ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/13682/18 Головуючий у І інстанції - Чудак О.М.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 червня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в якому просив:
- визнати бездіяльність Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Міжвідомча комісія) з ненадання статусу учасника бойових дій за заявами від 05.07.2018 року та від 20.07.2018 року протиправною;
- визнати повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих на розгляд Міжвідомчої комісії документів протиправним;
- зобов`язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції подати документи на розгляд Міжвідомчої комісії, після їх чергового подання;
- зобов`язати Міжвідомчу комісію втретє розглянути подані документи та надати статус учасника бойових дій.
Підставою для звернення з позовною заявою стала необґрунтована, на думку Позивача, відмова у наданні статусу учасника бойових дій та безпідставне повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції без розгляду Міжвідомчою комісією, повторної заяви про надання статусу учасника бойових дій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" документів протиправним.
Зобов`язано Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції подати документи ОСОБА_1 на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після їх чергового подання.
Зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" втретє розглянути подані ОСОБА_1 документи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Міжвідомча комісія) з ненадання статусу учасника бойових дій за заявами від 05.07.2018 року (розглянуту Міжвідомчою комісією згідно з протоколом № 8 від 12.07.2018 року) та від 20.07.2018 року (розглянуту Міжвідомчою комісією згідно з протоколом № 9 від 02.08.2018 року); визнати протиправним повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих ОСОБА_1 на розгляд Міжвідомчої комісії документів; зобов`язати Міжвідомчу комісію втретє розглянути подані ОСОБА_1 документи та надати йому статус учасника бойових дій.
В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення в частині відмови встановив протиправну бездіяльність Міжвідомчої комісії не звернув уваги на доводи Позивача, що він вже двічі подавав заяву про надання статусу учасника бойових дій до Міжвідомчої комісії. Міжвідомча комісія двічі розглядаючи подані Позивачем заяви так і не прийняла рішення, передбачене вимогами Положення про Міжвідомчу комісію, і внаслідок саме протиправних дій і бездіяльності Міжвідомчої комісії Позивач так і не отримав статусу учасника бойових дій.
Також, Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати частково рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в частині: визнання протиправним повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" документів; зобов`язання Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції подати документи ОСОБА_1 на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після їх чергового подання; зобов`язання Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" втретє розглянути подані ОСОБА_1 документи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції зазначає, що до компетенції Міжвідомчої комісії не відноситься повноваження надавати оцінку про належність особи до категорії працівників підприємств, установ, організацій, оскільки за результатом такої оцінки у міжвідомчої комісії відсутні повноваження щодо прийняття рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій. Тобто, міжвідомча комісія уповноважена розглядати питання лише щодо тих осіб, щодо яких має право приймати рішення по суті (надати або відмовити у наданні статусу), вирішуючи при цьому питання чи брала така особа безпосередню участь в антитерористичній операції і чи має вона право на такий статус відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3551-XII. Оскільки, Положенням не передбачено права комісії відмовити особі у наданні статусу учасника бойових дій з підстав неналежності особи до категорії працівників підприємств, установ, організацій, презюмується, що на її засідання можуть бути винесені лише ті документи, щодо яких вона може прийняти одне з рішень по суті. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що саме Міжвідомча комісія має надавати оцінку належності позивача до категорії працівників підприємств, установ, організацій, є помилковим та таким, що суперечить нормам законодавства. Крім цього, в поданих заявах Позивача вказано, що він залучався до проведення антитерористичної операції не у якості працівника ВГО «Союз «Народна Пам`ять», а в якості її представника. Додані до заяв документи не містили жодних доказів, що ОСОБА_1 належить до категорії працівників підприємства, установи або організацій, в якості якого він був залучений до проведення антитерористичної операції.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, в якому просить залишити апеляційну скаргу Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції без задоволення.
Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" подано відзиви на апеляційну скаргу Позивача, в яких просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, апеляційну скаргу Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з 23-28.09.2014 року згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 03.10.2014 року № 33/884т, а також з 01 січня по 01 червня 2015 року згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 31.03.2015 року № 0134, Позивач залучався до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей як представник Всеукраїнської громадської організації "Союз "Народна Пам`ять" у складі групи пошуку та евакуації тіл загиблих військовослужбовців.
Відповідно до заяви від 02.06.2018 року Позивач звернувся до Міжвідомчої комісії щодо розгляду питання надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням Міжвідомчої комісії, що оформлено протоколом від 12.07.2018 року № 8, ОСОБА_1 відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю документів, що містять докази підтвердження факту наявності трудових відносин з Всеукраїнською громадською організацією "Союз "Народна Пам`ять" під час залучення та безпосередньої участі в антитерористичній організації.
23 липня 2018 року Позивач повторно звернувся із заявою від 20 червня 2018 року до Міжвідомчої комісії щодо розгляду питання надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням Міжвідомчої комісії, що оформлено протоколом від 02 серпня 2018 року № 9, скасовано рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю документів, що містять докази підтвердження факту наявності трудових відносин з Всеукраїнською громадською організацією "Союз "Народна Пам`ять" під час залучення та безпосередньої участі в антитерористичній організації (пункт 1 розділу ІІІ протоколу засідання Міжвідомчої комісії від 12.07.2018 року № 8).
Листом Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 03 серпня 2018 року № 3319/02/05.1-18 повідомлено Позивача про рішення Міжвідомчої комісії, що оформлено протоколом від 02 серпня 2018 року № 9. Також, з посиланням на абзац 2 пункту 2 розділу VII Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" - повернуто подані документи ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що містять докази підтвердження факту наявності трудових відносин з Всеукраїнською організацією « Союз Народна пам`ять» під час залучення та безпосередньої участі в антитерористичній організації.
Не погоджуючись із вказаними діями Відповідачів, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції погодився з доводами Позивача про протиправність повернення Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих на розгляд Міжвідомчої комісії документів.
Щодо позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною Міжвідомчої комісії з ненадання Позивачу статусу учасника бойових дій за заявами від 05.07.2018 року та від 20.07.2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню, так як за заявою від 05.05.2018 року прийнято рішення - відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, а за заявою від 20.07.2018 року скасовано рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку чим відсутня бездіяльність Міжвідомчої комісії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, яка діяла з 01.07.2014 року по 19.06.2015 року) учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Процедуру надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначено Порядком надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 (в редакції, що діяла до 04.06.2015 року; далі - Порядок № 413).
Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 413 передбачено, що статус учасника бойових дій надається працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися і брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.
За змістом пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.
Абзацом 3 пункту 5 Порядку № 413 визначено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - стосовно осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, а також осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку.
Відповідно до пунктів 7 та 8 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, керівники підприємств, установ, організацій в місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов`язані подати на розгляд міжвідомчої комісії довідки за формою згідно з додатком 2 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Міжвідомча комісія розглядає документи і в разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів та приймає в місячний строк з дня надходження документів рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, про що інформує керівників підприємств, установ, організацій та органи соціального захисту населення за місцем реєстрації особи.
У разі неподання керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до міжвідомчої комісії.
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 416, Служба відповідно до покладених на неї завдань організовує та координує роботу з надання статусу учасника бойових дій, зокрема проводить засідання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до пункту 1 Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 10.11.2014 року № 867 (в редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 22.12.2016 року № 1583), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2014 року за № 1494/26271, Міжвідомча комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Міжвідомча комісія) утворена Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року N 413, пункту 6 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичної операції, бойових дій та збройного конфлікту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 604, та пункту 7 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 року № 336.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення про Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - основними завданнями Міжвідомчої комісії є: 1) надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання; 2) прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, якщо смерть/поранення волонтера настали; 3) прийняття рішень про призначення одноразової грошової допомоги.
Розділ ІІІ Положення про Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - встановлено порядок надання статусу учасника бойових дій Міжвідомчою комісією.
Пунктом 2 розділу VII Положення про Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - передбачено, що організацію проведення засідань Міжвідомчої комісії здійснює Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
У разі надходження документів, розгляд яких не належить до повноважень Міжвідомчої комісії, визначених розділом II цього Положення, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції протягом п`яти робочих днів з дати їх отримання повертає документи заявнику з відповідними роз`ясненнями або надсилає їх за належністю - абзац другий пункту 2 розділу VII Положення про Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З аналізу вищезазначених норм права слідує, що до повноважень Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції належить організацію проведення засідань Міжвідомчої комісії, а розгляд питання про наявність підстав для надання статусу учасника бойових дій відноситься до виключної компетенції Міжвідомчої комісії, яка утворюється Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 липня 2018 року на засіданні Міжвідомчої комісії розглядалося питання надання Позивачу статусу учасника бойових дій, однак було відмовлено у наданні такого статусу.
Разом з тим, при повторному розгляді заяви Позивача від 20 червня 2018 року, 02 серпня 2018 року Міжвідомчою комісією скасовано своє рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій Позивачу, однак кінцевого рішення про надання/відмову статусу учасника бойових дій Міжвідомчою комісією не прийнято.
Тобто фактично, як передбачає Порядок надання статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, - Міжвідомчою комісією розглядалися документи Позивача, однак рішення не прийнято.
Як убачається із листа Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 03.08.2018 року № 3319/02/05.1-18 повертаючи подані ОСОБА_1 документи Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції вдалася до аналізу наявності підстав для надання Позивачу статусу учасника бойових дій, тобто, фактично вчинила дії щодо розгляду заяви зацікавленої особи по суті та оцінки повідомлених нею обставин.
Колегія суддів зазначає, що з`ясування питання про віднесення Позивача до категорії осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій, зокрема, надання оцінки доводам Позивача про його належність у період перебування у зоні проведення антитерористичної операції до осіб, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, а також оцінка наданих ним документів і повідомлених обставин, є виключною компетенцією Міжвідомчої комісії, а не Державної служби, до повноважень якої відноситься виключно організація проведення засідань Міжвідомчої комісії.
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Порядком № 413 не встановлено право Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичних операцій приймати рішення за Міжвідомчу комісію.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у спірних відносинах Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції вийшла за межі власних повноважень, тобто, діяла не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, і права ОСОБА_1 порушені протиправним поверненням Державною службою України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції поданих на розгляд Міжвідомчої комісії документів.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про визнання бездіяльності Міжвідомчої комісії з ненадання Позивачу статусу учасника бойових дій за заявами від 05.07.2018 року та від 20.07.2018 року протиправною, не підлягає задоволенню, так як за заявою від 05.05.2018 року прийнято рішення, яким відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, а за заявою від 20.07.2018 року скасовано рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку чим відсутня бездіяльність Міжвідомчої комісії.
Колегія суддів також, погоджується із висновком суду першої інстанції, що для належного захисту прав Позивача, необхідно зобов`язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції подати документи ОСОБА_1 на розгляд Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після повторного їх подання ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів зауважує про передчасність вимог Позивача про зобов`язання Міжвідомчу комісію надати Позивачу статус учасника бойових дій.
З урахуванням вищенаведеного наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, відповідно, і підстав для скасування судового рішення.
Колегія суддів не приймає до уваги інші доводи учасників справи, оскільки на висновки колегії суддів вони не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010 року).
06 червня 2019 року ОСОБА_1 під час судового засідання суду апеляційної інстанції подано клопотання про встановлення судового контрою за виконання судового рішення, в якому останній просив: зобов`язати Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції та Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» подати звіти про його виконання у встановлений судом строк.
Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.
Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до ч. 6 статті 245 КАС України у випадках, визначених у частинах 3 - 5 цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначена норма кореспондується з положенням п. 1 ч. 6. ст. 246 КАС України відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
З аналізу викладеної норми вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду та вирішується на його розсуд.
Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
У рішенні від 30.06.2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13.03.2017 року, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на Відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання Відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог Позивача.
Натомість, захист прав Позивача внаслідок рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Відповідачем на виконання рішення суду передбачено положеннями ст. 383 КАС України.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень Відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі.
Діюче процесуальне законодавство не містить можливості після розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішувати питання про встановлення судового контролю відповідно до ст. 373 КАС України.
Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
Матеріали справи свідчать, що при постановленні рішення судом першої інстанції судовий контроль не встановлювався.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлення судового контролю за відповідною заявою Позивача вже після постановлення рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14.
При цьому, припущення Позивача про те, що Відповідачі можуть порушити його права, захищені судом у даній справі, не є достатньою правовою підставою для застосування інституту судового контролю, оскільки, як вбачається з вищевикладеного, його реалізація є правом суду, а не обов`язком, і для його застосування повинні бути ґрунтовні підстави, а не сама лише існуюча ймовірність, не підтверджена жодними доказами.
Матеріали справи не містять підстав які б свідчили про необхідність встановлення судового контролю на виконання рішення суду.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 11.06.2019 року.
