Справа № 1540/4632/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача – адвоката ОСОБА_1 (за ордером), представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю), треті особи - не з’явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 організація “Корупція-Стоп”, ОСОБА_4 спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області”, про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 організація “Корупція-Стоп”, в якому, відповідно до заяви про зміну предмету позову від 27.12.2018 року просить:
- визнати протиправними дії Одеської міської ради в частині визначення організації та порядку паркування транспортних засобів у м. Одесі;
- визнати нечинним та скасувати рішення Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року “Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі”.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 квітня 2018 року він став користувачем кооперативної автостоянки «Іскра 2» за адресою: м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна кут вул. ОСОБА_5. Відповідно до інформації, з якою позивача ознайомлено на автостоянці, питання організації, експлуатації та розміщення автостоянок на території міста Одеси регулюються рішенням Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі».
Позивач вказав, що з отриманої інформації від Комунального підприємства "Одестранспарксервіс", Юридичного департаменту Одеської міської ради, Департаменту архівної справи та діловодства, він дійшов висновку, що питання організації та порядку паркування транспортних засобів у м. Одесі в тому числі і на автостоянках, визначається тільки рішенням ОМР №1251-VI. Одеська міська рада прийняла рішення № 1251-VI «Про затвердження положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі» 20 вересня 2011 року. Зазначеним рішенням було затверджено у додатку №1 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі, у додатку № 2 Типовий договір балансоутримання місць для паркування. В рішення ОМР №1251-VI тричі вносились зміни та доповнення рішеннями Одеської міської ради №1498-VІ від 22.11.2011року, №1889-VІ від 19.04.2012 року, №6506-VІ від 16.04.2015 року.
Позивач зазначив, що згідно преамбули Одеська міська рада прийняла рішення №1251-VI від 20.09.2011 року з метою формування єдиної загальноміської політики щодо організації та порядку паркування транспортних засобів на території міста Одеси, створення умов для забезпечення якісних послуг з паркування, збільшення надходжень до міського бюджету та керувалась вимогами ст.ст. 8, 10, 12, 266 Податкового кодексу України, пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів».
Позивач вказав, що з огляду на те, що рішення Одеської міської ради №1251-VІ є регуляторним актом, порядок його прийняття повинен відповідати нормам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Одеська міська рада як регуляторний орган повинна була включити проект рішення «Про затвердження положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі» в план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів згідно до ст.7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», підготувати аналіз регуляторного впливу проекту рішення та опублікувати його разом з проектом рішення для отримання зауважень та пропозицій згідно ст.ст. 8,9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснювати відстеження результативності рішення у встановленому порядку - ст.10 наведеного закону.
Позивач зазначив, що рішенням Одеської міської ради №23-VІ від 28.12.2010 року «Про затвердження Плану діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік» було внесено в 1 квартал 2011 року підготовку рішення «Про нову редакцію Положення про збір за парковку автотранспорту, організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі». З огляду на інформацію офіційного сайту міста Одеси 31 січня 2011 року, тобто в І кварталі 2011 року, Одеська міська рада прийняла рішення №281-VI від 31.01.2011 року «Про встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів», яким доручено виконавчому комітету Одеської міської ради підготувати та надати на розгляд чергової сесії Одеської міської ради проект рішення «Про організацію та порядок паркування транспортних засобів в місті Одесі». Після 31 січня 2011 року будь-яких рішень щодо включення до плану діяльності Одеської міської ради або її виконавчого комітету з підготовки проектів рішень «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» не приймалось.
Позивач вказав, що згідно відповіді секретаря Одеської міської ради від 1 серпня 2018 року №ЗПІ 140,141 мр на запити, подані через інтернет портал звернень громадян https://1535.odessa.ua, на думку посадових осіб Одеської міської ради, рішення №1251-VІ не є регуляторним актом, оскільки його вніс виконавчий комітет Одеської міської ради своїм рішенням від 14.07.2011 року №490 «Про внесення на розгляд Одеської міської ради проекту рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі». Проте сам текст рішення Одеської міської ради №1251-VI не містить інформації, що його внесено рішенням Виконкому №490.
