Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/463/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2017 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді Ковальчука М.В.
секретаря Дворак Г.П.
з участю сторін та третіх осіб
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з цивільним позовом до ПАТ «Олевський хлібозавод» та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі відповідачі) та просить суд стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі 31525,70 грн. та 5000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що пожежно-страховою компанією занижена ціна шкоди внаслідок ДТП яка відбулась 11.04.2015 року з вини відповідача внаслідок чого транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, що спричинило його не придатність для використання, що потягло за собою душевне страждання.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав із зазначених в позовній заяві підстав та просив стягнути з відповідачів майнову шкоду, відповідно до проведеної судово-автотоварознавчої експертизи та моральну шкоду.
Представник ПАТ «Олевський хлібозавод» у судовому засіданні позов не визнав та надав заперечення в якому з розміром шкоди не погоджується.
Представник ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення в якому зазначив, що не погоджується із розміром шкоди, посилаючись на те, що позивач не мав законного права самостійно обирати аварійного комісара або експерта для визначення шкоди тому просив відмовити в позові.
Третя особа ОСОБА_2, в судовому засіданні позов позивача підтримала і пояснила, що вона є власником транспортного засобу, який пошкоджений в ДТП і погоджується щоб шкоду була стягнута на користь позивача, оскільки він керував транспортним засобом і він потрапив в ДТП .
Третя особа ОСОБА_3 , в судовому засіданні підтримує думку відповідача, позов не визнав.
Дослідивши матеріали справи та додані докази суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У відповідності до ч. 2 ст. 59 ЦПК України та ч. 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з ст.22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
11 квітня 2015 року на перехресті автодоріг М07 «Київ-Ковель» на 225 км + 950 м і Т-06-05 «КПП «Майдан-Копищенський» - Котляра», сталася дорожньо-транспортна пригода з участю водіїв ОСОБА_1, який керував автомобілем марки ВАЗ-2109, д.н.з. А М2891 АО, та ОСОБА_3, який керував автомобілем під час виконання трудових обов'язків марки ІЖ-2717, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПАТ «Олевський хлібзавод». Під час зазначеного ДТП автомобилі отримали механічні пошкодження (а.с.8), що стверджується постановою Олевського районного суду Житомирської області від 03 липня 2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «ВАЗ-2109», д.н.з. «АМ 2891 АО» належить на праві власності ОСОБА_2, яка надала ОСОБА_1 право користування вказаним автомобілем (а.с. 7).
Автомобіль марки «Ж-2717», д.н.з. «АМ 7290 АІ» належить на праві власності ПАТ «Олевський хлібозавод», яке надало право користування вказаним автомобілем у зв’язку з виконанням трудових обов’язків своєму працівнику – ОСОБА_3 (а.с. 72-76).
З копії полісу №АІ/1271987 вбачається, що між ПрАТ «УПСК» та ПАТ «Олевський хлібозавод» укладено Поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальності якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ІЖ 2717» д.н.з. НОМЕР_1, до умов якого ліміт відповідальності якого за шкоду життю і здоровю складає 100 000 грн., за шкоду заподіяну майну – 50 000 грн., франшиза- 0 грн.. Строк дії полісу встановлений до 09.08.2015 року (а.с. 30).
Заява-повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 11.04.2015 року, надійшла від ОСОБА_3 до ПрАТ «УПСК» 14.04.2015 року.
Згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону України за №1961-IV, «протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого иайна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків».
На виконання зазначеної статті Закону України, 23.04.2015 року представником ПрАТ «УПСК» здійснено огляд пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 та складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до вимог п. 22.1. ст. 22 Закону України № №1961-IV «у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи».
Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», визначає, що оцінка майна є результатом практичної роботи суб’єкта оціночної діяльності.
З калькуляції/висновку № 1167 від 01.07.2015 р., вбачається, що вартість відновлювального ремонту без ПДВ, складає: 41 216,42 грн. (а.с.33-34).
ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплатила власнику автомобіля ОСОБА_2 страхове відшкодування в розміри 26818 грн.15 коп. (а.с. 39).
Не погоджуючись із розміром шкоди, позивач, як особа яка керувала транспортним засобом, звернувся до судового експерта ОСОБА_4 з метою визначення розміру шкоди.
З висновку автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 21093 реєст. №АМ 2891 АО за № 015/095 від 08.05.2015 року, вбачається, що ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу до скоєння ДТП складала 56825, 70 грн.. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу замінних складників Свр = 83767, 35 грн., тому даний автомобіль економічно відновлювати не доцільно. Таким чином матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу – автомобіля ВАЗ 21093, реєстр. № НОМЕР_3. 2007 року випуску, в результаті його пошкодження при ДТП станом на момент проведення дослідження складає 56 825, 70 грн. (а.с.10-14).
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконанню робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки в матеріалах справи був калькуляційний висновок № 1167 від 01.07.2015 року ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та висновок автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_4 за № 015/095 від 08.05.2015 року, які суперечили один одному то представник ПАТ «Олевський хлібозавод» заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 02.12.2016 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу (а.с.209).
Відповідно до висновку №75 судової автотоварознавчої експертизи автомобіля НОМЕР_5 від 29.01.2017 року, вбачається, що кузов досліджуваного автомобіля має пошкодження неусувні в умовах ремонтного підприємства та не приймається в ремонт – підлягає заміні. Кузов ВАЗ 21093 знято з виробництва тому його неможливо замінити на новий. Виходячи з цього відновлення кузову досліджуваного автомобіля технічно неможливе. Вартість матеріального збитку, що завдана власнику досліджувального автомобіля дорівнює ринковій вартості цього автомобіля. Розмір матеріального збитку що заподіяно власнику автомобіля ВАЗ 21093, державний №АМ 2891 АО, в результаті пошкодження автомобіля при ДТП 11.04.2015 року становить 60756,66 грн..
Даний висновок, приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ про визначення вартості заподіяної шкоди береться до розрахунку відшкодування шкоди відповідачами.
Відповідно до полісу ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія»
розмір відшкодуванням складає 50000 грн., а страховою компанією виплачено власнику автомобіля тільки 26818 грн.15 коп., а тому 50000-26818.15 грн. =23181 грн.85 коп. сума яка підлягає до стягнення з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в межах ліміту страхового полісу.
Відповідно до ст.. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано втрату у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) має право на їх відшкодування.
Згідно ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Положеннями ч.1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
З роз’яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6, 13 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди» особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно- правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК, крім того відповідно до п. 13 враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майн.
Отже, ОСОБА_1, як особа яка володіла автомобілем марки «ВАЗ 2109» реєстраційний номер «АМ 2891 АО», на відповідній правовій підставі, має право на відшкодування майнової шкоди.
Таким чином з відповідача ПАТ «Олевський хлібозавод» слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (60 756,66 грн. – 50 000 грн. = 10 756,66 горн.), що становить 10756,66 грн.
Крім того, діями ОСОБА_3 за наслідками ДТП була завдана моральна шкода позивачу, яка виразилась у негативних емоціях і переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості ним користуватися, порушення звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.
Відповідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв'язку із знищенням або пошкодженням майна фізичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Відповідно до п.7,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП ( 322-08 ), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.
Таким чином дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін та врахувавши обставини заподіяння шкоди, розмір майнової шкоди, а також ступінь страждань і негативних наслідків немайнового характеру суд виходячи з принципу розумності та справедливості вважає доведеним наявність вини відповідача в заподіянні моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню в розмірі 5000,00 грн. і вданому випадку розмір моральної шкоди є розумним та справедливим.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди , завданої джерелом підвищеної небезпеки", суд ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
В судовому засіданні представник ПАТ «Олевський хлібозавод» надав суду усну заяву про передачу автомобіля після відшкодування збитків ПАТ «Олевський хлібозавод», а тому автомобіль НОМЕР_5, який належить на праві власності ОСОБА_2 після повного відшкодування збитків передати ПАТ «Олевський хлібозавод».
Позивач, як сторона, на користь якої виноситься рішення суду, має право в порядку ст.. 86, ч. 1 ст. 88 ЦПК України на стягнення з відповідачів судових витрат, зокрема судового збору у розмірі 487,20 грн., що стверджується квитанціями (а.с.1) та за проведення експертизи 1500 грн. (квитанція а.с.21), що разом становить 1987,90 грн. які присуджуються пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.
Статтею 60 ЦПК України крім того покладено обов’язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Тому враховуючи вище наведене, матеріали справи та докази, суд не бере до уваги заперечення відповідачів, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.
Керуючись вимогами ст. ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд –
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди – задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» на користь ОСОБА_1 10756 грн. 66 коп. матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, 5000 грн. моральної шкоди та 630 грн. 07 коп. судових витрат понесених позивачем.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23181 грн. 85 коп. матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та 1357 грн. 83 коп. судових витрат понесених позивачем.
Після повного відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП ОСОБА_1, автомобіль марки ВАЗ -2109, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 передати приватному акціонерному товариству «Олевський хлібозавод» .
Повний текст рішення буде виготовлений на протязі п’яти днів.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_5
