РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Київгаз”

до 1) Акціонерного товариства “Київенерго”,

2) Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”

3) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”

про стягнення 314 994 674, 72 грн.

Представники:

від позивача: Лєбєдєв Ю.В., Вєдєрнікова О.С.;

від відповідача-1: Халимон С.В.;

від відповідача-2: Зубченко Н.Ю.;

від відповідача-3: Гудзенко М.О.;

вільні слухачі: Зоріна О.М.; Комісаров С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариства “Київгаз” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (далі – відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” (далі – відповідач 1) про стягнення 208 965 089, 97 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016, в тому числі: 190 613 178, 19 грн. - основного боргу, 3 590 084, 23 грн. - інфляційних втрат, 1 279 271, 67 грн. - 3 % річних та 13 482 555, 88 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, у зв’язку з чим у позивача виникла заборгованість, яку відповідач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 (суддя Плотницька Н.Б.) відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.04.2018. Зобов’язано позивача та відповідача провести звірку розрахунків за укладеним договором розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016, а також подати суду підписаний повноважними представниками сторін (керівником та бухгалтером) акт звірки з зазначенням в ньому всіх дат та вартості наданих послуг за договором, а також дат, номерів рахунків та сум коштів, отриманих в оплату наданих послуг за спірний період.

06.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про забезпечення доказів, відповідно до якої заявник просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" розподільний баланс між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" станом на 30.09.2017, що затверджений Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" № 4/2017 від 22.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 заяву Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про забезпечення доказів задоволено. Витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" розподільний баланс між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" станом на 30.09.2017, що затверджений Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариств "Київенерго" № 4/2017 від 22.12.2017. Зобов’язано Публічне акціонерне товариство "Київенерго" надати суду в строк до 18.04.2018 розподільний баланс між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" станом на 30.09.2017, що затверджений Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариств "Київенерго" № 4/2017 від 22.12.2017.

03.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства “Київенерго” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема зазначає, що не користувався коштами, належними до сплати за транспортування природного газу і не міг впливати на їх розподіл між оператором газорозподільної мережі (позивач), оператором газотранспортної мережі та постачальником природного газу.

У судовому засіданні 19.04.2018 оголошено перерву до 14.05.2018.

23.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариств "Київгаз" про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 180 518 317, 90 грн., пеню у сумі 7 688 213, 28 грн., 3 % річних у розмірі 466 990, 04 грн., інфляційні втрати у сумі 7 544 934, 64 грн., разом – 196 218 455, 86 грн.

14.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Публічного акціонерного товариств "Київгаз" про залучення співвідповідача, в якому позивач просив суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

У судовому засіданні 14.05.2018 представник позивача надав пояснення, відповідно до яких не підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог та просив суд її не розглядати.

Суд, розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про залучення до участі у справі співвідповідача повернув останню без розгляду через некоректність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 31.05.2018.

25.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариств "Київгаз" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 208 782 149, 04 грн., пеню у сумі 14 166 663, 75 грн., 3 % річних у розмірі 1 212 874, 25 грн., інфляційні втрати у сумі 9 335 390, 48 грн.

У судовому засіданні 31.05.2018 судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" в якості співвідповідача (відповідача-2). Підготовче засідання відкладено на 18.06.2018.

У судовому засіданні 18.06.2018 оголошено перерву до 02.07.2018.

26.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 зазначає, що діяльність відповідача-2 жодним чином не пов’язана з використанням природного газу, послуги з розподілу якого надаються позивачем на умовах визначених в публічному договорі № 295905/17.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/1038 від 27.06.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/2615/18 у зв’язку з закінченням терміну повноважень у судді Плотницької Н.Б.

Справа №910/2615/18 в господарському суді міста Києва згідно повторного автоматизованого розподілу надійшла до судді Маринченка Я.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 справу № 910/2615/18 прийнято до провадження судді Маринченко Я.В. Призначено підготовче засідання на 02.08.2018.

24.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариств "Київгаз" надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач зазначає, що нормами законодавства передбачено солідарну відповідальність між новоствореними підприємствами, які утворено шляхом виділу з акціонерного товариства.

Також, 24.07.2018 представник позивача подав клопотання про залучення співвідповідача, в якому просить суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”.

25.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства “Київгаз” надійшла заява про забезпечення позову в якій заявник просить суд заборонити ПАТ “Київенерго” вчиняти відчуження та дії направлені на відчуження комплексу засобів, необхідних для утримання частини об’єктів, повернутих у комунальну власність у зв’язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК “Київенерго” (наразі – ПАТ “Київенерго”); заборонити КП виконавчого органу Київради (КМДА) “Київтеплоенерго” вчиняти дії з метою отримання права власності на комплекс засобів, необхідних для утримання частини об’єктів, повернутих у комунальну власність у зв’язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та АЕК “Київенерго” (наразі – ПАТ “Київенерго”) від ПАТ “Київенерго” та накласти арешт на грошові кошти в розмірі позовних вимог у справі №910/2615/18 на рахунках ПАТ “Київенерго”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 відмовлено Публічному акціонерному товариству “Київгаз” в задоволенні заяви про забезпечення позову.

31.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суд від Публічного акціонерного товариства “Київгаз” надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 215 345 332, 58 грн., пеню у сумі 35 536 900, 15 грн., 3 % річних у розмірі 3 359 423, 28 грн. та інфляційні втрати у сумі 152 316, 32 грн.

У судовому засіданні 02.08.2018 представник відповідача-1 подав відзив на заяву про збільшення розміру, в якому відповідач-1 зазначає, що розірвання 12.04.2018 договорів відступлення права вимоги не відміняє та не скасовує виконання договірного зобов’язання сторонами до моменту його розірвання.

19.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства “Київгаз” надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача-1, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 45 325 047, 52 грн., 3 % річних у сумі 4 198 491, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 487 706, 80 грн.; стягнути з відповідача-2 , як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 45 325 047, 52 грн., 3 % річних у сумі 4 198 491, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 487 706, 80 грн.; стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 45 325 047, 52 грн., 3 % річних у сумі 4 198 491, 24 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 487 706, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства “Київгаз” про залучення співвідповідача у справі №910/2615/18. Залучено до участі у справі в якості відповідача 3 – Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 15-А; ідентифікаційний код 40538421). Відкладено підготовче засідання на 23.10.2018.

16.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 № 05-23/1820 у зв’язку з закінченням повноважень у судді Маринченка Я.В., проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/2615/18 передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 прийнято справу № 910/2618/18 до провадження судді Щербакова С.О. Підготовче засідання призначено на 22.11.2018.

19.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства “Київгаз” надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, зокрема, що застосування ст. 22 закону України «Про теплопостачання» не порушує принцип рівності форм власності, передбачений ст. 13 Конституції України, оскільки відповідач-1 та відповідач-3 є юридичними особами публічного права. Сплата неустойки (пені), інфляційних втрат та процентів річних за своєю правовою природою є грошовим зобов’язанням та носить компенсаційний характер.

Також, 19.11.2018 представник позивача подав заву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача-1, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 59 095 641, 69 грн., 3 % річних у сумі 5 341 361, 18 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 955 559, 12 грн.; стягнути з відповідача-2 , як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 59 095 641, 69 грн., 3 % річних у сумі 5 341 361, 18 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 955 559, 12 грн.; стягнути з відповідача-3, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 59 095 641, 69 грн., 3 % річних у сумі 5 341 361, 18 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 955 559, 12 грн.

22.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача-3 подав письмові пояснення у справі, в яких відповідач-3 зазначає, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” не є учасником спірних правовідносин та не може нести відповідальність за особу, яка за договором купівлі-продажу із стягувачем отримувала послуги з транспортування природного газу, виробляла за допомогою цих послуг теплову енергію та отримувала прибутки від реалізованої теплової енергії.

Також, 22.11.2018 представник відповідача-3 подав клопотання про приєднання до конституційного подання у справах № 910/31608/15 та № 910/7715/18, з якому просить суд підтримати конституційне подання у справах № 910/31608/15 та № 910/7715/18 шляхом направлення до Верховного Суду звернення про вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання».

У судовому засіданні 22.11.2018 суд, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв’язку з чим прийняв її до розгляду. За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 302 562 174, 71 грн., яка складається з: основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пені у розмірі 59 095 641, 69 грн., 3 % річних у сумі 5 341 361, 18 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 955 559, 12 грн.

Також, у судовому засіданні 22.11.2018 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 20.12.2018.

19.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення.

20.12.2018 представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5320/17.

У судовому засіданні 20.12.2018 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 10.01.2019.

27.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в яких позивач зазначає, що сума основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн. складається з сум актів приймання-передачі послуг розподілу природного газу за договором за період з вересня 2017 року по липень 2018 року, в той час як предметом розгляду у справі №910/5320/17, до вирішення якої просить зупинити провадження у справі відповідач, є обсяги природного газу нараховані за період січень-лютий 2017.

Також, 27.12.2018 представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача-1, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 716 886, 61 грн.; стягнути з відповідача-2 , як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 716 886, 61 грн.; стягнути з відповідача-3, як солідарного боржника суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пеню у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн., інфляційні втрати у розмірі 18 716 886, 61 грн.

27.12.2018 представник відповідача-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання, в якому просить суд поновити строк для подання клопотання про зупинення провадження у справі № 910/2615/18.

09.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення.

У судовому засіданні 10.01.2019 розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначив, що перегляд в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2018 у справі № 910/5320/17 ніяким чином не унеможливлює розгляд даної справи, що було б підставою для зупинення провадження у справі, а тому суд визнав подане відповідачем-3 клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

Також, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв’язку з чим прийняв її до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 314 994 674, 72 грн., яка складається з: основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн., пені у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 716 886, 61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2615/18 призначено на 07.02.2019.

