, Велика Палата Верховного Суду також бере до уваги, що в разі задоволення відводу її суддям, перегляд оскаржених ОСОБА_1 судових рішень може не відбутися, оскільки формально не існуватиме складу суду, установленого для цього законом. За такої правової ситуації позивач може бути позбавлений передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя. У поєднанні з наведеними вище аргументами настання такої ситуації є неприпустимим.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства «В Тікет», про визнання недійсним рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач О. Р. Кібенко
Судді: Т. О. Анцупова Ж. М. Єленіна
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук О. Б. Прокопенко
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич
В. І. Данішевська О. Г. Яновська
