УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №287/463/15-ц Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.
Категорія 30 Доповідач Талько О. Б.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої – судді Талько О.Б.,
суддів: Гансецької І.А., Микитюк О.Ю.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» та приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», за участю третіх осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 11 квітня 2015 року він, керуючи автомобілем марки ВАЗ 210934-20, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, рухався автодорогою М07 «Київ-Ковель» в напрямку м. Києва, де на 225 км, на перехресті із автодорогою Т-06-05 «КПП «Майдан Копищенський – Котлярка», зіткнувся з автомобілем марки ІЖ-2717, державний номерний знак НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_3 та належить на праві власності ПрАТ «Олевський хлібозавод».
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 3 липня 2015 року, яка набрала законної чинності 14 липня 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У результаті ДТП автомобіль марки ВАЗ 210934-20, державний номерний знак НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень, що призвело до заподіяння збитків, які полягають у виконанні робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу.
Позивачем також вказано, що оскільки ОСОБА_3 під час ДТП керував автомобілем марки ІЖ-2717, державний номерний знак НОМЕР_2, у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків на підставі трудового договору з ПрАТ «Олевський хлібозавод», а останнє як власник вказаного автомобіля застрахувало цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», то саме відповідачі зобов’язані відшкодувати завдану шкоду.
В обґрунтування розміру матеріальної шкоди надав висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 015/095 від 8 травня 2015 року, згідно з яким встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу – автомобіля марки ВАЗ 210934-20, в результаті його пошкодження при ДТП визначається у розмірі ринкової вартості транспортного засобу, оскільки проведення ремонтно-відновлювальних робіт є економічно недоцільним. Станом на момент проведення дослідження ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 56825,70 грн.
Окрім того, позивачем зазначено, що станом на день пред’явлення позову ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» виплачено йому 26800 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди.
ОСОБА_1 вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 йому була спричинена моральна шкода, оскільки він позбавлений можливості реалізовувати власні звички та бажання, у тому числі належним чином проводити свій відпочинок. Моральну шкоду оцінює у 5000 грн.
З огляду на вищезазначене, просив стягнути солідарно з ПрАТ «Олевський хлібозавод» та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 31525,70 грн. матеріальної шкоди, та з ПрАТ «Олевський хлібозавод» 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Олевський хлібозавод» на користь ОСОБА_1 10756 грн. 66 коп. матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 630 грн. 07 коп. судових витрат.
Стягнуто з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23181 грн. 85 коп. матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, та 1357 грн. 83 коп. судових витрат.
Зобов’язано ОСОБА_1 передати приватному акціонерному товариству «Олевський хлібозавод» автомобіль марки ВАЗ -2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, після повного відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до страхової компанії.
Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 не є власником пошкодженого транспортного засобу, а отже, не має права отримувати страхове відшкодування від ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Вказаний факт підтверджується заявою про страхове відшкодування від 25 червня 2015 року, підписаною ОСОБА_2, в якій вона просить здійснити виплату саме на свій рахунок.
Крім того, вважає, що страховик не зобов’язаний відшкодовувати збитки відповідно до оцінки, проведеної на замовлення позивача.
Так заява-повідомлення про ДТП від ОСОБА_3 надійшла до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 14 квітня 2015 року. На виконання п. 34.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» представником ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було здійснено огляд пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 2109, та складено відповідний акт, який підписаний власником автомобіля ОСОБА_2 При цьому жодних заперечень чи зауважень щодо обсягу пошкоджень і висновків, які містяться в акті, у власника не було.
Окрім цього, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було залучено суб’єкта оціночної діяльності, відповідно до висновку якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без ПДВ складає 41216,42 грн.
Стверджує, що страховиком сплачено страхове відшкодування у розмірі 26818,15 грн. 30 липня 2015 року, тобто у межах передбаченого законом 90-денного строку.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 11 квітня 2015 року на перехресті автодоріг сполученням «Київ-Ковель» та КПП «Майдан Копищенський – Котлярка», сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_1, який відповідно до п.2.2 ПДР України керував належним на праві приватної власності ОСОБА_2 автомобілем марки ВАЗ 210934-20, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а також ОСОБА_3, який був за кермом належного приватному акціонерному товариству «Олевський хлібозавод» автомобіля ІЖ-2717, державний номерний знак НОМЕР_2.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ВАЗ 210934-20 зазнав механічних пошкоджень.
