Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 640/5594/17-ц

провадження № 61-17015св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Восьма Харківська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року у складі судді Шмадченко С. І. та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бровченко І. О., Бурлака І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі невиконання його ОСОБА_2

Позов мотивовано тим, що 14 жовтня 2010 року між його матір'ю ОСОБА_3 та її онуком ОСОБА_2 було у нотаріальній формі укладено спадковий договір за р/№ 3-1601.

Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання виконувати передбачені в ньому розпорядження бабусі ОСОБА_3 і в разі її смерті набуває право власності на належне майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 Але онук не виконував взяті на себе зобов'язання та умисно доводив бабусю до серцевих нападів, у зв'язку з чим вона неодноразово лікувалася в неврологічному відділенні. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєння навмисного вбивства відчужувача за спадковим договором - своєї бабусі, ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 115 КК України і йому було призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

Позивач вказав, що він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 і тому як заінтересована у спадкуванні особа вправі заявити про розірвання вказаного договору з мотивів невиконання ОСОБА_2 умов цього договору, які передбачають обов'язок відповідача, як набувача майна, вчиняти відповідні життєво необхідні для ОСОБА_3 дії та розпорядження.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2017 року позов задоволено.

Розірвано спадковий договір за р/№ 3-1601 від 14 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі невиконання його ОСОБА_2

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є заінтересованою особою, яка вправі претендувати на спадкування відповідно до закону на загальних підставах і тому відповідно до статті 16 ЦК України у даному випадку має право на судовий захист. Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання за умовами спадкового договору не виконав, умисно доводив свою бабусю ОСОБА_3 до серцевих нападів, умисно позбавив її життя та у зв'язку з чим усунений від права на спадкування після її смерті.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції.

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не були враховані та не розглянуті майнові інтереси відповідача. Оскільки невиконання умов договору відповідачем не було доведено, відповідно ОСОБА_2 сумлінно та в повному обсязі їх виконував. Виконання обов'язків, передбачених договором, потребувало від відповідача докладання зусиль та витрачання власного часу, які мають бути враховані у разі спадкового договору.

20 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є сином спадкодавця ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_2 є онуком спадкодавця.

14 жовтня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір. ОСОБА_2 (набувач) онук, зобов'язується виконувати розпорядження ОСОБА_4 (відчужувача), бабусі, які передбачені у договорі, та в разі її смерті ОСОБА_2 набуває право власності на майно ОСОБА_3, яке складається з квартири АДРЕСА_1

Згідно до пунктів 3 - 3.4 вказаного договору набувач зобов'язується виконувати особисті розпорядження відчужувача, а саме: надавати допомогу по прибиранню квартири не рідше одного разу на тиждень; прати та прасувати одяг та речі відчужувача не рідше одного разу на тиждень; готувати їжу для відчужувача не рідше трьох разів на тиждень; купувати продукти харчування, необхідні медикаменти за кошти відчужувача. Право власності у набувача на вищевказану квартиру згідно до умов пункту 8 договору виникає відповідно до статей 334, 1302 ЦК України.

19 січня 2015 року вироком Київського районного суду міста Харкова, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною першою статтею 115 КК України, за умисне позбавлення життя ОСОБА_3 При цьому вказаним вироком було встановлено, що 21 січня 2014 року ОСОБА_2 з метою заподіяння смерті своїй бабусі, ОСОБА_3, діючи умисно, з неприязних мотивів наніс їй чисельні удари сокирою та молотком по голові, шиї, внаслідок чого та померла на місці (а.с. 16-20).

Факт смерті ОСОБА_3 також підтверджується свідоцтвом про її смерть серія І-ВЛ № 431418, виданого 29 січня 2014 року.

Позивач ОСОБА_1, який у встановленому порядку подав заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3, є спадкоємцем за законом. Тому, ОСОБА_1 є зацікавленою особою у розірванні спадкового договору вправі звернутися до суду з вказаними вимогами, предметом якого є квартира, яка в результаті розірвання цього договору входить до складу спадкового майна.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2015 року було усунуто ОСОБА_2. від права на спадкування після смерті ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_2 умисно позбавив життя спадкодавця.

