ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 640/1591/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Морозовій Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Кабінету Міністрів України

про

визнання протиправними та нечинними вимог, зобов`язання вчинити певні дії

за участю:

Позивача - ОСОБА_1 ,

представника Відповідача - Штокмана А.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - Позивач або ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Кабінету Міністрів України (далі також - Відповідач 1 або Кабмін), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - Відповідач 2 або ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1. Визнати протиправними та нечинними вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393, та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 13.02.2008 р., як такі, що суперечать вимогам ст.1¹, частині 18 ст.43, частини 3 ст.51 та частині 3 ст.63 Закону України № 2262 від 09.04.1992 року в редакції 01.02.2008 року, а також вимогам ч.3 ст.3, ч.2 та 3 ст.8, ч.5 ст.17, ч.2 ст.19, ст.22, ст.55, ч.1 ст.58 та ст.60 Конституції України.

2. Зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 повторний перерахунок розміру пенсії.

3. Зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві внести зміни до електронної бази пенсійної справи N/А 2817 ОСОБА_1 уточнений розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні 39 років, 1 місяць, 15 днів.

Ухвалою суду від 12.03.2019 вказані позовні вимоги роз`єднано шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог про: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 повторний перерахунок розміру пенсії; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві внести зміни до електронної бази пенсійної справи N/A 2817 ОСОБА_1 уточнений розрахунок вислуги років у пільговому обчисленні 39 років, 1 місяць, 15 днів.

Тож, в даній справі предметом судового розгляду є позовні вимоги до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393, та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 13.02.2008 р., як такі, що суперечать вимогам ст.1¹, частині 18 ст.43, частини 3 ст.51 та частині 3 ст.63 Закону України № 2262 від 09.04.1992 року в редакції 01.02.2008 року, а також вимогам ч.3 ст.3, ч.2 та 3 ст.8, ч.5 ст.17, ч.2 ст.19, ст.22, ст.55, ч.1 ст.58 та ст.60 Конституції України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що розміри довічних пенсії призначаються Законом, перерахунок також здійснюється на підставі вимог Закону, які, у свою чергу, не передбачають можливості скасування складових грошового забезпечення, з яких здійснювалося нарахування розміру пенсій та їх перерахунок, тим більш постановами Кабміну. Таким чином, Кабмін, спірними нормами, скасовуючи щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), та премії, що були нараховані і які стали тілом грошового забезпечення для нарахування розміру довічної пенсії конкретним особам, відповідно до вимог Закону, або такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) і для перерахунку пенсії не враховуються, порушив вимоги статей 1, 43, 51 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також вимоги Конституції України в частині захисту соціальних прав пенсіонерів. З огляду на зазначене, Позивач вважає, що призначена йому пенсія підлягає перерахунку відповідно до Закону України від 28.12.1992 № 2262 та постанови Кабіміну від 09.03.2006 № 268 і фіксації такого перерахунку (розміру пенсії) у його пенсійній справі.

Представник Відповідача, у відзиві на позов, просив суд відмовити Позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, вважаючи оскаржувані пункти постанови та порядку такими, що прийняті на підставі і на виконання положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в межах наданих діючим законодавством Кабміну повноважень. Окрім того, представник Відповідача наголосив, що Позивачем не вказано, які саме його права та/або законні інтереси порушено оскаржуваними пунктами постанови та порядку.

Викладені правові позиції були підтримані сторонами у судовому засіданні.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач працював на посаді заступника директора Департаменту персоналу ДПА України та був звільнений з займаної посади у відставку (за віком) з 31.10.2005 наказом Державної податкової адміністрації України від 31.10.2005 № 2030-о.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 31.10.2005 № 2030-о (з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України від 23.11.2006 №1474-о) вислуга років на 31.10.2005 склала: у календарному обчисленні - 33 роки, 01 місяць, 18 днів; у пільговому обчисленні - 39 років 01 місяць 15 днів.

Згідно з даними грошового атестата № 76 від 11.11.2005 (виданого у зв`язку зі звільненням на пенсію) ДПА України засвідчило, що Позивач мав: посадовий оклад - 562,00 грн., оклад за військовим або спеціальним званням - 135,00 грн., відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 40 % - 278,80 грн., надбавку за особливі умови праці 50% (ПКМ № 1592) - 348,50 грн., надбавку за особливі умови та проф.ризик (Указ ПУ № 288/2002) 100% - 975,80 грн., персональну надбавку (ПКМ № 2288) 50% - 348,50 грн., надбавку за таємність15% - 84,30 грн., пенсійну доплату 50 % - 1845,00 грн., премію за жовтень 2005 року - 4960,00 грн., вислугу років станом на 01.01.2005 - 30 років 04 місяці 01 днів.

З 01.11.2005 Позивач є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві.

Згідно доводів Позивача з 01.11.2005 йому розрахована пенсія виходячи із наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; робота з таємними виробами, носіями, док. 15%; надбавка за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи 95%; премія 48,81% - всього 90% грошового забезпечення. Разом з тим, такі доводи не підтверджені документально, а ні довідкою пенсійного органу, а ні довідкою органу, з якого Позивач був звільнений зі служби на пенсію.

Також документально не підтверджені доводи Позивача про здійснення йому пенсійним органом з 01.02.2008 перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі оскаржуваних норм без врахування всіх складових грошового забезпечення, що були встановлені під час проходження служби.

Разом з тим, згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А 2817 від 08.06.2018 вбачається, що пенсія призначена (обчислена) з 01.11.2005 із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 9300,00 грн.; оклад за військове звання - 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 5390,00 грн.; премія %, всього 16170,00 грн. Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 35) у розмірі 11319,00 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії: підсумок пенсії (з надбавками) - 11319,00 грн., з урахуванням підвищення 816,37 грн. (50% від 1632,74 грн.) - 10502,63 грн. Згідно з постановою Кабміну № 103 від 21.02.2018 підвищення складає 1632,74 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - щомісячно 50% від підвищення - 816,37 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 1224,56 грн.; з 01.01.2020 - 100% від підвищення - 1632,74 грн.

Отже, виходячи з наведеного розрахунку вбачається, що по-перше, пенсія призначена Позивачу з 01.11.2005 виходячи із наступних сум грошового забезпечення: посадового оклад; окладу за військове звання; процентної надбавки за вислугу років; по-друге, з 01.01.2018 Позивачу перераховано раніше призначену пенсію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Не погоджуючись зі здійсненим перерахунком та вважаючи, що складові грошового забезпечення, зафіксовані у грошовому атестаті № 76 є сталими, скасуванню або зміні їх величини в сторону зменшення Законом № 2262 в редакції 2005 року не допускається, Позивач звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві з заявою від 15.11.2018, в якій просив ретельно перевірити обставини щодо перерахунку йому пенсії, яка здійснювалась у 2008 році.

Листом від 26.12.2018 № 141094/02 ГУ ПФУ у м. Києві повідомило Позивача, що підстави для зміни розміру грошового забезпечення з урахуванням надбавок та премії згідно нормативних актів, які втратили чинність з 01.01.2008, відсутні.

Не погоджуючись з положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, в редакції від 13.02.2008, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання їх протиправними та нечинними.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням Позивача і представника Відповідача, наданим у процесі судового розгляду справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Для вирішення спірних правовідносин, судом застосовано норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі також - Закон № 2262-XII) та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі також - Порядок № 45) (у відповідних редакціях на момент призначення Позивачу пенсії та станом на 01.01.2008).

Так, Закон № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1, частини першої статті 2, частини третьої статті 43, статті 63 Закону № 2262-XII (в редакції, яка діяла на момент призначення Позивачу пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, кримінально-виконавчої системи України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина перша статті 2).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством (частина третя статті 43).

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку (частина перша статті 63).

Призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (частина тертя статті 63).

Аналогічні положення відображені у частині першій статті 1, частині першій статті 2, частині першій, абзаці першому частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII в редакції, яка діяла станом на 01.01.2008.

Частиною ж третьою статті 43 Закону № 2262-XII в редакції, яка діяла станом на 01.01.2008, було визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII в редакції, яка діяла станом на 01.01.2008, було визначено, що перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Таким чином, Закон № 2262-XII наділив Кабмін повноваженнями визначати порядок обчислення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, а також порядок перерахунку призначених пенсій.

Відповідно до частини першої, третьої статті 113, пункту 3 частини першої статті 116, статті 117 Конституції України, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Кабінет Міністрів України, окрім іншого, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення імплементовані в Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII.

Так, відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України видано постанову від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, пунктом 1 якої, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Порядок № 45); пунктом 2 (спірним) внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», а саме: 1) у пункті 7: доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту: «Для осіб, які звільнені із служби в 2008 - 2009 роках (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17.08.2005 № 748, від 03.09.2005 № 865, від 09.03.2006 № 268 і від 15.11.2006 № 1588) або які померли (загинули) в зазначений період, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 року на кількість таких місяців. При цьому для осіб, звільнених у січні 2008 року, сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається на день звільнення із служби з розрахунку таких виплат за повний місяць.». У зв`язку з цим абзаци четвертий - восьмий вважати відповідно абзацами п`ятим - дев`ятим; в абзаці восьмому слова «абзаці п`ятому» замінити словами «абзаці шостому»; 2) пункт 8 виключити.

Спірним пунктом 5 Порядку № 45 (в редакції від 13.02.2008) було визначено, що для перерахунку пенсій враховуються: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

З наведеного вбачається, що спірними положеннями постанови Кабміну № 45 не скасовувались та/або не зменшувались розміри чи складові грошового забезпечення, з яких обчислювалась пенсія за вислугу років особам, які мали право на таку пенсію згідно з Законом № 2262-XII.

Окрім того, законність постанови Кабміну № 45 та її відповідність Конституції України і актам законодавства, що мають вищу юридичну силу, підтверджується висновком Міністерства юстиції України до проекту вказаної постанови.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом наведених норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призведе до потрібних результатів, наслідків, що дає найбільший ефект.

При цьому, оскаржувані правові акти (рішення, дії або бездіяльність) повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне вказаній особі право, або шляхом безпідставного покладення на особу будь-якого обов`язку.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують його права та інтереси шляхом обмежень у реалізації суб`єктивних прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Тож, у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних відносин.

Отже, під час розгляду справи суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду чи на момент прийняття судом рішення, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, Позивач просить суд захистити та відновити на його думку, порушене право шляхом визнання протиправними та нечинними вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій.

Разом з тим, проаналізувавши зміст наведених законодавчих норм, вивчивши доводи Позивача, викладені в позовній заяві, заслухавши надані у судовому засіданні пояснення сторін, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких доказів, які б підтвердили факт наявності між Позивачем та Відповідачем правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в межах виконання оскаржуваних пунктів постанови та порядку № 45 (відсутні докази того, що Позивач відноситься до категорії осіб, щодо пенсійного забезпечення яких внесено зміни спірним пунктом 2 постанови, а також відсутні докази здійснення Позивачу перерахунку раніше призначеної 01.11.2005 пенсії з 01.02.2008 відповідно до спірного пункту 5 Порядку та неврахування, при цьому, будь-якого виду грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій)).

Наведені обставини свідчать про відсутність порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги, що є предметом розгляду в даній справі.

При цьому, суд не залишає поза увагою ті обставини, що здійснений Позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2018, згідно з постановою Кабміну № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», визнаний протиправним судовим рішенням від 09.11.2018 у справі № 826/11185/18, яке набрало законної сили 21.03.2019.

Окрім того, судовим рішенням від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, у тому числі визнано протиправними та нечинними зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», внесені Постановою № 103, оскільки відповідач, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом №2011-ХІІ, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

У свою чергу, частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази і пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, Відповідач належним чином виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складено та підписано 20.06.2019.

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій