Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" квітня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/10947/17
провадження № 2/755/2346/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадженням, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про визнання дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо проведення 24.03.2017 року державної реєстрації права власності на чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 91,1 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Перший Український Міжнародний банк» - незаконними, а також позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., індексний номер: 34472808 від 27.03.2017 року, згідно з яким 24.03.2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № НОМЕР_2 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі Договору іпотеки від 30.12.2007 року.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 03.12.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 5897846, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 180 000,00 доларів США, зі сплатою 10,99% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту - 03.12.2022 року, за Додатковою угодою від 03.10.2014 року було змінено процентну ставку. В забезпечення виконання Кредитного договору між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 03.12.2007 року укладено Договір іпотеки № 5897899, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 8057, за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язань по Договору № 5897846 від 03.12.2007 року позивачем передано Банку придбане за кредитні кошти нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру № 29, загальною площею 91,1 кв.м., жилою площею 52,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В березні 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за Договором кредиту № 014-695-КП, однак рішенням суду від 22.11.2016 року по справі № 755/4899/15-ц у позові ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості було відмовлено. Оскільки кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту є 26.07.2012 року, то 26.07.2015 року у ПАТ «Укрсоцбанк» минув строк на стягнення заборгованості за Кредитним договором № 014-695-КП. Разом з тим, в 12 липня 2017 року позивачем було отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою власником квартири, реєстраційний номер 91803209, за адресою: АДРЕСА_1, є не позивач, а ПАТ «ПУМБ», підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34472808 від 27.03.2017 року 15:19:59, приватного нотаріуса Кобелєвої А.М., Київський міський нотаріальний округ, підставою виникнення права власності зазначено Договір іпотеки серія та номер: 8057, виданий 03.12.2007 року. Однак позивач вважає такий перехід права власності на належну йому квартиру незаконним, що призвело до порушення його прав та є підставою звернення з даним позовом до суду.
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 06 червня 2018 року скасовано, а цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлєвої А.М. третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадженням направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 22 лютого 2019 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.
25 лютого 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадженням, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
08 квітня 2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва виправлено описку в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року по цивільній справі № 755/10947/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадженням, зазначивши в ухвалі: «Третя особа у дводенний строк з дня отримання копії даної ухвали суду, однак не пізніше 27 березня 2019 року має право подати пояснення щодо предмету спору та/або відзиву, викласти свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову та/або відзиву у порядку, передбаченому ст.181 ЦПК України». В частині зміни порядку розгляду справи клопотання залишено без розгляду.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 25 лютого 2019 року строк.
Представник третьої особи АТ «Перший Український Міжнародний Банк» Хобта Д.О. у встановлений судом строк надала до суду письмові пояснення по суті позову, долучені до матеріалів справи, просить в позові відмовити в повному обсязі, вказуючи на його безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 03.12.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 5897846, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 180 000,00 доларів США, зі сплатою 10,99% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту - 03.12.2022 року. (Том 1 а.с. 87-90)
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
03.12.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 5898004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 8057, за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язань по Договору № 5897846 від 03.12.2007 року позивачем передано Банку придбане за кредитні кошти нерухоме майно, а саме: чотирьохкімнатну квартиру № 29, загальною площею 91,1 кв.м., жилою площею 52,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим № 8055 від 03.12.2007 року, зареєстрований в Державному реєстрі правочинів № 2537220 від 03.12.2007 року. (Том 1 а.с. 91-94)
Відповідно до п. 3.1.1. Договору іпотеки, іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його призначення з урахуванням обмежень, що встановлені чинним законодавством України та цим Договором.
Згідно п. 4.2 Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим Договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим Договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін. У разі, якщо визначені цим Договором та/або чинним законодавством заходи позасудового врегулювання з будь-яких причин не призвели до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі, іпотекодержатель вправі в будь-який час припинити процедуру позасудового врегулювання та звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса чи за рішенням суду (за вибором іпотеко держателя).
Згідно п. 4.7.1, 4.7.2 Договору іпотеки, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може прийняти рішення про прийняття предмету іпотеки у свою власність, про що письмово повідомляє іпотекодавця. В зазначеному повідомленні має міститися: підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, суть та розмір вимог за основним зобов'язанням та вимог щодо відшкодування витрат іпотекодержателя, передбачених цим Договором, які припиняються в результаті переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини , пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації, відповідно до ч. 4 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Частина 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно із ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (чинного на момент вчинення оскаржуваних нотаріальних дій), нотаріус проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно або на об'єкт незавершеного будівництва виключно у випадку вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном.
Таким чином, законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості. Повноваження нотаріусів/державних реєстраторів на виконання реєстраційних дій у Державному реєстрі прав пов'язуються законодавцем із вчиненням нотаріальної дії з нерухомим майном.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05.06.2003 року) є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з частинами першою та другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05.06.2003 року) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції від 05.06.2003 року), договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про іпотеку» в редакції від 05.06.2003 року, яка діяла на момент укладення Іпотечного договору, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов'язання у позасудовому порядку можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями вищенаведеного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1, оскільки відповідачем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення та проведено державну реєстрацію права власності за ПАТ «ПУМБ» на належну позивачу ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 без вчинення нотаріальної дії з вказаним нерухомим майном, не урахувавши відсутність факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно, а тому у державного реєстратора не було повноважень на прийняття оскаржуваного рішення та проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, слід урахувати, що долучена до матеріалів реєстраційної справи від 24.03.2017 року вимога ПАТ «ПУМБ» про погашення заборгованості ОСОБА_1 датована 02.11.2015 року та не містить визначення ціни предмета іпотеки, що є вимогою п. 4.7.1 Іпотечного договору, яку проігноровано відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є протиправними, у зв'язку із відсутністю у державного реєстратора повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії, пов'язаної із переходом речових прав на об'єкт нерухомості, а тому підлягають задоволенню заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування прийнятого державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПАТ «ПУМБ».
Крім того, слід зауважити, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення в іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (підпункти 4.1-4.9 договору іпотеки). Проте докази укладення такого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у матеріалах справи відсутні, а тому прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним, що є висновком, аналогічним зробленому Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 11 квітня 2018 року, Справа № 554/14813/15-ц (Провадження № 14-66цс18).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадження є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України)
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір на загальну суму 640,00 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову у даній справі продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 15, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання дій протиправними та скасування рішення нотаріуса провадженням - задовольнити.
Визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо проведення 24.03.2017 року державної реєстрації права власності на чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 91,1 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Перший Український Міжнародний банк» - незаконними.
Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, індексний номер: 34472808 від 27.03.2017 року, згідно з яким 24.03.2017 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № НОМЕР_2 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі Договору іпотеки від 30.12.2007 року.
Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2019 року.
Суддя : В.І. Галаган
