ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 569/17904/17
ПОСТАНОВА
іменем України
"07" травня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Іваненко Т.В.
Шидловського В.Б.,
за участю секретаря Єфремової О.С.,
сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "02" березня 2018 р. у справі за позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевича І.Є., Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, треті особибез самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень , -
суддя в 1-й інстанції - Тимощук О.Я.,
час постановлення ухвали - не зазначено,
місце постановлення ухвали - м.Рівне,
дата складання повного тексту ухвали - не зазначено,-
ВСТАНОВИВ:
22 листопада 2017 року до Рівненського міського суду звернувся Виконавчий комітет Рівненської міської ради з позовом до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради та Державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевича І.Є. за участі третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 1168457 від 27.03.2013 р. (на ім'я ОСОБА_4) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 1170277 від 27.03.2013 р. (на імя ОСОБА_3).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31.01.2018 року позовну заяву Виконавчого комітету Рівненської міської ради подану 22.11.2017 р. у даній судовій справі залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю підстав для його поновлення.
02.02.2018 р. треті осіби ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою, в якій просили провести розподіл судових витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката, щодо супроводу даної справи.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.03.2018 року присуджено на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, КОД ЄДРОПУ 04057758) судові витрати з надання правничої допомоги у сумі 7450 (сім тисяч чотириста п»ятдесят) грн.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування бставин, що мають значення для справи, просив ухвалу скасувати та заяву третіх осіб про розподіл судових витрат залишити без розгляду.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що в ході підготовки третіх особі до участі у справі, останні не маючи юридичного фаху, були змушені скористатися допомогою професійного адвоката, та відповідно отримати від нього правничу допомогу по супроводу даної справи, яка полягає у підготовці відповідного відзиву, клопотань, участі його в судовому засіданні та наданні юридичних консультацій щодо перспективності наслідків розгляду справи.
У зв'язку із залученням третіми особами адвоката для надання правничої допомоги, останні понесли відповідні витрати, що повязані із оплатою його послуг.
Розрахунок вартості послуг та квитанції про оплату правничих послуг були складені після вирішення судом питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, тому не могли бути надані третіми особами до постановлення вищезгаданої ухвали з обєктивних причин, і як наслідок розрахунок за отримані послуги ними проведено також після відповідного засідання.
Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся в одне судове засідання, треті особи були позбавлені можливості надати до початку наступного судового засідання відповідні акти наданих послуг, складені за наслідком участі представника-адвоката у судовому засіданні.
Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви третіх осіб про проведення розподілу судових витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками доведено обставини та підстави, з якими норми процесуального закону зумовлюють можливість відшкодування витрат на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 10, 11 ст.139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, повязаних з розглядом справи. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Згідно п. 5 ст. 240 чинного КАС України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень частини 1 статті 12, частини 1 статті 6 та статті 17 Закону № 5076 є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в поєднанні з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (що може бути сформований і в електронному виді) на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.
Згідно пунктів 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно частини 1 статті 26 Закону № 5076 документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 р. (далі Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Статтею 34 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати.
В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Колегія суддів зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо розміру понесених третіми особами витрат на правову допомогу, суд першої інстанції обґрунтвано взяв до уваги, що предметом спору за своєю суттю виступало майнове право третіх осіб на житло (будинок), оскільки позивачем оскаржувалось рішення про державну реєстрацію права власності третіх осіб на житловий будинок, який є єдиним житлом для сімї третіх осіб, тому вирішення даної справи мало критичне значення за критерієм впливу результату вирішення даної справи на їхні майнові та житлові права.
З матеріалів справи вбачається, що третіми особами надано необхідні документи та розрахунки правової допомоги.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру заявлених судових витрат після перевірки наданого третьою особою ОСОБА_4 розрахунку №1 суми гонорару адвоката за надану правничу допомогу згідно договору №18-01/02 від 05.01.2018 року, погоджується з тим, що фактичний розмір роботи представника третіх осіб є дещо меншим, ніж зазначено в розрахунку, та становить 7450 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу третім собам та стягнення з позивача на користь третьої особи ОСОБА_4 7450 грн.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "02" березня 2018 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: Т.В. Іваненко
В.Б. Шидловський
Повне судове рішення складено "07" травня 2018 р.
