ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 420/6156/18

адміністративне провадження № К/9901/6650/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Рибачука А.І.,

суддів: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/6156/18 за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Одеська міська рада, треті особи, яка не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Громадська організація «Автостоянка Промінь», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройконсалтинг», про визнання протиправним та скасування рішення,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2019, постановлену у складі головуючого судді Свиди Л.І., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., Кравченка К.В.,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 26.11.2018 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 26.01.2018 року про реєстрацію права власності щодо адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки, яка розташована за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, будинок 53, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1470517151101.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на відсутність правових підстав для здійснення такої реєстрації.

2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.11.2019, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020, закрив провадження у справі.

3. 05.03.2020 Управління ДАБК подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на наявність передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставин, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Верховний Суд ухвалою від 28.04.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

5. 05.06.2020 та 15.09.2020 до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких Громадська організація «Автостоянка Промінь» та Міністерство юстиції України просять залишити без змін оскаржувані судові рішення.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Звертаючись із цим позовом, Управління ДАБК послалося на те, що під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю виявлено експлуатацію Громадською організацією «Автостоянка «Промінь» двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 58 (на території автостоянки «Промінь») без прийняття в експлуатацію цього об`єкта та без документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, а також документа, що засвідчує право власності чи користування ним.

На думку позивача, державний реєстратор Махортовим І.О. зареєстрував право власності на цей об`єкт, не маючи жодних правових підстав для цього, надавши об`єкту самочинного будівництва, без документа про готовність до експлуатації, статусу об`єкта нерухомості приватної власності.

В обґрунтування права на звернення до суду з цим позовом позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має делеговані повноваження в галузі будівництва, тобто, є суб`єктом владних повноважень, який вправі звертатися до суду з метою виконання своїх повноважень щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що у позивача відсутні повноваження на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі Управління ДАБК посилається на помилкове неврахування судами, що воно звернулося з позовною заявою до іншого суб`єкта владних повноважень у зв`язку з виконанням своїх повноважень, тому справа підсудна адміністративному суду.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із наступного.

10. За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

11. Згідно з частиною четвертою статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

12. Положеннями пункту 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

13. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

14. Ще однією із категорій справ, в яких позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, є справи у публічно-правових спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України).

15. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 сформульовано правову позицію, відповідно до якої поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Держава в особі відповідних органів може брати участь в судових процесах, в тому числі в якості позивача, за правилами цивільного, господарського або адміністративного судочинства, виходячи, в першу чергу, із суті правовідносин та з урахуванням, зокрема, суб`єктного складу сторін та інших чинників, які можуть впливати на визначення юрисдикції судів.

16. Отже, за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої.

17. Винятком є компетенційний спір, під яким слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

18. Підставою для звернення Управління ДАБК із позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію адміністративної будівлі для обслуговування автостоянки були виявлені під час проведення заходів архітектурно-будівельного контролю порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

19. Відповідно до статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

20. Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб`єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.

21. Водночас в силу вимог статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

22. Ураховуючи наведене, подання адміністративного позову у цій справі про скасування рішення державного реєстратора не є формою реалізації компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю.

23. Водночас цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), оскільки у цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між Управлінням ДАБК та Міністерством юстиції України.

24. З урахуванням наведеного, закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

25. При цьому, суди попередніх інстанцій правильно врахували, що за відсутності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом про скасування реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, такий спір взагалі не підлягає судовому розгляду.

26. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.І. Рибачук

Судді: С.Г. Стеценко

Л.В. Тацій