ОСОБА_3 керував автомобілем ІЖ-271 у зв’язку з виконанням трудових обов’язків на підставі трудового договору, укладеного між ним та приватним акціонерним товариством «Олевський хлібозавод».
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 3 липня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На час вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність приватного акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (забезпечений транспортний засіб – автомобіль ІЖ-2717, державний номерний знак НОМЕР_2). Ліміт відповідальності за шкоду, спричинену майну, становить 50000 грн. (а.с.30, т.1)
14 квітня 2015 року ОСОБА_3 повідомив страховика про дану дорожньо-транспортну пригоду шляхом подання відповідної заяви ( а.с.31, т.1).
23 квітня 2015 року представники страхової компанії оглянули пошкоджений транспортний засіб, що підтверджується актом, який підписаний власником автомобіля ВАЗ 210934-20 ОСОБА_2 ( а.с.32, т.1).
Зміст наявної в матеріалах справи калькуляції №1167 від 1 липня 2015 року свідчить про те, що збитки, спричинені власнику автомобіля ВАЗ 210934020, визначені страховиком у розмірі 41216 грн. 42 коп., без врахування податку на додану вартість та фізичного зносу транспортного засобу (а.с.34, т.1).
25 червня 2015 року власник автомобіля ВАЗ 210934-20 звернулась до приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування.
30 липня 2015 року страховиком здійснено виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 26818 грн. 15 коп. Зазначена сума визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, встановленого звітом №1167/1413, який складений ФОП ОСОБА_4 на замовлення страхової компанії 8 травня 2015 року.
Не погоджуючись із розміром даного відшкодування, позивач надав суду висновок автотоварознавчого дослідження №015/095 від 8 травня 2015 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 210934-20 внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 56825 грн. 70 коп.
Під час розгляду справи ухвалою суду призначено автотоварознавчу експертизу, відповідно до висновку якої розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ВАЗ 210934-20, становить 60756 грн. 66 коп. При цьому, експерт зазначив, що відновлення даного транспортного засобу технічно неможливе та вартість матеріального збитку визначається за ринковою вартістю автомобіля ВАЗ 210934-20 на момент пошкодження.
За правилами ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до роз’яснень, які містяться у п. п.6,13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року №4 « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових ( службових) обов’язків на підставі трудового договору ( контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України
Враховуючи, що відповідно до статей 386,395,396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором ( речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Таким чином, позивач, керуючи вказаним транспортним засобом з дозволу власниці ОСОБА_2, на підставі наданих нею реєстраційних документів, вправі ставити питання про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями ОСОБА_3, який на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із приватним акціонерним товариством «Олевський хлібозавод».
Відповідно до ст.3 Закону України « Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з положеннями п.22.1 ст.22 даного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Пунктом 34.1 ст. 34 Закону також передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) зобов’язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
У пункті 34.2 даної норми зазначено, якщо представник страховика ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,- МТСБУ) не з’явиться у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Відповідно до п.36.2 Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов’язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обгрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко регламентує порядок та строки виплати страхового відшкодування й вимагає узгодження розміру такого відшкодування з особою, яка має право на отримання зазначених коштів.
Судом встановлено, що страховик у передбачений Законом строк оглянув пошкоджений транспортний засіб. Під час огляду була присутня ОСОБА_2, яка погодилась з переліком пошкоджень автомобіля, зазначеним у акті огляду від 23 квітня 2015 року. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що розмір збитків, який визначений 1 липня 2012 року, був погоджений з нею.
Представник страховика, заперечуючи проти позову в частині позовних вимог до нього, посилався на ту обставину, що потерпілий вправі самостійно обирати експерта для визначення розміру збитків лише у випадку, передбаченому п.34.2 ст.34 вказаного Закону.
Проте, зазначені доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки положення ст.34 Закону регламентують позасудовий порядок регулювання правовідносин, пов’язаних із виплатою страхового відшкодування.
Оскільки між позивачем та страховиком виник спір щодо розміру страхового відшкодування, суд першої інстанції, взявши до уваги висновок судової автотоварознавчої експертизи, обгрунтовано стягнув із приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 23181 грн. 85 коп.
З огляду на вищезазначене, підстави для скасування рішення суду в цій частині відсутні.
В решті рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 209,303,307,308,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.
Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2017 року в частині стягнення із приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 23181 грн. 85 коп. матеріальної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуюча Судді:
