Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 287/463/15-ц

провадження № 61-15930св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Олевський хлібозавод», Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року в складі судді Ковальчука М. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Гансецької І. А., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» (далі - ПрАТ «Олевський хлібозавод»), Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-2109 під керуванням ОСОБА_1

Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_3 , який на момент вказаної пригоди керував автомобілем ІЖ-2717, який належить ПрАТ «Олевський хлібозавод».

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ІЖ-2717 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Позивач вказував, що станом на день пред`явлення позову ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатила 26 800 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Разом з тим, суми страхового відшкодування не достатньо для покриття завданих збитків. Позивачу також завдано моральної шкоди, яку він оцінював у 5 000 грн.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ПрАТ «Олевський хлібозавод» і ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» різницю між фактично завданою шкодою та страховою виплатою, а також завдану моральну шкоду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Олевський хлібозавод» на користь ОСОБА_1 10 756,66 грн матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, 5 000 грн моральної шкоди та 630,07 грн судових витрат, понесених позивачем.

Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23 181,85 грн матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, та 1 357,83 грн судових витрат, понесених позивачем.

Зобов`язано після повного відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП ОСОБА_1 , автомобіль ВАЗ-2109, який належить ОСОБА_2 , передати ПрАТ «Олевський хлібозавод».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП відбулася з вини ОСОБА_3 , який керував автомобілем ІЖ-2717 та перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Олевський хлібозавод». Автомобіль ІЖ-2717 на час ДТП належав ПрАТ «Олевський хлібозавод» та був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 29 січня 2017 року вартість матеріального збитку, завданого автомобілю ВАЗ-2109 становить 60 756,66 грн.

Оскільки страхова компанія виплатила потерпілій стороні лише 26 818,15 грн, то позивач, який володів автомобілем ВАЗ-2109 на відповідній правовій підставі, має право на стягнення зі страховика завданих збитків у межах суми страхового відшкодування (50 000 грн). Решта суми, яка не покривається страховим лімітом, підлягає стягненню з ПрАТ «Олевський хлібозавод», з яким винна у вчинені ДТП особа перебувала у трудових відносинах.

Також позивачу завдано моральну шкоду, тому він має право на стягнення заявлених у позовній заяві коштів у розмірі 5 000 грн з ПрАТ «Олевський хлібозавод», оскільки останнє несе відповідальність за неправомірні дії свого працівника.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23 181,85 грн залишено без змін.

В решті рішення місцевого суду до апеляційного суду не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного розгляду.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що страховик у передбачений законом строк оглянув пошкоджений транспортний засіб. Під час огляду була присутня ОСОБА_2 , яка погодилась з переліком пошкоджень автомобіля, зазначеним у акті огляду від 23 квітня 2015 року. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що розмір збитків, який визначений 01 липня 2012 рокустраховою компанією, був погоджений з власником пошкодженого автомобіля.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки рішення суду першої інстанції переглядалося апеляційним судом лише в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23 181,85 грн, то в решті рішення не переглядається й судом касаційної інстанції відповідно до норм статей 389, 400 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки не є потерпілим та не має права отримувати страхове відшкодування. ОСОБА_1 не є власником пошкодженого автомобіля ВАЗ-2109, тому не може бути визнаний потерпілою особою.

Страховик не зобов`язаний відшкодовувати завдані збитки відповідно до оцінки, проведеної на замовлення позивача. Страховиком оглянуто пошкоджений автомобіль, складено акт, на підставі якого виплачено страхове відшкодування, заперечень щодо вказаних дій від потерпілої сторони не надходило. Матеріали справи не містять доказів, що власник автомобіля ВАЗ-2109 заперечувала щодо визначеного ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» розміру збитків.

Якщо суми страхової виплати не достатньо для відшкодування завданих збитків, то потерпілий має право звернутися з відповідною вимогою (про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) до заподіювача шкоди, а не до страховика.

Позивач на підтвердження своїх вимог не надав розрахунок вартості автомобіля після ДТП. Суди не встановили, чи відремонтовано спірний автомобіль. У позивача не виникало права на отримання страхового відшкодування та права самостійно проводити оцінку розміру заподіяної шкоди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

03 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 11 квітня 2015 року відбулася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-2109 під керуванням

ОСОБА_1 Винним у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_3 , що підтверджується постановою Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2015 року.

На момент ДТП ОСОБА_3 керував автомобілем ІЖ-2717 у зв`язку з виконанням трудових обов`язків на підставі трудового договору, укладеного між ним та ПрАТ «Олевський хлібозавод».

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ІЖ-2717 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, становить 50 000 грн.

ОСОБА_3 14 квітня 2015 року повідомив страховика про дану ДТП шляхом подання відповідної заяви.