Позивач зазначив, що раніше, 13 липня 2018 року, ним було отримано від секретаря Одеської міської ради копію проекту рішення Одеської міської ради №1251-VI та доданих до нього документів, поправок постійної комісії, які було винесено на розгляд сесії Одеської міської ради 20 вересня 2011 року. Наданий до відповіді проект рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» не містить відомостей про його прийняття відповідно до вимог рішення виконкому №490, або про внесення його на розгляд саме виконавчим комітетом.
Позивач зазначив, що з огляду на текст рішення виконавчого комітету від 14.07.2011 року №490, розміщеного на офіційному сайті Одеської міської ради за посиланням http://omr.gov.ua/ru/acts/committee/35737/, Одеською міською радою опубліковано 29.07.2011 року тільки текст рішення №490 та проект рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі» без додатків, тобто без Положення та Типового договору балансоутримання місць для паркування, що є порушенням та не давало можливості всім зацікавленим особам ознайомитись з тим, який саме текст додатків було винесено рішенням виконкому та передано на розгляд Одеської міської ради. Інформація на сайті про опублікування рішення №490 у офіційному друкованому виданні відсутня, що також свідчить про порушення Одеською міською радою порядку опублікування рішень.
Позивач вважав, що внесення виконавчим комітетом Одеської міської ради своїм рішенням від 14.07.2011 року №490 не є доказом виконання Одеською міською радою вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Позивач зазначив, що на офіційному сайті Одеської міської ради http://omr.gov.ua/, у розділі «Регуляторна політика», він також не знайшов повідомлення про оприлюднення проекту рішення Одеської міської ради «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі», самого тексту проекту рішення в редакції, якій було прийнято Одеською міською радою та аналізу впливу даного регуляторного акту, складеного відповідно до Методики проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акту, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року №308.
Позивач вказав, що до рішення Одеської міської ради №1251-VI тричі вносились доповнення рішеннями №1498-VІ від 22.11.2011року, №1889-VІ від 19.04.2012 року, №6506-VІ від 16.04.2015 року, однак інформація чи було дотримано під час прийняття змін до рішення вимог закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» також на сайті міської ради відсутня.
Позивач вважав, що Одеською міською радою порушено вимоги ст.10 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та не забезпечено здійснення заходів щодо відстеження результативності рішення Одеської міської ради №1251-VІ, а відтак не відстежуються обставини, які б свідчили про необхідність перегляду рішення.
Одеська міська рада, приймаючи рішення №1251-VI, не правильно визначила правовий статус автостоянок, та затвердила Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів, відповідно до змісту якого автостоянка у місті Одесі стала видом майданчика для паркування, де надаються послуги з паркування транспортних засобів, а не зберігання транспортних засобів, чим порушено права користувачів автостоянок та позивача в тому числі.
Також позивач зазначив, що Одеською міською радою не було належним чином здійснено опублікування інформації щодо прийняття рішення Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» відповідно до вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
11 вересня 2018 року згідно автоматизованої системи документообігу суду зазначена справа передана на розгляд судді Танцюрі К.О.
Ухвалою від 13.09.2018 року суддя Танцюра К.О. заявила та задовольнила самовідвід по справі №1540/4632/18.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2018 року, зазначена справа передана на розгляд судді Андрухіву В.В.
Ухвалою судді від 16.10.2018 року після усунення позивачем недоліків позову прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 15 листопада 2018 року о 10:00 год.
Протокольною ухвалою від 15.11.2018 року суд відклав підготовче засідання на 29.11.2018 року на 12:00 год. у зв'язку з тим, що позивачем не отримано відзив на позов.
Протокольною ухвалою від 29.11.2018 року прийнято до розгляду заяву позивача від 22.11.2018 року про зміну предмету позову.
Протокольною ухвалою від 29.11.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 спілку «Асоціація автомобілістів в Одеській області» за заявою останньої.
Протокольною ухвалою від 29.11.2018 року суд оголосив перерву у підготовчому засіданні на 13.12.2018 року на 09:30 год. з метою дотримання прав третьої особи на подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 13.12.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2019 року о 14 год. 30 хв.
Протокольною ухвалою від 15.01.2019 року у справі оголошено перерву до 12.02.2019 року до 14:30 год. у зв’язку з необхідністю подання сторонами пояснень та доказів на вимогу суду.
Протокольною ухвалою від 12.02.2019 року у справі оголошено перерву до 13.02.2019 року до 16:00 год. для надання відповідачем оригіналів доказів.
У судове засідання, призначене на 13.02.2019 року на 16:00 год., з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Треті особи у судове засідання 13.02.2019 року не з’явилися, були повідомлені належним чином, про поважність причини неявки суд не сповістили, представник ГО «Корупція-Стоп» подавав заяву про розгляду справи за його відсутності.
Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та вважав його необґрунтованим. 12.11.2018 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що всупереч положенням законодавства та обов'язковим для застосування висновкам судів, звертаючись із даною позовною заявою до суду, позивач взагалі не визначив, які персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням Одеської міської ради, в чому безпосередньо полягає таке порушення, які конкретні негативні наслідки настали для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та якими доказами у справі це підтверджується. При цьому, посилання ОСОБА_3 на те, що останній є членом територіальної громади м. Одеси має абстрактний та неконкретний характер, у зв'язку з чим не може розглядатись як порушене право позивача, що потребує судового захисту, адже не виражає жодних персоніфікованих негативних наслідків оскаржуваного рішення, які настали безпосередньо у відношенні до позивача, а сам ОСОБА_3 не є потерпілим від положень спірного у справі рішення.
Представник відповідача вказав, що позивач не є суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим посилання на порушення його прав внаслідок недотримання встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедури прийняття регуляторних актів є у будь-якому разі безпідставними, адже недотримання такої процедури, виходячи зі змісту правового регулювання згаданого закону, апріорі може мати вплив лише на суб'єктів господарювання.
Представник відповідача зазначив, що оскаржуваним рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1251-VI затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі. Вказане Положення поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики, та регламентує організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах м. Одеси.
Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №23-VІ затверджено План діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік, що був оприлюднений на офіційному сайті Одеської міської ради 06.01.2011 року та в газеті «Одеський вісник» №5 від 13.01.2011 року. У пункті 4 вказаного рішення міститься вказівка на проект рішення про нову редакцію Положення про збір за парковку автотранспорту, організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі. Саме на виконання вказаного пункту плану і було прийнято оскаржуване рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі».
Представник відповідача вважав безпідставними посилання позивача на протиправне невнесення Одеською міською радою змін до наведеного Плану діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік шляхом включення до нього проекту рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі», оскільки, вказаний План діяльності містить регуляторний акт щодо організації та порядку паркування транспортних засобів. При цьому, відмінність у формулюванні запланованого акта назві прийнятого рішення не є підставою для внесення змін та в будь-якому разі не свідчить про порушення вимог законодавства у сфері регуляторної діяльності.
Повідомлення про оприлюднення проекту рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1251-VІ «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» разом з проектом вказаного рішення та аналізом його регуляторного впливу опубліковано на офіційному сайті Одеської міської ради 22.03.2011 року. Окрім цього, 17.05.2011 року на офіційному сайті Одеської міської ради опубліковано повідомлення про проведення громадського обговорення проекту оскаржуваного рішення, яке відбудеться 20.05.2011 року о 16:30 год. в кінозалі Одеської міської ради. Аналогічне повідомлення містилося також і в газеті «Одеський вісник» № 84 від 19.05.2011 року.
Водночас, вказуючи на порушення Одеською міською радою порядку опублікування вказаних документів, позивач зазначає про відсутність опублікування у друкованому засобі масової інформації. Представник відповідача зазначив, що Законом передбачено альтернативне право регуляторного органу розміщувати інформацію у друкованих засобах масової інформації та/або шляхом її розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет. Оскаржуване рішення Одеської міської ради оприлюднене на офіційному сайті Одеської міської ради 12.10.2011 року та в друкованому засобі масової інформації Одеської міської ради - газеті «Одеський вісник» від 13.10.2011 року №170.
Представник відповідача вказав, що приймаючи оскаржуване рішення, Одеська міська рада всупереч наведеним у позовній заяві доводам не ототожнювала майданчики для паркування та спеціально відведені автостоянки, а мала за мету врегулювати окремі організаційні питання паркування транспортних засобів на обох згаданих різновидах місць для паркування транспортних засобів.
При цьому, організаційні питання, які стосуються організації паркування безпосередньо на спеціально відведених автостоянках, врегульовані у відповідному рішенні лише в частині процедурних питань затвердження та внесення змін до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, схеми розміщення майданчиків для платного паркування транспортних засобів та спеціально відведених автостоянок, ведення Єдиного реєстру місць для паркування транспортних засобів, визначення основних послуг з утримання спеціально відведених автостоянок, повноважень уповноваженого органу щодо управління спеціально відведеними автостоянками, порядку справляння збору за місця для паркування транспортних засобів, а також затвердження типового договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів на спеціально відведених автостоянках.
Представник відповідача вказав, що врегульовані у цьому рішенні міської ради питання паркування на спеціально відведених автостоянках дійсно мають суто організаційний характер у питаннях їх експлуатації та управління з боку міської влади, а також справляння збору за місця для паркування, що не охоплюється спеціальним нормативно-правовим актом, який в Україні регулює порядок зберігання транспортних засобів на автостоянках.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 організація “Корупція-Стоп” 27.11.2018 року надала письмові пояснення в яких зазначила, що відповідно до експертних висновків за результатами громадської антикорупційної експертизи, затверджених 30.10.2018 року Експертною радою ГО «Корупція-Стоп», оскаржуване рішення Одеської міської ради містить суттєві корупційні ризики.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області” 07.12.2018 року надала письмові пояснення в яких зазначила, що діяльність ГС «Асоціація автомобілістів Одеської області» напряму пов'язана з організацією автостоянок та розповсюджується на територію міста Одеси та Одеської області. Засновниками ГС «Асоціація автомобілістів Одеської області» були громадські організації, які обслуговують автостоянки та надають послуги із зберігання транспортних засобів автокористувачам міста. На сьогоднішній день членами ГС «Асоціація автомобілістів Одеської області» є значна кількість автостоянок міста Одеси. Юридичні особи, члени ГС «Асоціація автомобілістів Одеської області», були зареєстровані автокористувачами для задоволення власних потреб для зберігання своїх транспортних засобів на автостоянках, створених за радянських часів. Обладнання території автостоянок відбувалось та відбувається за рахунок членських внесків автомобілістів. Ухвалюючи у 2011 році рішення №1251-VI «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі», Одеська міська рада визначила незаконний порядок організації та порядок паркування транспортних засобів в частині автостоянок міста.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року №23-VІ затверджено План діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік, що був оприлюднений газеті «Одеський вісник» №5 від 13.01.2011 року (а.с. 105, т. 1).
У пункті 4 вказаного рішення міститься вказівка на проект рішення про нову редакцію Положення про збір за парковку автотранспорту, організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі.
20 вересня 2011 року Одеська міська рада, відповідно до ст.ст. 8, 10, 12, 266 Податкового кодексу України, п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342 "Про затвердження Правил паркування транспортних засобів", з метою формування єдиної загальноміської політики щодо організації та порядку паркування транспортних засобів на території міста Одеси, створення умов для забезпечення якісних послуг з паркування, збільшення надходжень до міського бюджету, прийняла рішення №1251-VI «Про затвердження положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі» (а.с. 120-129, т. 1).
Зазначеним рішенням затверджено у додатку №1 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі, у додатку № 2 - Типовий договір балансоутримання місць для паркування.
Відповідно до п.1.2 Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі, дія цього Положення поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування, а також на суб’єктів господарювання, які утримують такі майданчики.
Дане рішення Одеської міської ради оприлюднене на офіційному сайті Одеської міської ради 12.10.2011 року та в друкованому засобі масової інформації Одеської міської ради - газеті «Одеський вісник» від 13.10.2011 року № 170 (а.с. 120-130, т. 1)
Також судом встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі разом з проектом вказаного рішення та аналізом його регуляторного впливу опубліковано на офіційному сайті Одеської міської ради 22.03.2011 року (а.с. 106-117, т. 1).
17.05.2011 року на офіційному сайті Одеської міської ради опубліковано повідомлення про проведення громадського обговорення проекту оскаржуваного рішення, яке відбудеться 20.05.2011 року о 16:30 год. в кінозалі Одеської міської ради. Аналогічне повідомлення містилося також і в газеті «Одеський вісник» № 84 від 19.05.2011 року (а.с. 118-119, т. 1).
Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (пункт 24).
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;
регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.
Згідно ст.7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.
План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.
Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.
Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.
Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.
Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: визначити та проаналізувати проблему, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання господарських відносин, а також оцінити важливість цієї проблеми; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою ринкових механізмів і потребує державного регулювання; обґрунтувати, чому визначена проблема не може бути розв'язана за допомогою діючих регуляторних актів, та розглянути можливість внесення змін до них; визначити очікувані результати прийняття запропонованого регуляторного акта, у тому числі здійснити розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта; визначити цілі державного регулювання; визначити та оцінити усі прийнятні альтернативні способи досягнення встановлених цілей, у тому числі ті з них, які не передбачають безпосереднього державного регулювання господарських відносин; аргументувати переваги обраного способу досягнення встановлених цілей; описати механізми і заходи, які забезпечать розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати можливість досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта; обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом встановлених цілей є можливим з найменшими витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтовано довести, що вигоди, які виникатимуть внаслідок дії запропонованого регуляторного акта, виправдовують відповідні витрати у випадку, якщо витрати та/або вигоди не можуть бути кількісно визначені; оцінити можливість впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи, які повинні впроваджувати або виконувати ці вимоги; оцінити ризик впливу зовнішніх чинників на дію запропонованого регуляторного акта; обґрунтувати запропонований строк чинності регуляторного акта; визначити показники результативності регуляторного акта; визначити заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта в разі його прийняття.
Згідно ч.ч. 1-6 ст.9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.
У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.
Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити: стислий виклад змісту проекту; поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції; інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п'ятою статті 13 цього Закону); інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань; інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями зауважень та пропозицій.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.
Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
Згідно ст.36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.
У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 23-VІ затверджено План діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік, що був оприлюднений на офіційному сайті Одеської міської ради 06.01.2011 року та в газеті «Одеський вісник» №5 від 13.01.2011 року (а.с. 103-105, т. 1).
У пункті 4 вказаного рішення міститься вказівка на проект рішення про нову редакцію Положення про збір за парковку автотранспорту, організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі. Саме на виконання вказаного пункту плану було прийнято оскаржуване рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі».
При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача стосовно безпідставності посилання позивача на протиправне невнесення Одеською міською радою змін до наведеного Плану діяльності Одеської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2011 рік шляхом включення до нього проекту рішення «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» - оскільки вказаний План діяльності містить регуляторний акт щодо організації та порядку паркування транспортних засобів. При цьому, відмінність у формулюванні запланованого акта назві прийнятого рішення не є підставою для внесення змін та в будь-якому разі не свідчить про порушення вимог законодавства у сфері регуляторної діяльності.
Як вже зазначалося судом вище, повідомлення про оприлюднення проекту рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1251-VІ «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі» разом з проектом вказаного рішення та аналізом його регуляторного впливу опубліковано на офіційному сайті Одеської міської ради 22.03.2011 року (а.с. 106-117, т. 1).
17.05.2011 року на офіційному сайті Одеської міської ради опубліковано повідомлення про проведення громадського обговорення проекту оскаржуваного рішення, яке відбудеться 20.05.2011 року о 16:30 год. в кінозалі Одеської міської ради. Аналогічне повідомлення містилося також і в газеті «Одеський вісник» № 84 від 19.05.2011 року (а.с. 118-119, т. 1).
Вказуючи на порушення Одеською міською радою порядку опублікування вказаних документів, позивач зазначає про відсутність опублікування у друкованому засобі масової інформації. Проте, суд зазначає, що Законом передбачено альтернативне право регуляторного органу розміщувати інформацію у друкованих засобах масової інформації та/або шляхом її розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.
З огляду на зазначене, опублікування Одеською міською радою повідомлення про оприлюднення, аналізу регуляторного впливу та проекту оскаржуваного рішення на офіційному сайті Одеської міської ради не може свідчити про протиправну бездіяльність, про яку зазначає позивач.
Оскаржуване рішення Одеської міської ради оприлюднене на офіційному сайті Одеської міської ради 12.10.2011 року та в друкованому засобі масової інформації Одеської міської ради - газеті «Одеський вісник» від 13.10.2011 року № 170 (а.с. 120-130, т. 1), що також свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо оприлюднення регуляторного акта.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року по справі №591/6936/15-а зазначив, що Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» розробнику проектів рішень та аналізів регуляторного впливу, надано право вибору щодо опублікування повідомлення - чи це буде офіційне друковане видання, чи офіційна сторінка в мережі Інтернет.
При цьому, Верховний Суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, сам проект регуляторного акту та аналіз регуляторного впливу, обов'язково повинні оприлюднюватись в друкованих засобах масової інформації.
З урахуванням наведеного відсутність опублікування Одеською міською радою повідомлення про оприлюднення, аналізу регуляторного впливу та проекту оскаржуваного рішення в друкованих засобах масової інформації не може свідчити про жодну протиправну бездіяльність, про яку зазначає позивач.
Окрім цього, у своїй позовній заяві ОСОБА_3 зазначає про порушення Одеською міською радою вимог щодо відстеження результативності оскаржуваного рішення, що, на думку позивача, свідчить про невідстеження обставин, які б свідчили про необхідність перегляду рішення.
При цьому суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що відстеження результативності оскаржуваного рішення здійснюється вже після його прийняття та, вочевидь, не може свідчити про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення та протиправність самого рішення.
Щодо доводів позивача стосовно порушення Одеською міською радою вимог Закону при внесенні до оскаржуваного рішення змін та доповнень, суд зазначає наступне.
Вказані зміни внесені рішеннями Одеської міської ради від 22.11.2011 року №1498-VІ, від 19.04.2012 року № 1889-VІ та від 16.04.2015 року № 6506-VІ.
Суд бере до уваги доводи відповідача, що згадані рішення не є регуляторними актами, оскільки не встановлюють, не змінюють та не скасовують жодних норм права, а носять лише уточнюючий або конкретизуючий характер.
Разом з тим, позивачем не заявлено жодних позовних вимог стосовно вищенаведених рішень, не зазначено які саме норми законодавства порушено під час їх прийняття та не вказано, які права або законні інтереси ОСОБА_3 порушено недотриманням, на його думку, процедури підготовки та опублікування вказаних рішень.
Вищенаведене спростовує доводи позивача про порушення Одеською міською радою вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Щодо правомірності визначення оскаржуваним рішенням Одеської міської ради порядку організації та експлуатації спеціально відведених автостоянок, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту позову, на думку позивача, оскаржуване рішення Одеської міської ради не може визначати порядок організації та експлуатації спеціально відведених автостоянок, оскільки останні не є тотожними майданчикам для платного паркування, а згадані у преамбулі рішення міської ради Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, не регулюють питання організації та порядку надання послуг зі зберігання транспортних засобів (автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, мопедів та причепів), що належать громадянам та юридичним особам, а також транзитних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні та міжміські перевезення, організація та порядок надання яких встановлені Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 115.
Фактично, виходячи з викладеного у позовній заяві обгрунтування, основною підставою для визнання протиправними дій Одеської міської ради в частині визначення організації та порядку паркування транспортних засобів у м. Одесі є ототожнення, на думку позивача, Одеською міською радою майданчиків для паркування та спеціально відведених автостоянок.
При цьому суд бере до уваги доводи відповідача, що Одеська міська рада жодним чином не ототожнює вищезазначені види місць паркування транспортних засобів, що і вбачається з її рішення. Рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 року №1251-VI затверджено Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів в м. Одесі.
Виходячи з положень чинного законодавства, поняття «паркування транспортних засобів» є ширшим ніж виключно паркування на майданчиках для паркування та охоплює паркування і на спеціально відведених автостоянках також.
Це випливає, зокрема, із сутності встановленого у Податковому кодексі України місцевого збору за місця для паркування транспортних засобів, який відповідно до ст. 266 (у редакції, чинній на момент прийняття згаданого рішення міської ради) та ст. 2681 (у чинній редакції) Податкового кодексу України справляється юридичними особами, їх філіями (відділеннями, представництвами), фізичними особами - підприємцями, які згідно з рішенням відповідних органів місцевого самоврядування організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
З наведеного вбачається, що місця для паркування транспортних засобів, збір за використання яких справляється до місцевого бюджету, можуть розміщуватись як на майданчиках для платного паркування, так і на спеціально відведених автостоянках.
У свою чергу, у назві вищенаведеного рішення та його преамбулі не визначається конкретного різновиду місць для паркування (майданчики для паркування транспортних засобів або спеціально відведені автостоянки), щодо яких у даному випадку визначається організація та порядок паркування транспортних засобів, а метою прийняття цього рішення визначено формування загальноміської політики щодо організації та порядку паркування транспортних засобів на території міста Одеси взагалі, створення умов для забезпечення якісних послуг з паркування, збільшення надходжень до міського бюджету, що створює передумови для правової регламентації міською радою організаційних питань паркування транспортних засобів та справляння відповідного збору і на майданчиках для паркування, і на спеціально відведених автостоянках.
Суд погоджується з відповідачем, що приймаючи оскаржуване рішення, Одеська міська рада всупереч наведеним у позовній заяві доводам не ототожнювала майданчики для паркування та спеціально відведені автостоянки, а мала за мету врегулювати окремі організаційні питання паркування транспортних засобів на обох згаданих різновидах місць для паркування транспортних засобів.
При цьому, організаційні питання, які стосуються організації паркування безпосередньо на спеціально відведених автостоянках, врегульовані у відповідному рішенні лише в частині процедурних питань затвердження та внесення змін до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, схеми розміщення майданчиків для платного паркування транспортних засобів та спеціально відведених автостоянок, ведення Єдиного реєстру місць для паркування транспортних засобів, визначення основних послуг з утримання спеціально відведених автостоянок, повноважень уповноваженого органу щодо управління спеціально відведеними автостоянками, порядку справляння збору за місця для паркування транспортних засобів, а також затвердження типового договору балансоутримання місць для паркування транспортних засобів на спеціально відведених автостоянках.
Тобто, врегульовані в оскаржуваному рішенні міської ради питання паркування на спеціально відведених автостоянках мають суто організаційний характер у питаннях їх експлуатації та управління з боку міської влади, а також справляння збору за місця для паркування, що не охоплюється спеціальним нормативно-правовим актом, який в Україні регулює порядок зберігання транспортних засобів на автостоянках.
Згадування у преамбулі оскаржуваного рішення міської ради постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1342, якою затверджені Правила паркування транспортних засобів, що стосуються паркування транспортних засобів виключно на майданчиках для паркування, також не виключає можливості міської ради у цьому рішенні врегулювати необхідні організаційні питання у роботі спеціально відведених автостоянок, оскільки наведена постанова використовувалась міською радою лише в частині регулювання питань, які стосувались майданчиків для паркування, що, втім, не забороняє органу місцевого регулювання одночасно визначати предметом регулювання у своєму рішенні й інші питання.
Суд бере до уваги доводи відповідача, що оскаржуваним рішенням Одеської міської ради затверджено Положення, яким регулюється організація та порядок паркування транспортних засобів, що включає паркування як на майданчиках для платного паркування, так і на спеціально відведених автостоянках, що і вбачається зі змісту рішення.
Вказане спростовує доводи позивача щодо ототожнення вказаних видів паркування.
Суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що аналіз впливу оскаржуваного регуляторного акта не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу та відстеження результативності регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 року № 308, зокрема пункту 10, відповідно до якого прогнозні значення показників результативності регуляторного акта встановлюються протягом різних періодів після набрання чинності актом, обов'язковими з яких повинні бути: розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта; кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта; розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта; рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта.
Разом з тим, відповідно до п.11 вказаної Методики, у разі неможливості обчислення розмірів тієї чи іншої вигоди або витрати наводиться текстовий опис результативності акта.
Так, розділи 8 та 9 Аналізу впливу регуляторного акта містять визначення показників результативності акта та визначення прогнозованих вигод та витрат від регулювання, яке запроваджується, в яких наведено текстовий опис результативності акта.