07.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-3 зазначає, що спірна заборгованість у сумі 222 149 613, 35 грн. обліковується саме за Публічним акціонерним товариством “Київенерго”.

У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Нормами Закону України «Про ринок природного газу», постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі також - Кодекс) визначено, що послуги з розподілу природного газу надаються операторами газорозподільчих мереж (далі також - ГРМ) на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу.

П.п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

П. 5 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів Оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об'єкта, що складається за формою додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу.

Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об'єму споживання природного газу, зокрема мають містити: присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб'єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку; величину приєднаної потужності об'єкта споживача; перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності); акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що складається з урахуванням вимог цього Кодексу; групу споживання та планові місячні об'єми споживання побутового споживача у розрізі 12 календарних місяців, що визначаються відповідно до вимог цього Кодексу (норма застосовується щодо побутових споживачів з лічильником газу); норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу); розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви-приєднання від 29.12.2016 Публічне акціонерне товариство “Київенерго” приєдналося до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) зокрема, додатком № 1 до заяви-приєднання персоніфіковано дані ПАТ “Київенерго”, персональний ЕІС-код як суб’єкта ринку природного газу – 56ХQ000003N8Н00L.

Відповідно до надісланої позивачу заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016 між сторонами виникли правовідносини, що у відповідності до Кодексу газорозподільних систем регулюються Договором розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора газорозподільних мереж (оператор ГРМ - відповідач у справі) та в друкованому виданні, що публікується на території його ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

29.12.2016 між Публічним акціонерним товариством “Київгаз” (далі – оператор ГРМ) та Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (далі - споживач) укладено договір № 295905/17 розподілу природного газу, за яким оператор ГРМ зобов’язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов’язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.1. договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з п. 6.1. договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до п. 6.4. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до 01 числа розрахункового періоду. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Згідно п. 6.5. договору, у разі виникнення у споживача заборговангості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов’язань за цим договором.

Підпунктом 1 пункту 7.4. договору передбачено, що споживач зобов’язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За умовами п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем строків попередньої оплати за цим договором, споживач сплачує на користь оператора ГРМ пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи протягом 2017 року між Публічним акціонерним товариством “Київгаз” (далі – первісний кредитор), Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (далі - боржник) були укладені наступні договори:

- договір № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого, первісний кредитор в порядку передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов’язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.03.2017 на суму 20 000 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 3 333 333, 33 грн., яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором.

- договір № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого, первісний кредитор в порядку передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов’язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.04.2017 на суму 9 513 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 585 500, 00 грн., яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором.

- договір № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги від по договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016, відповідно до умов якого, первісний кредитор в порядку передбаченому договором, відступає (передає) право майнової вимоги грошового зобов’язання до боржника, яке виникло на підставі договору розподілу природного газу № 295905/17 від 29.12.2016 і строк виконання якого настав станом на 11.04.2017 на суму 15 078 564, 00 грн., в т.ч. ПДВ 2 513 094, 00 грн., яка підлягає перерахуванню за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування», а новий кредитор приймає право вимоги та сплачує за нього первісному кредитору суму грошових коштів, в розмірі та в порядку передбаченому договором.

Проте, 12.04.2018 між Публічним акціонерним товариством “Київгаз” (далі – первісний кредитор), Дочірнім підприємством «КиївГазЕнерджи» (новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством “Київенерго” (далі - боржник) були укладені наступні угоди про розірвання зазначених вище договорів:

- угода № 507-18 про розірвання договору № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 2 від 27.09.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 27.09.2017 № 2 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

- угода № 504-18 про розірвання договору № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 15.11.2017 № 4 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

- угода № 506-18 про розірвання договору № 4 від 15.11.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17, відповідно до якого первісний кредитор, новий кредитор та боржник дійшли згоди розірвати договір № 3 від 19.10.2017 про відступлення права вимоги по договору про розподіл природного газу від 29.12.2016 № 295905/17. Договір від 19.10.2017 № 3 вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору, були надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 438 411 734, 71 грн., а відповідачем-1 прийняті надані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою № 0ГБИ-018820 від 30.09.2017 на суму 15 285 011, 09 грн., № 0ГБИ-021093 від 31.10.2017 на суму 23 022 128, 51 грн., № 0ГБИ-023902 від 30.11.2017 на суму 47 923 137, 53 грн., № 0ГБИ-026686 від 31.12.2017 на суму 60 409 527, 69 грн., № 0ГБИ-002773 від 31.01.2018 на суму 81 801 263, 44 грн., № 0ГБИ-005690 від 28.02.2018 на суму 74 165 668, 08 грн., № 0ГБИ-008710 від 31.03.2018 на суму 76 112 216, 57 грн., № 0ГБИ-011285 від 30.04.2018 на суму 24 470 014, 08 грн., № 0ГБИ-012958 від 31.05.2018 на суму 14 396 824, 03 грн., № 0ГБИ-014281 від 30.06.2018 на суму 12 429 913, 30 грн., № 0ГБИ-015752 від 31.07.2018 на суму 8 396 030, 39 грн., які підписані представниками позивача та відповідача-1, та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте, як зазначає позивач, відповідач-1 за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого за Акціонерним товариством “Київенерго” утворилась заборгованість у розмірі 222 169 612, 72 грн.

В той же час, позивач зазначає, що оскільки після виділу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” з Акціонерного товариства “Київенерго” не можливо точно встановити які саме обов’язки передані від Акціонерного товариства “Київенерго” до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”, а також враховуючи факт передачі в господарське відання частини майна від Акціонерного товариства “Київенерго” до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” позивач вважає, що зазначені юридичні особи мають нести солідарну відповідальність за зобов’яаннями, що виникли згідно публічного договору № 295905/17 про розподіл природного газу (для споживача, що не є побутовим) з урахуванням заяви-приєднання від 29.12.2016.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг з розподілу природного газу, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 222 169 612, 72 грн., а також вважає Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські електромережі” та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” правонаступниками відповідача-1, у зв’язку з чим просить суд солідарно стягнути з відповідачів суму заборгованості за договором у розмірі 222 169 612, 72 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів суму пені у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 716 886, 61 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб'єктів ринку природного газу відповідної якості; 2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу; 3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об'єктів будівництва або існуючих об'єктів (умови технічного доступу); 4) доступу суб'єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб'єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою № 2494 від 30.09.2015 р. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов'язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» споживачі, крім теплогенеруючих організацій, оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, згідно з алгоритмом розподілу коштів виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання підприємства, що здійснює продаж природного газу гарантованому постачальнику; 2) поточний рахунок газотранспортного підприємства; 3) поточний рахунок газорозподільного підприємства; 4) поточний рахунок гарантованого постачальника.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору, були надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 438 411 734, 71 грн., а відповідачем-1 прийняті надані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою № 0ГБИ-018820 від 30.09.2017 на суму 15 285 011, 09 грн., № 0ГБИ-021093 від 31.10.2017 на суму 23 022 128, 51 грн., № 0ГБИ-023902 від 30.11.2017 на суму 47 923 137, 53 грн., № 0ГБИ-026686 від 31.12.2017 на суму 60 409 527, 69 грн., № 0ГБИ-002773 від 31.01.2018 на суму 81 801 263, 44 грн., № 0ГБИ-005690 від 28.02.2018 на суму 74 165 668, 08 грн., № 0ГБИ-008710 від 31.03.2018 на суму 76 112 216, 57 грн., № 0ГБИ-011285 від 30.04.2018 на суму 24 470 014, 08 грн., № 0ГБИ-012958 від 31.05.2018 на суму 14 396 824, 03 грн., № 0ГБИ-014281 від 30.06.2018 на суму 12 429 913, 30 грн., № 0ГБИ-015752 від 31.07.2018 на суму 8 396 030, 39 грн., які підписані представниками позивача та відповідача-1, та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

В той же час, позивач зазначає, що оскільки після виділу Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” з Акціонерного товариства “Київенерго” точно встановити які саме обов’язки передані від Акціонерного товариства “Київенерго” до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” неможливо, а також враховуючи факт передачі в господарське відання частини майна від Акціонерного товариства “Київенерго” до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго”, позивач вважає що зазначені юридичні особи мають нести солідарну відповідальність за зобов’яаннями, що виникли згідно публічного договору № 295905/17 про розподіл природного газу (для споживача, що не є побутовим) з урахуванням заяви-приєднання від 29.12.2016.

Тож, позивачем наразі заявлено вимоги про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором у розмірі 222 169 612, 72 грн.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго», оформленими протоколом № 3/2017 від 13.11.2017 про реорганізацію ПАТ «Київенерго», на виконання п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо обов’язку вертикально інтегрованого суб’єкта господарювання (ПАТ “Київенерго”) вжити заходи для відокремлення оператора системи розподілу від віробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб’єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізпцію ПАТ «Київенерго» шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства – оператора системи розподілу, а саме - Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські електромережі”.

Тож, позачерговими Загальними зборами акціонерів ПАТ «Київенерго» прийнято рішення про створення Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”, статуний капітал якого становитиме 21 672 856, 00 грн.

Крім того, позачерговими загальними зборами ПАТ «Київенерго», оформленими протоколом № 4/2017 від 22.12.2017 прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” та ПАТ «Київенерго» станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу (що є додатком до рішення).

Зокрема, п. 2.3. рішення встановлено, що згідно ч. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” є правонаступником ПАТ «Київенерго» в частині прав та обов’язків, а саме:

- пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

- за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж;

- за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

- за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

- за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

- за зобов'язаннями, пов'язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

- за зобов'язаннями, пов'язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов'язаннями, пов'язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Пунктом 2.5. рішення встановлено, що до момету отримання ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов’язки (зобов’язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3. цього рішення, здійснюватиме ПАТ «Київенерго», але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії»)

Пунктом 2.6. рішення встановлено, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго» також в частині прав та обов’язків (зобов’язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс ПАТ «Київенерго» та датою фактичної передачі прав та обов’язків (зобов’язань) за актами приймання-передачі майна. Майнових і немайнових прав та обов’язків (зобов’язань).

Так, загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”, оформленими протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство — Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські електромережі”.

16.02.2018 проведена державна реєстрація ПАТ "ДТЕК Київські електромережі", що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 2.3. Статуту Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”, затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі”(протокол № 1/2017 від 22.12.2017), товариство є правонаступником ПАТ «Київенерго», в частині переданих йому майна, прав та обов’язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов’язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 4.2. Статуту, предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі «Види діяльності» товариства зазначено: «Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний)».

За умовами статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Відповідно до частини 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.

Згідно статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» складено та підписано підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким визначено обсяг майна та зобов’язань ПАТ «Київенерго», які переходять до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Відповідно до частини 4 ст. 109 Цивільного кодексу України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 всі обов'язки за окремими зобов'язаннями, що існували у ПАТ «Київенерго» до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Крім того, зобов’язання, які передаються до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», визначені в додатках до балансу, зокрема в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов’язання).

Суд зазначає, що серед даних розшифрувань відсутні зобов’язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі, а отже зобов’язання по вказаному договору не були передані від ПАТ «Київенерго» до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов'язки особи після виділу.

Суд зазначає, що заявою-приєднанням від 29.12.2016 ПАТ «Київенерго» приєдналося до умов публічного договору розподілу природного газу № 295905/17, до заяви-приєднання додавались персоніфіковані дані ПАТ «Київенерго», які містять перелік об'єктів, до яких позивачем здійснюється розподіл природного газу, а саме: ТЕЦ - 5, 6, котельні, станції теплопостачання, водогрійні котли та інші теплоджерела.

Нормами ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» чітко визначено, що споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Крім того, нормами п. 10 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону визначено один з принципів функціонування ринку природного газу, а саме принцип відповідальності суб'єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів, тобто відповідальність за порушення умов договорів на ринку природного газу можуть нести виключно суб’єкти такого ринку.

Законом визначено, що суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Проте, з огляду на зазначене вище, суд зазначає, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є жодним з визначених Законом суб’єктів ринку природного газу, оскільки здійснює лише розподілення електроенергії.

Згідно ч. 4-6 ст. 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов’язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Якщо ліцензіат припиняється в результаті поділу, то лише один правонаступник за згодою правонаступників має право провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію. Такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов’язаних з одержанням ліцензії на його провадження, провадити у строк, що не перевищує шести місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов’язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Правонаступник має повідомити про початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою і п’ятою цієї статті відповідного строку правонаступник вважається ліцензіатом.

Як вказано вище, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником ПАТ «Київенерго», в частині переданих йому прав та обов’язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов’язків, що визначені ч. 13 розділу XVII Закону «Про ринок електричної енергії» та продовжує здійснювати діяльність, як правонаступник ПАТ «Київенерго» на підставі ліцензій раніше виданих ПАТ «Київенерго» з передачі електричної енергії місцевими і локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, при цьому ПАТ «Київенерго» здійснення вказаної діяльності припинило, але продовжило здійснювати діяльність з виробництва теплової та електричної енергії.

Правомірність вказаного правонаступництва, в тому числі, підтверджується Листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.02.2018 вих. № 1683/21.1/7-18.

Крім того, нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» (ч. 1 ст. 1) визначено наступні види ліцензованої діяльності на ринку:

- п. 11. виробництво електричної енергії - діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів;

- п. 68. постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії;

- п. 78. розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, електричну енергію для постачання споживачам відповідач-2 закуповує на оптовому ринку електричної енергії, у відповідності до норм ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» де зазначено, що купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України; оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору; у договорі визначаються мета та умови діяльності, права, обов’язки та відповідальність сторін.

Такий Договір між членами оптового ринку електричної енергії України укладено 15 листопада 1996, відповідно до якого оптовим постачальником електроенергії є Державне підприємство «Енергоринок».

Отже, відносини на оптовому ринку електричної енергії стосуються правовідносин, які виникають в процесі продажу електричної енергії виробниками електричної енергії (ТЕЦ, ТЕС, АЕС, гідроелектростанції, вітрові станції) в ДП «Енергоринок», та наступної купівлі електричної енергії енергопостачальними компаніями (обленерго та постачальниками за нерегульованим тарифом) у ДП «Енергоринок».

