Справа № 420/6156/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левчук О.А.
за участі секретаря Балабан М.К.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Одесі справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь", товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь", товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39379030 від 26.01.2018 року про реєстрацію адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, загальною площею 54,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1470517151101.
Представником ГО "Автостоянка "Промінь" до суду надано заяву про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. В обґрунтування заяви представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог вказує, що обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора зареєстровано право власності на будівлю за ГО "Автостоянка "Промінь", а також те, що даним рішенням порушено право власності Одеської міської ради на земельну ділянку, на якій розміщено спірну будівлю. В даному випадку, з точки зору позивача, оскаржуване рішення має наслідком виникнення цивільних правовідносин, отже визнання незаконним (протиправним) таких рішень є способом захисту цивільних справ та інтересів. Фактично позивач оспорює прав власності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь". Таким чином вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом, підставами та предметом позову є приватно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спрямований на захист майнових прав позивача.
Представником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду надано заперечення на заяву про закриття провадження по справі. В обґрунтування заперечень представник позивача вказує, що при визначенні виду судочинства необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулась до суду. Підставою для звернення до суду слугувало порушення порядку проведення державної реєстрації, у зв'язку з відсутністю необхідних документів для її здійснення, тобто управління не виступає у цих правовідносинах як сторона договірних правовідносин та спір про майнове право відсутній. Предмет спору стосовно майна або майнових прав відсутній, тобто вимога щодо реєстраційної дії є основною, а не похідною від спору такого майна або майнових справ. Отже, при відсутності спору щодо майна бо майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства. Позовній вимоги управління ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію. Тобто у цій справі спір про майнове право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора.
Представником товариства з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" до суду надано заперечення на заяву про закриття провадження по справі. В обґрунтування заперечень представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог зазначає, що оскільки заявлений управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради адміністративний позов не містить будь-яких вимог, пов'язаних із приватно-правовим спором (спором щодо наявності або відсутності права власності), а заявлений саме у зв'язку з порушенням державним реєстратором порядку прийняття рішення про державну реєстрацію прав, спір не підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства. Позов заявлений не щодо наявності або відсутності у ГО "Автостоянка "Промінь" прав на адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки, а саме щодо порушення державним реєстратором порядку прийняття рішення про державну реєстрацію прав.
Представником Одеської міської ради до суду надано заперечення на заяву про закриття провадження по справі. В обґрунтування заперечень представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог вказує, що предметом розгляду є правомірність рішення державного реєстратора про реєстрацію адміністративної будівлі. В свою чергу, підставою для скасування є порушення державним реєстратором передбаченої законодавством процедури та порядку здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, а саме державної реєстрації речових прав на новостворений об'єкт нерухомого майна за відсутності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. В даному випадку звернення управління ДАБК Одеської міської ради обумовлено недотриманням державним реєстратором встановлених законодавством публічних процедур, що вказує на наявність публічно-правого спору, який має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, незважаючи на те, що в результаті протиправного рішення порушені права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку.
Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти задоволення заяви про закриття провадження не заперечував.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які з'явились до судового засідання, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь", товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39379030 від 26.01.2018 року про реєстрацію адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, загальною площею 54,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1470517151101.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення позапланового заходу встановлено, що громадська організація "Автостоянка "Промінь" експлуатує двоповерхову нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (на території автостоянки «Промінь»), не прийняту в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». При цьому, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 1470517151101 від 26.01.2018 року зареєстровано право власності на адміністративну будівлю для обслуговування автостоянки (державний реєстратор - ОСОБА_1) на підставі технічного паспорту, серія та номер: б/н, виданий 23.01.2018 року, видавник: ТОВ «ПРОФПРОЕКТ»; розпорядження, серія та номер: 8, виданий 01.02.1996 року, видавник: Виконавчий комітет Суворовської районної ради народних депутатів. Однак, вказане розпорядження посвідчує реєстрацію тимчасової відкритої автомобільної стоянки «Промінь», що не може вважатися, документом, який посвідчує право власності на збудовану самочинно адміністративну будівлю. Таким чином, в порушення вимог законодавства, без документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта, та за відсутності документу, що посвідчує право власності чи користування, державним реєстратором ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об'єкт. Тобто, державний реєстратор провів спірну державну реєстрацію права власності, не маючи жодних правових підстав для цього, надавши об'єкту самочинного будівництва, без документа про готовність до експлуатації об'єкту, статус приватної власності. Земельна ділянка, на якій розташована зазначена адміністративна будівля, на момент здійснення реєстрації права власності ГО "Автостоянка "Промінь", знаходилась в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" на підставі договорів оренди № 3845, № 3846 від 14.09.2006 року та додаткових договорів (угод) про поновлення договорів оренди земельної ділянки № 522, № 523 від 20.03.2015 року. Таким чином, управлінню стало відомо про порушення права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, яка була безпідставно вилучена з її користування та володіння внаслідок протиправної її забудови без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та в подальшому реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що зумовило необхідність захисту порушеного права шляхом звернення до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Разом із тим, державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Як вбачається з позовної заяви, позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги порушенням права власності територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, яка, на думку позивача, безпідставно вилучена з її користування та володіння, внаслідок протиправної її забудови без документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та в подальшому реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
Разом з тим, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 826/7749/16 зазначено, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
При цьому, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду вказує, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі, тим, що громадська організація "Автостоянка "Промінь" експлуатує двоповерхову нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (на території автостоянки «Промінь»), не прийняту в експлуатацію, чим порушено ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Таким чином, державним реєстратором ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказаний об'єкт, без документу що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта та за відсутності документу, що посвідчує право власності чи користування.
Разом з тим, у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, за якою, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто реєстраційні дії були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства чи ні, заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в реєстрі, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис чи ні.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2019 року по справі № П/811/1884/17 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року по справі № 695/500/17, в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 813/317/17, в постанові 16 січня 2019 року по справі № 755/9555/18.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 820/5999/16 зазначено, що якщо спірні правовідносини пов'язані з оспоренням реєстрації вже набутого права власності на об'єкт нерухомого майна третьою особою, то такі спірні правовідносини мають розглядатись за правилами ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких підстав, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін спору та третіх осіб, суд дійшов висновку, що вказаний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на оскарження набутого третьою особою права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку осіб, які з'явились до судового засідання, суд дійшов до висновку, що провадження по справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь", товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" про визнання протиправним та скасування рішення, слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, та відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 238, 239, 242, 243, 248 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Закрити провадження у справі № 420/6156/18 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ГО "Автостоянка "Промінь", товариство з обмеженою відповідальністю "Стройконсалтинг" про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39379030 від 26.01.2018 року про реєстрацію адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, загальною площею 54,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1470517151101.
Роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано 08 квітня 2019 року.
Суддя О.А. Левчук
