У Х В А Л А
28 серпня 2018 року
Справа № 367/2022/15-ц
Провадження № 14-376 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «ОМ-АРТ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, треті особи без самостійних вимог : Ірпінське виробниче управління житлово-комунального господарства, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ТзОВ «Забудова-Д», про визнання недійсними державних актів, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування землі з чужого незаконного володіння
за заявою заступника Генерального прокурора України (далі також - заявник) про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року (далі також - заява про перегляд судового рішення) та
в с т а н о в и л а:
у березні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області звернувся з вказаним позовом і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_1 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), виданий на ім'я ОСОБА_23 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_24; серії НОМЕР_3 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4), виданий на ім'я ОСОБА_13 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_24; серії НОМЕР_5 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6), виданий на ім'я ОСОБА_3; серії НОМЕР_7 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_8), виданий на ім'я ОСОБА_3; серії НОМЕР_9, (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_10), виданий на ім'я ОСОБА_3;
- визнати недійсними свідоцтва № НОМЕР_11 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_12) та № НОМЕР_13 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_14) про право власності на нерухоме майно, видані на ім'я TзOB «ОМ-АРТ»;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 15964504 від 22 вересня 2014 року, № 21754868 та № 21754911 від 2 червня 2015 року, № 21712411, № 21712152 та № 21712277 від 29 травня 2015 року;
- витребувати на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради Київської області з незаконного володіння TзOB «Забудова-Д» земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_10, НОМЕР_14, а також земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, які ввійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_18.
Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16 серпня 2012 року у справі № 1013/4597/2012 визнані недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_19, серії НОМЕР_20, серії НОМЕР_21, серії НОМЕР_22, серії НОМЕР_23, серії НОМЕР_24, серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_25, серії НОМЕР_26, серії НОМЕР_27, серії НОМЕР_28, серії НОМЕР_29, серії НОМЕР_30, серії НОМЕР_31, серії НОМЕР_1, видані на ім'я фізичних осіб, які залучені третіми особами у справі № 367/2022/15-ц. Вказував, що на цих актах проставлені відмітки про перехід права власності до інших осіб, які в свою чергу відчужили відповідні земельні ділянки на користь відповідачів на підставі цивільно-правових угод.
Прокурор зазначав, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника в період дії заборони на їх передачу у власність та з порушенням вимог законодавства. Тому просив витребувати їх від кінцевого набувача - ТзОВ «Забудова-Д».
25 листопада 2015 року Ірпінський міський суд Київської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.
16 лютого 2016 року Апеляційний суд Київської області ухвалою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Рішення суди першої й апеляційної інстанцій мотивували тим, що спірні земельні ділянки вибули з володіння Ірпінської міської ради Київської області не поза її волею; TзOB «Забудова-Д» та попередні власники є добросовісними набувачами спірних земельних ділянок, оскільки останні придбані за оплатними договорами. До того ж, суди вказали, що спірні земельні ділянки були продані ТзОВ «Забудова-Д» в порядку виконання судового рішення, що унеможливлює їх витребування.
16 листопада 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд касаційної інстанції мотивував рішення тим, що на момент вчинення перших правочинів, за якими спірні земельні ділянки були відчужені, рішення Ірпінської міської ради Київської області, на підставі яких продавці набували право власності на ці земельні ділянки, не були скасовані, а відповідні договори повністю виконані сторонами. Касаційний суд також вказав, що суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги доводи прокурора про те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника поза його волею, оскільки, саме Ірпінська міська рада Київської області приймала рішення про надання земельних ділянок фізичним особам-первісним продавцям (третім особам у справі); і ці рішення лише у подальшому скасовані судом. У вказаних рішеннях Ірпінської міської ради Київської області було чітко сформульовано її волевиявлення на вибуття земельних ділянок з власності територіальної громади м. Ірпеня та передачі їх до приватної власності. За наявності волі Ірпінської міської ради Київської області на відчуження земельних ділянок, на думку суду касаційної інстанції, відсутні підстави для застосування правового механізму захисту права власності, передбаченого статтею 388 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
У лютому 2017 року відповідно до пунктів 1 і 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України в редакції, чинній на той час, заявник звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року.
Підставою для перегляду зазначеного судового рішення вважає: 1) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частин першої та другої статті 388 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заявник вказує, що власником комунального майна є не відповідна рада як орган місцевого самоврядування, а територіальна громада. І воля Ірпінської міської ради Київської області щодо розпорядження об'єктами комунальної власності повинна відповідати чинному законодавству. Як зазначає заявник, міська рада, ухвалюючи рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки із земель рекреації на землі житлової та громадської забудови і надаючи її у подальшому у приватну власність фізичним особам, діяла всупереч приписам законодавства, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 1013/4597/2012.
З огляду на викладене заявник вважає, що право власності дійсного власника - територіальної громади м. Ірпеня - не припиняється з втратою відповідного майна. А тому це право має бути захищеним шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі статті 388 ЦК України. Окрім того, вказує, що ТзОВ «Забудова-Д» набуло право власності на спірні земельні ділянки не внаслідок їх продажу під час примусового виконання судового рішення на публічних (прилюдних) торгах, а під час добровільного виконання судового рішення.
