ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/16754/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ганечко О.М.
суддів Федотов І.В.
Коротких А.Ю.
при секретарі Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болонья Компані» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування подань,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування подань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2018 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Болонья Компані» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Зупинено дію подання Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/16754/18.
Заборонено Антимонопольному комітету України, будь-яким його органам та структурним підрозділам вчиняти дії на підставі подання Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", а саме - заборонено приймати у справі №143-26.13/153-16 будь - які рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/16754/18.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та відмовити в задоволені клопотання про забезпечення позову в повному обсязі.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Станом на 13 лютого 2015 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви в повному обсязі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛОНЬЯ КОМПАНІ" в якому позивач просить суд :
- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо прийняття подання від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16".
- визнати протиправним та скасувати подання Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16".
При цьому позивач стверджує, що дане рішення не є рішенням Антимонопольного комітету України, розгляд якого має проводитися в порядку господарського судочинства, на підтвердження чого надав ухвалу Господарського суду міста Києва про відмову у відкритті провадження від 5 листопада 2018 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено процедуру розгляду та розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з чим оскаржуване подання є протиправним.
Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просив до вирішення спору по суті зупинити дію подання Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", а також заборонити Антимонопольному комітету України (03035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767), будь-яким його органам та структурним підрозділам вчиняти всі та будь-які дії, пов'язані з проведенням розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у справі №143-26.13/153-16, заборонити складати та/або приймати у справі №143-26.13/153-16 усі та будь - які рішення по суті, попередні рішення, інші рішення, висновки, подання з попередніми висновками, розпорядження, інші юридично значимі акти, вирішувати питання про накладення та/або наклади у справі №143-26.13/153-16 усі та будь - які штрафи на юридичних осіб, фізичних осіб та/або групи суб'єктів господарювання, здійснювати у справі №143-26.13/153-16 інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції."
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за умови можливого порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного подання, зокрема, залучення пояснень, процедури розгляду та розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, позивач може зазнати суттєвого погіршення становища, яке може полягати в покладенні на позивача обов'язку доведення відсутності вини у власних діях. При цьому прийняття рішення відповідачем на підставі оскаржуваного подання унеможливить захист цих прав позивача в майбутньому.
Так, відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Отже, з викладеної норми вбачається, що вимоги про визнання протиправними дій у відносинах, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, та про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України підвідомчі господарському суду.
Разом з тим, вказані позовні вимоги, полягають у визнанні протиправними дій Антимонопольного комітету України щодо прийняття подання від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", а також визнанні недійсним подання Антимонопольного комітету України від 13.07.2018 №143-26.13/153-16/245-спр/кі "Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16", а тому, вказаний спір носить публічно-правовий характер.
Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Згідно з приписами ч.1 ст.6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Відтак, обов'язковою обставиною, яка повинна бути встановлена для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ч.2 ст.6 З У "Про захист економічної конкуренції", є погодженість (узгодженість) таких дій між суб'єктами господарювання (саме за антиконкурентні узгоджені дії настає відповідальність згідно з п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлена диспозитівність сторін у наданні доказів, зокрема, частина 1 статті 74 названого Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Норми ГПК України не передбачають, на відміну від норм Кодексу адміністративного судочинства України, іншого розподілу обов'язку доведення.
З огляду на викладене, за умови можливого порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного подання, зокрема, залучення пояснень, процедури розгляду та розслідування справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, позивач може зазнати суттєвого погіршення становища, яке може полягати в покладенні на позивача обов'язку доведення відсутності вини у власних діях.
При цьому прийняття рішення відповідачем, на підставі оскаржуваного подання, унеможливить захист цих прав позивача в майбутньому.
В той же час, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено, у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття саме таких заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірність оскаржуваного рішення та дій буде встановлюватися судом в межах адміністративної справи, а тому виконання останніх до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, неможливість ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2018 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді І.В. Федотов
А.Ю. Коротких
