ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду
БакуліноїС.В., УркевичаВ.Ю.
14 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/23000/17
Провадження № 12-306гс18
у справі № 910/23000/17 за позовом ОСОБА_3 до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «В Тікет» (далі - ПП «В Тікет»), про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року (суддя Смирнова Ю. М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року (головуючий суддя Ткаченко Б. О., судді Зеленін В. О., Кропивна Л. В.).
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету щодо визнання недійсним рішення від 08 листопада 2017 року про відмову в розгляді справи за заявою позивача про порушення ПП «В Тікет» законодавства про захист економічної конкуренції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на його необґрунтованість та обрання позивачем неналежного способу захисту прав, які він вважає порушеними.
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Ухвалою від 21 листопада 2018 рокуколегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відкрила касаційне провадження та ухвалою від 18 грудня 2018 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу разом із цією касаційною скаргою на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 грудня 2018 року справу № 910/23000/17 за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2018 року прийняла та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 27 лютого 2019 року.
Однак з ухвалою Великої Палати Верховного Суду про призначення цієї справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи погодитися не можемо з огляду на таке.
Відповідно до частин третьої - шостої статті 301 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п'ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Так, по-перше, за загальним правилом, закріпленим частиною третьою статті 301 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
По-друге, призначаючи цю справу (предметом позову в якій є визнання недійсним рішення) до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, ВеликаПалата Верховного Суду вказала, що «справи, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, включають у собі і справи, предметом позову у яких є вимоги немайнового характеру, а тому суд касаційної інстанції може переглянути судові рішення у справах, предметом позову у яких є вимоги немайнового характеру, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи».
Проте, за змістом частини четвертої статті 301 цього Кодексу без повідомлення учасників справи здійснюється перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто законодавець чітко передбачив можливість перегляду рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи саме у справах, предметом позову в яких є вимоги майнового характеру, а саме вимоги, які підлягають вартісній оцінці та «ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
Ототожнення позовних вимог майнового характеру з вимогами немайнового характеру, тобто такими, що не підлягають вартісній оцінці, у тому числі й у контексті статті 301 Господарського процесуального кодексу України, на наше переконання, є помилковим.
По-третє, положеннями частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України законодавець уточнює випадки, коли справа може розглядатися судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, зокрема коли «перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи».
З огляду на викладене та оскільки предметом позову в цій справі є вимога про визнання недійсним рішення, тобто вимога немайнового характеру, а також ураховуючи, що предметом перегляду в суді касаційної інстанції, як убачається з матеріалів касаційної скарги, є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, - розгляд такої справи в суді касаційної інстанції повинен здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи відповідно до частини третьої статті 301 Господарського процесуального кодексу України.
Окремо слід зауважити, що висновок Консультативної ради європейських суддів № 6 від 24 листопада 2004 року, на який міститься посилання в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 грудня 2018 року, має рекомендаційний характер і не є обов'язковим, зокрема, й для Верховного Суду. Адже сама по собі Консультативна рада європейських суддів є консультативним органом при Комітеті Міністрів Ради Європи.
Таким чином, оскільки Велика Палата Верховного Суду є визначеним судом касаційної інстанції для розгляду таких справ, вважаємо, що розгляд цієї справи має відбутися в порядку, визначеному законом, зокрема статтею 301 Господарського процесуального кодексу України, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Судді: С. В. Бакуліна
В.Ю.Уркевич