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2008 між Державним підприємством «Енергоринок» та Акціонерною електропостачальною компанією «Київенерго», яка перейменована в Акціонерне товариство «Київенерго» укладено договір № 4721/01, відповідно до якого Державне підприємствоо «Енергоринок» зобов’язується продавати, а Акціонерне товариство «Київенерго» зобов’язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

28.02.2018 між Державним підприємством «Енергоринок» та Приватним акціонерним товариством “ДТЕК Київські електромережі” укладено додаткову угоду № 14931/01 до договору від 30.05.2008 № 4721/01, відповідно до якої правонаступником всіх зобов’язань (прав та обов’язків) ПАТ «Київенерго», як постачальника електричної енергії за регульованим тарифом за договором купівлі - продажу електричної енергії є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Крім того, 20.02.2006 між Державним підприємством «Енергоринок» та Акціонерною електропостачальною компанією «Київенерго», яка перейменована в Акціонерне товариство «Київенерго» було укладено договір № 3320/01, відповідно до якого АТ «Київенерго» зобов’язується продавати, а ДП «Енергоринок» зобов’язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Проте, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до зазначеного договору, зобов’язання за останнім зберігаються за АТ «Київенерго».

Крім того, суд зазначає, що у матеріалах справи наявні докази часткового погашення заборгованості за договором № 295905/17 саме ПАТ «Київенерго», що свідчить про те, що зобов’язання за договором від 29.12.2016 №295905/17 не передавались за розподільчим балансом між ПАТ «Київенерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Таким чином, підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що виділ ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» був здійснений на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», АТ «Київенерго» використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії на «ТЕЦ - 5», «ТЕЦ - 6» та котельнях, вказані об’єкти генерації електричної та теплової енергії були передані ПАТ «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради № 128/1105, № 129/1106, та № 131/1108 від 21.12.2000 про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва в управління Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго», з подальшим укладенням 29.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. В свою чергу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не використовує вказані об’єкти і не є стороною Угоди.

При цьому, 28.02.2018 між ПАТ «Київенерго» та ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» складено та затверджено підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким чітко визначено обсяг майна та зобов’язань ПАТ «Київенерго», які переходять до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Суд зазначає, що відповідно до умов угоди від 29.09.2001 саме АТ «Київенерго», як самостійна юридична особа є стороною такої угоди та має право використовувати вказані об’єкти у власній діяльності, в свою чергу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не є стороною зазначеної вище угоди.

Щодо визначення позивачем Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” відповідачем-3 у даній справі та стягнення з останнього солідарно заборгованості, суд відзначає наступне.

Як зазначено судом вище, 27.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому змінила своє найменування на Акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальник, відповідач) та Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) укладено угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі по тексту - Угода), відповідно до пункту 1.1. якої в редакції додаткової угоди від 30.04.2007, з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу Адміністрація передає Енергопостачальнику, а Енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2 та 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування, з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

Тобто відповідно до вищевказаної Угоди Адміністрація передала Акціонерному товариству "Київенерго", а останнє набуло у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема майно, яке забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

Акціонерне товариство "Київенерго" використовувало майно територіальної громади міста Києва на підставі ліцензій на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, з використанням природного газу в якості сировини, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

20.06.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яким вирішено припинити дію Угоди з 27.04.2018.

19.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Київська міська державна адміністрація уклали між собою відповідну додаткову угоду до Угоди від 27.09.2001.

Відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017 доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

27.12.2017 Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", відповідно до пункту 5 якого визначила Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Київська міська державна адміністрація та Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" підписали між собою акти приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у зв'язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", що на момент передачі обліковуються за СВП "Київські теплові мережі" Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов'язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов'язки кредитора.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Суд зазначає, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (Публічним акціонерним товариством "Київенерго") у зв'язку з припиненням дії угоди, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. В подальшому комплекс був переданий власником у володіння та користування іншому суб'єкту господарювання - Комунальному підприємству "Київтеплоенерго". Тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов'язань до нового суб'єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об'єктів теплопостачання конкретним суб'єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд зазначає, що покладення статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" обов'язку суб'єкта господарювання приватної форми власності на орган місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) сплатити боргові зобов'язання (в тому числі похідні зобов'язання у вигляді відповідальності за неналежне виконання основного зобов'язання) без передачі кореспондуючого цьому борговому зобов'язанню права вимоги до споживачів теплової енергії призводить до покращення майнового стану (збагачення) попереднього користувача за рахунок нового.

