УХВАЛА
09 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1461/16
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД"
на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2,
2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка Олега Володимировича,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
26.10.2018, що підтверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД" (далі - товариство) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 916/1461/16.
30.10.2018 зазначена касаційна скарга надійшла до Касаційного господарського суду.
15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
За приписами статті 286 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.
Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Статтями 289 і 290 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок подання, форма і зміст касаційної скарги.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі №916/1461/16, повний текст якої складено та підписано 25.09.2018, а тому останній день строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови в касаційному порядку, припадав на 15.10.2018, але оскільки 15.10.2018 був неробочим днем (День захисника України), то згідно частини 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, то останнім днем звернення із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 було - 16.10.2018.
У цьому разі, скаржник звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 916/1461/16 лише 26.10.2018, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому касаційна скарга надійшла на адресу суду, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження.
Водночас, касаційна скарга товариства містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у цій справі, яке мотивоване технічною помилкою при зазначенні найменування суду касаційної інстанції - "Вищий господарський суд України" замість "Касаційний господарський суд" у касаційній скарзі, а у подальшому адресата на конверті.
Скаржник зауважує, що 26.10.2018, на поштову адресу товариства надійшов лист від 22.10.2018 № 10-10/420/18 за підписом Голови ліквідаційної комісії з повідомленням про припинення з 15.12.2017 діяльності Вищого господарського суду України. Крім цього, зазначеним листом скаржникові було повернуто оригінал касаційної скарги з додатками та запропоновано звернутися з касаційною скарго до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що в цей же день і було зроблено представником товариства. Інших причин неможливості вчасного подання належним чином оформленої касаційної скарги скаржником наведено не було.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення процесуального строку не є поважними, виходячи з такого.
Як убачається з тексту оскаржуваної постанови, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД" ОСОБА_4 був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/1461/16, у тексті якої викладено порядок її оскарження у касаційному порядку з посиланнями на приписи статей 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Наведене свідчить про те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД" ОСОБА_4 користався своїми процесуальними правами та був обізнаний про розгляд цієї справи, а також про порядок касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду.
Крім того, слід звернути увагу скаржника на те, що товариством у серпні 2018 року подавалася касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 у справі № 916/1461/16 саме до Касаційного господарського суду..
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Також слід зазначити, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд або ЄСПЛ) як джерело права.
При цьому відповідно до практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45).
У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Більш того, спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 2 березня 1987 року, серія А, N 115, с. 22, § 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29 жовтня 1996 року, серія А, N 212-А, с.15, § 31); вимоги до прийнятності апеляції щодо суті закону мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги (Levages Prestations Services v. France, рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1544, § 45).
Наведені скаржником доводи про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки обставини зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження носять виключно суб'єктивний характер і залежали тільки від скаржника, адже правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження визнані неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, шляхом наведенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на підтвердження таких підстав.
Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техномаркет - ЛТД" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 у справі № 916/1461/16 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 30 листопада 2018 року, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.
2. У разі невиконання вимог Суду, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ю. Я. Чумак
