УХВАЛА
29 жовтня 2021 року
м. Київ
cправа № 910/2615/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Уркевич В.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021
у справі № 910/2615/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
до:
1) Акціонерного товариства "Київенерго";
2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі";
3) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
про стягнення 314 994 674, 72 грн,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (далі - ПАТ "Київгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому згідно з подальшими неодноразовими уточненнями та клопотаннями про залучення співвідповідачів остаточно просило стягнути з відповідачів, як солідарних боржників, суму основного боргу у розмірі 222 169 612, 72 грн, пеню у розмірі 68 079 815, 62 грн, 3% річних у розмірі 6 028 359, 77 грн, інфляційні втрати у розмірі 18 716 886, 61 грн.
Підставою заявлення вимоги про стягнення заборгованості солідарно з Акціонерного товариства "Київенерго" (далі - АТ "Київенерго"), Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") та Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") позивачем визначено те, що другий і третій відповідачі є правонаступниками першого відповідача внаслідок реорганізації та в силу прямої вказівки Закону, а саме, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з АТ "Київенерго" на користь ПАТ "Київгаз" 222 169 612, 72 грн основного боргу, 24 429 580, 10 грн пені, 5 022 280,07 грн 3% річних, 14 807 550, 71 грн інфляційних втрат. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог до АТ "Київенерго". Відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та КП "Київтеплоенерго".
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/2615/18 видано 18.11.2019 відповідний наказ.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/2615/18 залишено без змін.
АТ "Київгаз" 07.04.2021 звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про заміну сторони у виконавчому документі - наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019 з АТ "Київенерго" на двох боржників: АТ "К.ЕНЕРГО" (як основного боржника) та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (як субсидіарного боржника) в частині стягнення 86 344 614, 98 грн основного боргу, 8 503 610, 04 грн пені, 3 274 885, 61 грн 3% річних та 11 776 747, 77 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 (суддя Щербаков С.О.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (колегія суддів у складі: Хрипун О.О. - головуючий, Козир Т.П., Кравчук А.Г.), у задоволенні заяви АТ "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі у справі № 910/2615/18 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви місцевий господарський суд виходив з того, що за результатами розгляду справи № 910/2615/18 вже було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Зміна найменування юридичної особи, як сторони виконавчого провадження, не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження, а тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому документі з АТ "Київенерго" на АТ "К.ЕНЕРГО" (АТ "Київенерго" перейменоване на АТ "К.Енерго"). Крім цього, АТ "Київенерго" не вибувало з правовідносин, стороною яких є вказане товариство, у тому числі, з правовідносин, що виникли на підставі договору № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі 910/2615/18, яке набрало законної сили. Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зобов`язання АТ "Київенерго", які виникли на підставі № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/2615/18, за підсумковим (завершальним) розподільчим балансом були передані ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі".
Залишаючи ухвалу місцевого господарського суду без змін, суд апеляційної інстанції зазначив, що у справі № 910/2615/18 при винесенні судових рішень господарськими судами всіх інстанцій досліджувались та оцінювались обставини правонаступництва у спірних правовідносинах за публічним договором № 295905/17, за результатом встановлення яких було відмовлено АТ "Київгаз" у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як правонаступника АТ "Київенерго". При цьому з часу набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/2615/18 до моменту звернення стягувача із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не відбулось жодної зміни у правовому статусі учасників спору, які б можна було розцінити як вибуття боржника із виконавчого провадження та вважати підставою для заміни боржника правонаступником (субсидіарними боржниками). Що ж до постанов Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (12-34гс20) та від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, то правовідносини у них є відмінними від тих, що склалися у справі № 910/2615/18, які полягають насамперед в наявності судового рішення у справі № 910/2615/18 про відмову в задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як правонаступника АТ "Київенерго".
Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, ПАТ "Київгаз" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторони у виконавчому документі задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про неподібність правовідносин у справах № 922/4519/14 та № 905/1956/15, у яких Великою Палатою Верховного Суду 16.06.2020 та 26.06.2019 винесено відповідні постанови, до правовідносин, які склалися у справі № 910/2615/18. Зазначає, що враховуючи положення ст.ст. 109, 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було створено шляхом виділу з ПАТ "Київенерго", то перше, як юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ "Київенерго", які виникли до завершення процедури виділу, а саме до 16.02.2018.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2021 (у складі колегії суддів: Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.) відкрито провадження за касаційною скаргою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вирішено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 11.10.2021.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 07.10.2021 від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому його представник просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на помилковість доводів ПАТ "Київгаз" та правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.10.2021 від АТ "К.ЕНЕРГО" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому його представник просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій.
У зв`язку з відпусткою судді Случа О.В. 27.10.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Уркевич В.Ю.
Переглянувши оскаржені судові рішення колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 викладено висновок про те, що процесуальне законодавство містить норми тільки щодо заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, яка розрахована на випадок, коли сторона виконавчого провадження вибуває з відповідного матеріального правовідношення, до якого натомість вступає правонаступник цієї сторони. Водночас процесуальним законодавством не враховано, що у певних випадках до матеріального правовідношення може вступити інша особа як боржник, хоч сторона виконавчого провадження з цього правовідношення і не вибуває.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
За висновками ВП ВС, ст. 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника, і в таких випадках не підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 619 ЦК України. Ці положення підлягають застосуванню до інших обставин, а саме коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники. Водночас якщо кредитор - стягувач у виконавчому провадженні отримає задоволення своїх вимог повністю або частково за рахунок субсидіарного боржника, то субсидіарний боржник має право пред`явити до основного боржника регресну вимогу (абз. 2 ч. 4 ст. 619 ЦК України).
За аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі - основним і субсидіарним боржниками).
Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.
За обставинами справи, яку розглядала ВП ВС, для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником став перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом частини майна, в тому числі й зобов`язань боржника щодо сплати заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі № 905/1956/15.
Так актом приймання-передачі майна (прав та обов`язків) від 19.06.2018 до розподільчого балансу ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" передало до ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги на загальну суму 100 041 585, 91 грн, у тому числі кредиторську заборгованість перед Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області на загальну суму 142 308, 80 грн, стягнуту рішенням Господарського суду Донецької області від 20.10.2015 у справі № 905/1956/15, що підтверджується розподільчим балансом та актом приймання-передачі майна від 19.06.2018.
З огляду на викладене ВП ВС вважала, що у зв`язку з передачею ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" боргу до ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" замість одного боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" у відповідному зобов`язанні з`явилися два боржники: основний боржник - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" та субсидіарний боржник - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської", оскільки останнє не вибуло з зобов`язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у справі № 905/1956/15, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник.
Тобто, внаслідок застосування аналогії закону було здійснено заміну одного боржника як сторони виконавчого провадження двома боржниками - основним і субсидіарним, з підстав заміни у матеріальному правовідношенні первісного боржника двома боржниками відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України. При цьому ВП ВС виклала правову позицію щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які з урахуванням обставин справи № 905/1956/15 згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.
Як встановлено судами при розгляді справи № 910/2615/18, на підставі наявних у справі розподільних балансів станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а саме, зобов`язання, які передаються до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", визначені в додатках до балансу, зокрема, в Додатку 2 П (Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги) та в Додатку 6 П (Інші поточні зобов`язання), однак, серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, отже зобов`язання по вказаному договору не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.
Виділ ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" був здійснений на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", АТ "Київенерго" використовує природний газ для виробництва теплової та електричної енергії на "ТЕЦ-5", "ТЕЦ-6" та котельнях, вказані об`єкти генерації електричної та теплової енергії були передані ПАТ "Київенерго" на підставі рішень Київської міської ради № 128/1105, № 129/1106, та № 131/1108 від 21.12.2000 про передачу комунального майна територіальної громади міста Києва в управління Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго", з подальшим укладенням 29.09.2001 між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. В свою чергу, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не використовує вказані об`єкти і не є стороною угоди.
Таким чином, у справі № 910/2615/18 при винесенні судових рішень господарськими судами всіх інстанцій досліджувались та оцінювались обставини правонаступництва у спірних правовідносинах за публічним договором № 295905/17, за результатом встановлення яких було відмовлено ПАТ "Київгаз" у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як правонаступника АТ "Київенерго".
Разом з тим, після винесення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови від 25.02.2020 у справі № 910/2615/18, ВП ВС у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) уточнила правову позицію, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Колегія суддів погоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду щодо субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу, однак вважає, що для визначення виду відповідальності у таких правовідносинах визначальним чинником не є лише саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
Подібні положення містяться у ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до якої, зокрема, акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.
Як зазначила ВП ВС у п. 6.12 постанови від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи зі змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника.
Тобто ч. 3 ст. 109 ЦК України фактично об`єднує два види відповідальності - перша, це субсидіарна відповідальність юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. В цьому разі, як вбачається з першого речення ч. 3 ст. 109 ЦК України, визначальним чинником для визначення виду відповідальності є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, однак без необхідності передачі відповідних зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
В свою чергу, друге речення ч. 3 ст. 109 ЦК України передбачає, що юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Таким чином, на думку колегії суддів, в даному випадку визначальним чинником для визначення виду відповідальності є не створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а передача зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 6.23 постанови від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) стосовно застосування ч. 3 ст. 109 ЦК України, відповідно до якого визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками та відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної), враховуючи положення ст. 109 ЦК України, визначальним в порядку першого речення ч. 3 ст. 109 ЦК України є сама обставина створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а в порядку другого речення ч. 3 ст. 109 ЦК України, навпаки, передача зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Частиною 3 ст. 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 910/2615/18 з касаційною скаргою ПАТ "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 302 ГПК України, а саме у зв`язку з необхідністю відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 6.23 постанови від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, щодо застосування положень ч. 3 ст. 109 ЦК України, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою (тобто об`єднання підстав "створення нової юридичної особи шляхом виділу" з "з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом"). На думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками та відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної), враховуючи положення ст. 109 ЦК України, визначальним в порядку першого речення ч. 3 ст. 109 ЦК України є сама обставина створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника, а в порядку другого речення ч. 3 ст. 109 ЦК України, навпаки, передача зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, ч. 4 ст. 302, ст. 303 ГПК України, Суд, -
У Х В А Л И В:
Справу № 910/2615/18 разом з касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Уркевич В.Ю.