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення заявник звертає увагу на:
- постанову Верховного Суду України від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15,
- постанову Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16,
- постанову Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15,
- постанову Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц,
- постанову Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15,
- постанову Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-205цс15,
- постанову Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-217цс15,
- постанову Вищого господарського суду України від 10 травня 2016 року у справі № 911/263/15,
- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року у справі № 6-11667ск15.
У цих судових рішеннях, на думку заявника, інакше, ніж у справі № 367/2022/15-ц, застосовані частини перша та друга статті 388 ЦК України.
У заяві про перегляд судового рішення заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2015 року, а також прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
6 березня 2017 року Верховний Суд України ухвалою відкрив провадження у справі.
У березні 2017 року ТзОВ «Забудова-Д» подало заперечення на заяву про перегляд судового рішення. Вказує, що обставини цієї справи й обставини справи № 911/263/15, за наслідками якої 10 травня 2016 року Вищий господарський суд України ухвалив постанову, яку наводить для прикладу неоднакового застосування заявник, є різними.
Вважає, що так само не можуть свідчити про невідповідність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, постанови Верховного Суду України, перелік яких наведений у заяві про перегляд судового рішення. А ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року у справі № 6-11667ск15 не може бути підтвердженням неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Мотивує, що у цій справі підставою для відмови в позові була неможливість витребування спірних земельних ділянок від добросовісного набувача у зв'язку із застосуванням частини другої статті 388 Цивільного кодексу України. Вказує, що, натомість, у наведених вище постановах Верховного Суду Україні й ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ така підстава для неможливості витребування майна у добросовісного набувача як продаж цього майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 Цивільного кодексу України) була відсутня. У цих судових рішеннях проводився аналіз та робилися висновки щодо незастосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України як підстави для витребування майна у добросовісного набувача. Мотивує, що набуло право власності на спірні земельні ділянки саме у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року (далі - Закон України № 2147-VІІІ), яким ЦПК України викладений у новій редакції.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
У січні 2018 року заяву разом із доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду.
11 травня 2018 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду доручив фахівцям Науково-консультативної ради при Верховному Суді підготувати науковий висновок (наукові висновки) щодо застосування норми права, яка неоднаково застосована судами касаційної інстанції.
31 липня 2018 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підпункт 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ передбачає, що якщо цивільна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, така справа після її отримання Касаційним цивільним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 3602 ЦПК України у редакції, чинній на час подання заяви, якщо судове рішення оскаржується з підстав неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права судами касаційної інстанції різної юрисдикції, справа розглядається на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України.
Враховуючи те, що заявник оскаржує судові рішення з підстав неоднакового застосування однієї норми матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції (господарської та цивільної) з посиланням на відповідні рішення цих судів, заява про перегляд судового рішення згідно з правилами, що діяли на час її подання, повинна була розглядатися на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України. А тому справа на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ була передана на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду.
З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду приймає цю справу до розгляду.
У матеріалах справи є невирішене клопотання заявника від 25 квітня 2018 року (вх. № 20950/0/220-18 від 3 травня 2018 року), в якому він просить розглядати його заяву у судовому засіданні за участі прокурора Генеральної прокуратури України та повідомити про дату, час і місце судового засідання Генеральну прокуратуру України.
Мотивує клопотання тим, що приписи розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ передбачають можливість розгляду заяв з повідомленням учасників справи. І, вирішуючи питання про порядок розгляду справи, суд має оцінити її обставини, врахувати значення для сторін, категорію і складність справи, ціну позову, кількість сторін й інших учасників, те, чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, та інше.
Вказує, що у цій справі ціна позову становить 15 794 096 грн, а тому її розгляд відповідно до вимог ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ не може бути здійснений без повідомлення та виклику учасників справи. Мотивує, що спір у цій справі стосується земельних ділянок рекреаційного призначення площею 4,1 га, які мають особливий статус і вибули протиправно з володіння територіальної громади поза волею дійсного власника, через що мешканців м. Ірпеня позбавлено парку культури та відпочинку «Лісовий».
Крім того, заявник вважає, що розгляд справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи унеможливлює ефективну реалізацію органами прокуратури функції представництва інтересів держави.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Отже, заяви про перегляд судових рішень, подані у Верховний Суд України та передані на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ, розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Аргумент заявника про те, що ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ передбачає можливість розгляду заяв про перегляд судових рішень з повідомленням учасників справи, не зобов'язує Велику Палату Верховного Суду забезпечити такий розгляд.
Оскільки ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ передбачає можливість розгляду справ у письмовому провадженні без виклику учасників справи незалежно від того, чи бере у таких справах участь прокурор, аргумент заявника про те, що такий розгляд унеможливлює ефективну реалізацію органами прокуратури функції представництва інтересів держави, є необґрунтованим.
Враховуючи вказане, а також те, що заявник вже виклав свої аргументи у заяві про перегляд судового рішення, і у матеріалах справи є заперечення на цю заяву, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для розгляду вказаної заяви у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи. З огляду на це у задоволенні клопотання заявника слід відмовити.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, підпунктами 1 і 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМ-АРТ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, треті особи без самостійних вимог : Ірпінське виробниче управління житлово-комунального господарства, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Забудова-Д», про визнання недійсними державних актів, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування землі з чужого незаконного володіння за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року.
2. Відмовити заступнику Генерального прокурора України у клопотанні від 25 квітня 2018 року (вх. № 20950/0/220-18 від 3 травня 2018 року) про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.
3. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 26 вересня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
4. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.С.Ткачук О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко
