ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
23 квітня 2019 року
справа №826/17676/17
адміністративне провадження №К/9901/6191/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.,
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року (судді - Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Федотов І.В.)
у справі №826/17676/17
за позовом Державного підприємства «Завод 410 Цивільної авіації»
до Офісу великих платників податків ДФС, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року Державне підприємство «Завод 410 Цивільної авіації» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників Державної фіскальної служби (далі - перший відповідач у справі), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач у справі), в якій просить суд визнати протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо відображення в інформаційній системі органів ДФС зобов'язання щодо сплати частини чистого прибутку у якості податкового боргу Підприємства, зобов'язати Офіс великих платників податків ДФС внести зміни до інформаційної системи органів ДФС щодо Підприємства шляхом видалення запису про наявність податкового боргу та права на застосування податкової застави, зобов'язати ДФС України внести зміни до алгоритмів відображення первинних показників Звітних документів, що мають відображатись у ІКП Підприємства у інформаційній системі органів ДФС для виключення можливості автоматичного відображення зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку державного підприємства у якості податкового боргу.
14 травня 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням адміністративний позов задовольнив частково.
Другим відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (12 червня 2018 року).
21 червня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі 2400 грн.
09 липня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу повернуто апелянту на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
07 серпня 2018 року (відбиток поштового штампу на конверті) відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, мотивуючи його труднощами у податкового органу із вчасною сплатою судового збору.
03 вересня 2018 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з наведенням інших причин його пропуску. Суд апеляційної інстанції зауважив, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1513 від 09 липня 2018 року (оплачено 16 липня 2018 року), однак апеляційна скарга подана 07 серпня 2018 року, тобто через місяць після сплати судового збору.
09 жовтня 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції податковим органом подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
17 жовтня 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду справу прийнято до провадження іншим суддею, а апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з наведенням інших причин пропуску строку.
06 листопада 2018 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання податкового органу про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 17 жовтня 2018 року.
26 листопада 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків. При цьому суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 07 серпня 2018 року, апелянтом надано суду платіжне доручення від 09 липня 2018 року на суму 7200 грн, реквізити якого не відповідають реквізитам Київського апеляційного адміністративного суду для сплати судового збору, а саме: Р/Р отримувача 31211206781007 (змінено з 02 липня 2018 року на новий Р/Р 34312206081055 відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 14 червня 2018 року № 105-12/1694-6051), а тому таке платіжне доручення суд не може взяти до уваги як підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2018 року.
14 грудня 2018 року скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване наступними обставинами: блокуванням рахунків ДФС України, сплатою судового збору платіжним дорученням №1513 від 09 липня 2018 року, сформованого на виконання службового листа № 3266\99-99-11-04-03-18 від 19 червня 2018 року, де зазначались реквізити діючі на момент формування службового листа.
22 грудня 2018 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
04 березня 2019 року податковим органом подана касаційна скарга до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року, у якій відповідач (скаржник у справі), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
03 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали від 06 березня 2019 року, справу №826/17676/17 витребувано з суду першої інстанції.
11 квітня 2019 року справа №826/17676/17 надійшла на адресу Верховного Суду.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки визначені процесуальним законодавством у зв'язку з неможливістю сплатити судовий збір (невчасне надходження оригіналу платіжного документа від Державної казначейської служби України, блокування рахунків ДФС України).
Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
В той же час, з огляду на приписи, зокрема, статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у справі №826/17676/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова
І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