Відповідно до статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до умов пункту 8 спадкового договору та відповідно до визначених у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України право власності у набувача за цим договором виникає лише у випадку добросовісного виконання визначених у пунктах 3-3.4 обов'язків.

Відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру (стаття 1305 ЦК).

За Цивільним кодексом України ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Але статтею 1308 ЦК не регламентовано всі варіанти розірвання спадкового договору, які передбачити неможливо. Зокрема, спадковий договір може бути розірваний і після смерті відчужувача, коли виконання не було здійснено або було здійснено частково, чи здійснювалось неналежно або з простроченням. У таких ситуаціях можливе застосування аналогії закону.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини першої статті 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

Договір дарування як і спадковий договір не може бути розірваний в односторонньому порядку, за деякими виключеннями, зокрема, передбаченими статтею 724 ЦК України та, якщо договір дарування виконується у момент його укладання.

Договір дарування як і спадковий договір зумовлюється особистими відносинами дарувальника і обдаровуваного, відчужувача і набувача та укладається з добрим ставленням до обдаровуваного чи набувача, а тому містить особливі правила його розірвання, що не застосовуються до інших договорів. Загальною підставою для такого розірвання правочину є злісна невдячність обдаровуваного або набувача. Це обумовлено також і тим, що законом не може бути передбачено морального обов'язку для обдарованого та набувача, спрямованого на вдячність та повагу до дарувальника и відчувача.

Проте законом встановлені певні правові підстави розірвання договору дарування - у випадку вчинення обдаровуваним протиправних та аморальних дій відносно особи дарувальника.

У таких випадках дарувальник вправі вимагати розірвання договору дарування та повернення дарунка або відшкодування його вартості. Законом чітко сформульовані умови (підстави) виникнення такого права у дарувальника, причому незалежно від того, чи був договір дарування укладений з обов'язком передати дарунок у майбутньому, чи дарунок вже був переданий дарувальником та прийнятий обдаровуваним. До таких підстав закон відносить умисне вчинення злочину проти життя, здоров'я, власності дарувальника. Правова характеристика умисного злочину надається статтею 24 КК (злочин вважається умисно вчиненим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (прямий умисел), або хоча і не бажала, але свідомо припускала їх настання (непрямий умисел).

Злочин сам по собі є аморальним явищем. Тому вчинення злочину має тягнути настання цивільно-правових наслідків. Такими наслідками закон визначає розірвання договору дарування, предметом якого є нерухоме майно.

У випадку смерті дарувальника, яка була спричинена умисними злочинними діями обдаровуваного - позбавленням життя дарувальника, право вимагати розірвання договору дарування одержують спадкоємці дарувальника.

Враховуючи, що відносини між відчужувачем і набувачем за спадковим договором також мають як правовий, так і моральний аспект, буде справедливим у випадку спричинення умисними злочинними діями набувача позбавлення життя відчужувача, настання цивільно-правових наслідків у вигляді розірвання спадкового договору, предметом якого ж нерухоме майно. І право вимагати розірвання такого договору одержують спадкоємці відчужувача.

Судом попередніх інстанцій правильно розцінено умисне вбивство ОСОБА_3 набувачем майна як істотне порушення спадкового договору.

Результат умисних злочинних дій, спрямованих на позбавлення життя відчужувача майна, ОСОБА_2 не міг не розуміти, він всупереч мети, з якою був укладений спадковий договір - забезпечення відповідних потреб майнового характеру, спрямував свої дії на протиправне, всупереч природньому розвитку подій, припинення набувачем майна своїх обов'язків за договором, наслідки таких злочинних дій ОСОБА_2 були фатальними для відчужувача майна ОСОБА_3

Ураховуючи наведене, спір по суті судами першої та апеляційної інстанцій вирішено правильно. А відсутність в судових рішеннях посилань на конкретні норми матеріального права є формальними, в силу частини другої статті 410 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішень.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням встановлених у справі обставин, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, тому не дають підстав для скасування судових рішень у справі, які ухвалені з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року, до закінчення касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року.

Керуючись статтями 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило