open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 752/16041/17
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 травня 2019 року

у справі № 752/16041/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання

Фабула справи: слідчий суддя ухвалою відмовив у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_1 та застосував до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Апеляційний суд відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, пославшись на те, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання не підлягає апеляційному оскарженню.

Мотивація касаційної скарги: підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник вказують, що суд не врахував, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні. Скаржники стверджують, що ухвала слідчого судді є незаконною в цілому і була оскаржена в апеляційному порядку через недотримання суддею положень ч. 2 ст. 177, п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а не лише через застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Вони вважають, що за таких обставин мають право на апеляційне оскарження, виходячи із принципу верховенства права, положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правова позиція Верховного Суду: суть доводів ОСОБА_1 зводилась до незгоди з оцінкою доказів, якими орган досудового слідства обґрунтував підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. У скарзі йшлося про те, що навіть найлегший запобіжний захід, яким є особисте зобов'язання, повинен застосовуватися лише після того, як буде доведено обґрунтованість підозри та встановлено наявність ризиків, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ст. 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню в порядку апеляційної процедури. Проте ухвала про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання до цього переліку не входить.

Висновки: оскільки в апеляційній скарзі по суті ставилась вимога про скасування ухвали слідчого судді саме в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, а КПК України не передбачено можливості оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання в порядку апеляційної процедури, то апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і не порушив положень Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ключові слова: апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, оскарження обрання запобіжного заходу, подання апеляційної скарги під час досудового розслідування, ухвала про відмову у відкритті провадження

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: