Постанова
Іменем України
05 червня 2018 року
м. Київ
справа № 405/3991/16-к
провадження № 51-2454км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від28лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016120020003820 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від18травня 2017 року, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , вчиненому заобставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 23 березня 2016 року о 16 год., знаходячись уприміщенні будинку АДРЕСА_1 , під час сварки здружиною ОСОБА_8 умисно, цілеспрямовано наніс останній численні удари руками та ногами в область голови, тулубу та кінцівок, заподіявши їй тілесні ушкодження, що є легкими, середньої тяжкості та тяжкими. Смерть ОСОБА_8 настала від закритої тупої травми черевної порожнини з розривом та забоєм печінки, перебіг якої ускладнився гострою крововтратою. З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 зник.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про зміну судових рішень, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України тапом`якшити покарання. Аргументуючи заявлену вимогу захисник зазначає про неповноту судового розгляду, відсутність у ОСОБА_7 наміру на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій або її смерті, посилається на те, що під час вчинення злочину ОСОБА_7 перебував у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправною поведінкою потерпілої. На думку захисника суд першої інстанції не мотивував свого рішення щодо невизнання пом`якшуючою обставиною явку з повинною, аапеляційний суд не обґрунтував відсутності у ОСОБА_7 стану сильного душевного хвилювання.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення поданої касаційної скарги, просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин іне має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених увироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Доводи захисника, що стосуються правильності установлених фактичних обставин кримінального провадження, неповноти судового розгляду, на підставі ст. 433 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено здотриманням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 КПК України.
Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу, зокрема: показань самого засудженого ОСОБА_7 , який не заперечував, що саме він завдав своїй дружині тілесні ушкодження; показань потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 батьків померлої, які повідомили, що чоловік її бив; показань свідка ОСОБА_11 , показань експерта ОСОБА_12 ,який повідомив, щоколи ОСОБА_7 прийшов додому, побачив дружину в нетверезому стані танедоглянутих дітей, то він опинився у стресовій ситуації, яка для нього була фрустрацією (ситуацією, що неодноразово повторюється), при цьому зі слів ОСОБА_7 він знав, що були непоодинокі випадки вживання його дружиною алкоголю і він застосовував на такі ситуації послідовні дії: розмови, звинувачення, фізичне насильство, в той час він знаходився в стані емоційної напруги, стресовому стані, що не доходить до глибини афективного спалаху, що є істинним фізіологічним афектом; даними, що містяться в протоколі огляду місця події, протоколі огляду трупа, висновку судово-токсикологічної експертизи, висновку судово-медичної експертизи, висновках судово-психіатричного експерта та комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, зміст яких детально викладено у вироку.
Установлені судами обставини події свідчать про те, що ОСОБА_7 не перебував у стані сильного душевного хвилювання (оскільки події, що мали місце, як про це вказував ОСОБА_7 та експерт ОСОБА_12 , неодноразово повторювалися), а тому, хоча дана ситуація і викликала стресовий стан, однак не є станом сильного душевного хвилювання.
Дії особи, яка завдає удару іншій, з невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень мають кваліфікуватися за наслідками таких дій, що правильно зробив місцевий суд, з яким обґрунтовано погодився і апеляційний суд.
При цьому апеляційним судом правильно зазначено, що будь-яке насильство збоку потерпілої ОСОБА_8 у відношенні ОСОБА_7 , а так само систематичне знущання, не вчинялися, події злочину не передували тяжкі образи з боку потерпілої, а мала місце чергова, передбачувана для ОСОБА_7 конфліктна ситуація на грунті вживання потерпілою спиртних напоїв. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_7 у стані сильного душевного хвилювання неперебував, натомість повністю усвідомлював зміст своїх дій, міг керувати ними та був у осудному стані.
Отже кваліфікація діяння ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною.
Покарання, призначене засудженому, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, вчиненому та особі винуватого.
Апеляційний суд перевірив вирок місцевого суду за доводами, викладеними вапеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 (доводи такої скарги захисника аналогічні доводам її касаційної скарги) та прокурора ОСОБА_13 , і з наведенням переконливих аргументів залишив скарги без задоволення, авирок місцевого суду без зміни.
Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Враховуючи вищезазначене, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував захисник у касаційній скарзі, не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від28лютого 2017 року таухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 єва ОСОБА_3
