ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

22.04.2021Справа № 910/2615/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі у господарській справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

до 1) Акціонерного товариства "Київенерго",

2) Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

3) Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 314 994 674, 72 грн.

Представники:

від позивача: Шагірманов Д.О., Куксенко П.Р.;

від відповідача-1: Жуков А.О;

від відповідача-2: Гаркавенко С.В.; Халимон С.В.;

від відповдіача-3: Неклеса Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариства "Київгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач 1) та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач 1) про стягнення 208 965 089, 97 грн. заборгованості за договором розподілу природного газу з урахуванням заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 29.12.2016, в тому числі: 190 613 178, 19 грн. - основного боргу, 3 590 084, 23 грн. - інфляційних втрат, 1 279 271, 67 грн. - 3 % річних та 13 482 555, 88 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 залучено до участі у справі в якості відповідача 3 - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 15-А; ідентифікаційний код 40538421).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" 222 169 612 (двісті двадцять два мільйона сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот дванадцять) грн. 72 коп. - основного боргу, 24 429 580 (двадцять чотири мільйона чотириста двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн. 10 коп. - пені, 5 022 280 (п`ять мільйонів двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн. 07 коп. - 3 % річних, 14 807 550 (чотирнадцять мільйонів вісімсот сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 71 коп. - інфляційних втрат та 521 617 (п`ятсот двадцять одну тисячу шістсот сімнадцять) грн. 64 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог до Акціонерного товариства «Київенерго» - відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" відмовлено. У задоволенні позовних вимог до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відмовлено.

18.11.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі № 910/2615/18 видано наказ.

Постановою Верховного Суду від 25.02.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 у справі №910/2615/18 залишено без змін.

07.04.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Акціонерного товариства "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі, відповідно до якої заявник просить замінити боржника у наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019 з Акціонерного товариства "Київенерго" на двох боржників: Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО", як основного боржника та Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86 344 614, 98 грн, суми пені у розмірі 8 503 610, 04 грн, суми 3 % річних у розмірі 3 274 885, 61 грн та суми інфляційних нарахувань у сумі 11 776 747, 77 грн.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 заяву Акціонерного товариства "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі у справі № 910/2615/18 призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.04.2021.

21.04.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" надійшли заперечення на заяву про заміну сторони у виконавчому документі, в яких відповідач-2, зокрема зазначає, що для заміни сторони виконавчого провадження має бути сукупність обставин, а саме вибуття сторони виконавчого провадження та наявність у цієї сторони правонаступника, проте відповідач АТ "Київенерго" із зобов`язань не вибувало та залишилося в ньому як основний боржник. Крім того, відповідач-1 зазначає, що приписами ст. 334 ГПК та ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено часткової заміни сторони виконавчого провадження.

22.04.2021 відповідач-1 через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення щодо заміни сторони виконавчого провадження, в яких зазначає, що стосовно відповідача-1 в 2019 році відкрито провадження у справі про банкрутство № 905/1695/19 та позивач в межах цієї справи звертався із заявою про визнання вимог кредитора до боржника, в т.ч. за договором № 295905/17 від 29.12.2016, які були визнані. Крім того, відповідач-1 зазначає, що у даному випадку не відбулося вибуття сторони виконавчого провадження та відповідач-1 не має правонаступника.

У цьому судовому засіданні представники позивача підтримали подану заяву про заміну сторони у виконавчому документі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили проти задоволення вказаної заяви.

Представник відповідача-3 поклався на розсуд суду щодо розгляду вказаної заяви.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Київгаз" про заміну сторони у виконавчому документі, суд відзначає наступне.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення

Частиною 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник зазначає, що оскільки ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" було створено шляхом виділу з ПАТ "Київенерго", то відповідач-2 вважається субсидіарним боржником за зобов`язаннями ПАТ "Київенерго", які виникли до завершення процедури виділу, а саме до 16.02.2018, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідно до ч. 5 ст. 86 ЗУ «Про акціонерні товариства» та з урахуванням висновників Північного апеляційного господарського суду викладених у постанові від 16.11.2020 у справі № 910/4417/20 наявні підстави для заміни боржника у наказі Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 з Акціонерного товариства "Київенерго" на двох боржників: Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО", як основного боржника та Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржнка в частині заборгованості.

Так, Акціонерне товариство "Київгаз" зверталося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення заборгованості на підставі договору № 295905/17 від 29.12.2016 у розмірі 138 328 329, 16 грн., з яких: 86 344 614, 98 грн. боргу, 29 072 152, 07 грн. пені, 6 639 113, 57 грн. 3 % річних, 16 272 448, 54 грн. інфляційних втрат.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 910/4417/20 рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 р. у справі № 910/4417/20 скасовано. Провадження у справі № 910/4417/20 закрито, оскільки заявлені Акціонерним товариством "Київгаз" вимоги були предметом розгляду у справі № 910/2615/18.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що АТ "Київгаз" має право звернутися до Господарського суду міста Києва в межах господарської справи № 910/2615/18 із заявою про заміну основного боржника - АТ "Київенерго" на двох боржників: АТ "К.Енерго" та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" у наказі, що був виданий Господарським судом міста Києва у справі № 910/2615/18 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 в межах відповідного виконавчого провадження.

Відповідно до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18 виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України . У цьому випадку приписи Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України .

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України . У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України .

Отже процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Стаття 83 Цивільного кодексу України, яка має назву «Організаційно-правові форми юридичних осіб», визначає, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Отже, з точки зору зазначеної норми закону, усі товариства належать до однієї організаційно-правової форми юридичної особи.

Відповідно до абзацу першого-другого частини четвертої статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» (тут і далі в редакції Закону № 2210-VIII від 16.11.2017) повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити його організаційно-правову форму (акціонерне товариство). Тип акціонерного товариства не є обов`язковою складовою найменування акціонерного товариства. Акціонерне товариство самостійно визначає необхідність зазначати у своєму найменуванні його тип, передбачений статтею 5 цього Закону.

Стаття 5 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає типи акціонерних товариств.

Частина перша цієї статті вказує, що акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства.

В абзаці 3 частини другої статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Отже, з точки зору зазначених норм, публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства є саме акціонерними товариствами та належать до однієї організаційно-правової форми юридичної особи. А зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, зокрема у пунктах 50, 52-53 мотивувальної частини висловлена правова позиція, що: «сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Згідно із пунктом 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.Таким чином, зміна найменування (типу) товариства з публічного на приватне не свідчить про припинення суб`єкта господарювання як юридичної особи шляхом її реорганізації, з огляду на що зазначені обставини не можуть бути підставою для висновку про те, що такий суб`єкт є відмінним від відповідної юридичної особи.»

Суд зазначає, що станом на час подання позову та прийняття рішення у цій справі відповідач мав назву - ПАТ "Київенерго", яка в подальшому була змінена на - АТ "К.ЕНЕРГО", державна реєстрація вказаної зміни була проведена 09.08.2019, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому у цьому випадку відсутні підстави для заміни боржника з ПАТ "Київенерго" на АТ "К.ЕНЕРГО".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14, а також у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 910/1485/19.

На відміну від заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 14 р. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802).

Отже, зміна найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження.

Таким чином, у даному випадку суд не вбачає підстав для заміни сторони у виконавчому документі з АТ "Київенерго" на АТ "К.ЕНЕРГО".

Так, за змістом частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом.

Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

Відповідно до ч. 5 ст. 86 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ.

Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 Цивільного кодексу України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

Так, одним з визначальних чинників для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №922/4519/14 (пункти 6.16-6.21) зазначила, що «враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі 905/1956/15.»

При цьому у пункті 6.23 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду визначила, що: «у зв`язку із цим вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.»

Верховний Суд зазначає, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ГПК України). Відповідно, у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ, та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження.

Тож, висновки щодо застосування норм права, вискладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 слід розглядати враховуючи і висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, оскільки Велика Палата Верховного Суду уточнила правову позицію, висловлену нею у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15.

Таким чином, визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Судом встановлено, що відомості про проведення державної реєстрації юридичної особи ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.02.2018.

Таким чином, виділ ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" був завершений саме станом на 16.02.2018.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Водночас за приписами частини 5 ст. 106 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Однак, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить запису про припинення юридичної особи ПАТ "Київенерго", яке було перейменоване на АТ "К.ЕНЕРГО".

Таким чином, ПАТ "Київенерго" (перейменоване на АТ "К.ЕНЕРГО") не вибувало з правовідносин, стороною яких є вказане товариство, у тому числі, з правовідносин що виникли на підставі договору № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 по справі 910/2615/18, яке набрало законної сили.

При цьому, як свідчать матеріали справи № 910/2615/18, провадження у вказаній справі відкрито ухвалою суду 12.03.2018, а рішення прийнято - 07.02.2019. Тобто на момент відкриття провадження у справі № 910/2615/18, а також розгляду та вирішення спору у цій справі, виділ ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" був завершений, вказана юридична особа вже існувала та була у встановленому законом порядку зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" в якості співвідповідача (відповідача-2), проте за результатами розгляду справи № 910/2615/18 судом відмовлено у задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

Зокрема, судом під час винесення рішення від 07.02.2019 встановлено, що 28.02.2018 між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" складено та підписано підсумковий (завершальний) розподільний баланс, яким визначено обсяг майна та зобов`язань ПАТ "Київенерго", які переходять до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Згідно розподільчим балансом станом на 30.09.2017 та станом на 28.02.2018 всі обов`язки за окремими зобов`язаннями, що існували у ПАТ "Київенерго" до виділу, були чітко розподілені між останнім та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Суд також зазначив, що серед даних розшифрувань відсутні зобов`язання за публічним договором № 295905/17, стягнення заборгованості по якому було предметом спору у даній справі, а отже зобов`язання по договору № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 не були передані від ПАТ "Київенерго" до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що зобов`язання ПАТ "Київенерго" (АТ "К.ЕНЕРГО"), які виникли на підставі № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 по справі 910/2615/18, за підсумковим (завершальним) розподільчим балансом були передані ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі".

Крім того, суд зазначає, що приписами ст. 334 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Проте, як зазначено судом вище ПАТ "Київенерго" (перейменоване на АТ "К.ЕНЕРГО") не вибувало з правовідносин, стороною яких є вказане товариство, у тому числі, з правовідносин що виникли на підставі договору № 295905/17 розподілу природного газу від 29.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 по справі 910/2615/18, яке набрало законної сили.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду з вказаною заявою про заміну сторони у виконавчому документі, Акціонерне товариство «Київгаз» просило суд замінити боржника у наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019 з Акціонерного товариства "Київенерго" на двох боржників: Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО", як основного боржника та Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржнка в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86 344 614, 98 грн, суми пені у розмірі 8 503 610, 04 грн, суми 3 % річних у розмірі 3 274 885, 61 грн та суми інфляційних нарахувань у сумі 11 776 747, 77 грн., а також додано відповідні розрахунки пені, 3 % річних та суми інфляційних нарахувань.

У той же час обгрунтованість заявлених позовних вимог, їх розмір, наявність/відсутність підстав для стягнення з боржника/солідарного боржника/субсидіарного боржника, перерахунок нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат здійснюється судом саме під час постановлення рішення суду, яким завершується розгляд справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заміни боржника у наказі Господарського суду міста Києва у справі № 910/2615/18 від 18.11.2019 з Акціонерного товариства "Київенерго" на двох боржників: Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО", як основного боржника та Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржнка в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 86 344 614, 98 грн, суми пені у розмірі 8 503 610, 04 грн, суми 3 % річних у розмірі 3 274 885, 61 грн та суми інфляційних нарахувань у сумі 11 776 747, 77 грн.

За таких обставин, заява Акціонерного товариства «Київгаз» про заміну сторони у виконавчому документі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Київгаз» про заміну сторони у виконавчому документі у справі № 910/2615/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 27.04.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Щербаков С.О.