ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2022 року

м. Київ

справа № 640/1591/19

адміністративне провадження № К/9901/34696/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/1591/19

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 28.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 про роз`єднання в окремі провадження позовних вимог у справі № 640/1591/19 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ), просив:

визнати протиправними та нечинними вимоги пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - постанова № 45);

визнати протиправними та нечинними вимоги пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою № 45 (далі - Порядок № 45) в редакції від 13.02.2008, як такі, що суперечать вимогам статті 1, частині вісімнадцятій статті 43, частині третій статті 51 та частині третій статті 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) в редакції від 01.02.2008, а також вимогам частини третьої статті 3, частин другої та третьої статті 8, частині п`ятій статті 17, частині другій статті 19, статті 22, статті 55, частині першій статті 58 та статті 60 Конституції України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що положення Закону № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на службі в податкових органах, не передбачають можливості зміни (зменшення) постановами КМУ складових грошового забезпечення, з яких здійснювалося нарахування розміру пенсій та їх перерахунок. Відтак, на думку позивача, КМУ, прийнявши спірні норми, якими зменшено перелік додаткових видів грошового забезпечення та премії, що були нараховані і які відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ враховувалися в складі грошового забезпечення для визначення розміру довічної пенсії конкретним особам, порушив вимоги статей 1, 43, 51 та 63 Закону № 2262-ХІІ, а також вимоги Конституції України в частині захисту соціальних прав пенсіонерів, які отримують пенсію згідно з цим Законом.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 14.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4. Верховний Суд ухвалою від 05.02.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора Департаменту персоналу Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА України) та був звільнений з займаної посади у відставку (за віком) з 31.10.2005 наказом ДПА України від 31.10.2005 № 2030-о.

Згідно з наказом ДПА України від 31.10.2005 № 2030-о (з урахуванням змін, внесених наказом Державної податкової адміністрації України від 23.11.2006 №1474-о) вислуга років позивача станом на 31.10.2005 склала: у календарному обчисленні - 33 роки, 01 місяць, 18 днів; у пільговому обчисленні - 39 років 01 місяць 15 днів.

Згідно з даними грошового атестата позивача від 11.11.2005 № 76 (виданого у зв`язку зі звільненням на пенсію) позивач отримував: посадовий оклад - 562,00 грн., оклад за військовим або спеціальним званням - 135,00 грн, відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 40 % - 278,80 грн, надбавку за особливі умови праці 50% (постанова КМУ № 1592) - 348,50 грн., надбавку за особливі умови та професійний ризик (Указ Президента України № 288/2002) 100% - 975,80 грн, персональну надбавку (постанова КМУ № 2288) 50% - 348,50 грн, надбавку за таємність 15% - 84,30 грн, пенсійну доплату 50 % - 1845,00 грн, премію за жовтень 2005 року - 4960,00 грн, вислугу років станом на 01.01.2005 - 30 років 04 місяці 01 днів.

З 01.11.2005 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримає пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, яка розрахована йому на день призначення виходячи із наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу; окладу за військове звання; процентної надбавки за вислугу років; надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами 15%; надбавки за високі досягнення або виконання особливо важливої роботи 95%; премії 48,81%. Всього 90% грошового забезпечення.

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача N/А 2817 від 08.06.2018 пенсія призначена (обчислена) з 01.11.2005 із сум грошового забезпечення: посадового окладу - 9300,00 грн; окладу за військове звання - 1480,00 грн; процентної надбавки за вислугу років 50% - 5390,00 грн; всього 16 170,00 грн. Основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 35) у розмірі 11 319,00 грн. Вид підвищення або надбавки до пенсії: підсумок пенсії (з надбавками) - 11 319,00 грн, з урахуванням підвищення 816,37 грн (50% від 1632,74 грн) - 10 502,63 грн.

Згідно з постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова № 103) підвищення складає 1632,74 грн., з них виплачується: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - щомісячно 50% від підвищення - 816,37 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 1224,56 грн; з 01.01.2020 - 100% від підвищення - 1632,74 грн.

Не погоджуючись зі здійсненим перерахунком та вважаючи, що складові грошового забезпечення, зафіксовані у грошовому атестаті від 11.11.2005 № 76 є сталими, скасування або зміна їх величини в сторону зменшення Законом № 2262-ХІІ в редакції 2005 року не допускається, позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою від 15.11.2018, у якій просив ретельно перевірити обставини щодо перерахунку йому пенсії, яка здійснювалась у 2008 році.

Листом від 26.12.2018 № 141094/02 ГУ ПФУ повідомило позивача, що підстави для зміни розміру грошового забезпечення з урахуванням надбавок та премії згідно з нормативними актами, які втратили чинність з 01.01.2008, відсутні.

Не погоджуючись з положеннями пункту 2 постанови № 45 та пункту 5 Порядку № 45, в редакції від 13.02.2008, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки відсутні будь-яки докази, які б підтвердили факт наявності між позивачем та відповідачем правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в межах виконання оскаржуваних пунктів постанови № 45 та Порядку № 45 (відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, щодо пенсійного забезпечення яких внесено зміни спірним пунктом 2 постанови № 45, а також відсутні докази здійснення позивачу перерахунку раніше призначеної 01.11.2005 пенсії з 01.02.2008 відповідно до спірного пункту 5 Порядку № 45 та неврахування, при цьому, будь-якого виду грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень та премій).

При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції вказав на те, що здійснений позивачу перерахунок пенсії з 01.01.2018, згідно з постановою № 103, визнаний протиправним судовим рішенням від 09.11.2018 у справі № 826/11185/18, яке набрало законної сили 21.03.2019.

Окрім того суди вказали на те, що рішенням від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, у тому числі визнано протиправними та нечинними зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, внесені постановою № 103, оскільки відповідач, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом № 2011-ХІІ, і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у справи не перевірили, чи допускається підзаконним нормативно-правим атом - постановою КМУ звуження законних прав пенсіонерів, які набули право на перерахунок їх пенсій відповідно до вимог частини третьої статті 43, статей 51 та 63 Закону № 2262-ХІІ, а також на відповідність вимогам статті 22 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та суперечність оспорюваних норм постанови № 45 та Порядку № 45 положенням нормативно-правих актів вищої юридичної сили.

8. У відзиві на касаційну скаргу позивача КМУ вказує на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку із чим просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки спірними положеннями постанови № 45 та Порядку № 45 не скасовувались та/або не зменшувались розміри чи складові грошового забезпечення, з яких обмислювалась пенсія за вислугу років особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Так, повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України від 21.12.2006 № 514-V «Про Кабінет Міністрів України» (далі - у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних пунктів постанов; Закон № 514-V), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою КМУ від 18.07.2007 № 950 та іншими нормативно-правовими актами.

12. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

13. Відповідно до статті 3 Закону № 514-V діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

14. Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

15. Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

16. Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері.

17. Відповідно до частини першої статті 53 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, обов`язкові для виконання.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

18. Аналогічні за змістом положення містяться в Законі України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України».

19. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень врегульовано положеннями статті 264 КАС України, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

20. Частиною другою статті 264 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

21. Закон № 2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

22. Статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23. Так, статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

24. Процитована норма статті 43 Закону № 2252-ХІІ міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

25. Згідно з частиною вісімнадцятою цієї ж статті Закону у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

26. Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону № 2262-XII, згідно із частиною четвертою статті 63 якого визначеного, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

27. Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. КМУ лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру складових для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

28. При цьому порядок обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

29. Отже, законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

30. Так, «умовами» слід розуміти встановлення КМУ необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

31. Під «порядком» розуміється, що КМУ має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

32. Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється КМУ в межах повноважень щодо визначення "розміру" перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

33. Адже, до повноважень КМУ не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

34. 13.02.2008 відповідно до частини третьої статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ КМУ ухвалив постанову № 45, пунктом 1 якою затвердив Порядок № 45, що додається.

35. Так, спірним у цій справі пунктом 2 постанови № 45 вирішено внести до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393) такі зміни:

1) у пункті 7:

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

«Для осіб, які звільнені із служби в 2008-2009 роках (крім осіб, виплата грошового забезпечення яким провадилася на умовах і в порядку, визначених постановами Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2005 р. N 748 ( 748-2005-п ), від 3 вересня 2005 р. N 865 ( 865-2005-п ), від 9 березня 2006 р. N 268 ( 268-2006-п ) і від 15 листопада 2006 р. N 1588) ( 1588-2006-п ) або які померли (загинули) в зазначений період, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з січня 2008 р. на кількість таких місяців. При цьому для осіб, звільнених у січні 2008 р., сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається на день звільнення із служби з розрахунку таких виплат за повний місяць.».

У зв`язку з цим абзаци четвертий - восьмий вважати відповідно абзацами п`ятим - дев`ятим;

в абзаці восьмому слова «абзаці п`ятому» замінити словами «абзаці шостому»;

2) пункт 8 виключити.

36. До прийняття КМУ постанови № 45 пунктом 8 постанови № 393 було визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей у зв`язку із зміною розмірів грошового забезпечення, що сталося після звільнення зі служби осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, провадиться щорічно виходячи з установленого за станом на 1 січня поточного року розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, з якого обчислюються пенсії.

37. З прийняттям постанови № 45, Порядком № 45 було визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

38. Отже, наслідком прийняття постанови № 45 та відповідно виключення її пунктом 2 пункту 8 із постанови № 393 стала зміна умов перерахунку пенсій відповідній категорії осіб, тобто необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії, що не суперечить, зокрема положенням Закону № 2262-ХІІ, а відтак в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

39. Водночас, у справі, яка розглядається суди встановили, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ з 01.11.2005.

40. Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про неналежність позивача до категорії осіб, на яких поширилась чи пошириться дія доповненого положеннями пункту 2 постанови № 45 новим абзацом пункту 7 постанови № 393, згідно із яким він стосується осіб, які звільнені із служби в 2008-2009 роках, та відповідно й про відсутність у позивача права оскаржити положення пункту 2 постанови № 45 у цій частині з огляду на положення частини другої статті 264 КАС України.

41. У свою чергу, спірним пунктом 5 Порядку № 45 (в редакції від 13.02.2008) було визначено, що для перерахунку пенсій враховуються: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

42. Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 08.11.2005 у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).

43. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що спірними положеннями пункту 5 Порядку № 45 не скасовувались та/або не зменшувались розміри чи складові грошового забезпечення, з яких обчислювалась пенсія за вислугу років особам, які мають право на таку пенсію згідно з Законом № 2262-XII.

44. Положення Порядку № 45 щодо неврахування для перерахунку пенсій додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасованих чи таких, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії жодним чином не свідчить про втручання КМУ у визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII та не суперечить положенням частини вісімнадцятої статті 43 цього ж Закону щодо невідкладного перерахунку пенсії у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством.

45. Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що законодавець положеннями частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ визначив запобіжний захід зберігати розміри раніше призначених пенсій у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими.

46. Щодо посилання позивача на те, що запроваджений оспорюваними положеннями постанови № 45 та Порядку № 45 умови та порядок перерахунку пенсії є порушенням статті 22 Конституції України, колегія суддів зазначає, стаття 22 Конституції України міститься у розділі II, в якому закріплено основні права і свободи людини і громадянина.

47. Право на пенсійне забезпечення особи є складовою права на соціальний захист, передбаченого Конституцією України.

48. Як було зазначено вище, механізм реалізації цього права військовослужбовців та деяких інших категорій осіб, встановлений Законом № 2262-XII, визначає умови, норми і порядок такого пенсійного забезпечення.

49. Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абзаци п`ятий, шостий пункту 4).

50. Проаналізувавши зміст наведених законодавчих норм, та за встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що законодавець, запроваджуючи такі умови та порядок перерахунку пенсій, не порушив норм статті 22 Конституції України.

51. Більш того, органи влади, які беруть участь в реалізації механізму здійснення перерахунку раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак врахування такими органами для перерахунку пенсій додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасованих чи таких, що не виплачуються на момент виникнення права прямо вступає у пряму суперечність із положеннями частини другої статті 19 Конституції України.

52. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 слід залишити без змін, з мотивів наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у справі № 640/1591/19 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик