АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 637/897/17 Головуючий суддя І інстанції Островська Н. І.
Провадження № 22-ц/790/2271/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.
Категорія: Спори про спадкове право
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2018 року м. Харків
Апеляційний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Піддубного Р.М.,
суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Кравченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 637/897/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – приватний нотаріус Куп’янського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна із чужого незаконного володіння, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року у складі судді Островської Н.І.,-
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що у зв’язку зі смертю його сина ОСОБА_5 у липні 2011 року відкрилася спадщина, до складу якої увійшла ? частина квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2011 року. Він є спадкоємцем першої черги та прийняв спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви. Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року було визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року вищевказане судове рішення було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, але 24 березня 2016 року остання продала спірну квартиру ОСОБА_3Г, з урахуванням уточнених у вересні 2017 року позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, укладений 24 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, витребувати ? частину квартири із незаконного володіння ОСОБА_6
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги зазначив, що спадщина належить йому з моменту її прийняття, а тому висновок суду про відсутність підстав для застосування положень ст. 388 ЦК України є помилковим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (до зміни прізвища – Красногорська) на праві власності належало по ? частини квартири АДРЕСА_2.
04 липня 2011 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ВЛ № 330222 від 08 листопада 2011 року.
03 січня 2012 року позивач, який є батьком спадкодавця, направив на адресу приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 заяву про прийняття спадщини.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року за ОСОБА_2, яка є матір’ю спадкодавця, було визнано право власності на 1/ 2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5
24 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого остання набула право власності на вищевказану квартиру.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області 08 серпня 2017 року рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом відмовлено.
Постановою приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 від 27 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на майно, що було зареєстровано на ім’я померлого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті сина ОСОБА_5, тобто не є власником спадкового майна, тому його вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування частини квартири із чужого незаконного володіння не ґрунтуються на законі.
Проте погодитись з такими висновками не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223 ЦК).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1268, ч.1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).
Відповідно до ст.ст. 656, 658 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
За приписами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.16 ЦК України одним з цивільно-правових способів захисту права власності є віндикація - витребування власником майна з чужого незаконного володіння.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна.
Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з частиною 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Отже, встановивши, що позивач у встановлений законом строк прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, але інший спадкоємець першої черги ОСОБА_2, набувши право власності на спірне нерухоме майно на підставі судового рішення, яке було в подальшому скасоване, здійснила відчуження цього майна на користь ОСОБА_3, у зв’язку з чим воно вибуло з володіння позивача поза його волею, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним та витребування ? частин квартири із незаконного володіння відповідача.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, по 400 грн. з кожної.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389, 391 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року скасувати, прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.
Визнати недійсним в ? частині договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Куп’янського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 за реєстр. № 393.
Витребувати на користь ОСОБА_1 із незаконного володіння ОСОБА_3 ? частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, по 400 грн. з кожної.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 липня 2018 року.
Головуючий Р.М. Піддубний
Судді А.В. Котелевець
ОСОБА_8