Також суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно порушення Одеською міською радою процедури опублікування рішення про проведення громадських слухань, посилаючись на положення Статуту територіальної громади міста Одеси.
При цьому, суд бере до уваги доводи відповідача, що Статут територіальної громади міста Одеси затверджений рішенням Одеської міської ради від 25.08.2011 року №1240-VІ та набрав чинності після реєстрації в органах Міністерства юстиції України з дня оприлюднення в газеті міської ради «Одесский вестник» - 20.10.2011 року, з урахуванням чого його положення не можуть поширюватися на порядок проведення громадських слухань 20.05.2011 року.
Також суд вважає безпідставним посилання позивача на лист Державної регуляторної служби України від 28.12.2018 року, з яким остання звернулася до Одеської міської ради з пропозицією про вжиття заходів щодо скасування рішення від 20.09.2011 року №1251-VI, оскільки 31.01.2019 року департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради направлено лист до Державної регуляторної служби України, в якому повідомлено Державну регуляторну службу України про дотримання Одеською міською радою при прийнятті рішення від 20.09.2011 року № 1251-VI вимог законодавства у сфері регуляторної політики з наданням відповідних доказів (а.с. 92-93, т. 2).
При цьому, докази дотримання відповідачем вимог вказаного законодавства надані відповідачем до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
З урахуванням наведених положень законодавства законність оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє лише після встановлення права позивача на їх оскарження. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення та є підставою для відмови у задоволенні позову.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обгрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що для того, щоб заявник міг вважатися потерпілим у певній ситуації, він повинен представити обгрунтовані переконливі докази можливості виникнення порушення, наслідки якого він відчуває особисто на собі; самі лише підозри чи припущення не є достатніми у цьому випадку (справи «Senator Lines GmbH проти 15 держав Європейського Союзу», «Fйdйration chrйtienne des tйmoins de Jйhovah de France проти Франції»).
Проте, всупереч вищевикладеним положенням законодавства та обов'язковим для застосування висновкам судів, звертаючись із даною позовною заявою до суду, позивач взагалі не визначив, які персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси порушені оскаржуваним рішенням Одеської міської ради, в чому безпосередньо полягає таке порушення, які конкретні негативні наслідки настали для позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та якими доказами у справі це підтверджується.
При цьому, посилання ОСОБА_3 на те, що він є членом територіальної громади м. Одеси має абстрактний та неконкретний характер, у зв'язку з чим не може розглядатись як порушене право позивача, що потребує судового захисту, адже не виражає жодних персоніфікованих негативних наслідків оскаржуваного рішення, які настали безпосередньо у відношенні до позивача, а сам ОСОБА_3 не є потерпілим від положень спірного у справі рішення.
Те саме стосується й посилань позивача на те, що він є користувачем автостоянки.
Невстановлення спірним рішенням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу не свідчить про порушення відповідачем прав позивача. Така відповідальність врегульована постановою КМУ від 22.01.1996 року №115 «Про затвердження правил збереження транспортних засобів на автостоянках», і додаткового регулювання на рівні рішення Одеської міської ради це питання не потребує. Наведена постанова КМУ №115 поширюється на всю територію України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище доводів, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем дії та рішення Одеської міської ради вчинені відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають задоволенню, а тому в їх задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 (адреса: вул. Новікова, 2а, буд.42а, м. Одеса, 65033, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Одеської міської ради (адреса: пл. Думська, 1, м. Одеса, 65004, код ЄДРПОУ 26597691), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4 організація “Корупція-Стоп” (вул..Новікова, 2а, буд.42а, м.Одеса, 65033, код ЄДРПОУ 23211432), ОСОБА_4 спілка “Асоціація автомобілістів Одеської області” (адреса: вул..І.Рабіна, 28, м.Одеса, 65072, код ЄДРПОУ 38786773), про визнання протиправними дій Одеської міської ради в частині визначення організації та порядку паркування транспортних засобів у м. Одесі; визнання нечинним та скасування рішення Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року “Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у м. Одесі” – відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П’ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2019 року.
Суддя В.В. Андрухів
.