Представники страхової компанії 23 квітня 2015 року оглянули пошкоджений транспортний засіб, що підтверджується актом, який підписаний власником автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_2

Суди встановили, що збитки, спричинені власнику автомобіля ВАЗ-2109, визначені страховиком у розмірі 41 216,42 грн, без врахування податку на додану вартість та фізичного зносу транспортного засобу.

ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 30 липня 2015 року здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 26 818,15 грн.

Встановлено, що ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_1

На час здійснення ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2109, який належав ОСОБА_2 (тітці позивача), з її дозволу.

ОСОБА_2 брала участь у судовому розгляді та просила задовольнити позовні вимоги повністю на користь ОСОБА_1

ОСОБА_2 під час розгляду справи вказувала, що вона та ОСОБА_1 не погоджувалися з розміром страхового відшкодування, тому звернулися до експерта з метою визначення дійсної вартості завданої шкоди.

Вважаючи розмір даного відшкодування неправильним, позивач у жовтні 2015 року звернувся до суду з позовом про відшкодування завданих збитків та надав суду висновок автотоварознавчого дослідження від 08 травня 2015 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ-2109 внаслідок вказаної ДТП, становить 56 825,70 грн.

Під час розгляду справи ухвалою суду призначено автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновку якої розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ВАЗ-2109, становить 60 756,66 грн. При цьому, експерт зазначив, що відновлення даного транспортного засобу технічно неможливе та вартість матеріального збитку визначається за ринковою вартістю автомобіля ВАЗ-2109 на момент пошкодження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За загальним правилом обов?язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Разом з тим метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Отже, суди дійшли правильного висновку, що страховик зобов`язаний відшкодувати завдані збитки у межах суми страхового відшкодування, який відповідно до страхового поліса визначено у розмірі 50 000 грн.

Крім того, суди дійшли правильного висновку, що позивач, керуючи автомобілем ВАЗ-2109 на відповідній правовій підставі, з дозволу власника ОСОБА_2 , на підставі наданих нею реєстраційних документів, вправі ставити питання про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3 , який на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Олевський хлібозавод».

Встановлено, що власник ОСОБА_2 брала участь у розгляді цієї справи як третя особа та не заперечувала щодо стягнення страхового відшкодування на користь ОСОБА_1

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що страховик виплатив страхове відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 26 818,15 грн, відповідно, правовідносини між указаними особами припинилися, оскільки позивач та третя особа не погодилися на розмір відшкодування. Під час розгляду справи проведено експертизу, якою визначено дійсний розмір завданих збитків потерпілій особі, тому суди правильно взяли вказані висновки експертизи до уваги та оцінили їх у сукупності з іншими доказами.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що потерпілий повинен був звернутися з вимогою про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою до заподіювача шкоди, а не до страховика, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Вказані висновки судів, враховуючи обставини у цій справі, є правильними, а страхова компанія відповідно до вимог статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) не спростувала належними та допустимими доказами, які повинні подаватися до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті, доводів позивача та висновків судів, які є мотивованими.

Доводи касаційної скарги, що позивач на підтвердження своїх вимог не надав розрахунок вартості автомобіля після ДТП, а судами не правильно визначено розмір завданої шкоди, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач надав висновок автотоварознавчого дослідження від 08 травня 2015 року, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ-2109 у результаті його пошкодження при ДТП, станом на момент проведення дослідження становить 56 825,70 грн, що відповідає ринковій вартості пошкодженого автомобіля.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ПрАТ «Олевський хлібозавод» заявив клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи метою визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля ВАЗ-2109.

Висновком судової автотоварознавчої експертизи від 29 січня 2017 року встановлено, що розмір матеріального збитку, що заподіяно власнику автомобіля ВАЗ-2109, у результаті пошкодження автомобіля при ДТП становить 60 756,66 грн. Вартість матеріального збитку, що завдана власнику досліджуваного автомобіля дорівнює ринковій вартості цього автомобіля на момент пошкодження.

Разом з тим, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» під час розгляду справи не заявляло клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи з метою встановлення вартості пошкодженого автомобіля після ДТП.

Отже, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не скористалося своїми процесуальними правами та не надало доказів, які б слугували для зменшення страхового відшкодування.

Також не є обґрунтованими доводи касаційної скарги про зменшення розміру страхового відшкодування на податок на додану вартість, оскільки ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не надало суду власного розрахунку та правового обґрунтування на підтвердження вказаних вимог, зазначивши про це лише в доводах касаційної скарги, тому вони не заслуговують на увагу.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23 181,85 грн матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23 181,85 грн матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська