Постанова
іменем України
28 травня 2019року
м.Київ
справа № 752/1604/17
провадження № 51-6863км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд) у складі:
головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,прокурора захисниківОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні спільну касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 і його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Обставини справи
1.Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ухвалою від 14березня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання прокурора прокуратури міста Києва ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_8 та застосував до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 14травня 2018 року.
2. ОСОБА_8 звернувся до суду з апеляційною скаргою на згадану ухвалу слідчого судді.
3.Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 10 квітня 2018 року відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 4 статті 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), пославшись на те, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не підлягає апеляційному оскарженню.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4.У касаційній скарзі сторона захисту, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті438КПК, просить скасувати ухвалу апеляційного суду іпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5.Підозрюваний та його захисники вважають, що цей суд не врахував, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 309 КПК під час досудового розслідування може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні.
6.Скаржники стверджують, що ухвала слідчого судді є незаконною в цілому і була оскаржена в апеляційному порядку через недотримання суддею положень частини 2 статті 177, пункту 1 частини 1 статті 194 КПК, а не лише через застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.
7.Вони вважають, що за таких обставин мають право на апеляційне оскарження, виходячи із принципу верховенства права, положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиції учасників касаційного розгляду
8.У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту і просив залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, вважаючи її законною та обґрунтованою.
9.Захисники підтримали спільну касаційну скаргу.
Оцінка Суду
10.Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
11.Як убачається зі змісту апеляційної скарги, суть доводів ОСОБА_8 зводилась до незгоди з оцінкою доказів, якими орган досудового слідства обґрунтував підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті190КК. У скарзі йшлося про те, що навіть найлегший запобіжний захід, яким є особисте зобов`язання, повинен застосовуватися лише після того, якбуде доведено обґрунтованість підозри та встановлено наявність ризиків, визначених у частині 1 статті 177 КПК.
12.Отже, в апеляційній скарзі по суті ставилась вимога про скасування ухвали слідчого судді саме в частині застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання.
13.Відповідно до частини 4 статті 399 КПК суддя-доповідач відмовляє увідкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню вапеляційному порядку.
14.Апеляційний суд установив, що слідчий суддя прийняв рішення, передбаченеКПК, а тому, відмовляючи у відкритті провадження, обґрунтовано послався на положення статті 309 КПК. У цій нормі права визначено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в порядку апеляційної процедури. Проте ухвала про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання до цього переліку не входить.
15.Затаких обставин апеляційний суд діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і не порушив положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як про це йдеться в касаційній скарзі.
16.Інші доводи в касаційній скарзі щодо незаконності ухвали слідчого судді всилу положень частини 6 статті 399 та частини 4 статті 424 КПК не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому колегія суддів залишає їх без розгляду.
17.Крім наведеного, Суд також звертає увагу на те, що строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 закінчився 14травня 2018 року.
18.Підстав для скасування ухвали апеляційного суду за доводами, викладеними у касаційній скарзі Суд не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, Суд
ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без зміни, а касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 і його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню непідлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
