Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 червня 2019 року

у справі № 287/463/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Олевський хлібозавод», ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП відбулася з вини ОСОБА_3 , який керував автомобілем та перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Олевський хлібозавод». Автомобіль на час ДТП належав ПрАТ «Олевський хлібозавод» та був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Оскільки страхова компанія виплатила потерпілій стороні лише частину компенсації, то позивач має право на стягнення зі страховика завданих збитків у межах суми страхового відшкодування. Решта суми, яка не покривається страховим лімітом, підлягає стягненню з ПрАТ «Олевський хлібозавод», з яким винна у вчинені ДТП особа перебувала у трудових відносинах.

Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що якщо суми страхової виплати не достатньо для відшкодування завданих збитків, то потерпілий має право звернутися з відповідною вимогою (про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) до заподіювача шкоди, а не до страховика.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Висновки: безпідставними є доводи касаційної скарги, що потерпілий повинен був звернутися з вимогою про сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою до заподіювача шкоди, а не до страховика, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Ключові слова: поліс автострахування, відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, межі відповідальності страховика