Тобто, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб'єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб'єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова сутність статей 13, та 41 Конституції України полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене, поширення положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - Акціонерним товариством "Київенерго" договору розподілу природного газу, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством "Київгаз", в частині своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу та стягнення додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання: пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Пеня є одним із видів цивільної відповідальності, яку учасник господарських відносин несе у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов'язання. Інфляційні нарахування та три відсотки річних є видом цивільної відповідальності за порушення грошового зобов'язання та є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За загальним правилом покладення обов'язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов'язків).

У випадку повернення цілісного майнового комплексу по виробленню теплової енергії з користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Київська міська рада) в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано таке майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об'єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

При цьому, позивч не надав ані доказів в підтвердження того, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі (штрафних санкцій та додаткових нарахувань) і в конкретних сумах, ні доказів того, що ці боргові зобов'язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на нового користувача майна будуть покладені також і похідні зобов'язання попереднього користувача (інфляційні, 3% річних, пеня, штрафи), які виникли внаслідок порушення попереднім користувачем основного зобов'язання, що також суперечитиме принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, визначеного частиною 2 статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене суд вважає, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) суперечить положенням частини 4 статті 13, частин 1 та 4 статті 41, частині 2 статті 61 Конституції України.

У постанові від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18 Верховний Суд дійшов висновку, що закріплені в статті 22 Закону України "Про теплопостачання" є такими, що не містять чітких та зрозумілих формулювань, є суперечливими з іншими нормами чинного законодавства, не відповідають принципам верховенства права та Конституції України.

Наведене свідчить про те, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не підлягає застосуванню до даного спору у вирішенні питання правонаступництва відповідача-3, оскільки суперечить її застосуванню, як елементу верховенства права.

При цьому, судом встановлено, що позивачем інших підстав для правонаступництва, ніж частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не наведено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 цієї статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Як вбачається із доповіді Венеціанської комісії "Про верховенство права" складовими верховенства права є обов'язковість зрозумілості, ясності та передбачуваності положень закону та обов'язковість реалізації владних повноважень відповідно до закону, справедливо та розумно.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1. рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відсутні підстави для визнання Комунального підприємства "Київтеплоенерго" правонаступником боргових зобов'язань відповідача-1 відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки положення частини 4 статті 13, частин 1, 4 статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України виключають можливість солідарної відповідальності Комунального підприємства "Київтеплоенерго" за зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством «Київгаз» за відсутності волі Комунального підприємства "Київтеплоенерго" та факту передачі йому кореспондуючих такому зобов'язанню прав вимоги до споживачів.

Як вже зазначалось, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18.

У той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18, у межах якої розглядалися вимоги, зокрема, ПАТ "Київенерго" до КП "Київтеплоенерго" про зміну правовідносин за договорами постачання природного газу (у т.ч. за договором № 1925/1617-КП-41 від 17.01.2017), було затверджено мирову угоду від 09.10.2018.

Згідно з п. 2 вказаної мирової угоди ПАТ «Київенерго» відступає, а КП «Київтеплоенерго» набуває права грошової вимоги, що станом на дату укладання цієї Мирової угоди складає 2389598643,08 грн., шляхом укладення Договорів про відступлення права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за теплову енергію, до юридичних осіб, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також юридичних, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців з оплати додаткових до основних зобов'язань (неустойки (штрафів, пені), нарахувань (три відсотки річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати у зв'язку з примусовим стягненням боргу).

Отже, КП "Київтеплоенерго" стало правонаступником ПАТ "Київенерго" лише в частині зобов'язань з оплати спожитого останнім природного газу, тобто в частині основного боргу, з дати затвердження мирової угоди, якою не було передбачено передання КП "Київтеплоенерго" боргу зі штрафних санкцій.

За таких обставин, положення частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" в частині їх поширення на суб'єктів господарювання, яким надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, кінцевий власник яких є відмінним від кінцевого власника суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) суперечить положенням частини 4 ст. 13, частин першої, четвертої статті 41, частини 2 статті 61 Конституції України та не підлягають до застосуванню до даного спору.

Таким чином, враховуючи наведе вище, суд зазначає, що у даному випадку Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Київські електромережі” та Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” не можуть бути солідрними боржниками за зобов’язанням Акціонерного товариства “Київенерго”, що виникло за договором розподілу природного газу, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київгаз», а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 та відповідача-3.

Отже, як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору, були надані послуги з розподілу природного газу на загальну суму 438 411 734, 71 грн., а відповідачем-1 прийняті надані послуги, що підтверджується актами приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою № 0ГБИ-018820 від 30.09.2017 на суму 15 285 011, 09 грн., № 0ГБИ-021093 від 31.10.2017 на суму 23 022 128, 51 грн., № 0ГБИ-023902 від 30.11.2017 на суму 47 923 137, 53 грн., № 0ГБИ-026686 від 31.12.2017 на суму 60 409 527, 69 грн., № 0ГБИ-002773 від 31.01.2018 на суму 81 801 263, 44 грн., № 0ГБИ-005690 від 28.02.2018 на суму 74 165 668, 08 грн., № 0ГБИ-008710 від 31.03.2018 на суму 76 112 216, 57 грн., № 0ГБИ-011285 від 30.04.2018 на суму 24 470 014, 08 грн., № 0ГБИ-012958 від 31.05.2018 на суму 14 396 824, 03 грн., № 0ГБИ-014281 від 30.06.2018 на суму 12 429 913, 30 грн., № 0ГБИ-015752 від 31.07.2018 на суму 8 396 030, 39 грн., які підписані представниками позивача та відповідача-1, та скріплені печатками товариств (копії у матеріалах справи).

Проте відповідач-1 оплати наданих позивачем послуг не у повному обсязі провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Акціонерним товариством "Київметробуд" утворилась заборгованість у розмірі 222 169 612, 72 грн.

В свою чергу, відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що за період з 01.09.2017 по 28.02.2018 Акціонерним товариством «Київенерго» було перераховано за договором № 295905/17 від 29.12.2016 на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" грошові кошти у розмірі 191 236 580, 51 грн., на підтвердження чого надає суду довідку № 042АУ/18/2/2016. Однак, суд зазначає, що така довідка про стан розрахунків не є первинним документом, що підтверджує погашення заборгованості, оскільки з вказаної довідки суд не вбачає в якому розмірі та за який місяць перераховувалися відповідачем-1 кошти за надані позивачем послуги з розподілу природного газу, враховуючи, що договором передбачено право позивача у разі відсутності графіка погашення заборгованості (у матеріалах справи такий графік відсутній) грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 6.4. договору розподілу природного газу, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, відповідно до п.6.4. договору, відповідач-1 зобов’язаний здійснити позивачу оплату за надані послуги до 10 числа місяця наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг, тобто починаючи з 11 числа кожного місяця, наступного за звітним відбувалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач-1 не надав суду доказів належного виконання свого зобов’язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 було порушено умови договору № 295905/17 про розподіл природного газу від 29.12.2016 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 222 169 612, 72 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі 68 079 815, 62 грн., 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 716 886, 61 грн., суд відзначає наступне.

За умовами п. 8.2. договору, у разі порушення споживачем строків попередньої оплати за цим договором, споживач сплачує на користь оператора ГРМ пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 року)

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем допущено помилки у визначені розміру нарахування пені, оскільки за розрахунком суду обґрунтованою визнається сумі пені в розмірі 24 429 580, 10 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон) за загальний період з 11.10.2017 по 27.12.2018, нарахування здійснено по кожному акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою окремо, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми 3 % річних у сумі 6 028 359, 77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 716 886, 61 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку також допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума інфляційних втрат у розмірі 14 807 550, 71 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 15.10.2017 по 15.11.2018, нарахування проведено по кожному акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою окремо, та сума 3 % річних у розмірі 5 022 280, 07 грн. за період з 11.10.2017 по 27.12.2018, нарахування також проведено по кожному акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою окремо, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача-1 щодо відсутності підстав для нарахування пені на суму заборгованості, що сплачена через рахунки зі спеціальним режимом використання та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, із посиланням на те, що з прийняттям Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, та відкриттям рахунків із спеціальним режимом використання було змінено порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування природного газу, є безпідставними, оскільки вказаний Порядок розподілу коштів не змінює порядку та строків проведення розрахунків між сторонами, а визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (п. 1 Порядку).

Аналогічний висновок викладений в постанові Північного апеляційного господарського суду у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/23417/16.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони (на позивача та відповідача-1) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” про приєднання до конституційного подання у справах № 910/31608/15 та № 910/7715/18, суд зазначає, що направлення звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» є правом суду, тож враховуючи, що суд під час винесення рішення у даній справі дійшов висновку про відстутність підстав для стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” заборгованості та покладення на останнє відповідальності за зобов’язаням Акціонерного товариства «Київенерго» за договором про розподіл природного газу, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Київгаз", суд вважає звернення суддів у справах №910/31608/15 та №910/7715/18 достатніми та підтримує їх.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" до Акціонерного товариства “Київенерго” задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, ідентифікаційний код – 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4 Б, ідентифікаційний код – 03346331) 222 169 612 (двісті двадцять два мільйона сто шістдесят дев’ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 72 коп. – основного боргу, 24 429 580 (двадцять чотири мільйона чотириста двадцять дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 10 коп. – пені, 5 022 280 (п’ять мільйонів двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 07 коп. – 3 % річних, 14 807 550 (чотирнадцять мільйонів вісімсот сім тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. 71 коп. – інфляційних втрат та 521 617 (п’ятсот двадцять одну тисячу шістсот сімнадцять) грн. 64 коп. – судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог до Акціонерного товариства «Київенерго» - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства “ДТЕК Київські електромережі” відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київтеплоенерго” відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 18.02.2019

Суддя Щербаков С.О.