ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2010 року Справа № 18/169
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.
при секретарі: Вроні С.В.
представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Українські радіосистеми” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2009 року у справі № 18/169
за позовом закритого акціонерного товариства “Українські радіосистеми”, м. Київ
до приватного підприємства “ЕГО-ЮП-ОСКАР”, м. Кіровоград
про 8 918 грн. 54 коп.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, звернувшись до господарського суду Кіровоградської області, просив стягнути з відповідача відповідно до умов договору № 16-16/2006/04/0309 від 16.06.2006 року борг в розмірі 7545 грн. 30 коп. та пеню в розмірі 1373 грн. 24 коп.
В обґрунтування позову посилався на ст. 4.5 договору та вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2007 року, яким працівник відповідача ОСОБА_1. засуджений за крадіжку з приміщення позивача абонентського обладнання.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2009 року (суддя Тимошевська В.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що заподіяні злочином збитки, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі, відшкодовано йому за вироком суду з винних у злочині осіб.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення невідповідним законодавству, прийнятим при неповному з’ясуванні обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що вирок суду по кримінальній справі не позбавляє позивача захищати своє порушене право, не створює подвійної відповідальності, оскільки за вироком суду стягнуто позадоговірну шкоду, а предметом даного позову є стягнення за договором.
Вважає, що відповідач відповідно до п. 4.2 договору повинен відшкодувати збитки, завдані позивачу внаслідок неналежного виконання обов’язків по охороні об’єкта позивача. В зв’язку з цим посилання суду на ст. 61 Конституції України скаржник вважає необґрунтованим.
Просить скасувати оскаржуване ним рішення, задовольнити позовні вимоги повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (з урахуванням попереднього судового засідання), колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Сторони по даній справі є суб’єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2006 року сторони уклали договір № 16-16/06/2006/04/0309 про надання охоронних послуг на строк 1 рік з його щорічною пролонгацією.
За умовами договору відповідач прийняв на себе зобов’язання забезпечити охорону персоналу та майна позивача в адміністративному офісі за адресою: м. Кіровоград, вул. Волкова, 2 (а.с. 11-17).
Відповідач, відповідно до п.2.2. договору, зобов’язався прийняти під охорону об’єкти позивача (замовника); організувати охорону його майна; не допускати проникнення на охоронювані об’єкти сторонніх осіб і несанкціоноване ввезення чи вивезення (внесення і винесення) на територію і з території цінностей (підпункти 22.1, 2.2.6, 2.2.8 договору).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та аналогічних положень ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог зазначених норм права, інших актів цивільного законодавства.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань по договору підтверджується вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2007 року по кримінальній справі № 1-218, який набрав законної сили 27.05.2008 року. Відповідно до зазначених у вироку суду обставин вбачається, що працівник приватного підприємства “ЄГО-ЮП-ОСКАР” ОСОБА_1. та фізична особа ОСОБА_2. вчинили злочин, що полягає в крадіжці 18.12.2006 року майна ЗАТ “Українські радіосистеми” на охоронюваному відповідачем об’єкті.
Відповідальність за невиконання умов договору сторони передбачили в розділі 2 договору.
Відповідно до п. 4.2 виконавець в період дії договору несе відповідальність в розмірі збитків, завданих охоронюваній власності замовника, якщо ці збитки, спричинені, зокрема, злочином або по іншим причинам з вини працівників виконавця, які забезпечують охорону об’єкта, і підтверджуються офіційними документами (вироком, рішенням суду, які набрали законної сили та ін.), що установлюють вину працівників виконавця в заподіяні збитків.
Як вбачається з змісту позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнуть на його користь збитки у вигляді вартості викраденого майна (абонобладнання) в розмірі 7 545,30 грн., посилаючись при цьому на п.4.5 та п.4.9 договору сторін та на положення ст.1172 ЦК України.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, слід зазначити, що загальні правила відшкодування збитків у сфері господарювання передбачені главою 25 Господарського кодексу України.
В силу ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд правильно зазначив, що заподіяні злочином збитки, які позивач просить стягнути з відповідача у даній справі, відшкодовані йому за вироком суду. Стягнуто солідарно з винних осіб - ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на користь позивача
7 681,18 грн.
Застосування до правовідносин сторін приписів ст.1172 ЦК України, на яку посилається позивач, є неможливим, оскільки положення даної норми застосовуються у випадку спричинення шкоди працівником юридичної або фізичної особи у зв’язку з виконанням ним трудових (службових) обов’язків.
Посилання скаржника на те, що за вироком суду стягнуто позадоговірну шкоду, а предметом даного позову є стягнення за договором безпідставні
Пунктом 4.5 договору про надання охоронних послуг, на яку посилається позивач, передбачено, що відшкодування замовнику шкоди, спричиненої внаслідок невиконання (неналежного виконання) виконавцем обов’язків по договору або в силу інших причин з вини виконавця, проводиться в строки, визначені судом, або протягом одного місяця з дня надання виконавцю офіційних документів (вироку, рішення суду), або в строки, погоджені сторонами.
Тобто, порядок відшкодування шкоди відповідно до цього пункту сторонами однозначно не визначено. З змісту позовної заяви та в зв’язку з посиланням скаржника на п. 4.9 договору, яким передбачено сплату пені за прострочку відшкодування шкоди, з наявної у справі переписки сторін можливо зробити висновок, що вимогою позивача є невиконання відповідачем обов’язку відшкодувати вартість викраденого майна, яка стягнута з винних осіб. Однак, відшкодування такої шкоди має індивідуально визначений характер.
Заявляючи цивільний позов у кримінальній справі, позивач вже скористався своїм правом на відшкодування збитків, вважав, що повинні здійснити його саме винні у скоєнні злочину особи.
Тому суд правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем доводи апеляційної скарги не доведені.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.12.2009 року у справі № 18/169 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І.Л. Кузнецова
Суддя: І.А. Сизько
Підписано 01.03.2010 року.
